§ 2. Соціальний характер державної служби. :: vuzlib.su

§ 2. Соціальний характер державної служби. :: vuzlib.su

70
0

ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ


§ 2. Соціальний характер державної служби.

.

§ 2. Соціальний характер державної
служби.

Державна служба органічно пов’язана
із багатьма іншими інститутами суспільства. Необхідно особливо підкреслити, що
державна служба тільки тоді виконує соціальну функцію, коли вона будується на
правовій основі, взаємодіє з інститутами, які діють у духовній сфері життя
суспільства, у сфері культури, спирається на засоби масової комунікації,
суспільну думку.

Виступаючи елементом суспільної
структури, державна служба має ряд особливостей, притаманних їй як соціальному
інституту.

По-перше, вона становить властиву
тільки їй сферу професійної діяльності. Всім своїм змістом, формами і методами
ця діяльність спрямована на забезпечення виконання повноважень державних
органів.

По-друге, як зв’язуюча ланка між
державою і громадянином, державна служба покликана захищати права й свободи
громадян. Конституційне положення про те, що «людина, її життя і здоров’я,
честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною
цінністю» (ст. З Конституції України), виступає визначальним стрижнем в
діяльності державних службовців, незалежно від їх службового статусу.

По-третє, державна служба як
суспільна явище — своєрідна форма відображення суспільних зв’язків і відносин,
показник ступеня гуманності, людяності, існуючих в суспільстві порядків.

Як соціальний інститут державна
служба має свою об’єктивну історію. На жаль, протягом століть громадська думка страждала
тим, що недооцінювалась роль чиновників, в той час як саме чиновництво
покликано бути своєрідним двигуном суспільного прогресу.

Державна служба являє собою
професійну сферу діяльності державних службовців як особливої соціальної групи
суспільства. Вона є одним із найважливіших соціальних інститутів, має низку
саме таких ознак, які дозволяють їй бути стрижнем забезпечення повноважень
державних органів влади.

Соціальна природа, сенс і
призначення державної служби обумовлюють й відповідний характер її
функціонування.

У демократичному суспільстві
функціонування державної служби постає за своїм характером як процес служіння
народу, тій політичній системі, котра народом створена. Важливо при цьому те,
щоб ця політична система, перш за все, в обличчі держави, мала дійсно народний
характер, жила інтересами й сподіваннями народу

З історичного досвіду відомо, що
спільність інтересів держави й народу становлять соціальне джерело могутності
політичної системи країни. Але в історії було чимало держав, які виражали
інтереси саме вузької соціальної групи населення й нехтували інтересами
більшості. Правителі таких держав вважали, що їх сила полягала в здібності
маніпулювати масами, переводити їх енергію на ті способи діяльності, котрі
служать егоїстичним інтересам меншості.

В нових історичних умовах докорінно
змінюється уява про силу держави. Держава міцна тоді, коли відбиває (виражає)
інтереси народу, принаймні його більшості, коли здійснюється координація
діяльності державних органів з інститутами громадянського суспільства. Завдяки
такій координації створюється формальна й неформальна система вироблення й
здійснення (реалізація) політики держави.

В той же час, існуючі в суспільстві
суперечності можуть призвести до певного або різкого протистояння частини
народу й державних структур, що спостерігається в сучасній Україні. Значна
частина населення незадоволена соціальною оцінкою економічних і політичних
реформ, що здійснюються в країні. За цих умов державна служба опинилася майже в
кризовому стані. Криза призвела до знецінення діяльності державних службовців в
очах значної частини народу, не кажучи вже про ту частку населення, яка
опинилася на грані виживання. Криза державної служби — це частина
загальносистем-ної кризи, яку переживає тепер українське суспільство. Вихід з
кризового стану стане можливим тоді, коли держава буде проводити соціальне
орієнтовану політику, яка одержить широку народну підтримку.

Характер державної служби, як
соціального інституту, розкривається через аналіз функцій державної служби.

Функція соціальної організації.
Державна служба повинна бути зразком організації й чинити упорядковуючий вплив
на інші інститути суспільства. У свій час М. Вебер сформулював концепцію
ідеального типу організації. Її ядро становить ідея раціонального підходу до
будівництва й функціонування організації бюрократичного типу. За рахунок чого
досягається раціоналізація державної служби? Мабуть, за рахунок професіоналізму
й компетентності кадрів, перш за все, а також узгодження всіх ланок організації
служби, використання сучасних управлінських технологій, передового досвіду
тощо.

Спираючись на все краще, передове,
державна служба має стати взірцем організації. А вона, організація, як відомо,
помножує сили, дозволяє максимально ефективно втілювати в життя політику
держави.

Функція соціальної комунікації. Це
важлива функція, яку виконують установи державної служби. Іншими словами, це те
місце, де відбувається безпосереднє зіткнення держави і громадянина,
налагоджується їх взаємодія і спілкування через канали державної служби, вивчається
громадська думка, ставлення громадян до різних державних актів. Через ці канали
реалізується політика держави, враховуються місцеві, регіональні особливості
при її проведенні.

Функція соціальної інформації.
Надзвичайно відповідальною є інформаційна функція, яку здійснює державна
служба. Кажуть, що хто володіє інформацією, той володіє реальною владою. Як
відомо, саме державний апарат є носієм інформації. Внаслідок цього в системі
державної служби виникають зв’язки й відносини з приводу володіння інформацією
та її використання.

Неправильне ставлення до інформації,
наприклад, її обмеження, може бути свідомо використано державними службовцями з
неблаговидною метою, для омани народу щодо подій і явищ, які відбуваються в
суспільстві. Тому дуже важливо службову інформацію використовувати чесно, за її
прямим призначенням, в інтересах вирішення державних завдань, задоволення
потреб усіх категорій населення.

Функція контролю. Особливо важливою
в соціальному плані є функція контролю. Правильно здійснюваний контроль якраз
дозволяє забезпечити додержання конституційних положень і правових норм всіма
державними органами, громадськими інститутами і громадянами.

Необхідно розрізняти внутрішній і
зовнішній контроль. В рамках державної служби повинен здійснюватися внутрішній
контроль. Він дозволяє відстежувати ситуацію, що складається, коректувати
прийняття рішення, оптимізувати управлінську діяльність.

Необхідно також встановити і
зовнішній контроль за діяльністю органів державного апарату з боку інститутів
громадянського суспільства й громадян. Поки що такий контроль є слабким,
«вузьким» місцем функціонування існуючої в Україні політичної системи. У
зв’язку з цим необхідно виробити ефективні механізми такого контролю.

Виховна функція. Надзвичайно
відповідальною функцією, яку виконує державна служба, є виховна. Вона закріплює
у свідомості громадян України мир та злагоду, добро і справедливість, повагу до
демократичних основ української державності та гуманістичних цінностей
суспільства всіма доступними їй формами і методами.

Соціальний характер функціонування
державної служби значною мірою також визначається політичними, професійними і
особистими якостями державних службовців.

До політичних якостей державних
службовців звичайно відносять патріотизм, готовність відстоювати конституційний
устрій країни, наявність громадянства, тобто належність до тієї держави,
інтересам якої й підпорядкована державна служба.

До системи ділових якостей належать
такі, як інтелектуальність, компетентність, організаторські здібності, вміння
ефективно й цілеспрямовано по-новому діяти.

До особистих якостей відносяться
моральні, фізичні, комунікабельні.

До моральних — такі характеристики
особи, як чесність, добросовісність, справедливість, порядність тощо.

Фізичні якості включають в себе стан
здоров’я, працездатність, придатність до праці в особливих умовах та інші.

Комунікабельні якості —
доброзичливість, товариськість, уміння при-слуховуватися до людей,
налагоджувати ділові контакти, регулювати міжособисті відносини, здібність
сприймати чужу думку, переконувати. Для керівника важливо також вміти
привертати до себе людей, об’єднувати колектив.

Зазначені якості формуються
соціальним устроєм суспільства, системою виховання і освіти, практикою
функціонування державної служби.

Соціальний характер державної служби
визначається також демократичними процедурами її функціонування, до яких слід
віднести: колективний характер вироблення й прийняття найбільш важливих рішень;
наявність обліку й контролю за ходом виконання прийнятого рішення; особисте
спілкування керівників державних органів із підлеглими.

Колективний характер вироблення і
прийняття найбільш важливих рішень. З цією метою в структурі державних органів
є спеціальні підрозділи у вигляді колегій, експертних груп, юридичних служб.
Систематично практикуються наради службовців з різних професійних і службових
питань.

Наявність обліку і контролю за ходом
виконання прийнятого рішення з опорою на систему зворотнього зв’язку. Це
дозволяє управлінським органам враховувати думку підлеглих, контролювати і
коректувати прийняті рішення.

Особисте спілкування керівників
державних органів із підлеглими, в тому числі з керівниками професійних
організацій, для погодження й координації діяльності підлеглих структур.

Крім цього, можуть використовуватися
й інші процедури функціонування державної служби.

Все це разом розкриває соціальний
характер державної служби, надає їй специфічних рис, властивих їй як цілісному
інституту громадянського суспільства.

.

    Назад

    ПОДЕЛИТЬСЯ
    Facebook
    Twitter
    Предыдущая статьяНаружная реклама
    Следующая статьяИ. В. гёте :: vuzlib.su

    НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

    ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ