ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ
6.2. Види об`єкта злочину
.
6.2. Види об’єкта злочину
Питання про види об’єкта злочину у вітчизняній теорії
кримінального права тривалий час не викликало ніяких суперечок.
Загальноприйнята схема класифікації об’єктів по вертикалі та горизонталі була
практично загальноприйнятою.
Однак останніми роками у вітчизняній кримінально-правовій
науці почали висловлюватись думки про інші схеми об’єктів злочину.
По вертикалі об’єкти злочину поділяються на:
♦ загальний об’єкт;
♦ родовий об’єкт;
♦ безпосередній об’єкт.
Схематично це може бути визначено таким чином (рис. 11).
Ця схема була запропонована ще в 1938 р. В. Д. Меньшагіним і
визнана більшістю вчених. Вона відповідає класичний філософській схемі
співвідношення категорій «загального», «особливого» та «окремого».
Види об’єктів злочину (по вертикалі)
ЗАГАЛЬНИЙ
РОДОВИЙ
БЕЗПОСЕРЕДНІЙ
Сукупність всіх суспільних відносин, благ та інтересів, які
охороняються кримінальним законом
Група однорідних суспільних відносин, благ та інтересів, які
охороняються кримінальним законом
Конкретне суспільне відношення, благо або інтерес, якому при
вчиненні злочину спричиняється або може бути спричинена шкода
Загальний об’єкт злочину утворюють всі найбільш важливі
суспільні відносини, блага та інтереси, які прийняті під охорону кримінальним
законом.
Фактично в це поняття входять і відносини власності, і
відносини господарювання, і такі природні блага людини, як життя, здоров’я,
інтереси миру та ін.
Загальний об’єкт злочину безпосередньо пов’язаний із
проблемами оптимального здійснення кримінальної політики в нашій державі —
визначення достатнього кола суспільних відносин, благ та інтересів, які
приймаються під кримінально-правову охорону. Недавній історії відомі часи, коли
саме невиправдано широке визначення загального об’єкта злочину призводило до
зайвої криміналізації, яка є не чим іншим, як передумовою тоталітаризму. Процес
створення нового Кримінального кодексу вирішив багато питань з визначенням саме
загального об’єкта злочину. Так у КК України з’явились нові склади злочинів, що
означало прийняття під кримінально-правову охорону нових суспільних відносин
(напр., статті 236, 253, 362 КК України та ін.). Одночасно з кола
кримінально-охоронюваних було виведено ряд суспільних відносин,
кримінально-правова охорона яких на сучасному етапі розвитку держави була
визнана як зайва (напр., статті 108-1, 155-5, 155-6, 206 ч. 1 КК України 1960
р. та ін.).
Звичайно, життя не стоїть на місці і загальний об’єкт
злочину буде постійно змінюватись відповідно до розвитку суспільства та
завдань, які стоять перед кримінальним законом. Практично 15-20 років тому
ніхто не думав вводити в КК норми, які б охороняли інформаційне поле. Стрімкий
розвиток комп’ютерних технологій, можливості вчинення за їх допомогою або
відносно інформації, яка зберігається в них, злочинів, зумовив нагальну потребу
прийняття під кримінально-правову охорону суспільних відносин у галузі
використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та
комп’ютерних мереж (див. Розд. XVI КК).
Однак не всі вчені однозначно визнають існування загального
об’єкта злочину.
Скажімо, П. С Матишевський, зокрема, зазначав, що «…вся
сукупність суспільних відносин не може бути об’єктом, як елемент складу
злочину. По суті, це об’єкт кримінально-правової охорони, який не слід
ототожнювати з поняттям об’єкта злочину».
Однак у такій позиції міститься помилка. Загальний об’єкт
злочину за параметрами справді збігається з об’єктом кримінально-правової
охорони. Однак ці поняття абсолютно різнорівневі і не можуть ототожнюватись.
Практично, якщо стати на таку позицію, слід взагалі ліквідувати систему поділу
об’єктів на види, оскільки бувають випадки, коли практично збігаються родовий і
безпосередній об’єкти кримінально-правової охорони (напр., родовий і
безпосередній об’єкти при вбивстві; родовий і безпосередній об’єкти при
вчиненні посягань на власність та ін.).
Значення загального об’єкта злочину полягає також у тому, що
завдяки йому визначається коло найбільш важливих суспільних відносин, благ та
інтересів суспільства, які приймаються під кримінальноправову охорону.
Родовий (груповий, видовий) об’єкт злочину — це група
однорідних, тотожних за своїми характеристиками об’єктів, які охороняються
єдиною групою кримінально-правових норм і перебувають між собою у відповідному
співпідпорядкуванні.
Родовий об’єкт — серединний рівень «драбинки» системи
об’єктів злочину. Він міститься у фундаменті добудови Особливої частини
Кримінального кодексу України. Його значення полягає в тому, що він дає
можливість диференціації, класифікації та структуризації злочинів у кримінальному
законодавстві.
У процесі створення нового КК України було піддано
докорінній ревізії саме родові об’єкти злочину — виділено нові родові об’єкти
злочину (напр., «Злочини проти довкілля», «Злочини у сфері використання
електронно-обчислюваних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж»,
«Злочини проти безпеки виробництва» та ін.); деякі раніше визначені родові
об’єкти поділені (напр., «Злочини проти життя, здоров’я, волі і гідності особи»
розділені на «Злочини проти життя та здоров’я особи», «Злочини проти волі,
честі та гідності особи» та «Злочини проти статевої свободи та статевої
недоторканості»); деякі родові об’єкти визначені по-новому, виходячи із
сучасного розуміння їх змісту (напр., «Посадові злочини» — «Злочини у сфері
службової діяльності»).
Однак диференціація родових об’єктів здійснена в чинному
кримінальному кодексі не до кінця. Приміром, злочини у сфері фінансової
діяльності не були виділені за їх родовим об’єктом і залишились як складова у
розд. VII КК — «Злочини у сфері господарської діяльності».
Безпосередній об’єкт злочину є те конкретне суспільне
відношення, благо або інтерес, на які посягає конкретний злочин. Безпосередній
об’єкт злочину перебуває в колі елементів, що характеризують конкретний склад
злочину, передбачений нормою Особливої частини КК України.
Безпосередній об’єкт злочину дуже рідко вказується у
диспозиції конкретної норми особливої частини КК (напр., ст. 113 КК «Диверсія»,
яка прямо вказує, що ці діяння посягають на державу, яка і є в даному випадку
безпосереднім об’єктом злочину).
По горизонталі безпосередній об’єкт злочину поділяється на:
♦ основний безпосередній об’єкт;
♦ додатковий безпосередній об’єкт;
♦ факультативний безпосередній об’єкт.
Необхідність такої класифікації зумовлює те, що в ряді
випадків один і той самий злочин посягає одразу на декілька об’єктів.
Наприклад, при вчиненні посягання на життя судді, народного засідателя чи
присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя (ст.
379 КК), шкода завдається як інтересам правосуддя, так і життю чи здоров’ю
названих учасників діяльності по його здійсненню.
Такі злочини містять у собі декілька безпосередніх об’єктів,
з яких законодавець обирає один, що висуває на «першу лінію»
кримінально-правової охорони як найбільш важливий у випадку вчинення
конкретного діяння, той, який саме і визначає суспільну небезпеку даного
злочину, структуру складу злочину, а інші охороняє паралельно в зв’язку з їх
обов’язковим існуванням при вчиненні конкретного злочинного посягання.
Об’єкт злочину, який визначає суспільну небезпеку
конкретного діяння, входить в характеристику складу конкретного злочину та
визначає його місце в системі родового та загального об’єктів злочину,
називається основним безпосереднім об’єктом злочину.
Об’єкт злочину, якому в кожному випадку посягання на
основний безпосередній об’єкт злочину обов’язково спричиняється шкода і який
через це перебуває під кримінально-правовою охороною паралельно з основним
безпосереднім об’єктом, носить назву додаткового безпосереднього об’єкта злочину
(напр., здоров’я при вчиненні розбою).
Додатковий факультативний об’єкт злочину — об’єкт, якому при
вчиненні конкретного злочину може бути спричинена шкода, однак він спеціально
не перебуває під охороною при вчиненні даного злочину, а, як правило, охороняється
іншою нормою Кримінального кодексу (напр., відносини власності при вчиненні
хуліганства).
.
