Тема 10. Аналіз фінансових звітів
10.1. Сутність, завдання та методи аналізу фінансових звітів.
10.2. Аналіз бухгалтерського балансу.
10.3. Оцінка звіту про фінансові результати.
10.4. Аналіз звіту про рух грошових коштів.
10.5. Оцінка звіту про власний капітал.
10.6. Аналіз ліквідності та фінансової стійкості підприємства.
10.7. Аналіз прибутковості підприємства.
10.5. Оцінка звіту про власний капітал.
Наступним звітом є звіт про власний капітал (форма №4).
Власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов’язаннями:
К = А – З
Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.
Сума власного капіталу – це абстрактна вартість майна, яка не є його поточною чи реалізаційною вартістю, а тому не відображає поточну вартість прав власників фірми. На суму власного капіталу суттєво впливають усі умовності бухгалтерського обліку, що були застосовані при оцінці активів і кредиторської заборгованості, і вона може лише випадково співпадати із сукупною ринковою вартістю акцій підприємства чи з сумою, яку можна отримати від продажу чистих активів частинами або підприємства в цілому.
Разом з тим, власний капітал є основою для початку і продовження господарської діяльності будь-якого підприємства, він є одним із найістотніших і найважливіших показників, оскільки виконує такі функції:
1) довгострокового фінансування;
2) відповідальності і захисту прав кредиторів;
3) компенсації понесених збитків;
4) кредитоспроможності;
5) фінансування ризику;
6) самостійності і влади;
7) розподілу доходів і активів.
Як правило, підприємство створюється з метою отримання прибутку. Реалізувати цю мету воно може лише за умови збереження свого капіталу.
Користувачі фінансової звітності потребують більш детальної інформації про склад та зміни власного капіталу підприємства. Тому фінансова звітність має надавати інформацію про:
· джерела капіталу підприємства;
· правові обмеження щодо розподілу інвестованого капіталу серед акціонерів;
· обмеження щодо розподілу дивідендів серед теперішніх і майбутніх акціонерів;
· пріоритетність прав на майно підприємства при його ліквідації.
Власний капітал утворюється двома шляхами:
1) внесенням власниками підприємства грошей та інших активів;
2) накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві.
Сума власного капіталу може збільшуватися внаслідок конвертування зобов’язань, а також збільшення вартості активів; непов’язаного із підвищенням заборгованості перед кредиторами (дооцінка необоротних активів, дарчий капітал).
Власний капітал – це власні джерела фінансування підприємства, які без визначення строку повернення внесені його засновниками (учасниками) або залишені ними на підприємстві із чистого прибутку. Тому за формами власний капітал поділяється на дві категорії:
— інвестований (вкладений або сплачений капітал);
— нерозподілений прибуток.
За рівнем відповідальності власний капітал поділяється на:
— статутний капітал;
— додатковий капітал (нереєстрований) – це додатково вкладений капітал, резервний капітал та нерозподілений прибуток.
Бухгалтерський звіт про власний капітал підприємства має бути інформаційною базою для аналізу змін у структурі капіталу, оцінки прогресивності його руху та виявлення резервів поліпшення використання власного капіталу підприємства.
Такий аналіз здійснений за даними бухгалтерського звіту по умовному підприємству, наведеними у таблиці 10.8.
Із таблиці можна зробити висновок про досить істотні зміни в структурі власного капіталу, що відбулися протягом аналізованого року. Так, на початок року власний капітал підприємства складав 19828,1 тис.грн., в тому числі статутний капітал – 467,7 тис.грн. або 2,4%, інший додатковий капітал – 15904,3 тис.грн. або 80,2%, резервний капітал – 118,0 тис.грн. або 0,6%, нерозподілений – 3338,1 тис.грн. або 16,8%.
Таблиця 10.8
Звіт про власний капітал за ____________ 20 _______ р.
Форма №4
detector