РОЗДІЛ І МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ КУРСАНТІВ ДО ДЕРЖАВНОГО ІСПИТУ ТА ОЦІНЮВАННЯ ЗА ПИТАННЯМИ ПРЕДМЕТА “ОХОРОНА ПРАЦІ В ОРГАНАХ ДПС. ОСОБИСТА БЕЗПЕКА ПРАЦІВНИКІВ ПМ” Ищите Господа, когда можно найти Его, призывайте Его, когда Он близко. (Библия, книга пророка Исаии 55:6) Узнать больше о Боге
Главная Книги Статьи Реклама на сайте

ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ

РОЗДІЛ І МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ КУРСАНТІВ ДО ДЕРЖАВНОГО ІСПИТУ ТА ОЦІНЮВАННЯ ЗА ПИТАННЯМИ ПРЕДМЕТА “ОХОРОНА ПРАЦІ В ОРГАНАХ ДПС. ОСОБИСТА БЕЗПЕКА ПРАЦІВНИКІВ ПМ”

З метою якісної підготовки до державного іспиту курсанти повинні вивчити весь матеріал згідно з програмою навчання, розібратися в питаннях вивчених тем та бути готовими відповісти в усній формі на відповідні питання.
У даних рекомендаціях розкривається скорочений зміст вивчених тем і дається перелік контрольних питань, а також до кожної теми пропонується відповідна література.

Тема 1. Особиста безпека працівників податкової міліції. Поняття, зміст, принципи
Безпека працівників податкової міліції
Рівень безпеки особистості та його залежність від факторів: історичне минуле народу, менталітет, рівень розвитку економіки, рівень знань та добробуту людини, психологія поведінки людей в екстремальних та стресових ситуаціях. Місце особистої безпеки в професійно-службовій діяльності працівників податкової міліції. Значення безпеки в професійній діяльності працівників податкової міліції. Статистичні дані протиправних дій відносно працівників ДПС України. До завдань покладених на працівника податкової інспекції, належать:
– здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів, а також неподаткових доходів, установлених законодавством;
– внесення у встановленому порядку пропозицій щодо вдосконалення податкового законодавства;
– прийняття у випадках, передбачених законом, нормативно-правових актів і методичних рекомендацій з питань оподаткування;
– формування та ведення Державного реєстру фізичних осіб – платників податків та інших обов’язкових платежів та Єдиного банку даних про платників податків – юридичних осіб;
– роз’яснення законодавства з питань оподаткування серед платників податків;
до завдань покладених на співробітника податкової міліції відносяться: 
– запобігання злочинним та іншим правопорушенням у сфері оподатку-вання, їх розкриття, розслідування та провадження у справах про адміністративні правопорушення;
– розшук платників, що ухиляються від сплати податків, інших платежів;
– запобігання корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів;
– забезпечення безпеки діяльності працівників органів державної податкової служби, захисту їх від протиправних посягань, пов’язаних з виконанням службових обов’язків.
Головними завданнями Державної податкової адміністрації України, згідно з Указом президента України від 22 серпня 1996року № 760/96 “ Про утворення Державної податкової адміністрації України та місцевих державних податкових адміністрацій” є: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, зборів, інших обов’язкових платежів, установлених законодавством; прийняття рішень щодо накладення фінансових санкцій та адміністративних штрафів на порушників податкового законодавства та забезпечення їх стягнення, захист інтересів держави в судових органах у справах, що стосуються сплати податків, зборів та інших обов’язкових платежів; прийняття нормативних та методичних документів з питань оподаткування, бухгалтерського обліку та звітності на виконання відповідних законодавчих актів. Що вивчає предмет особиста безпека? 
Небезпечні фактори, що впливають на діяльність податкової міліції.
Три групи чинників: природні, техногенні, соціальні. 
1. До природної сфери (екологічних чинників) належать кліматичні, ґрунтові, геоморфологічні, біотичні чинники.
2. До чинників небезпеки в техногенній сфері відносяться технічні, санітарно-гігієнічні, організаційні та психофізіологічні.
3. До чинників небезпеки в соціальній сфері державно-правові, етно-соціальні, інформаційні, психологічні.
Під екстремальною ситуацією розуміється таке складне узгодження умов діяльності по забезпеченню безпеки, яке має для співробітника особливу значимість; ситуації, об’єктивно наявні обставини якої, сприяються та оцінюються співробітником як небезпечні для здоров’я та життя іншої особи, так і самого співробітника.
Існують такі види екстремальних ситуацій:
– Швидкоплинна екстремальна ситуація – діяльність відбувається в умовах жорсткого дефіциту часу, з максимальною психологічною напругою і навантаженням, з необхідністю діяти в максимально швидкому темпі.
– Довготриваюча екстремальна ситуація – фізично та психологічно напружена діяльність протягом довгого часу.
– Екстремальна ситуація з елементами невизначеності – необхідність прийняття рішення при наявності альтернативних, суб’єктивно-вагомих варіантів поведінки.
– Ситуації, що потребують постійної готовності до дії – співробітник знаходиться у звичайних монотонних умовах, у чеканні екстремальних змін.
Екстремальні ситуації, що виникають в силу отримання недостовірної або можливої інформації, мають важливу особливість – необхідність у швидкому реагуванні співробітника при відсутності у нього впевненості у достовірності отриманої інформації.
Потенційна небезпека - виникає при будь-якому можливому контакті з негативними якостями об‘єктів чи суб‘єктів ситуації.
Уявна небезпека – є результатом перебільшення чи хибної оцінки негативних якостей ситуації, поведінки конкретних осіб, хибного тлумачення мовних повідомлень.
Провокована небезпека - виникає внаслідок появи окремих особистісних негативних якостей працівника (агресивність, грубість, жорстокість, пиха, гонор тощо) і відповідної протиправної реакції на них з боку інших осіб.
Реальна небезпека - це наслідок несприятливої динаміки оперативно-службової ситуації з реальними факторами загрози життю та здоров‘ю працівника.
Небезпека - це стресовий фактор, який відображає ступінь усвідомлення працівником податкової міліції обставин, за яких поведінка правопорушників, дія стихійних лих, аварій чи катастроф тощо, можуть завдати йому або членам його сім’ї фізичної, матеріальної або психологічної шкоди, призвести до нещасного випадку, можливо й загибелі.
Фактори, що визначають схильність до небезпеки: 
1. Стійкі протипоказання до небезпечних видів діяльності.
2. Тимчасові фактори обмеження використання працівника податкової міліції в небезпечних ситуаціях.
3. Прояв віктимних особистих якостей, що роблять працівника уразливим щодо злочинних посягань.
4. Тактико-операційні фактори “небезпечної” поведінки працівника.
5. Ситуативні негативні психічні стани працівника.
6. Ситуативно-психологічні фактори “небезпечної” поведінки працівника. Поняття безпеки й небезпеки.
Безпека співробітників податкової міліції: поняття та принципи
Особиста безпека працівника податкової міліції – це комплекс основних та допоміжних заходів, спрямованих на зниження рівня небезпечних факторів до реально-можливого мінімуму, що дозволяє гарантувати збереження життя і здоров’я, нормального психічного стану і дієздатності працівника під час виконання функціональних обов’язків, професійних завдань як у буденних, так і в екстремальних ситуаціях. 
Основні заходи особистої безпеки: професійні, духовні, правові, тактичні, психолого-педагогічні, фізичні, індивідуальні. 
1. Професійні заходи передбачають набування та удосконалення досвіду службової, бойової, оперативної підготовки, з метою його умілого використання.
2. Духовні заходи передбачають дотримання культури поведінки з колегами по роботі, з платниками податків, з особами, які ухиляються від сплати податків, в сім’ї, із сторонніми особами та стійку моральну поведінку в різних ситуаціях. 
3. Правові заходи – це відповідність правової нормативної бази об’єктивним умовам і завданням професійно-службової діяльності. Вони передбачають знання правових норм, тримання їх при виконанні службових обов’язків та розробку відповідних нормативних актів.
4. Тактичні заходи – знання тактики дій злочинців, і з урахуванням цього уміле застосування своїх тактичних дій з метою затримання злочинця, одержання перемоги над ним з мінімальними втратами і максимальними прибутками.
5. Психологічно-педагогічні заходи – передбачають мобілізованість психіки, настроєність на більш доцільні, активні, рішучі дії та готовність до дій в складних чи небезпечних для життя чи здоров’я ситуаціях.
6. Фізичні заходи – вміння застосовувати заходи протидії злочинним посяганням на життя і здоров’я . Вони передбачають фізичний розвиток, володіння прийомами рукопашного бою , а також формування стійкого психомоторного стану до зовнішніх проявів небезпеки, з метою захисту виконання професійних дій.
7. Індивідуальні заходи – сукупність індивідуальних якостей і властивостей співробітника, його здібність ефективно застосовувати необхідні заходи і засоби з метою забезпечення особистої безпеки. 
Допоміжні заходи особистої безпеки – кадрові, організаційні, психомоторні, керівні, медичні, матеріально-технічні, соціальні, економічні. 
1. Кадрові заходи – забезпечення ефективної діяльності співробітників у відповідності з професійною придатністю, кваліфікаційним рівнем та перспективою удосконалення професійної майстерності працівника.
2. Організаційні заходи – забезпечення організаційно-управлінськими заходами згідно з чинним законодавством та спрямування діяльності працівників на виконання завдань керівництва.
3. Психомоторні заходи – розвиток у співробітників інтелектуальних, рухових та психомоторних якостей. 
4. Керівні (управлінські) заходи – проведення заходів з боку керівництва по забезпеченню безпеки підлеглих. Передбачено проведення інструктажів, занять, розбору ситуацій, доведення відповідних наказів та контроль за виконанням відповідних розпоряджень та вказівок.
5. Медичні заходи – спроможність надати долікарську допомогу потерпілому як в буденних, так і екстремальних ситуаціях з використанням наявних медичних і підручних засобів.
6. Матеріально-технічні заходи – забезпеченість працівників необхідними та сучасними матеріально – технічними засобами ( зброя, спеціальні засоби, спецтехніка, індивідуальні засоби, відеозйомка, зв’язок, транспорт тощо.) з метою оперативного та ефективного вирішення службових завдань та функціональних обов’язків.
7. Соціальні заходи – наявність соціальних гарантій працівників податкової міліції ( обов’язкове страхування у разі нещасних випадків при виконанні службових обов’язків, медичне обслуговування , створення відповідних умов для праці та відпочинку) та підвищення позитивного іміджу професії.
8. Економічні заходи – спроможність працівників задовольнити свої матеріальні потреби та потреби своєї сім’ї.
Принципи особистої безпеки: 
1. Організаційно-правовий.
2. Управлінський.
3. Індивідуально-професійний.
4. Методично-педагогічний принцип.
5. Духовний принцип.
6. Психологічний принцип.
7. Спеціально-тактичний принцип. Організаційно-правовий принцип – система об’єктивних передумов для ефективного і безпечного здійснення професійної діяльності.
1. До організаційно-правових принципів відносять: відповідні державні структури (Кабінет Міністрів, Державна податкова адміністрація України, Головне управління податкової міліції ДПА України), головним завданням яких є науково обґрунтована реалізація правових, економічних, матеріально-технічних та інших можливостей, що надані державою для забезпечення захисту як системи в цілому, так і її конкретних працівників. Значну роль відіграє Державна податкова адміністрація України, ГУПМ ДПА України і в питаннях забезпечення соціально-психологічної захищеності: формує позитивний імідж податкової міліції через засоби масової інформації та суспільні організації, створює в колективах податкової міліції сприятливу соціально-психологічну атмосферу, удосконалює стиль керівництва тощо.
Крім цього до організаційно-правових принципів також належить діяльність керівників підрозділів податкової міліції, які для ефективного вирішення питань особистої безпеки працівників повинні:
– аналізувати організаційно-правові та соціально-економічні умови здійснення правоохоронної діяльності і фактори, що визначають реальний рівень професійного ризику;
– формулювати та подавати пропозиції у відповідні державні структури щодо підвищення рівня захищеності і безпеки працівників;
– своєчасно доводити до підлеглих накази, директиви, інструкції, практичні рекомендації та оперативну інформацію стосовно питань особистої безпеки;
– розповсюджувати передовий досвід та проводити з підлеглими розбір ситуацій, які привели або могли привести до нещасних випадків;
– здійснювати результативні контакти з державними органами (у тому числі з іншими правоохоронними органами), громадськими і приватними організаціями та об’єднаннями, засобами масової інформації, населенням з метою забезпечення більш високого рівня професійної захищеності і безпеки працівників;
– мобілізовувати наявні економічні і матеріально-технічні можливості для підвищення рівня особистої безпеки працівників податкової міліції;
– приймати спеціальні управлінські рішення з метою підвищення рівня професійної захищеності і безпеки;
– організовувати навчання працівників податкової міліції у системі бойової, службової та професійно-психологічної підготовки;
– проводити індивідуальні бесіди та аналіз виконання оперативно-службових завдань з позиції дотримання особистої безпеки;
– проводити навчання операційно-тактичним і психологічним прийомам безпечної поведінки у різноманітних ситуаціях оперативно-службової діяльності та поза виконання службових обов’язків та інші.
2. Управлінський принцип визначає взаємозв’язок між окремими стадіями і етапами процесу забезпечення особистої безпеки. До управлінського принципу входять способи його реалізації: 
– комплексність;
– планування;
– контроль;
– управління;
– обов’язковість зворотного зв’язку;
– ефективність;
– ієрархічність;
– кадрове забезпечення ( відбір, атестація тощо);
– відповідальність;
– стимулювання;
– адекватність;
– однозначність;
– єдиноначальництво;
– взаємодія;
– координація;
– своєчасність;
– статистика;
– інші.
3. Індивідуально-професійний принцип – система заходів забезпечення особистої безпеки та придбання необхідних навиків та досвіду.
Працівники податкової міліції для забезпечення особистої безпеки повинні:
– знати і неухильно виконувати відповідні накази, директиви, практичні рекомендації керівництва ДПА, ГУПМ України;
– знати основні тактичні прийоми забезпечення особистої безпеки у різноманітних ситуаціях професійної діяльності;
– навчатися основам професійної діяльності, майстерному володінню спеціальною технікою, зброєю, спеціальними засобами і засобами зв’язку та індивідуального захисту;
– формувати індивідуальну готовність до застосування спеціальної техніки, зброї, спеціальних засобів та заходів фізичного впливу;
– уміти аналізувати і узагальнювати досвід безпечної поведінки колег по роботі та інших працівників у екстремальних умовах службової діяльності;
– знати, застосовувати і творчо збагачувати тактику, прийоми і засоби забезпечення особистої безпеки та безпеки колег та інші.
4. Методично-педагогічний принцип – представляє собою основоположні ідеї, що визначають напрями пошуку безпечних рішень і служать методологічною та інформаційною базою.
До них належать:
– системність;
– індивідуальні бесіди;
– аналіз виконання оперативно-службових завдань з позиції дотримання особистої безпеки;
– навчання оперативно-тактичним прийомам;
– навчання психологічним прийомам безпечної поведінки;
– формування умінь, навичок до дій в екстремальних ситуаціях;
– пошук методів зниження небезпеки;
– інформація;
– класифікація;
– та інші.
5. Духовний принцип – культура поведінки працівника податкової міліції (формування податкової та правової культури) у всіх можливих сферах його діяльності (на службі; в побуті; в сім’ї; із сторонніми особами тощо).
Вони передбачають:
– податкову культуру;
– правову культуру;
– культуру праці (службової діяльності);
– моральні аспекти;
– етичні аспекти;
– шанування традицій;
– культура спілкування з колегами по роботі та із старшими;
– культура поведінки з платниками податків;
– культура поведінки із сторонніми особами;
– культура поведінки в сім’ї (побуті);
– культура проведення вільного часу;
– культура форми одягу та інші.
6. Психологічний принцип – передбачає психологічну готовність “на виживання” тобто морально-поведінські установки, що сприятимуть забезпеченню особистої безпеки.
Психологічна підготовленість працівників податкової міліції для забезпечення особистої безпеки передбачає:
– знати основні психологічні прийоми забезпечення особистої безпеки у різноманітних ситуаціях професійної діяльності;
– психологічні правила спілкування з колегами по роботі;
– психологічні правила спілкування із платниками податків;
– психологічні правила спілкування із сторонніми особами;
– удосконалення індивідуально-психологічних особливостей;
– формування стійкого психомоторного стану до зовнішніх проявів небезпеки;
– вміння адаптуватися після стресових ситуацій;
– та інші.
7. Спеціально-тактичний принцип – передбачає навчання основам професійної діяльності, майстерному володінню спеціальною технікою, зброєю, спеціальними засобами , засобами фізичного впливу, засобами зв’язку та індивідуального захисту; формування готовності до застосування зброї і засобів активної оборони в екстремальних умовах . 
До них належать: 
– удосконалення професійної діяльності;
– майстерне володіння спеціальною технікою;
– узагальнення досвіду;
– майстерне володіння спеціальною технікою;
– майстерне володіння зброєю;
– майстерне володіння засобами спеціального захисту;
– майстерне володіння засобами фізичного захисту;
– передбачення можливих дій правопорушника;
– знання тактики дій злочинних елементів;
– забезпечення безперервного зв’язку;
– взаємодія;
– оцінка своїх сил та сил ворога;
– формування готовності до дій в екстремальних ситуаціях;
– здатність реально оцінювати ситуацію , що склалася і приймати відносно цього адекватне рішення та інші.
Значення принципів при вивчені предмета “Особиста безпека працівників податкової міліції”.

Тема 2. Кадрова політика – основа ефективності життєдіяльності та безпеки при виконанні службово-оперативних завдань
Методологічні вимоги до розробки професіограми спеціаліста податкової міліції
Зміст та компоненти професіограми. Вимоги до розробки професіограми офіцера податкової міліції:
1. Цілісність, комплексність вивчень.
2. Діалектичність розгляду.
3. Всебічне врахування пластичності психіки людини.
4. Систематичність, послідовність і активність вивчень.
5. Перспективність дослідження.
Комплекс традиційних методів соціологічного і психолого-педагогічного дослідження: самоспостереження, спостереження, усні і письмові опитування, констатуючі і формуючі експерименти, метод незалежних характеристик, документальний і біографічний методи та інші.
Професіограма – це сукупність основоположних соціально-політичних, службових, юридичних, економічних, філософських, психолого-педагогічних, захисних, фізіологічних, фізичних та інших вимог, що ставляться професією до людини.
Структура кадрової політики:
1. Професіограма (кваліфікаційна характеристика) спеціаліста податкової служби.
2. Створення системи забезпечення професійного росту податківців.
3. Удосконалення комплексних програм підготовки та підвищення кваліфікації кадрів.
4. Створення банку даних професійно придатних фахівців доля податкових органів.
Професіональна характеристика офіцера податкової міліції
Кваліфікаційна структура фахівця в системі забезпечення безпеки життєдіяльності: професійні знання та вміння, компетентність, вміння приймати рішення в нестандартних ситуаціях, точність, увага, педантичність, відповідальність.
Рівні організаційної діяльності офіцера. Перший, вищий рівень – це організаторська діяльність спеціаліста податкової системи на посаді начальника податкової міліції району. Він займається організацією податкової діяльності окремих людей, колективів, процесу труда, всієї професійної діяльності, а також наукової організації своєї особистої праці. Другий рівень пов’язаний з налагодженням процесу праці і наукової організації особистої діяльності. На цьому рівні керівництво людьми і колективами йде лише опосередковано. Цим, як правило, займаються керівники різних окремих податкових служб, робітники – спеціалісти різних професій, відповідаючи за складні і відповідальні ділянки, спеціалісти, що здійснюють здійснюючі проведення контролю за діяльністю людей і находженням податків.
Третій рівень організаторської діяльності спеціаліста податкової міліції пов’язаний з наукової організацією своєї праці, з роботою на певній ділянці. Головна проблема працівника на третьому рівні – це особисте виконання функціональних задач, підвищення своєї професійної майстерності, покращення прийомів, способів діяльності. 
Професійна придатність, підбір і адаптація кадрів – працівників податкової міліції 
Проблеми професійної придатності кадрів державної податкової служби. Принципи підбору кадрів. Професійна придатність фахівця податкової міліції – ступінь відповідності сукупності знань, навичок і умінь фахівця заданим професійним і службовим функціям, які зв'язані із його професією (фахом). 
Проблема професійної придатності (кадрів державної податкової служби) узагалі, у тому числі і професії співробітника податкової міліції, має три основних аспекти: 
Перший аспект – наявність необхідної мотивації у виборі професії, тобто бажання або небажання присвятити себе даному виду діяльності. Така мотивація виробляється в результаті впливу на людину різних чинників: оцінки соціального значення цього виду діяльності, престижу професії, наявних у ній можливостей для творчості, рівня забезпечуваного нею добробуту, ступеня успішності оволодіння необхідними знаннями, уміннями й ін. 
Другий аспект стосується наявності фізичних і психофізіологічних передумов професіональних знань, навичок і умінь. Час, що затрачається на навчання, динаміка навчання і що досягається в остаточному підсумку, якість оволодіння навичками й уміннями в різних людей різні. Тому виникає необхідність попередньої діагностики професійної придатності. 
Третій аспект – оцінка професійної придатності – інтелектуальних, фізичних і психофізіологічних передумов застосування знань і навичок у специфічних професійних умовах і ситуаціях. 
Говорячи про цей аспект професіональної придатності, слід зазначити, що в ряді випадків на наявність відповідних мотивів ні кваліфікація (рівень підготування), ні виробітку індивідуального стилю не забезпечують достатніх умов для успішної професійної діяльності: необхідна особлива нервова система з визначеними характеристиками її сили, рухливості і т.п. 
Професійний добір – це система заходів, що дозволяють вибрати для роботи з визначеного фаху осіб, найбільше відповідних за своїми індивідуальними особистими якостями і можливостями. 
Підготовка майбутніх кадрів ДПА- фахівців із сучасним рівнем освіти та особистої безпеки. 
Етапи розвитку підготовки кадрів для податкової служби, фактори, що впливають на вибір професії.
Кадрова політика в напрямку постійного та змінного складу. Принципи підбору співробітників.


Тема 3. Культурно-моральні та етичні аспекти забезпечення особистої безпеки працівників податкової міліції
Професійні аспекти культури праці співробітників податкової міліції – основа захисту особистості.
Сукупність службово-професійних і морально-етичних якостей, адекватних вимогам до органів державної податкової міліції, складає культуру праці співробітника податкової міліції.
Здатність як сукупність знань, умінь і навичок складає те, що прийнято називати майстерністю.
Об’єктивні фактори ставлення до праці: функціональний зміст праці, складна система умов праці (від психологічного клімату в колективі до рівня організації праці та її матеріально-технічного забезпечення).
Суб’єктивні фактори ставлення до праці: широта, об’єм, глибина оволодіння своєю професією, рівень майстерності та безпеки.
Сутність якостей культури праці фахівця податкової міліції.
Мораль та культура спілкування працівників податкової міліції –важлива умова забезпечення їх особистої безпеки. 
Моральна культура – система етичних знань і переконань (моральної позиції), моральних почуттів, навичок спілкування та уміння регулювати поведінку за допомогою моральних норм. Моральна культура визначається не тим, скільки людина знає про проблеми етики та правилу етикету, а тим як практично реалізуються ці знання, якою мірою моральна її поведінка, наскільки культурне її спілкування. Специфіка виявлення різних функцій моралі при підготовці спеціалістів податкової міліції. Основні функції моралі у суспільстві: регулятивна, виховна (гуманістична), регулятивно-контролююча. Структурно-логічна схема моралі: моральна свідомість, моральні відносини, моральна діяльність. Моральна свідомість: емоції, почуття, уявлення, погляди, переконання, знання. Моральні відносини: оцінка, самооцінка, орієнтація, установка. Моральна діяльність: вибір, проступок, компроміс, конфлікт. Компоненти культури спілкування: загальне, особливе, одиночне. Загальне – єдність цілей. Особливе – своєрідність історичного і культурного розвитку, особливості психічного складу даної нації, традиції народу, це проявляється у конкретних звичаях, ритуалах, нормах спілкування і поведінки, формі одягу і правилах її носіння, загальних і специфічних правилах безпеки. Одиночне: неповторні індивідуальні риси, які притаманні кожній людині. Зміст спілкування працівників податкової міліції: спілкування у підрозділі, спілкування із сторонніми особами. Зовнішня та внутрішня культура спілкування. Етична безпека – це дія або тимчасова бездіяльність особистості в цілях безпеки від зазіхань на честь і людську гідність. Специфіка етичної безпеки – особистість завжди вчасно відчуває (помічає), усвідомлює морально-психологічну (етичну) шкоду яку їй завдають. Основні функції етичного захисту: збереження власної честі, гордості, гідності, коректування культури спілкування, мови, поведінки, постійне або тимчасове збереження гідності об’єкта, який порушив етичні норми поведінки.
Культура поведінки, одягу та проведення вільного часу – фактори, що підвищують безпеку працівників податкової міліції.
Основні різновиди етикету: загально-громадський, дипломатичний, професійний, сімейно-побутовий. Сфери етикету працівників податкової міліції: відносини у професійній діяльності, навчальна та оперативно-службова діяльність, побутові відносини. Групи мотивів, що визначають поведінку людей у всіх випадках життя: 
1. Мотиви, в основі яких лежать доброзичливість і повага до всіх людей та колег по роботі.
2. Мотиви, в яких знаходять відображення уяви про красу поведінки людини.
3. Мотиви, основу яких складають санітарно-гігієнічні та організаційно-технічні вимоги.
1. Мотиви, в основі яких лежать доброзичливість і повага до всіх людей і своїх товаришів по службі. Спілкування і поведінка людей у такому випадку характеризуються чуйністю, совісністю, відповідальністю. Це виявляється у зовнішніх формах спілкування і поведінки (уважність, спокійна доброзичливість, уміння вислухати іншого, вірність слову, уміння бачити свої помилки і недоліки, визнавати та виправляти їх). Протилежністю розглянутих мотивів є зарозумілість, намагання поставити себе над іншими. Саме цим пояснюється байдужість, черствість по відношенню до інших людей, їх радостей і прикрощів.
2. Мотиви, в яких знаходять відображення уяви про красу поведінки людини. Ці мотиви реалізуються у зовнішньому вигляді співробітника правоохоронних органів, його підтягнутості, акуратності, прихильності, зібраності та інших якостях. З цього видно, яке велике значення має єдність внутрішньої та зовнішньої культури у поведінці офіцерів правоохоронних органів. Зовнішній виразний бік повинен адекватно відбивати високі професійні, моральні і естетичні якості та погляди офіцера податкової міліції нового типу, які відповідають сучасним вимогам. 
3. Мотиви, основу яких складають санітарно-гігієнічні та організаційно-технічні вимоги. Вони реалізуються у правилах і нормах поведінки, які склалися протягом тривалого часу, продумані і доцільні. 
Культура форми одягу. Культура духовного життя, культура проведення вільного часу.
Культура форми одягу і захисту правоохоронних органів є одним із важливих елементів їх безпеки. Від того, наскільки добре в ній сполучаються утилітарні та естетичні елементи, наскільки повно вона відповідає своєму функціональному призначенню, залежить настрій особового складу, процес професійної, оперативно-службової та навчальної підготовки, а, отже, готовність у будь-яку хвилину виконати поставлені завдання.

Культура форми одягу і захисту працівників податкової міліції знаходиться у прямій залежності від того, наскільки повно вона відповідає професійним і гігієнічним вимогам. Найбільш суттєвими з них, на наш погляд, є такі:
1. Здатність одягу (екіпіровка: засоби індивідуального захисту, броньові щити, засоби активного захисту, засоби забезпечення спеціальних операцій) захищати особовий склад від ураження бойовими та іншими засобами об’єкта (осколків, куль, вогню, ножових (багнетних) уколів, проникаючої радіації, світловипромінювання тощо). 
2. Форма одягу не повинна утруднювати дії як в умовах повсякденної професійної, оперативно-службової та бойової (навчальної) діяльності, а також і при виконанні поставлених завдань. Одяг (екіпіровка) повинен бути легким і зручним, добре пристосованим для розміщення професійного (бойового) спорядження, сприяти забезпеченню безпеки і постійної бойової готовності особового складу. 
3. Форма одягу офіцерів і рядових в умовах виконання поставлених завдань (виконання професійних і бойових дій) не повинна мати різкої відмінності. Невиконання цієї умови завжди приводило і, без сумніву, буде приводити до значних втрат офіцерського складу, адже цілком зрозуміло намагання об’єкта у першу чергу вивести з ладу або знищити офіцерський склад. 
4. Здатність одягу і взуття захищати тіло людини від холоду, жари, вітру, дощу, а також від забруднень і механічних пошкоджень. Одяг повинен ураховувати особливості клімату, пору року, специфіку службової діяльності офіцерів і рядових. 
5. Форма одягу не повинна заважати найважливішим відправленням людського тіла, утруднювати дихання, обмежувати рухи кінцівок і всього тіла. Взуття не повинно деформувати стопи, призводити до потертості під час ходіння і передчасної втоми, що призводить до втрати пильності і зниження рівня безпеки. 
6. Відносна доступність і легкість підтримування обмундирування та взуття у справному стані, чистоті і порядку. Людина у формі повинна себе відчувати впевнено, зручно і безпечно. 

Тема 4. Психолого-педагогічні технології безпеки працівників податкової міліції
Педагогічна культура офіцера податкової міліції – основа його професіоналізму й безпеки. Педагогічна майстерність – синтез психолого-педагогічних знань, навичок, вмінь, відповідного способу мислення та емоційно-вольових засобів виразності, які дають можливість забезпечити постійну бойову готовність та набуття психолого-педагогічних технологій. Основні елементи програми вивчення психології людей: загальні біографічні відомості, морально-психологічні характеристики, стан здоров’я, фізичний розвиток, емоційно-вольові риси характеру, соціальна активність. Складові педагогічної майстерності: педагогічне мислення, педагогічна спостережливість, педагогічна уява, особливі якості мови й тону, педагогічна вимогливість, педагогічний такт.
Вплив бойової, оперативно-службової та оперативно-розшукової діяльності на рівень безпеки працівників податкової міліції. Інформаційна зброя – способи та засоби знищення, перекручення або викрадення інформації, переборення систем захисту інформації, обмеження або заборону доступу до неї законних користувачів, дезорганізацію роботи технічних засобів, виведення з ладу телекомунікаційних мереж, комп’ютерних систем. Вольовий процес, суть, етапи.
Психологічні види та механізми захисту й безпеки працівників податкової міліції. Захисні механізми забезпечення безпеки: психологічний захист та психологічна розрядка. Види психологічного захисту: 
1. Витіснення – усунення із свідомості тих моментів, які заважають стійкій позитивній самооцінці.
2. Проекція – свої недоліки людина переносить на оточення.
3. Фантазування – у важких життєвих ситуаціях можлива втеча у світ фантазій.
4. Раціоналізація – спроба розумно пояснити поведінку в тих випадках, коли вона не піддається розумному поясненню.
5. Екстерналізація – людина нерішуча, соромлива, їй надають можливість здійснити активну дію, але вона цього не робить через свою нерішучість і пояснює це тим, що інші люди упереджено до неї ставляться.
6. Інтерналізація – зворотний процес – людина за своїми можливостями та здібностями варта того, щоб посісти певне місце у житті, однак чисто зовнішні обставини заважають їй реалізувати себе, у кінцевому підсумку, не досягнувши своєї мети, людина так чи інакше знецінює її. Психологічна розрядка: сублімація та ізоляція. Сублімація – трансформування та використання енергії інстинктивного імпульсу, на яку-небудь суспільно-корисну діяльність. Ізоляція – з метою зняття емоційного напруження людина виключає себе з тих ситуацій, в яких вона могла б постраждати, де конфлікти могли б викликати у неї загострене почуття тривоги.
Психіка людини – це властивість людського мозку відбивати оточуючу дійсність. Складові частини психіки людини: психічні процеси, психічні властивості особистості, психічні стани людини, психічні утворення – знання, уміння, навички, переконання , звички, психічні процеси, властивості, стани та утворення, процес відчуття.
Психологічна підготовка офіцерів податкової міліції – гарантія їх безпеки.
Основні періоди формування, розвитку й удосконалення професійних психологічних якостей. Психологічна підготовка – комплекс взаємопов’язаних і взаємообумовлених заходів, які спрямовані на формування і розвиток психологічних якостей і станів з метою забезпечення найбільш ефективного їх рішення. Основні форми психологічної підготовки: 
1. Психологічна просвіта і систематичне ознайомлення спеціалістів з новою інформацією.
2. Організація занять з вогневої, тактичної, технічної, фізичної, медичної підготовки та інше.
3. Спеціальні форми психологічної підготовки.
4. Безпосередня психологічна підготовка. 5. Професійно-психологічна підготовка.
Професійні індивідуально психологічні якості, які формуються в процесі професійно-психологічної підготовки: професійні відчуття і сприйняття, професійна увага і спостережливість, професійна пам’ять, професійне мислення, розвиток ідеомоторики – здатність до уявлення та розумового тренування подумки виконання дій та операцій у професійній діяльності, навички психічної саморегуляції, навички надання екстреної психологічної допомоги, уміння без конфліктів та ефективно спілкуватися, психологічні знання, навички та уміння особистої безпеки, навички психологічного захисту, тактико-психологічні уміння діяти у складних і екстремальних ситуаціях.
Основні компоненти психологічної готовності: 
1. Мотиваційний компонент. 
2. Орієнтовний компонент.
3. Операційний компонент.
4. Вольовий компонент.
5. Оціночний компонент. 
6. Функціональний компонент.
Оцінка психічної надійності: ситуаційна емоційна витримка, саморегулювання, мотиваційно-енергетичний компонент, стабільність і стійкість до перешкод.
Тема 5. Ризик та його вплив на забезпечення особистої безпеки працівників податкової міліції
Поняття ризику в професійній діяльності співробітників податкової міліції. Співвідношення понять ризику, законності й особистої безпеки працівників податкової міліції під час виконання службових обов’язків. Схильність до ризику. Оцінка ризику – аналіз виникнення і масштабів ризику у конкретній ситуації. Управління ризиком – це аналіз ризикової ситуації й прийняття рішення, спрямованого на зведення до мінімуму ризику. Професійний ризик – дія співробітника у небезпечній ситуації, яка характеризується невизначеністю виходу і можливим настанням небажаних наслідків у разі невдачі.
Прийняття управлінського рішення та тактика поведінки працівників податкової міліції у стані ризику та інших екстремальних ситуаціях.
Типи ризику та схильність до ризику. 
Типи ризику: перший тип – можливість вибору між ризикованою поведінкою чи відмовою від неї, виходячи з прогнозу працівником можливих наслідків. Другий тип – обов’язковість ризику в силу службових обов’язків, які ним виконуються, так як відмова від ризикованої поведінки може однозначно привести до його загибелі. Альтернативний та безальтернативний ризик.
Схильність до ризику – комплекс індивідуальних якостей працівника: тривожність, імпульсивність, агресивність, мотивація. Ефект “Карпентера”. Ефект “ Обпечених пальців”. 
Формування у співробітників податкової міліції знань, умінь, навичок до дій в екстремальних ситуаціях.
Ризик у професійній діяльності співробітника податкової міліції. Вплив ризику на психічний та фізичний стан працівника, спроможність його адекватно реагувати на небезпеку, приймати рішення та виконувати поставлену задачу. 
Практичні рекомендації по формуванню у співробітників знань, умінь, навичок до дій в екстремальних ситуаціях у стані ризику. 

Тема 6. Правові підстави та практичні рекомендації по застосуванню співробітниками податкової міліції заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, імітаційних, сигнальних засобів та засобів зв’язку

Загальні положення про застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї. Згідно з аналізом загибелі та поранень працівників правоохоронних органів у критичних екстремальних ситуаціях можна зробити висновок, що співробітники:
1. Взагалі нехтують спеціальними засобами та засобами індивідуального захисту при виконанні службових обов’язків. Самонавіяність, що нічого зі мною не відбудеться, може привести до нещасних випадків; 
2. Не кваліфіковано використовують заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю. Не знають правила їх застосування, характеристики і можливості. Не приділяють увагу маскуючому розташуванню та нестандартному використанню спеціальних засобів;
3. Не правильно розраховують сили супротивника, що призводить до неефективного застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та вогнепальної зброї;
4. Не знають правові підстави застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та вогнепальної зброї, тобто де, коли, як і проти кого їх можна застосовувати, а проти кого заборонено;
5. Не знають тактико-технічні характеристики спеціальних засобів та вогнепальної зброї; 
6. Не знають яка відповідальність існує за неправомірне застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та вогнепальної зброї.
Відповідальність за ці недоліки можна покласти як на керівників підрозділів податкової міліції, так і на кожного співробітника.
Керівники:
– не проводять відповідні заняття з особовим складом;
– не забезпечують відповідними спеціальними засобами підрозділи;
– не контролюють забезпеченість засобами індивідуального захисту підлеглих , які виконують службові обов’язки, пов’язані з ризиком для життя і здоров’я.
В “Законі про міліцію” ст. 12 “Умови і межі застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї” сказано, що міліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених « Законом про міліцію ».
Застосуванню сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання, якщо дозволяють обставини. Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров’ю людей, працівників міліції, або збройного нападу чи збройного опору.
У разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на міліцію обов’язків, і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров’ю правопорушників та інших громадян. При завданні шкоди міліція забезпечує подання необхідної допомоги потерпілим у найкоротший термін.
Про застосування фізичної сили, спеціальних засобів примусу працівник міліції рапортом доводить до відома безпосереднього начальника.
Про поранення або смерть, що сталися внаслідок застосування фізичного впливу і спеціальних засобів, а також про всі випадки застосування зброї працівник міліції зобов’язаний негайно і письмово повідомити своєму начальникові для сповіщення прокуророві. 
Перевищення повноважень по застосуванню сили, в тому числі спеці-альних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
У тексті “Кодексу поведінки…” вказано мету, задля досягнення якої може бути застосована сила: 1) попередження злочинів; 2) проведення правомірного затримання правопорушників або осіб, які запідозрені в скоєні правопорушення, або допомога в такому затримані. Підкреслюється, що не може бути застосована сила, що перевищує необхідні для цієї мети межі. силою, що перевищує необхідну для виконання завдань міліції межу, слід визнати таку, що завдала особі, яку затримують, шкоду, явно нерозмірну з небезпечністю посягання та обстановкою захисту.
Щоб застосування сили було правомірним, необхідна наявність правової та фактичної підстав застосування сили, взятих у їх сукупності.
Правова підстава – це наявність складу правопорушення у діях особи, а фактична – необхідність негайного його припинення із застосуванням сили.
Працівник міліції не буде нести відповідальності, передбаченої кримінальним законодавством, за нанесення шкоди особі, якщо його дії по застосуванню сили відповідали вимогам законодавства, що регламентує дії в стані необхідної оборони (ст.15 КК України). Для цього необхідно:
– щоб посягання було суспільно небезпечним, тобто таким, що стосується інтересів, які охороняються законом;
– посягання повинно бути наявним, тобто відбуватися в межах якогось часу. Воно починається з безпосередньої реальної загрози його виконання і закінчується в ту хвилину, коли перервано захистом або припинене самою особою, яка посягає;
– посягання має бути дійсним, тобто існуючим об’єктивно, а не тільки в уяві того, хто захищається;
– шкода повинна задаватися тільки тому, хто посягає або затримується, а не стороннім особам;
– оборона допускається тільки у випадках, коли треба захистити інтереси громадян, суспільства або держави;
– захист не повинен перевищувати меж необхідної оборони.
До необхідної оборони прирівнюються дії по затриманню особи, яка вчинила напад, і доставляння її відповідним органам влади.
Співробітник міліції попереджує особу, проти якої має намір застосувати силу, коли вважає, що обстановка дозволяє це зробити без шкоди для досягнення мети застосування сили.
Попередження про намір застосування сили подається голосом. Оголення вогнепальної зброї є попередженням про застосування її на ураження правопорушника (ст.151) і не вимагає будь-якого додаткового попередження (пострілом вгору, голосом).
Попереджуючи про застосування сили, працівник міліції повинен, якщо дозволяють обставини, дати особі, яка посягає, час для виконання його вимог.
У випадку безпосередньої загрози життю та здоров’ю громадян ( тобто такої, яка може перерости у посягання на їх життя та здоров’я) сила застосовується без попередження.
Попередження не робиться і тоді, коли внаслідок невчасного застосування або незастосування сили можуть настати тяжкі наслідки (загибель людей, вибух, пожежа, катастрофа на залізничному транспорті). У таких випадках злочинець не може усвідомлювати, що його злочинні дії можуть бути припинені з нанесенням йому шкоди, аж до заподіяння йому смерті.
Норма, що закріплена в ч. 3 ст. 12, забороняє працівникам міліції застосовувати силу проти окремих категорій осіб, крім випадків групового або озброєного нападу з їх боку.
До таких осіб закон відносить: 1) жінок з явними ознаками вагітності; 2) осіб похилого віку 3) осіб з явними ознаками інвалідності; 4) малолітніх.
До першої категорії слід відносити осіб жіночої статі, які за об’єктивними ознаками сприймаються працівником міліції як вагітні.
До осіб похилого віку належать особи, які сприймаються працівником міліції такими, що внаслідок вікових змін неспроможні створювати небезпеку для життя та здоров’я громадян і працівників міліції.
Особами з явними ознаками інвалідності є такі, які внаслідок відсутності або ушкодження будь-якого органа, втрати його функцій не можуть створювати небезпеку для життя і здоров’я громадян.
Закон не роз’яснює, яких громадян слід вважати малолітніми. Враховуючи процеси, що прискорюють розвиток молоді, особами, що через малолітній вік не можуть створювати небезпеку для життя і здоров’я, вважаються такі, що сприймаються працівником міліції як особи, які не досягли 14-річного віку.
Застосування сили до цих осіб може бути здійснено в таких випадках: 
1) вчинення нападу із застосуванням зброї або групового нападу (тобто коли нападаючих не менш як двоє); 2) вчинення збройного опору. Виконання покладених на міліцію обов’язків із застосуванням сили допускається тільки в тих випадках, коли ненасильницькі заходи вичерпані і не принесли позитивного результату або коли обставини свідчать про те, що ненасильницькі методи не дадуть позитивного результату.
Спричинення тілесних ушкоджень та заподіяння смерті не є метою застосування сили. Метою її застосування повинно бути припинення злочинного посягання, затримання особи, яка його вчинила або попередження шкідливих наслідків, що загрожують життю чи здоров’ю громадян.
У випадках, коли ситуація все ж таки примушує працівника міліції діяти силовими методами, він повинен прагнути, в міру можливого, припинити посягання або провести затримання шляхом спричинення майнової, а не фізичної шкоди.
Коли працівник міліції змушений стріляти по людині, він повинен прагнути зберегти їй життя.
У той же час при наявності підстав застосування сили допускається спричиненням особі, яка затримується, будь-якої шкоди, аж до позбавлення її життя.
Тому працівник міліції, який застосував, наприклад, вогнепальну зброю (з дотриманням усіх інших вимог закону) і прагнув, але не зміг уникнути смерті особи ( наприклад, стріляв по ногах, але попав у життєво важливий орган) не несе за це ніякої юридичної відповідальності.
Мінімум можливості спричинення шкоди – це така мінімальна шкода, без якої виконання покладених на міліцію завдань є неможливим. У деяких випадках спричинення смерті і буде тією мінімальною шкодою, яка може запобігти більш серйозним наслідкам. Так, працівник міліції не буде нести відповідальність за вбивство з табельної зброї злочинця, який погрожує розправою заложнику або вибухом гранати, що знаходиться в його руці.
Працівник податкової міліції зобов’язаний у випадках, коли він спричинив шкоду громадянину, подати йому необхідну допомогу. Мова йде, в першу чергу, про подання долікарської допомоги. Вона може бути виражена в зупинці кровотечі, виклику швидкої медичної допомоги або доставлянні особи, що постраждала, до медичної установи.
Допомога повинна бути подана всім особам, які постраждали від застосування сили (тим, що посягають, затримуються, стороннім особам), незалежно від того, правомірно чи неправомірно була застосована сила. Ненадання допомоги працівником міліції таким особам тягне за собою дисциплінарну або кримінальну відповідальність відповідно до ст.112 КК України.
Разом з тим, подаючи допомогу особам, що посягали або затримуються, працівник міліції повинен додержуватися заходів безпеки з тим, щоб він зміг попередити раптовий напад з їх боку. Необхідно оглянути їх одяг та речі, вилучити зброю та предмети, що можуть бути використані в якості зброї.
У всіх випадках застосування спеціальних засобів та фізичної сили працівник міліції, що застосував їх, у рапорті доводить до відома безпосереднього начальника про обставини та наслідки їх застосування. Хоч у законі і не вказано протягом якого часу працівник міліції повинен повідомити начальника, зрозуміло, що він має подати рапорт після закінчення служби, якщо це не було зроблено під час служби.
У рапорті повинні бути відображені: підстави застосування спецзасобів, фізичної сили, обставини їх застосування ( місце, час, наявність людей на місці події, кількість співробітників міліції, що застосовували силу), правопорушення, які вчинила особа, вид та інтенсивність спеціальних засобів, що використовувалися, відомості про осіб, проти яких була застосована сила, наслідки її застосування, дані про можливих свідків, допомога, надана потерпілим.
Працівник податкової міліції своїм рапортом, спираючись на конкретні обставини справи, по суті, має довести, що обставини давали йому право застосувати фізичний вплив і спеціальні засоби.
У випадках, коли внаслідок застосування фізичного впливу, спеціальних засобів було спричинено поранення або смерть, а також у всіх випадках застосування зброї, крім виконання вимог, викладених у п.5 цієї статті (письмове повідомлення безпосереднього начальника), негайно в найкоротші строки має бути повідомлено про подію прокурору. Якщо неможливо безпосередньо повідомити його через начальника, це має бути зроблено через чергового. Це обумовлено тим, що представники прокуратури, яким підслідні кримінальні справи про злочини, скоєні співробітниками податкової міліції, повинні мати можливість своєчасно прибути на місце події для його огляду. Повідомляють прокурора, як правило по телефону. 
Працівник податкової міліції, який застосував силу, не несе за свої дії відповідальності навіть при заподіянні громадянам шкоди, якщо він діяв відповідно до Закону.
Кримінальна відповідальність співробітника податкової міліції настає у випадках, коли він: 
– використовував фізичний вплив, спеціальні засоби, вогнепальну зброю для скоєння злочину (за відповідними статтями КК України);
– порушив вимоги Закону про необхідну оборону та крайню необхідність. Перевищення меж необхідної оборони вважається перевищенням повноважень по застосуванню сили.
Якщо дії працівника податкової міліції не підпадають під жодну статтю КК України, але при застосуванні фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї він порушив вимоги ст. 12-15 закону України «Про міліцію», він має бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.
Перевищення повноважень щодо застосування сили встановлюється під час службового розслідування.
Заходи безпеки та особливості використання сигнальних та імітаційних засобів та засобів зв’язку.

Тема 7. Заходи по забезпеченню особистої безпеки працівників податкової міліції при виконанні службових обов’язків
Забезпечення особистої безпеки співробітниками податкової міліції при проведенні спеціальних операцій по затриманню озброєних злочинців. Види та особливості проведення спеціальних операцій. Спеціальна операція – комплекс оперативно-розшукових, бойових, режимних заходів спрямованих на захоплення чи знешкодження озброєних злочинців, що здійснюються силами податкової міліції у взаємодії з іншими органами за скоординованим планом у короткий проміжок часу під єдиним керівництвом.
Мета операції: загальна та оперативна обстановка. Розмах операції визначається трьома основними параметрами: територією, силами та засобами, оперативно-технічними засобами. 
Забезпечення особистої безпеки співробітниками податкової міліції у разі стеження, переслідування підозрюваної особи. Фактори, які можуть впливати на виконання службових обов’язків. Етапи підготовки і проведення спец. операції: 
1. Загальна підготовка.
2. Організація проведення спеціальної операції.
3. Безпосереднє здійснення спеціальної операції. 4. Заключна частина.
Комплект засобів при черговій частині для проведення спеціальної операції.
Індивідуальна екіпіровка співробітника під час участі в спеціальній операції. Організаційні заходи особового складу з метою вдосконалення навичок:
1. Програма підготовки.
2. Методика проведення підготовки.
3. Журнал контролю за проведенням підготовки.
4. Відомості для прийняття заліків.5. Наказ начальника відділу ПМ. 
Заходи по організації проведення операції з метою зменшення втрат: оцінка обстановки та прийняття рішення, планування операції, формування оперативних груп, контроль за забезпеченістю груп зброєю, засобами індивідуального захисту, сезонним одягом, спецтехнікою, засобами зв’язку та транспортом, проведення інструктажу, зосередження сил та засобів у районі проведення операції.
Рішення керівника про проведення спеціальної операції: задум і варіанти проведення операції, відомості про злочинців, характеристика місця проведення операції, склад груп захоплення, блокування, прикриття та інших, матеріально-технічне та медичне забезпечення, час готовності до виконання службових задач, засіб оточення та блокування місця затримання, порядок підтримання зв’язку, строки подання інформації, сигнали та умовні знаки, місце розташування командного пункту, резерву, медпункту, фільтруючого пункту.
Групи при проведенні спеціальної операції: блокування, пошуку, захоплення, прикриття, застосування спецзасобів, слідчо-оперативні, забезпечення зв’язком, збору та аналізу інформації, тилового забезпечення.
Заходи безпеки при затриманні злочинців. Затримання злочинців на автотранспорті. Дії працівників під час обшуку та конвоюванні злочинців. Дії на заключному етапі.
Забезпечення особистої безпеки співробітниками податкової міліції у засідці та під час спостереження за об’єктом.
Забезпечення особистої безпеки співробітниками підрозділів фізичного захисту по охороні фізичних осіб.
Заходи по забезпеченню особистої безпеки працівників податкової міліції у разі стеження, переслідування підозрюваної особи.
Заходи по забезпеченню особистої безпеки співробітниками податкової міліції у засідці та під час спостереження за об’єктом.
Заходи по забезпеченню особистої безпеки співробітниками податкової міліції по охороні фізичних осіб.

Тема 8. Забезпечення особистої безпеки працівників податкової міліції та членів їх сімей у складних та екстремальних ситуаціях поза службою
Правомірність і практичні заходи (правила) щодо застосування необхідної самооборони.
Забезпечення заходів безпеки при фізичних видах неправомірних дій:
– крадіжка рухомого та нерухомого майна;
– пограбування;
– шантаж;
– шахрайство;
– вимагання;
– крадіжка в громадському транспорті;
– хуліганські дії;
– при порушенні громадського порядку.
Особиста безпека дівчини (жінки). Самооборона при насильницьких діях. Безпека малолітніх дітей.
Заходи особистої безпеки в екстремальних ситуаціях:
– при стихійних лихах;
– при аваріях і катастрофах;
– при епідеміях;
– при хімічному зараженні;
– при радіоактивному забрудненні; 
– при введені надзвичайного стану;
– при веденні бойових дій ;
– при знаходженні вибухового пристрою.
Правові підстави необхідної самооборони. Практичні заходи по застосуванню необхідної самооборони. Забезпечення заходів безпеки при різних видах неправомірних дій.
Особиста безпека дівчини (жінки).Самооборона при насильницьких діях. Безпека малолітніх дітей.
Заходи особистої безпеки в екстремальних ситуаціях.

Тема 9. Надання долікарської допомоги в екстремальних ситуаціях
Основні методи реанімації. Особливості реанімації при утопленні. Перша допомога при болях в серці та гострій серцевій недостатності. Перша допомога при гострих розладах дихання. Перша допомога при попаданні сторонніх тіл у вухо, око, дихальні шляхи, стравохід.
Перша допомога при травмах ( переломи, вивихи, поранення). Перша допомога при кровотечах. Перша допомога при опіках та електротравмі. 
Перша допомога при перегріванні, тепловому й сонячному ударах. Перша допомога при переохолодженні, відмороженні. Перша допомога при укусах тварин, змій, комах. Перша допомога при отруєннях препаратами побутової хімії, отруйними рослинами, ягодами й грибами. 
Перша допомога при розладах свідомості: (непритомність, коматозні стани, колапс).
Перша допомога при кровотечі, при травмі очей , при розтягу, при вивиху, при опіках; ураження хімічними речовинами, отруєння, шок; допомога при укусі. 
Перша допомога при утопленні, ураженні електричним струмом, допомога при обмороженні та загальному замерзанні, допомога при пораненнях, при переломах. Перша допомога при гострих болях у животі.

Тема 10. Правовий і соціальний захист працівників податкової міліції
Правове становище працівників податкової міліції
Працівник міліції є представником державного органу виконавчої влади.
Законні вимоги працівників міліції є обов'язковими для виконання громадянами і службовими особами.
Працівник міліції при виконанні покладених на нього обов'язків керується тільки законом, діє в його межах і підпорядковується своїм безпосередньому й прямому начальникам. Ніхто інший, за винятком уповноважених службових осіб, у передбачених законом випадках не вправі втручатися в законну діяльність працівника міліції. Ніхто не має права покласти на працівника міліції виконання обов'язків, не передбачених чинним законодавством.
Втручання в діяльність міліції тягне за собою відповідальність за законом.
При виконанні покладених обов'язків працівник міліції керується тільки законами України і діє в їх межах. Такими є Закони України «Про міліцію», «Про оперативно-розшукову діяльність», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про попереднє ув'язнення», «Про надзвичайний стан», «Про дорожній рух». «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві» та ін.
Дії працівника міліції повинні бути зрозумілими для громадян і базуватись на нормах права. Вони будуються на принципах законності, гуманізму, поваги до особи, соціальної справедливості, взаємодії з трудовими колективами, громадськими організаціями й населенням. З метою виконання своїх службових обов'язків працівники міліції спираються на державні органи, громадські об'єднання, службові особи, трудові колективи, громадян, які зобов'язані сприяти міліції в охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю.
Законні вимоги працівників міліції є обов'язковими для виконання громадянами і службовими особами. Вони базуються на ст. 11 цього Закону та інших законах і нормативних актах. Службові особи, які без поважних причин відмовились надати допомогу працівникові міліції в реалізації його прав, передбачених п. 24—28 ст. 11, підлягають відповідальності згідно з чинним законодавством;
Міліція має право для виконання покладених на неї завдань залунати громадян за їх згодою до співробітництва у встановленому порядку, що регулює профілактичну та оперативно-розшукову діяльність. Примусове залучення громадян до співробітництва з міліцією забороняється.
Забезпечуючи охорону громадського порядку, особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів, запобігаючи і припиняючи правопорушення та злочини, працівники міліції мають право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби та вогнепальну зброю у відповідності до ст. 12—115 цього закону та Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Україні.
Працівник міліції під час проходження служби і виконання службових обов'язків підпорядковується безпосередньому і прямому начальникам України № 1368-ХП. Дисципліна працівників. 
Прямими начальниками є начальники, яким особи рядового, начальницького складу підлеглі за службою, хоча б тимчасово. Найближчий до підлеглого прямий начальник є безпосереднім начальником. Наказ начальника повинен бути законним, чітким, зрозумілим і виконуватись беззаперечно, точно і в строк. У разі одержання неправомірного наказу, підлеглий зобов'язаний негайно доповісти про це особі, яка віддала цей наказ. Якщо наказ підтверджений – не виконувати його, а доповісти старшому прямому начальникові. Невиконання правомірного наказу тягне за собою відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.
Ніхто інший, за винятком уповноважених службових осіб, у випадках, передбачених законом, не вправі втручатися в законну діяльність працівника міліції. Згідно з п. 39 Дисциплінарного статуту особа рядового або начальницького складу при виявленні порушень чинного законодавства, зловживань або інших недоліків у службовій діяльності повинна доповісти про це по команді чи надіслати пропозицію, заяву або скаргу старшому прямому начальникові аж до Міністра внутрішніх справ України.

Обов'язки
Кожна особа рядового або начальницького складу має право оскаржити неправомірні щодо неї дії начальників з питань 1 в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Стаття 7 цього закону визначає, що у своїй діяльності міліція підпорядковується Міністру внутрішніх справ України. А Закон України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» .встановлює систему особливих заходів державного захисту працівників міліції від перешкод щодо виконання покладених на них законом обов'язків і здійснення наданих прав, а так само від посягань на життя, здоров'я, житло і майно зазначених осіб та їх близьких родичів у зв'язку із службовою діяльністю.
Правовий захист працівників податкової міліції 
Працівник міліції перебуває під захистом закону.
Законом гарантується захист життя, здоров'я, честі, гідності, майна працівника міліції та членів його сім'ї від злочинних посягань та інших протиправних дій.
Образа працівника міліції, опір, погроза, насильство та інші дії, які перешкоджають виконанню покладених на працівника міліції завдань, тягнуть за собою встановлену законом відповідальність.
Правопорушення щодо пенсіонера міліції, членів його сім'ї, вчинені у зв'язку з його попередньою службовою діяльністю, а так само щодо особи, яка сприяє міліції в охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю, та членів її сім'ї тягнуть за собою відповідальність за законом.
Працівник міліції чи має право оскаржити до суду прийняті щодо нього рішення службових осіб органів внутрішніх справ, якщо вважає, що вони зачіпають його гідність і особисті права, які не пов'язані із службовою діяльністю.
Звільнення працівника міліції зі служби у зв'язку з обвинуваченням у вчиненні злочину допускається тільки після набуття звинувачувальним вироком законної сили.
Правовий захист працівників податкової міліції та громадян, які сприяють податковій міліції у боротьбі зі злочинністю 
Соціальний захист працівників податкової міліції.
Держава гарантує працівникам міліції соціальний захист. Працівники міліції користуються пільгами при розподілі житла, встановленні квартирних телефонів, влаштуванні дітей у дошкільні заклади, вирішенні інших питань соціально-побутового забезпечення у порядку, передбаченому законодавством України.
Житлова площа працівникам міліції надається місцевими Радами народних депутатів, відповідними міністерствами та відомствами у першочерговому порядку.
За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги за цим законом.
Міліція може мати службовий житловий фонд.
Працівникам міліції, які використовують у службових цілях особистий транспорт, виплачується грошова компенсація у встановлених розмірах.
Для працівників міліції встановлюється 41-годиний робочий тиждень. У необхідних випадках особи рядового і начальницького складу несуть службу понад встановлену тривалість робочого часу, а також у вихідні та святкові дні.
Оплата праці в надурочний і нічний час, у вихідні та святкові дні провадиться відповідно до вимог законодавства.
Місцеві Ради народних депутатів можуть встановлювати й інші, не передбачені цим Законом, гарантії соціальної захищеності працівників міліції.
Державне страхування та відшкодування шкоди у разі загибелі або каліцтва працівників податкової міліції.
Працівник міліції підлягає обов'язковому державному страхуванню на суму десятирічного грошового утримання за останньою посадою, яку він займає, за рахунок коштів відповідних бюджетів, а також коштів, що надходять на підставі договорів від міністерств, відомств, підприємств, установ і організацій.
Порядок та умови страхування працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України.
У разі загибелі працівника міліції при виконанні службових обов'язків по охороні громадського порядку та боротьбі із злочинністю сім'ї загиблого або його утриманцям виплачується одноразова допомога у розмірі десятирічного грошового утримання загиблого за останньою посадою, яку він займав, і призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника в розмірі місячного посадового окладу.
За сім'єю загиблого працівника міліції зберігається право на одержання житлової площі. Їй надається позачергово житлова площа протягом трьох місяців з дня загибелі працівника міліції у приватну власність.
За дітьми працівника міліції, який загинув або помер у зв'язку з виконанням службових обов'язків, до досягнення ними повноліття, а також за непрацездатними членами сім'ї, які перебували на його утриманні, зберігається право на пільги по оплаті житла, комунальних послуг, палива.
У разі каліцтва, заподіяного працівникові міліції при виконанні службових обов'язків, а також інвалідності, що настала у період проходження служби або не пізніш як через 3 місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце у період проходження служби, йому виплачується одноразова допомога в розмірі від трирічного до п'ятирічного грошового утримання (залежно від ступеня втрати працездатності) і призначається пенсія по інвалідності.
Збитки, завдані майну працівника міліції чи його близьким родичам у зв'язку з виконанням ним службових обов'язків, компенсуються у встановленому законом порядку в повному обсязі і за рахунок коштів відповідного бюджету.
Положення частин третьої, четвертої, п'ятої, шостої і сьомої цієї статті поширюються на осіб, залучених до заходів щодо охорони громадського порядку і боротьби із злочинністю, а також пенсіонерів міліції.

Тема 11. Відповідальність працівників податкової міліції за порушення законності під час виконання службових обов’язків
Працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.
При порушенні працівником міліції прав і законних інтересів громадянина міліція зобов'язана вжити заходів до поновлення цих прав, відшкодування завданих матеріальних збитків, на вимогу громадянина публічно вибачитися.
Працівник міліції, який виконує свої обов'язки відповідно до наданих законодавством повноважень та у межах закону, не несе відповідальності за завдані збитки. Такі збитки компенсуються за рахунок держави.
Дії працівника міліції можуть бути оскаржені у встановленому порядку до органів внутрішніх справ, суду або прокурору.
Посадова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежне виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.
Крім відшкодування матеріальних збитків, згідно з ст. 440 КК і вказаним законом може мати місце відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання та попереднього слідства завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвели до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством. Про відшкодування шкоди у місячний термін з дня звернення громадянина відповідних органів дізнання чи її попереднього слідства виносять постанову, яку, у разі незгоди з нею, громадянин може оскаржити до суду за місцем його проживання або місцезнаходження відповідного органу дізнання чи попереднього слідства. Сторони в цих справах звільняються від сплати судових витрат.
Службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежне виконує свої обов'язки, в результаті чого громадянинові чи організації завдано матеріальної шкоди, несе відповідальність у відповідності із ст. 440 ЦК.
Якщо працівник міліції завдав шкоди у стані необхідної оборони, то така шкода не підлягає відшкодуванню за умови., якщо не були перевищені межі необхідної оборони. Шкода, завдана у стані крайньої необхідності, повинна бути відшкодована особою, яка її завдала. Враховуючи обставини, за яких була завдана така шкода, суд може покласти обов'язок її відшкодування на третю особу, в інтересах якої діяв працівник міліції, або звільнити від відшкодування шкоди повністю чи частково як цю третю особу, так і працівника міліції, який завдав шкоди.
Відповідно до положень ст. 15 КпАП працівники міліції за вчинення адміністративних правопорушень несуть відповідальність за Дисциплінарним статутом (затверджений указом Президії Верховної Ради УРСР від 29 липня 1991 р.). За порушення правил, норм і стандартів стосовно забезпечення безпеки дорожнього руху, правил полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, неправомірне використання державного майна, невжиття заходів щодо окремої ухвали суду чи окремої постанови судді, щодо подання органу дізнання, слідчого або протесту, припису чи подання прокурора, ухилення від виконання законних вимог прокурора і за контрабанду вони несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах. Проте до них не може бути застосовано виправні роботи та адміністративний арешт. Але і у названих випадках органи (службові особи), яким надано право накладати адміністративні стягнення, можуть замість накладених стягнень передавати матеріали про правопорушення відповідним органам, для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності.
Працівники міліції, які посягають на державну власність, недбало ставляться до озброєння, техніки та іншого майна, притягаються до матеріальної відповідальності. Відповідно до п. 1 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, яке затверджене постановою Верховної Ради України від 23 червня 1905 р. (Голос України. – 1995. – 27 липня), його дія поширюється на осіб рядового та начальницького складу Міністерства внутрішніх справ України, в тому числі міліції. Таким чином, порядок притягнення до матеріальної відповідальності регламентується саме цим положенням. Притягнення до матеріальної відповідальності не звільняє від дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
Працівники міліції несуть кримінальну відповідальність за злочини на загальних підставах. Але потрібно враховувати, що працівник міліції є службовою особою і несе кримінальну відповідальність за службові злочини. Відповідно до ст. 164 КК України службовим злочином визнається порушення службовою особою обов'язків, зумовлених її службовим станом, що завдало істотної шкоди державним чи громадським інтересам або правам та інтересам окремих громадян, що охороняються законом, або інтересам суб'єктів підприємницької діяльності. Частина друга цієї статті дає визначення службової особи. Це особи, які постійно чи тимчасово здійснюють функції представників влади. Співробітник міліції постійно здійснює функції представника виконавчої влади і зобов'язаний законодавцем виконувати обов'язки по охороні громадського порядку і боротьбі зі злочинністю. Працівник міліції несе кримінальну відповідальність як службова особа за зловживання владою або службовим станом (ст. 165 КК), перевищення влади або службових повноважень (ст. 166 КК), халатність (ст. 167 КК), а також за злочини, пов'язані з хабарництвом (ст. 168—170 КК).

Теоретичні питання, які виносяться на державний іспит
1. Як ви розумієте значення безпеки в професійній діяльності працівників податкової міліції?
2. Назвіть фактори, що впливають на безпечну діяльність працівників податкової міліції?
3. Що таке особиста безпека працівника податкової міліції?
4. Які основні заходи забезпечення особистої безпеки співробітників податкової міліції?
5. Які допоміжні заходи забезпечення особистої безпеки співробітників податкової міліції?
6. Назвіть фактори, що визначають схильність до небезпеки?
7. Назвіть особливості забезпечення особистої безпеки при виконанні службових обов'язків?
8. Назвіть методи забезпечення особистої безпеки?
9. Назвіть принципи забезпечення особистої безпеки?
10. Назвіть заходи, завдяки яким досягається особиста безпека?
11. Що вивчає предмет "Особиста безпека"?
12. Які методичні вимоги до розробки професіограми спеціаліста податкової міліції?
13. Який вплив кадрової політики на життєдіяльність і безпеку податкової системи?
14. Який зміст та компоненти професіограм?
15. Яка специфіка професії офіцера податкової міліції?
16. Яка професійна характеристика офіцера податкової міліції?
17. Які проблеми професійної придатності кадрів державної податкової служби?
18. За якими принципами відбувається відбір кадрів до податкової служби?
19. Які ознаки професійної придатності фахівців?
20. Які рівні процесу адаптації?
21. Які етапи розвитку підготовки кадрів для податкової служби?
22. Які фактори впливають на вибір професії?
23. Яка мета атестації кадрів керівним складом?
24. Які принципи підбору та відбору співробітників?
25. Які рівні планування кадрів?
26. Які професійні аспекти культури праці співробітників податкової міліції?
27. Назвіть сукупність якостей культури праці фахівця податкової міліції?
28. Що таке моральна культура?
29. Що таке культура спілкування?
30. Які основні функції моралі в суспільстві?
31. Які компоненти культури спілкування та її особливості.
32. Які основні різновиди спілкування працівників податкової міліції?
33. Що таке зовнішня та внутрішня культура спілкування?
34. Як впливає культура спілкування на службовоу професійну діяльність співробітника?
35. Що таке етична безпека, її специфіка та форми?
36. Які різновиди етикету?
37. Які групи мотивів визначають поведінку людей у всіх випадках життя?
38. Що таке індивідуальний стиль поведінки?
39. Що таке культура форми одягу?
40. Що таке культура духовного життя?
41. Як ви розумієте культуру проведення вільного часу?
42. Що таке педагогічна культура офіцера?
43. Які основні елементи програми вивчення психології людей?
44. Що таке психогігієна поведінки?
45. Що таке психологічний такт та психолого-педагогічна техніка?
46. Що таке інформаційна зброя?
47. Що таке больовий процес, його суть, етапи? 
48. Назвіть види психологічного захисту?
49. Що таке психологічна розрядка?
50. Назвіть види відчуттів?
51. Що таке сприйняття та його загальні якості?
52. Що таке увага та її властивості?
53. Які основні процеси та види пам'яті?
54. Що таке культура мови?
55. Що таке психологічна підготовка, її основні форми?
56. Які основні компоненти психологічної готовності?
57. Що включає в себе оцінка психічної надійності?
58. Який вплив ризику на виконання службових обов'язків?
59. Яке співвідношення понять ризику, законності й особистої безпеки працівників податкової міліції?
60. Які особливості прийняття управлінського рішення в стані ризику?
61. Яка тактика поведінки співробітника в стані ризику та в інших екстремальних ситуаціях?
62. Як відбувається формування у співробітників знань, умінь, навичок до дій в екстремальних ситуаціях?
63. Як впливає ризик на фізичний та психологічний стан співробітника?
64. Які загальні положення застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї?
65. Розповісти про правові підстави і практичні рекомендації по застосуванню заходів фізичного впливу.
66. Розповісти про правові підстави і практичні рекомендації по застосуванню спеціальних засобів.
67. Розповісти про правові підстави і практичні рекомендації по застосуванню вогнепальної зброї.
68. Які заходи безпеки та особливості використання сигнальних та імітаційних засобів?
69. Які заходи безпеки та особливості використання засобів зв'язку?
70. Як відбувається забезпечення особистої безпеки співробітників при виконанні службових обов'язків?
71. Які особливості забезпечення особистої безпеки співробітників податкової міліції при проведенні спеціальних операцій по затриманню озброєних злочинців?
72. Які особливості забезпечення особистої безпеки співробітиикіи податкової міліції у разі стеження та пересування підозрюваної особи? (у разі стеження за пересуванням підозрюваної особи)?
73. Які особливості забезпечення особистої безпеки співробітників податкової міліції у засідці та під час спостереження за об'єктом?
74. Які особливості забезпечення особистої безпеки співробітників підрозділів фізичного захисту під час охорони фізичних осіб?
75. Як ви розумієте забезпечення особистої безпеки працівників подаїкової міліції та членів їх сімей у складних та екстремальних ситуаціях поза службою?
76. Як ви розумієте "необхідну самооборону"?
77. Як відбувається забезпечення безпеки при крадіжці рухомого і нерухомого майна.
78. Як відбувається забезпечення безпеки при намаганні вас пограбувати?
79. Як відбувається забезпечення безпеки у разі шантажу?
80. Як відбувається забезпечення безпеки у разі шахрайства?
81. Як відбувається забезпечення безпеки у разі крадіжки особистих речей у громадському транспорті?
82. Як відбувається забезпечення безпеки у разі хуліганських дій?
83. Як відбувається забезпечення безпеки у разі порушення громадського порядку?
84. У чому полягає особиста безпека дівчини (жінки)?
85. Як відбувається забезпечення безпеки малолітніх дітей?
86. Як відбувається забезпечення безпеки в екстремальних ситуаціях?
87. Як відбувається забезпечення безпеки під час стихійних лих?
88. Як відбувається забезпечення безпеки при аваріях і катастрофах?
89. Як відбувається забезпечення безпеки при епідеміях?
90. Як відбувається забезпечення безпеки при хімічному заражені?
91. Як відбувається забезпечення безпеки при радіоактивному заражені?
92. Як відбувається забезпечення безпеки під час мітингів та інших культурних і спортивно-масових заходах?
93. Як відбувається забезпечення безпеки при введенні надзвичайного стану?
94. Як відбувається забезпечення безпеки при веденні бойових дій?
95. Як відбувається забезпечення безпеки при знаходженні вибухового пристрою?
96. Які основні методи реанімації?
97. Які особливості реанімації при утопленні?
98. Яка перша допомога при болях у серці та гострій серцевій недостатності?
99. Яка перша допомога при гострих розладах дихання?
100. Яка перша допомога при попаданні сторонніх предметів у вухо, око, дихальні шляхи, стравохід.
101. Яка перша допомога при травмах (переломи, вивихи, поранення)?
102. Яка перша допомога при кровотечах?
103. Яка перша допомога при опіках та електротравмах?
104. Яка перша допомога при перегріванні, тепловому та сонячному ударах?
105. Яке правове становище працівників податкової міліції?
106. Який правовий захист працівників податкової міліції та громадян, які сприяють податковій міліції у боротьбі зі злочинністю?
107. Яка соціальна захищеність працівників податкової міліції?
108. Як відбувається державне страхування та матеріальна компенсація у разі загибелі або каліцтва працівника податкової міліції?
109. Яка дисциплінарна відповідальність працівників податкової міліції? 
110. Яка кримінальна відповідальність працівників податкової міліції? 
111. Як відбувається оскарження дій працівника податкової міліції? 
112. Які проблеми соціального захисту співробітників податкової міліції?


Список додаткової літератури
1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної ради України 28 червня 1996 р. – К.: Преса України, 1997 р.
2. Витяг із Закону України “ Про державну податкову службу в Україні” в редакції Закону від 24 грудня 1993 року № 3813-XII зі змінами, внесеними згідно з законами від 14 грудня 1994р.№ 287 / 94-Вр від 11 липня 1995 р. № 297 / 95-Вр від 16 травня 1996 року № 203 / 96-Вр, від 5 лютого та 98 р. № 83 / 98-Вр. Розділ V Податкова міліція. Статті 19-27.
3. Закон України “Про боротьбу з корупцією”// Нормативні акти щодо охорони правопорядку – К.: НАВСУ,1998.
4. Закон України “Про державну таємницю”// Нормативні акти щодо охорони правопорядку – К.:НАВСУ,1998.
5. Закон України “Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві” // НАВСУ. 1998.
6. Закон України “Про інформацію” // Нормативні акти щодо охорони правопорядку –К.: НАВСУ,1998-580с.
7. Закон України “ Про охорону здоров’я”, від 19 листопада 1992 року. // ВВР. – 1993. – № 4. 
8. Закон України “Про міліцію” від 20 грудня 1990р//. Відомості Верховної Ради України (далі – ВВР). – 1991. – № 4.
9. Закон України “Про оперативно-розшукову діяльність”
10. Відомості Верховної ради (ВВР) 1992. – № 22, ст. 303. Вводиться в дію Постановою ВР № 2136 – 12 від 18.02.92, ВВР 1992. – № 22, ст. 304. Із змінами, внесеними згідно із Законами № 2549 – 12 від 07.07.92, ВВР 1992, № 39, ст. 572 № 2932 – 12 від 26.01.93, ВВР 1993, № 11, ст. 83 № 3784 – 12 від 23.12.93, ВВР 1994, № 11, ст. 52 № 98 / 88 – ВР від 05.02.98, ВВР 1998, № 26, ст. 149 № 312 – ХІV від 11.12.98, ВВР, 1999, № 4, ст.35.
11. Закон України “Про організаційно – правові основи боротьби з організованою злочинністю” // Нормативні акти щодо охорони правопорядку. -К.: НАВСУ, 1998. – 580с.
12. Закон України “Про Службу безпеки України” від 14 жовтня 1992р. /ВВР-1992 – № 49.
13. Закон України “Основи законодавства України про охорону здоров’я” від 19 листопада 1992р. /ВВР-1993.- №4.
14. Закон України “Про охорону праці” від 14 жовтня 1992 р.// ВВР-1992р.-№49.
15. Аналіз статистичних даних відділу фізичного захисту ГУПМ України про факти протиправних дій відносно працівників ДПА України за 1997, 1998 р. /Вх.28/32 від 04.02.1999 р., за 1999 р. /Вх.17/25 від 02.02.2000 р.
16. Науково-практичний коментар до Закону України “Про міліцію”. – Київ: Українська академія внутрішніх справ. 1996. – 144с.
17. Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ України: Наказ МВС Укарїни № 358 – 1991 року. // Збірник нормативних актів за питань правопорядку. – 1993.
18. Положення про Головне управління податкової міліції Державної податкової адміністрації України. Лист ДПА України від 3 серпня 1998р. – № 9356/10/26-14.
19. Положення про Слідче управління податкової міліції ДПА України. Затверджено Наказом ДПА України № 374 від 30 липня 1998 року.
20. Положення про слідчі підрозділи податкової міліції органів державної податкової служби. Затверджено наказом ДПА України №374 від 30 липня 1998р.
21. Інструкція по організації діяльності слідчих підрозділів податкової міліції органів державної податкової служби та взаємодії їх з іншими підрозділами, службами і відомствами у розкритті злочинів та розслідуванні кримінальних справ. Затверджено Наказом ДПА України № 374 від 30 липня 1998 року.
22. Інструкція про заходи забезпечення особистої безпеки працівників податкової міліції стройових підрозділів Державної служби охорони під час виконання службових обов’язків./ Уклад.: П.І.Федорченко, А.І.Кривенко. – К., 1997. – С.61.
23. Науково-практичний коментар до Закону України “Про міліцію”, – Київ: Українська академія внутрішніх справ, 1996. – С.144. 
24. Наказ державної податкової адміністрації України № 304 від 24 червня 1998 року. Про затвердження деяких нормативних актів з питань приймання, реєстрації, обліку і розгляду в підрозділах податкової міліції заяв, повідомлень та іншої інформації про злочини.
25. Правила застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку в Українській РСР, / Постанова Ради Міністрів УРСР від 27 лютого 1991 р. – 
26. № 49//. Збірник нормативних актів України з питань правопорядку. К. – 1993. – С.433.
27. Ронин Р. Своя разведка: способы вербовки агентуры, методы проникновения в психику, форсированное воздействие на личность, технические средства скрытого наблюдения и съема информации: Практическое пособие. – Мн.: «Харвест»,1999.- 368 с. – (Командос).
28. Типове положення про управління податкової міліції, державної податкової адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. /Лист ДПА України від 14.09.98 № 10653 / 10 / 26 – 14.
29. Типове положення про відділ податкової міліції державної податкової інспекції в районі, місті, (районі у місті) міжрайонної та об’єднаної державної податкової інспекції. Лист ДПА України від 14.09.98 №10653/10/26-14.
30. Авдеев В.В. Психологические основы повышения эффективности работников органов внутренних дел в экстремальных ситуациях. – М.: РИО МВД, 1988.
31. Абаринова Л.Ф., Герейло В.П. Приемы самообороны для мужчин и женщин. – К.: Издательство «Освіта».1992. 
32. 30.Азаров М.І. Державній податковій адміністрації України – 3 роки // Вісник податкової служби України. – 1999. – № 40 .
33. Актуальные проблемы взаимодействия оперативных аппаратов ОВД Межвузовский сборник научных трудов МВД СССР- Киев: НИ и РИО, 1998. 
34. Анастази А. Психологическое тестирование. – М., 1982.
35. Андросюк В.Г., Казміренко Л.І., Юхновець Г.О., Медведев В.С. Професійна психологія в органах внутрішніх справ: загальна частина: Курс лекцій. – К.: Українська Академія внутрішніх справ, 1995.
36. Андросюк В.Г., Казміренко Л.І., Юхновець Г.О. Які якості вимагаються від працівника міліції. Методологічні засади розробки професіограм та кваліфікаційних характеристик. //Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. – 1996.- № 1.
37. Бабенко О.І., Задорожина О.М. Черевко Р.І. Безпека життєдіяльності людини в надзвичайних ситуаціях. Навч.посібник.– К.: ВМН, 1996. – С.5
38. Бандурка О.М., Вишневська М.К., Жвалюк В.Р. та інші. Податкова міліція: Коментарі та роз’яснення чинного законодавства. – Харків: Університет внутрішніх справ, 1999.
39. Бандурка А.М., Горбачев А.В., Оперативно-розыскная деятельность: правовой анализ: Научно техническое пособие. – Киев: РИО МВД Украины, 1994.
40. Бедрій П.І.,Джигирей В.С.,Кидисюк А.І. та інші: Безпека життєдіяльності. Навчальний посібник. – Львів.: ,1997.
41. Бектобеков Г.В., Борисова Н.Н., Коротков В.И. и др. Справочная книга по охране труда в машиностроении. Под общ. Ред. О.Н.Русака – Л.: Машиностроение. Ленинградское отделение, 1989. 
42. Белов С.В., Ильницкая А.В. , Козьяков А.Д. и др. Безопасность жизнедеятельности: Учебник для вузов. Под общ. ред. С.В.Белова. – М. :Высш. шк., 1999. 
43. Беседин А.Н. и др. Книга практического психолога. – Харьков: 1996. ч.ч. 1,2.
44. Білий П.М., Правова держава і правова культура працівників міліції /Право України. – 1997. – № 12.
45. Білоус В.Т. Оперативно-розшукова діяльність як система спеціальних заходів по боротьбі зі злочинністю у сфері оподаткування: Лекція. – Ірпінь,1998.
46. Білоус В.Т., Шамрай В.О., Чабан В.П., Жарікова О.Ю., Кочетов В.І., Проценко Т.О. Типові дії працівника податкової поліції (міліції). – Київ: “Логос”, 1997.
47. Бондаренко О.Ф. Психологічна допомога особистості. – Харків, 1996.
48. Буданов А.В. Педагогика личной безопасности сотрудников ОВД: Учебно-методическое пособие. – М.: РИО МВД, 1996.
49. Буданов А.В. Обучение сотрудников правоохранительных органов тактике и приемам личной безопасности при решении профессиональных задач (на опыте США). – М.: Академия МВД России, 1996. 
50. Глущенко В.Ф., Безносюк Л.В., Колоколов А.О.: Навчальний посібник «Вогнева підготовка» – Вінниця: «ДГП», 1998. 
51. Голосніченко І.П., Сущенко В.Д. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ та проблеми її правового регулювання / Удосконалення правового регулювання адміністративної діяльності ОВС. – Київ, 1995.
52. Гриценко В.В. Організація і тактика проведення ОРД податковою міліцією -Ірпінь, 1998.
53. Гуров Г.Я. и др. Азбука защиты от преступников. – Минск, 1992.
54. Делікатный С.К. Професійно-психологічна підготовка працівників органів внутрішніх справ. // Інформаційний бюллетень № 3. РНМЦ МВС України. – К.: 1995.-52-55С.
55. Делікатний С.К. Психолого-педагогічні питання вирішення конфліктів у колективах працівників ОВС. Конфлікти в суспільстві. Діагностика, профілактика./Тези Третьої Міжнародної конференції. – Київ-Чернівці, 1995.
56. Деликатный С.К., Половникова Ж.Ю., Прыгунов П.Я. Основы профессиональной и психологической подготовки сотрудников личной охраны. – К.: 1998. 
57. Джигирей В.С.,Жидецький В.В. Безпека життєдіяльності. Львів:Афіша, 1999.
58. Жаров А.І., Дмитрук П.П. Всебічний розвиток культурних якостей і ціннісних переваг особистості. Суспільство. Держава. Армія. /Збірник наукових праць. Випуск № 3. К.: КВІУЗ. – 2000. 
59. Жаров А.І. Мотивація цінностей воїна Збройних Сил України: Навчальний посібник. – Київ: КВІУЗ, 1996. 
60. Зарайский Д.А. Управление чужим поведением. – Дубна: Феникс, 1997. 
61. Ібрагимов М.М., Куличенко В.В., Стадин В.Г. Профессиональная этика и этическая культура сотрудникв органов внутренних дел: Учеб.пособие. – К.: НИ и РИО Киевской высш. шк. МВД, 1990. 
62. Как обеспечить личную безопасность. – М., 1993.
63. Коновалов В.Е. Правовая психология: Учебное пособие. – Харьков: Основа, 1990.-198С.
64. 61. Корнеги Д. Как приобретать друзей и оказывать влияние на людей. – К.: Наукова думка, 1990. 
65. Кримінальний Кодекс України.-Київ,1997. 
66. Мельник П.В., Жвалюк В.Р., Гутник А.В., Лисенко В.В. Налоговая полиция Росийской Федерации. – Киев: ФГНС Укранины. – 2000. 
67. Мельник П.В. Кримінально-правові гарантії охорони праці в умовах формування підприємницького сектору економіки. – Ірпінь: УФЕІ, 1998.
68. Мельник П.В., Терещенко Л.В. Концептуальні передумови формування професіоналізму співробітників міліції. – Ірпінь: УФЕІ. – 1998. 
69. Мякишев Г.М. Работа с кадрами в органах внутренних дел. – 1995.
70. Нижник Н.Р., Ситник Г.П., Білоус В.Т. Національна безпека України (методологічні аспекти, стан і тенденції розвитку): Навчальний посібник / за заг. Ред. П.В.Мельника, Н.Р. Нижник. – Ірпінь, 2000.- 304с.
71. Основні загрози економічної безпеки України та правові, адміністративні і спеціальні заходи по її забезпеченню: Аналітичний огляд. – Київ, 1997.
72. Основы педагогического мастерства: Учеб. пособие для пед. Спец. Высш. учебн. заведений / И.А. Зюзин, И.Ф. Кривонос, Н.Н, Тарасевич и др.; Под.ред. И.А.Зюзина. – М.: Просвещение, 1989. – 302с.
73. Папкин А.И. Личная безопасность сотрудников органов внутренних дел. Тактика и психология безопасной деятельности. – М., 1996.
74. Плиско В.И. Формирование у сотрудников устойчивого психомоторного состояния к внешним проявлениям опасности. – К.: РИО МВД Украины, 1991. – 128с. 
75. Проценко Т., Шамрай В., Форостовець В. Становлення податкової міліції в контексті модернізації реформування та розвитку Державної податкової служби України // Науковий Вісник. – 1998.
76. Прудников А.С., Андриашин Х.А. Административно-правовое обеспе-чение прав и свобод человека и гражданина. – М., 1998. 
77. Психологические особенности поведения работников милиции в конфликтных ситуацыях: Научно-практическое пособие / Под ред. Г.Г.Романовича. – Мн., 1988.- 66с. 
78. Ткачук С.П. Охорона праці в галузі: стан, проблеми та перспективи // Технополис. – 1998.- № 1. 
79. Учебно-методическое пособие по рукопашному бою для сотрудников органов и подразделений внутренних дел. /Краткий курс/. – Киев, 1989. 
80. Філософія права: Навч.посіб./За заг.ред.:М.В.Костицького, Національна академія внутрішніх справ України. – К., Юрінком Інтер. 
81. Цвилюк Г. Школа безопасности, или как вести себя в экстремальных ситуациях. – М.: НПО «Образование», 1997. –192с.: ил.
82. Человек “Закон. Обозрение. Терроризм: війна без правил.” Запорожье:
83. Издатель 000 “БТК” 1999. – С.4.
84. Чуфаровский Ю.В. Юридическая психология. – М., 1997.
85. Шамрай В.О., Підчибій В.П. Адміністративне право України: тестові завдання для перевірки знань: Навчальний посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2000.
86. Шамрай В.О. Проблеми формування духовної культури військовослуж-бовців збройних сил України // Науковий вісник. – 1998. 
87. Шамрай В.А. Психологические аспекты риска в деятельности участкового инспектора милиции / Социально-психологические проблемы деятельности органов внутренних дел. – Киев, 1993. 
88. Шамрай В.О. Сили ОРД. Соціальний та правовий захист працівників оперативних підрозділів та осіб, які залучаються до виконання завдань ОРД: Лекція. – Ірпінь, 1998. 
89. Шамрай В.О. Військові формування та військова служба ( організаційно-правові та управлінські аспекти): Монографія. – К.,1998. – 226с.
90. Шкатулла В.И. Настольная книга менеджера по кадрам. – М.: Издательская группа Норма – Инфа. М. 1999. 
91. Школа выживания. Обеспечение безопасности жизнедеятельности. – Ростов-на-Дону: «Феникс», 1996.
92. Юхновець Г.О. Проблеми психолого – педагогічного забезпечення діяльності органів внутрішніх справ: Наукові розробки Академії по вдосконаленню практичної діяльності та підготовки кадрів органів внутрішніх справ./ Матеріали науково-практичної конференції Академії внутрішніх справ України. – Київ, 1994.
93. Юхновець Г.О., Казміренко Л.І. Організація і проведення виховної і соціально-психологічної роботи з особовим складом органів внутрішніх справ. // Науковий вісник Української академії внутрішніх справ. – 1996. – № 2.
94. Юхновець Г.О., Андросюк В.Р., Казміренко Л.І. та інші. Забезпечення особистої безпеки працівників органів внутрішніх справ при виконанні службових обов’язків. Науково-практичні рекомендації. / Під ред. М.І. Ануфрієва, Я.Ю. Кондратьєва. – К.: Національна академія внутрішніх справ України, 1999.
95. Яковенко С.І. Яковенко Т.Н. Психічна стійкість військовослужбовців до впливу екстремальних чинників: // Метод. рек. – К.: КВП, 1997. – 44с.
96. Ярошенко Ф. Розвиток та необхідність модернізації ДПУ України // Вісник податкової служби України. – 1999. – № 40. 
97. Survival (Выживание) / Сост. С.И.Коледа, П.Н.Драчев: худож. П.Н.Драчев. – Мн.: ООО «Лазурак», 1996. 

 

 

 

 << попередня     зміст     наступна >>

polkaknig(at)narod.ru, ICQ - 474849132 © 2005-2009 Матеріали цього сайту можуть бути використані лише з посиланням на даний сайт.