§ 1. Суспільне призначення адміністративного права: новий погляд. :: vuzlib.su

§ 1. Суспільне призначення адміністративного права: новий погляд. :: vuzlib.su

99
0

ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ


§ 1. Суспільне призначення адміністративного права: новий погляд.

.

§ 1. Суспільне призначення
адміністративного права: новий погляд.

Адміністративне право як самостійна
галузь права в ретроспективному аспекті має давню історію, оскільки бере
початок з XVIII століття. В усі часи воно так чи інакше пов’язувалося з
публічною владою держави, взаємодією її органів з громадянами та іншими
учасниками суспільних відносин.

Подолавши свого часу предметну
обмеженість власного джерела, так званого «поліцейського права» (а саме,
обмеженість питаннями охорони громадського порядку і безпеки), адміністративне
право, поряд з конституційним (державним), є класичним зразком публічного
права.

Як і конституційне, адміністративне
право опосередковує функціонування публічної влади в державі. У той же час
адміністративно-правове регулювання є своєрідним продовженням
конституційно-правових норм, конкретизуючи багато в чому їх дію. На цій
підставі можна стверджувати, що існування адміністративного права — це
необхідна умова і засіб реалізації Конституції в найважливішій сфері
функціонування публічної влади, сфері виконання законів та інших правових актів
держави.

За умов побудови держави на засадах
поділу державної влади на законодавчу, виконавчу і судову адміністративне право
найтісніше поєднане з виконавчою гілкою державної влади (хоч деякою мірою
торкається і внутрішньої організації інших гілок).

Сама ж природа виконавчої влади,
зумовлена об’єктивним її призначенням — виконанням законів та інших правових
актів, підтверджує принципову єдність процесу реалізації цієї гілки влади зі
змістом управлінської діяльності держави. Це дає змогу визначити виконавчу
владу і державне управління органічно поєднаними сторонами єдиного явища, яке
визначається як управлінська (або адміністративна) сфера діяльності держави.

Разом з тим слід зазначити, що
державне управління за доктринальним визначенням є видом діяльності держави,
який полягає у здійсненні нею організуючого впливу на ті сфери і галузі
суспільного життя, потреби функціонування і розвитку яких вимагають певного
втручання держави за допомогою відповідних важелів. Головні серед них пов’язані
з використанням повноважень виконавчої влади. Проте державне управління
здійснюється і за межами функціонування виконавчої влади, наприклад, на рівні
державних підприємств, установ і організацій. Завдяки цьому поняття «державне
управління» за змістом є ширшим, ніж поняття «виконавча влада».

Таким чином, за сферою реалізації
адміністративне право — це право, передусім, державного управління, тобто
владного впливу держави на різноманітні суспільні процеси. Але таке визначення
суспільної спрямованості адміністративного права не є цілком повним і точним.
Тим більше, що протягом тривалого часу в нашій країні у механізмі державного
управління переважали адміністративно-командні методи, з якими і пов’язувалися
передусім роль і значення адміністративного права.

Нині потрібний принципово новий
погляд на суспільне призначення адміністративного права, який відповідно до
Конституції України має грунтуватися на визначенні головним обов’язком держави
утвердження і забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а також
принципу, згідно з яким саме ці права і свободи та їх гарантії визначають зміст
і спрямованість діяльності держави.

На сучасному етапі розвитку нашого
суспільства мстою адміністративно-правового забезпечення реалізації прав і
свобод громадян у їх взаємовідносинах з органами виконавчої влади є закріплення
таких форм і напрямів діяльності зазначених органів, їх посадових осіб, які б
забезпечували повсякденний демократичний режим цих відносин на основі
непорушності конституційних прав і свобод людини і громадянина. Такий правовий
стандарт взаємовідносин органів виконавчої влади і особи враховує статус особи
як такого суб’єкта, перед яким виконавча влада відповідальна за свою
діяльність.

Обгрунтованість і перспективність
такого підходу підтверджується практикою міжнародного співтовариства, що
знайшло відображення в ряді положень міжнародно-правових актів. Вони не суперечать
меті і принципам діяльності будь-якої демократичної держави. Саме тому органи
виконавчої влади повинні зважати не лише на статус громадянина, закріплений у
національному законодавстві, а й на положення відповідних міжнародно-правових
актів. Їх сприйняття і деталізація у національному законодавстві повинні
відбуватися з урахуванням реальних, перш за все матеріальних, можливостей
здійснення у повсякденному житті.

Все це примушує і на доктринальному
рівні, і на практиці переглянути традиційне в минулому визнання пріоритетності
для виконавської діяльності держави завдань з організації управління
суспільними справами.

Це необхідно тому, що і досі
адміністративне право абсолютною більшістю юристів тлумачиться як право
«управлінське», тобто як право, яке регулює відносини державного управління.
Хоч це і правильно, але це — не повна відповідь, і тільки цим обмежувати
визначення спрямованості адміністративного аж ніяк не можна.

Адже подібне визначення
адміністративного права фактично консервує властиву тоталітарному суспільству
ідеологію домінування держави над людиною, в якій людини відводиться лише місце
об’єкту управління, на який спрямовані владно-розпорядчий вплив і
адміністративний примус з боку державних органів.

Такий підхід за своєю суттю не
відповідає проголошеній Конституцією України принципово новій ролі держави у
відносинах з людиною. Зокрема, не відповідає статті 3 Конституції, яка
встановлює, що: «утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним
обов’язком держави»;

«держава відповідає перед людиною за
свою діяльність».

Отже, сама Конституція вимагає
переходу від пануючої в минулому ідеології «домінування держави» над людиною до
нової ідеології «служіння держави» перед людиною. Тож тепер ця нова ідеологія
має пройти, так би мовити, червоною ниткою через весь зміст адміністративного
права. І насамперед, вона має бути відображена у доктринальному тлумаченні
суспільного призначення адміністративного права.

Для цього, у визначенні
адміністративного, поряд з його «владно-організуючою» (тобто управлінською)
характеристикою, рівноцінне місце повинна зайняти його характеристика як
галузі, що «забезпечує реалізацію і захист прав і свобод людини і громадянина».
Тобто у визначенні адміністративного права має бути зафіксована єдність трьох
головних функцій, а саме:

1) управлінської (тобто регулювання
управлінської діяльності); 2) правореа-лізаційної (реалізація прав і свобод
громадян); 3) правозахисної (захист порушених прав і свобод громадян). Варто
додати, що в межах третьої функції роль адміністративного права пов’язана із
створенням і функціонуванням адміністративної юстиції як форми спеціалізованого
судового захисту прав і свобод громадян від порушень з боку виконавчої влади.

Втілення в життя зазначеного нового
погляду на суспільне призначення адміністративного права сприятиме істотному
посиленню його ролі у формуванні громадянського суспільства і демократичної,
соціальної, правової держави. При цьому утвердження нового суспільного
призначення адміністративного права у сфері виконавчої влади має відбуватися
шляхом запровадження:

незалежності здійснення функцій і
повноважень виконавчої влади у межах, визначених Конституцією і законами
України;

пріоритетності законодавчої
регламентації повноважень, організації та порядку діяльності органів виконавчої
влади;

публічності та відкритості контролю
за діяльністю органів виконавчої влади та їх посадових осіб, насамперед, з
позицій поваги до особи та справедливості, а також постійного підвищення
ефективності державного управління;

відповідальності органів виконавчої
влади, їх посадових осіб за свої рішення, дії чи бездіяльність перед
громадянами та іншими суб’єктами, права яких було порушено, та обов’язкового
відшкодування заподіяної цим суб’єктам шкоди;

ефективного процесуального механізму
оскарження громадянами та іншими суб’єктами порушених прав як у межах системи
органів виконавчої влади,так і в судовому порядку.

Утвердження такого підходу до
розуміння суспільної ролі адміністративного права є настільки важливим і
водночас настільки незвичним для вітчизняної пострадянської
адміністративно-правової науки і практики, що це слід було б вважати стрижневою
ідеєю всієї сучасної трансформації українського адміністративного права

.

    Назад

    ПОДЕЛИТЬСЯ
    Facebook
    Twitter
    Предыдущая статьяСварочные работы
    Следующая статьяР. ДЕКАРТ :: vuzlib.su

    НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

    ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ