§ 1. Контроль як функція державного управління: поняття і основні принципи. :: vuzlib.su

§ 1. Контроль як функція державного управління: поняття і основні принципи. :: vuzlib.su

87
0

ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ


§ 1. Контроль як функція державного управління: поняття і основні
принципи.

.

§ 1. Контроль як функція державного
управління: поняття і основні принципи.

Контроль є важливою ознакою змісту
державного управління. Контроль явище багатогранне і багатопланове. Залежно від
того, на якому рівні та стосовно чого розглядається, контроль може бути
охарактеризований як форма чи вид діяльності, як принцип, як функція.

Виходячи з розуміння суті контролю у
сфері управління як спостереження за відповідністю діяльності керованого
об’єкта тим приписам, які він отримав від керуючого суб’єкта, та виконанням
прийнятих рішень, він є конкретним самостійним видом роботи. Функція конфолю у
державному управлінні полягає в аналізі та співставленні фактичного стану в тій
чи іншій галузі з вимогами, які поставлені перед ними, відхиленнями у виконанні
поставлених завдань та причинах цих відхилень, а також оцінкою діяльності й
доцільності саме такого шляху. Така специфічність призначення контролю, як
зазначають у своїх працях дослідники цієї проблеми, і дає змогу виділити його
серед інших функцій управління, створити спеціальні органи, які не виконують
або майже не виконують інших, окрім контролю, державних функцій, визначити
компетенцію цих органів.

У літературі можна зустріти думку
про те, що контроль в порівнянні з іншими функціями управління має вторинний
характер. На наш погляд, і при переліку функцій управління (де контроль за
звичаєм ставиться в кінці цього переліку), і при розгляді їх мова йде не про
другорядність його як виду діяльності, а про послідовність дій у процесі
управлінської діяльності. Тому черговість може лише підкреслити самостійність
та специфіку виконуваної функції, але не її другорядність.

Контроль не існує в ізольованому
вигляді, як не має бути контроль заради контролю. Контроль здійснюється в певній
галузі управління, з її особливостями та конкретним змістом, а тому у певному
обсязі та формі. Він спрямований на конкретний результат і шляхи досягнення
цього результату, а також на усунення суб’єктивних та урахування об’єктивних
перешкод при здійсненні управлінської діяльності.

В державному управлінні контроль
перебуває у тісному зв’язку з іншими функціями управління й разом з тим
призначений для оцінки відповідності здійснення цих функцій завданням, що
стоять перед управлінням. Контроль забезпечує конкретність управління й
здійснення його відповідно до прийнятих рішень. За допомогою контролю, який в
кібернетиці називають «зворотнім зв’язком», суб’єкт управління отримує
інформацію про результати діяльності, а також про ті помилки та зміни ситуації,
що можуть призвести до невиконання поставлених завдань чи отримання зовсім
інших результатів.

Маючи інформацію про правомірність
чи неправомірність діяльності органу чи посадової особи, доцільність її, можна
оперативно втрутитися, привести важелі управління у відповідність з умовами, що
виникають, та попередити небажаних наслідків. Контроль дає можливість не лише
коригувати управлінську діяльність, але й допомагає передбачити перспективи
подальшого розвитку та досягнення конкретного результату.

Сучасна побудова Української держави
орієнтується на нові принципи діяльності органів виконавчої влади, а відповідно
й нові підходи до завдань, функцій державних органів, їх структури. У зв’язку з
цим постало питання про призначення контролю як функції управління, зміну
компетенції державних органів контролю.

Нові умови розвитку держави та її
впливу на суспільство потребують адекватних підходів до системи державного
контролю та її законодавчого забезпечення. Необхідність існування такої системи
пояснюється тим, що з переходом до нових політичних і економічних засад нашого
суспільства не стало менше недоліків у сфері державного управління, а
управлінські рішення, які прийняті навіть вищими органами виконавчої влади, не
є такими вже й бездоганними.

Україна будує ринкові відносини,
характерною ознакою яких є існування різних форм власності. В цих умовах роль
державного управління й контролю як його важливої функції значно зростає.
Змінюється їх призначення, форми роботи, а в деяких галузях і обсяг, проте
значення в цілому не зменшується.

Оскільки мова йде про перехід до
ринкових відносин, то, виходячи з досвіду інших країн, неважко передбачити, що
суб’єкти як приватної, так і державної власності у своїй господарській
діяльності будуть орієнтуватися на прибуток, дбати про свої інтереси, які не
завжди співпадатимуть з інтересами держави та суспільства. Хоч робляться лише
перші кроки до ринку, проте прикладів порушення законодавства, умисного
приховування прибутків, невідповідності управлінських дій новим умовам та
негативних наслідків господарювання вже достатньо. До них можна віднести й
монополізацію виробництва окремих груп товарів чи послуг, що дає змогу
диктувати умови споживачам чи користувачам, і намагання ухилитися від податків.
Погоня за максимальними прибутками, відсутність контролю з боку держави за цими
процесами та недоліки державного управління стали причинами багатьох негативних
наслідків. Стало можливим завезення на територію держави токсичних речовин,
впровадження небезпечних для людини виробничих технологій, хижацьке ставлення
до навколишнього середовища.

Тому й в умовах розвитку демократії,
переходу до ринкових відносин об’єктивною реальністю залишається контроль.
Відповідно нові умови здійснення управлінської діяльності потребують і
перегляду завдань контролю, форм і методів його здійснення.

Під впливом процесів, що
відбуваються у сфері державного управління, формується певна система контролю.
Вона є частиною усієї системи державного контролю в інших сферах і має свої
особливості як формування, так і функціонування, обумовлені конкретним змістом
контрольної діяльності та органами, що її здійснюють.

Розглядаючи проблему побудови
системи державного контролю у сфері управління й її правового забезпечення,
слід зупинитися на відмінності поняття системи державного контролю від поняття
системи органів державного контролю. Адже перше набагато ширше за друге.

Функцію контролю у сфері управління
здійснюють у різних обсягах та формах більшість державних органів. Процес
демократизації вніс зміни у співвідношення централізації та децентралізації
управління, призначення контролю та форми і методи його здійснення. Із засобу
покарання контроль набув інформаційно-аналітичного характеру, став невід’ємним
фактором подальшого розвитку управління.

На рівні органів виконавчої влади
контроль трансформується у функцію, яка може бути основною діяльністю чи
виступати лише елементом більш широкої діяльності

Поняття системи контролю у сфері
державного управління не вичерпується й не зводиться до системи органів. Воно набагато
ширше, оскільки містить і органи й осіб, для яких контроль не є основною
діяльністю, а таких органів набагато більше.

Таким чином, система державного
контролю складається з державних органів та посадових осіб, що наділені
будь-якими контрольними повноваженнями щодо органів державного управління.
Разом вони розглядаються як єдина система, що виконує функцію контролю.

На відміну від системи державного
контролю система органів державного контролю є вужчим поняттям. Його складають
лише державні органи, для яких контроль — основна діяльність з конкретних
питань, яка здійснюється глибше й професійніше.

Проте незалежно від того, які органи
здійснюють контрольну функцію та в якому обсязі, контрольна діяльність
базується на єдиних принципах і в її основу покладено завдання підвищення
ефективності управління та його подальшого удосконалення.

Зрозуміло, такий розподіл певною
мірою умовний, однак необхідний і допомагає повніше окреслити коло суб’єктів,
що контролюють органи управління, показати відмінність їх завдань у цій сфері,
співвідношення контролю, який здійснюється в процесі загальної діяльності, з
контролем спеціальних, функціональних органів контролю, місце і роль останніх,
лінії взаємодії і контактів учасників контролю. Функція контролю, що її здійснюють
державні органи загальної компетенції, має й більш загальний характер, не
конкретизований здебільшого і механізм її виконання у юридичних актах. Тому в
ряді випадків необхідні контакти та взаємодія зі спеціальними функціональними
контрольними органами. Для цього налагоджуються певні організаційні зв’язки,
здійснюються координаційні заходи для практичного узгодження дій з метою
підвищення дієвості контролю. Так, наприклад, податкові інспекції на рівні
районних та обласних державних органів координують з ними свою роботу з питань
контролю за дотриманням податкового законодавства.

Побудова контрольних систем та їх
діяльність здійснюється на основі певних принципів. Існують різні точки зору
щодо принципів контролю і критеріїв систематизації цих принципів.

Розглядаючи контроль як важливу
функцію державного управління, при побудові системи контролю та його здійсненні
слід виходити із загальних принципів державного управління. Разом з тим як
самостійна функція органів контролю, специфіка якої дає змогу виділити її з
числа інших функцій управління, вона керується властивими їй принципами, що
доповнюють, конкретизують загальні принципи управління.

Виходячи з сучасної реальності й тих
завдань, що стоять перед контролем, здається можливим виділити такі основні
принципи контролю:

об’єктивність, дієвість, гласність,
систематичність, регулярність.

Об’єктивність контролю дає змогу
реально оцінити ситуацію, що склалася у сфері управлінської діяльності тієї чи
іншої галузі, співставити її із завданнями і визначити потребу втручання з боку
відповідних державних органів. Так, наприклад, проведені перевірки та аналіз
відомчого законодавства показали наявність великої кількості актів, що не
відповідають реальним умовам, суперечать чинному законодавству та перевищують
повноваження деяких органів. В результаті з’явився Указ Президента України про
обов’язкову реєстрацію відомчих актів, що стосуються прав громадян.
Міністерством юстиції України, та затверджене урядом України Положення про
порядок реєстрації таких актів.

Принцип об’єктивності контролю
передбачає аналіз реальних фактів та всебічність їх розгляду. І хоча будь-яке
управлінське рішення несе в собі елемент суб’єктивності, однак воно має
базуватися на об’єктивних, реальних фактах. Так і контрольна діяльність має
грунтуватися на дійсності, реальності, конкретності фактів. Об’єктивність
контролю випливає із точного вивчення фактів і документів, заслуховування
пояснень, що перевіряються зацікавленими особами, проведення необхідних
підрахунків, аналізів, вимірів, співставлень, виявлення причин порушень,
недоліків чи помилок. І лише узагальнення всіх отриманих таким шляхом даних і
приводить до правильних, обгрунтованих висновків, виробляє уміння докопатися до
суті заради встановлення істини. Все це дає змогу знайти правильне рішення при
усуненні порушень чи попередити від небажаних наслідків.

Дієвість контролю полягає в реальних
наслідках виявлення порушення чинного законодавства, прийнятих норм і правил.
На ньому покладено обов’язок не лише виявити допущені порушення, але й глибоко
їх проаналізувати, зробити висновки щодо можливих наслідків, дати хід
державному механізму захисту. Призначення контролю полягає у створенні
передумов та здійснення управлінської діяльності, виходячи з інтересів людини
та суспільства, попередженні неправомірної діяльності органів управління та
службових осіб. Принцип дієвості контролю покладено в основу реагування органів
контролю, усієї системи контролю шляхом вжиття відповідних заходів самостійно
або передачі результатів і висновків вповноваженим органам для прийняття
рішень.

Принцип гласності в діяльності
органів контролю посідає важливе місце за своїм впливом і результативністю.
Широке висвітлення напрямків діяльності органів державного управління щодо
виведення країни із кризи, відповідність існуючої правової бази відносинам, що
складаються в сфері управління, створення державних програм і виконання їх, дії
органів управління різних рівнів та службових осіб спрямовано на ефективність
управління. Контроль за станом справ в окремих галузях управління та правдива
інформація про цей стан, виявлення наявних порушень, а то й некомпетентності,
змушують уряд, органи виконавчої влади шукати виходу та вживати радикальних
заходів. Такий контроль, що грунтується на широкій гласності про випадки
безгосподарності, порушення інтересів людини, зловживання службовим становищем,
бездіяльності органів управління, сприятиме оперативному усуненню наявних
недоліків.

Демократизація і гласність стали
орієнтирами подальшого розвитку українського суспільства. Вони передбачають
відкритість у діяльності державних органів, широку інформованість про прийняті
рішення та їх виконання, надання громадянам, колективам і організаціям реальних
гарантій щодо забезпечення їх інтересів. Все це не означає, що дотримання
гласності контролю веде до того, що він відразу стає ефективним інструментом
демократизації управління. В основі контролю закладені певні принципи і чітке
дотримання їх при здійсненні контрольної діяльності незалежно від того, щодо
кого або чого вона здійснюється.

Принцип гласності контролю
передбачає не лише виявлення недоліків та обов’язкове покарання, а й постановку
актуальних проблем, обговорення проектів управлінських рішень, підготовку
громадської думки.

При здійсненні контролю необхідно
дотримуватися принципу систематичності, регулярності щодо його проведення. Це
вносить певний порядок і дисципліну в роботу як того, кого контролюють, так і
того, хто контролює. До того ж систематичний контроль дає змогу краще
орієнтуватися в конкретній галузі управління та постійно аналізувати стан
справ, а також виявляти недоліки в управлінській діяльності, відшукувати
резерви чи попереджувати непередбачені наслідки. Принцип регулярності контролю
стимулює саму контрольну діяльність до підвищення ефективності та позитивного
впливу на досягнення результату.

Створюючи сильну, дієздатну державу,
не слід забувати про її основне призначення — надійно захищати інтереси та
права людини. Для цього необхідно сформувати відповідний механізм, який
створював би умови реалізації, засоби захисту цих прав та сприяв подальшому їх
здійсненню. Однією із гарантій такого служіння інтересам людини в сфері
управління може бути контроль.

В Україні триває процес пошуку та
становлення ефективної системи державного управління, побудови організаційної
структури системи органів та їх діяльності. У відповідності з цим процесом
створюється і система контролю у сфері виконавчої влади.

.

    Назад

    НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

    ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ