3.2. Принципи організації та діяльності судів загальної юрисдикції

3.2. Принципи організації та діяльності судів загальної юрисдикції

295
0


3.2. Принципи організації та діяльності судів загальної юрисдикції

Що ж таке принципи правосуддя?
Демократичні основи (принципи) правосуддя – це закріплені в Конституції та інших законах України ідейно-політичні, керівні, правові положення, які визначають природу, демократичну суть правосуддя, структуру основних інститутів, спрямованих на досягнення мети, що стоїть перед ним.
З розвитком держави система принципів правосуддя може змінюватися. Деякі з них набувають нового змісту, з’являються нові.
Чітке дотримання принципів правосуддя забезпечує повний, об’єктивний, всебічний розгляд справ судами.
Принципи правосуддя становлять єдину, цілісну, взаємопов’язану і взаємозалежну систему. Тому порушення будь-якого одного принципу тягне за собою порушення інших.
До складу діючої системи принципів правосуддя входять такі принципи:
· законності;
· здійснення правосуддя лише судом;
· незалежності суддів і підкорення лише закону;
· здійснення правосуддя на рівних правах громадян перед законом і судом;
· змагальності та рівноправності сторін;
· відкритого розгляду справ в усіх судах, гласності судового процесу та його повного фіксування технічними засобами;
· забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист;
· презумпції невинності;
· державної мови судочинства;
· підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;
· забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішень суду, крім випадків, встановлених законом;
· обов’язковості рішень суду.
Принцип законності означає, що організація і діяльність судів здійснюється, насамперед, на основі Конституції України, Конституції Автономної Республіки Крим і законів, тобто актів, прийнятих вищим органом законодавчої влади – Верховною Радою України.
Підзаконні акти застосовуються в судовій сфері у випадках, передбачених законодавством, і в тому випадку, якщо вони не протирічать закону.
Принцип законності правосуддя вимагає від судів, щоб у кожному винесеному у справі вироку чи рішенні було конкретне посилання на відповідну норму закону з обґрунтуванням, чому саме ця, а не інша норма права застосована судом у зазначеній справі.
Вирок чи рішення буде вважатися незаконним і підлягає скасуванню вищестоящою судовою інстанцією, якщо відсутні конкретні посилання на закон, не мотивовано його застосування або застосовано не той закон.
Принцип здійснення правосуддя лише судом означає, що правосуддя в Україні здійснюється винятково судом і жодний інший орган держави, громадської організації не має права здійснювати правосуддя, засуджувати чи виправдовувати осіб, які притягуються до відповідальності, та застосовувати заходи державного примусу. Делегування функцій судів, привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Цей принцип закріплений у Конституції України, у розгорнутих положеннях кримінального, кримінально-процесуального законодавства і послідовно втілюється в життя.
Принцип незалежності суддів і підкорення лише закону означає, що:
· судді у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежними, підкоряються лише закону і нікому не підзвітні;
· гарантії незалежності суддів встановлюються Конституцією України, Законом “Про статус суддів”;
· держава гарантує фінансове та матеріально-технічне забезпечення суддів і судів.
Будь-яке втручання в діяльність суддів при здійсненні правосуддя недопустиме і тягне відповідальність згідно з діючим законодавством.
Незалежність суддів забезпечується:
· встановленим законом порядком обрання, призначення, зупинення їх повноважень та звільнення з посади;
· особливим порядком присвоєння військових та цивільних класних чинів;
· передбаченою законом процедурою здійснення правосуддя;
· таємницею прийняття судового рішення і забороною її розголошення;
· забороною під загрозою відповідальності втручання у здійснення правосуддя;
· відповідальністю за неповагу до суду чи судді;
· правом судді на відставку;
· недоторканістю суддів;
· створенням необхідних організаційно-технічних та інформаційних умов для діяльності судів;
· матеріальним та спеціальним забезпеченням суддів відповідно до їх статусу;
· особливим порядком фінансування судів;
· системою органів судівського самоврядування.
Усі державні органи, установи та організації, органи місцевого і регіонального самоврядування, громадяни та їх об’єднання зобов’язані поважати незалежність судових органів і не посягати на неї.
Гарантії незалежності судді, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення, передбачені Законом “Про статус суддів”, поширюються на всіх суддів України і не можуть бути скасовані чи обмежені іншими нормативними актами України та Автономної Республіки Крим.
Принцип здійснення правосуддя на рівних правах громадян перед законом і судом означає застосування судом норм права однаково щодо всіх громадян незалежно від походження, посадового, соціального чи майнового стану, статі, мови, освіти, расової, національної належності, ставлення до релігії, місця проживання та інших обставин.
Принцип змагальності та рівноправності сторін закріплений у ст. 126 Конституції України. Його суть полягає у встановлених законом і забезпечених судом рівних можливостях сторін реально використовувати процесуальні засоби захисту своїх інтересів в умовах загального порядку судового розгляду справ.
Якщо одній стороні надаються конкретні процесуальні права, то закон наділяє аналогічними правами іншу сторону і покладає на них рівні процесуальні обов’язки.
Принцип відкритого розгляду справ в усіх судах означає, що судові засідання проводяться відкрито з наданням реальної, рівної можливості усім громадянам бути присутнім при судовому розгляді справ та фіксувати його хід шляхом застосування фото-, відеозаписів.
Такий розгляд справ впливає на якість здійснення правосуддя. Суд здійснює виховний вплив на самих учасників судочинства та всіх присутніх.
У відкритому процесі суд діє під контролем народу, що підвищує його відповідальність за об’єктивне і законне вирішення справи.
Разом з тим, законом чітко визначені випадки, коли справи повинні розглядатися на закритих судових засіданнях.
При конституційному судочинстві – якщо це суперечить інтересам держави.
При розгляді кримінальних справ:
· з метою нерозголошення державної таємниці;
· про злочини осіб, які не досягли 16 років;
· про статеві злочини;
· якщо цього вимагають інтереси забезпечення безпеки свідків, потерпілих, підсудних, членів їх сімей, близьких родичів та інших осіб.
При розгляді цивільних справ:
· з метою охорони державної таємниці;
· для забезпечення таємниці усиновлення;
· з метою запобігання розголошенню відомостей про інтимні сторони життя осіб, які беруть участь у справі.
При арбітражному судочинстві:
· з метою охорони державної таємниці;
· для охорони комерційної таємниці;
· за наявності обґрунтованого заперечення однієї або обох сторін.
Принцип забезпечення підозрюваному, обвинуваченому, підсудному права на захист закріплений у ст. 129 Конституції та конкретних статтях Кримінально-процесуального кодексу України. Його суть полягає в тому, що на органи, посадових осіб, які проводять дізнання, попереднє слідство, на суд покладається обов’язок реалізувати право підозрюваного, обвинуваченого, підсудного на захист. Їм надається можливість реалізовувати свої права шляхом залучення захисників, функції яких виконують професійні адвокати.
Принцип презумпції невинності означає, що ніхто не може бути визнаним винним у здійсненні злочину, а також притягнутий до кримінальної відповідальності не інакше, як за вироком суду і відповідно до закону. Це означає, що обвинувачений (підсудний) вважається невинним до тих пір, доки його вина не буде доведена у передбаченому законом порядку і встановлена вироком суду, що вступив у законну силу.
Презумпція невинності – об’єктивне правове положення, а не суб’єктивна думка слідчого чи прокурора, які пред’являють звинувачення, розслідуючи справу, можуть і повинні бути переконані у своїй правоті.
Презумпція невинності передбачає:
· обов’язковість доведення вини обвинуваченого (підсудного) покладається на особу, яка проводить дізнання, слідчого, прокурора, суд;
· будь-який неусунений сумнів у невинності трактується на користь обвинуваченого (підсудного);
· винність, не доведена у юридичному розумінні, дорівнює доведеній невинності.
Таким чином, обвинувальний вирок не може грунтуватися на припущеннях, усі неусунені судом протиріччя, сумніви повинні тлумачитись на користь підсудного.
Принцип державної мови судочинства полягає в тому, що судочинство в Україні здійснюється державною (українською) мовою. Разом з тим, законом визначено, що в тих місцях, де проживає переважна більшість громадян іншої національності, судочинство може здійснюватися рідною мовою цього населення.
Цей принцип гарантує права усіх учасників судочинства, якщо вони не володіють мовою, на якій ведеться судочинство.
Це виражається в тому, що:
· їм надається право на ознайомлення з усіма матеріалами та участь у судових засіданнях через перекладачів;
· право виступати в суді рідною мовою;
· обвинуваченому слідчі та судові документи вручаються у будь-якому випадку в письмовому перекладі рідною мовою чи мовою, якою він володіє, а іншим особам, які беруть участь у справі, – за їх вимогою.
Принцип підтримання державного обвинувачення в суді прокурором полягає в тому, що прокурор у судовому розгляді підтримує функцію державного обвинувачення протягом усього розгляду справи, користуючись при цьому рівними правами з іншими учасниками процесу.
Прокурор виступає від імені держави, бере активну участь у дослідженні доказів, висловлює свою думку щодо застосування кримінального закону, міри покарання щодо підсудного або обгрунтовує відмову від обвинувачення.
Принцип апеляційного та касаційного оскарження рішень суду закріплений у ст. 129 Конституції України. Він полягає в тому, що учасники судочинства (підсудні, потерпілі та інші) мають право у встановлений законом термін оскаржувати рішення суду.
Рішення суду, які в установленому законом порядку набрали законної сили, є обов’язковими для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами, громадянами на всій території України.
Судочинство в Україні у визначених законом випадках проводиться як одноособово суддею, так і колегіально у складі кількох суддів та народних засідателів.

ПОДЕЛИТЬСЯ
Facebook
Twitter
Предыдущая статьяДоставка товаров
Следующая статьяПРЕДИСЛОВИЕ :: vuzlib.su

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ