1.1. Поняття кримінального права. Кримінальні правовідносини. Джерела кримінального права :: vuzlib.su

1.1. Поняття кримінального права. Кримінальні правовідносини. Джерела кримінального права :: vuzlib.su

208
0

ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ


1.1. Поняття кримінального права. Кримінальні правовідносини. Джерела
кримінального права

.

1.1. Поняття кримінального права. Кримінальні
правовідносини. Джерела кримінального права

Кримінальне право виникає разом з виникненням права в цілому
на відповідному етапі розвитку суспільства. Його основним завданням є боротьба
з вчинками членів суспільства, які суперечать загальноприйнятим нормам та
стандартам, визнаним у конкретній спільності людей на відповідному етапі
соціального розвитку.

Кримінальному праву, як галузі системи права, притаманні ті
самі ознаки, якими характеризуються інші галузі системи права і право в цілому
як елемент культури суспільства. Разом з тим воно має і власну, специфічну
насиченість, яка визначається характером завдань, що стоять перед цією галуззю
права.

Кримінальне право належить до публічних галузей системи
права.

Всі пам’ятки — Закони дванадцяти таблиць, Закони
Хамурагіпі, Закони Ману та ін.- містили в собі кримінально-правові норми.

Не випадає з цього загального ряду і найдавніша пам’ятка
права східних слов’ян — «Руська правда». Перша її стаття містить саме
кримінально-правову норму: «Убьет муж(ь) мужа, мьстить брату брата, или сынови
отца, любо отцю сына, или братучаду, любо сестрину сынови; аще не будеть кто
мьстя, то 40 гривен за голову; аще будет русин, любо гридин, любо купчина, любо
ябет-ник, любо мечник, аще изъгои бедеть, любо Словении, то 40 гривен положити
за нь».

Як самостійна галузь права в системі права кримінальне право
починає виділятись у Європі в XII ст. Саме в цей період у Булонському
університеті вивчаються римське та канонічне кримінальне право.

У Росії виділення кримінального права в самостійну галузь
проходить у XVIII ст. і пов’язано з виданням «Військових артикулів» Петра І.

Назва галузі походить від латинського сгітеп — злочин.

Поляки, чехи користуються для визначення цієї галузі
терміном «карне право» (pravo karne). Якщо розглядати одне і основних
призначень цієї галузі — карати за вчинений злочин, то цю назву можна було б
визнати вдалою.

Російськомовна назва — «уголовное право». її походження
також пов’язане з соціальним призначенням галузі — покаранням винних, які
відповідали головою. Коріння назви проростають з найдревнішої пам’ятки
східнослов’янського права — «Руської правди», яка і визначала такий вид
відповідальності (головою). Виходячи з того, що цей правовий акт є джерельним і
для українського права, М. Й. Коржанський висуває пропозицію про зміну україномовної
назви нашої галузі і перейменування її в «уголовне право».

Саме поняття кримінального права містить у собі подвійне
значення.

З одного боку, його розглядають як галузь законодавства —
позитивне кримінальне право, яке знаходить свій прояв у Єдиному нормативному
акті — Кримінальному кодексі України.

З іншого боку, — як галузь юридичної науки — вчення про
кримінальний закон, практику його застосування, теоретичні проблеми розвитку
тощо.

Позитивне (об’єктивне) кримінальне право України — це
сукупність правових норм, що визначають загальні принципи, умови та підстави
кримінальної відповідальності; коло діянь, які внаслідок високого рівня
суспільної небезпеки визнаються злочинами; види і розміри покарання та інші
види кримінально-правового впливу, що застосовуються до осіб, які визнані
винними у їх скоєнні, а також підстави та умови звільнення від відповідальності
та від покарання.

Характерні ознаки позитивного кримінального права:

встановлення кримінально-правових норм виключно вищим
органом державної влади країни — Верховною Радою України; знаходження вияву
виключно в такому виді нормативного акта, як Закон; особливого виду впливу —
покарання.

Норми кримінального права регулюють кримінально-правові
відносини, які виникають з факту вчинення злочину. Це особливі правовідносини,
які носять назву «кримінальні правовідносини».

Видатний учений-криміналіст, доктор кримінального права,
сенатор, професор М. С. Таганцев у своїй класичній праці «Русское уголовное
право» зазначав: «Как посягательство на норму права в её реальном бытии, на
правоохраненный интерес жизни, преступное деяние является известным жизненным
отношением, возникающим между посягающим и предметом посягательства,
совмещающем в себе своеобразные черты, или признаки, на основании коих оно
входит в группу юридических отношений вообще и, притом, занимает в этой группе
самостоятельное место, как уголовно-наказуемая неправда».

Кримінально-правові відносини — це специфічний вид
суспільних відносин які виникають у зв’язку із вчиненням особою найтяжчого виду
правопорушень — злочинів. За змістом кримінально-правовові правовідносини
можуть бути диференційовані на два основних види:

охоронні кримінально-правові відносини які становлять
переважну більшість, оскільки саме для охорони найважливіших цінностей
суспільства покликана дана галузь права;

заохочувальні кримінально-правові відносини які
покликані регулювати позитивну поведінку громадян в екстремальних ситуаціях, що
примикають до сфери кримінально-правового регулювання — необхідна оборона,
крайня необхідність, затримання злочинця та ін

Звідси об’єктами правовідносин є, з одного боку, порушення
встановленого законодавцем правила поведінки, вчинення діяння, яке заборонено
державою, а з іншого — діяння, яке хоча і спричиняє шкоду, однак за своїм
змістом є суспільно корисним.

Суб’єктами правовідносин виступають, з одного боку, держава
в особі органів правосуддя, а з іншого — особа, яка порушила
кримінально-правовий припис.

Зміст кримінальних правовідносин полягає в праві органів правосуддя
притягати до кримінальної відповідальності осіб, винних у порушенні
кримінально-правових приписів, призначати їм покарання, яке є адекватним
ступеню їх вини, а також в обов’язку осіб, що порушили кримінальний закон,
відповідати за вчинене, відбути покарання та перенести інші негативні наслідки,
пов’язані із застосуванням кримінального закону.

Кримінальні правовідносини реалізуються в діяльності органів
правосуддя в процесі розкриття злочину, притягненні винного до кримінальної
відповідальності, постанові вироку та застосуванню кримінального покарання.

Кримінальні правовідносини виникають з моменту вчинення
особою злочину і закінчуються в момент набуття обвинувальним вироком законної
сили.

Специфічними для кримінального права є і його джерела. Якщо
в інших галузях системи права їх коло досить широке, то в кримінальному праві
воно обмежене.

Джерелами кримінального права виступають:

1. Конституція України як концептуальна база всього
законодавства України, в т. ч. і кримінального законодавства. (Див. Постанови
Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.96 «Про застосування Конституції
України при здійсненні правосуддя» та № 1 від 19.01.2001 «Про стан здійснення
правосуддя в 2000 р. та заходи щодо його вдосконалення з метою реалізації
положень Конституції України»).

2. Кримінальний Кодекс України — основний
систематизований законодавчий акт, який об’єднує всю сукупність
кримінально-правових норм.

3. Укладені та ратифіковані Україною міжнародні
договори, що містять кримінально-правові норми, які імплементовані в
національне кримінальне законодавство. (Див. Закон України від 10 грудня 199 І
р. «Про дію міжнародних договорів на території України»).

4. Рішення Конституційного Суду України у випадку визнання
ним неконституційності кримінально-правових законів (ст. 152 Конституції
України).

.

    Назад

    НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

    ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ