2.3. ОБОВ’ЯЗКОВЕ І ДОБРОВІЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ

2.3. ОБОВ’ЯЗКОВЕ І ДОБРОВІЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ

78
0

2.3. ОБОВ’ЯЗКОВЕ І ДОБРОВІЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ
Найважливіша класифікаційна ознака у страхуванні — форма проведення. За цією ознакою страхування поділяється на добровільне й оисз’язкове. Класифікацію страхування за формами проведення унаочнює рис. 2.2.

Рис.
2.2. Класифікація страхування за формами
проведення

Здебільшого взаємовідносини між страхувальником і страховикоіу будуються на добровільних засадах і оформлюються договором стра хування. Згідно із Законом України «Про страхування» договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Правила страхування при добровільній формі страховик розробляє самостійне для кожного виду страхування, а далі вони затверджуються Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування.
Правила страхування визначають загальні умови і порядок здійснення конкретним страховиком того чи іншого виду добровільного страхування. Правила проведення одного й того самого виду страхування різними страховиками можуть бути істотно різними. Тому страхувальник має змогу обрати найбільш прийнятний для себе варіант страхування і, відповідно, — страховика. Страховик, у свою чергу, не залишається пасивною стороною, він також має право обирати: прийняти ризик даного страхувальника чи відхилити його. Якщо обидві сторони досягнуть попередньої згоди, вони укладають договір, у якому конкретизуються загальні умови страхування, викладені у правилах.
Добровільне страхування передбачає, що всі істотні моменти договору страхування визначаються виключно за згодою сторін.
В обов’язковому страхуванні — інша справа. Тут страхові відносини виникають згідно із законом, а страхування здійснюється на підставі відповідних законодавчих актів, якими передбачено перелік об’єктів, що підлягають страхуванню; перелік страхових подій, винятки з них; максимальні страхові тарифи і мінімальні страхові суми; рівень страхового забезпечення та інші суттєві моменти. Згідно із Законом України «Про страхування» форми типового договору і порядок проведення обов’язкового страхування визначаються Кабінетом міністрів України. Отже, при укладанні договору обов’язкового страхування ні у страховика, ні у страхувальника практично не лишається «свободи маневру», адже всі суттєві моменти будь-якого виду обов’язкового страхування, навіть сама форма договору, заздалегідь визначені законодавчими актами.
Принцип обов’язковості однаково поширюється і на страхувальника, і на страховика. Перший має обов’язково застрахувати передбачений законодавством об’єкт, а другий не в праві відмовити йому в цьому.
За часів державної монополії, коли потреби страхувальників задовольняв єдиний страховик — Держстрах, проведення обов’язкового страхування не супроводжувалося укладанням договорів. Нині оформлення договорів страхування є обов’язковим при страхуванні у будь-якій із форм.
Право на здійснення обов’язкових видів страхування може отримати будь-який страховик, якщо він має відповідну ліцензію. Винятки
становлять державні види обов’язкового страхування. Ці види, згідно з чинним законодавством, провадить Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», правонаступниця Держстраху. Державне обов’язкове страхування проводиться за рахунок коштів бюджету і поширюється, здебільшого, на державних службовців, робота яких пов’язана з підвищеною небезпекою для їхнього життя й здоров’я.
У Законі України «Про страхування» наведений перелік 27 видів обов’язкового страхування, які здійснюються (або мають здійснюватися) в нашій країні, і встановлено, що нові види обов’язкового страхування можуть бути введені лише шляхом внесення змін у цей Закон. До складу обов’язкового страхування українським законодавством віднесено:
1) медичне страхування;
2) державне особисте страхування військовослужбовців і військовозобов’язаних, призваних на збори;
3) державне особисте страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ;
4) державне обов’язкове особисте страхування медичних і фармацевтичних працівників на випадок інфікування вірусом імунодефіциту людини при виконанні ними службових обов’язків;
5) державне особисте страхування працівників митних органів;
6) державне особисте страхування працівників прокуратури;
7) державне страхування життя і здоров’я народних депутатів;
8) державне особисте страхування службових осіб державної контрольно-ревізійної служби України;
9) державне особисте страхування службових осіб державних податкових інспекцій;
10) державне обов’язкове страхування службових осіб державних органів у справах захисту прав споживачів;
11) особисте страхування працівників відомчої та сільської пожежної охорони і членів добровільних пожежних дружин (команд);
12) державне страхування посадових осіб інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю;
13) державне страхування спортсменів вищих категорій;
14) державне страхування працівників державної лісової охорони;
15) страхування життя і здоров’я спеціалістів ветеринарної медицини;
16) страхування життя і здоров’я суддів;
17) державне страхування донорів крові та (або) її компонентів;
18) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті;
19) страхування членів екіпажу та авіаційного персоналу;
20) страхування працівників замовника авіаційних робіт, осіб, пов’язаних із забезпеченням технологічного процесу при виконанні авіаційних робіт, та пасажирів, які перевозяться за заявкою замовника без придбання квитків;
21) страхування ризикових професій народного господарства від нещасних випадків;
22) страхування відповідальності повітряного перевізника і виконавця повітряних робіт щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу;
23) страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за збитки, які можуть бути завдані ним при виконанні авіаційних робіт;
24) страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів;
25) страхування авіаційних суден;
26) обов’язкове страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень у державних сільськогосподарських підприємствах;
27) страхування цивільної відповідальності оператора ядерної установки за шкоду, яка може бути заподіяна внаслідок ядерного інциденту.
Усі види страхування, що не ввійшли до цього переліку, провадяться в добровільній формі. Більш як половину перелічених видів страхування становлять державні види; по суті своїй вони тяжіють до страхування відповідальності роботодавця, але здійснюються як види особистого страхування.
Міжнародне право і право більшості держав світу тлумачить обов’язкове страхування як необхідність захисту інтересів третіх осіб у разі, коли їм завдано шкоди. Тому, як правило, обов’язкова форма страхування найбільш поширена у страхуванні відповідальності, а конкретніше — у страхуванні відповідальності власників джерел підвищеної небезпеки. А особисте і майнове страхування провадяться виключно в добровільній формі.
Ефективність державного регулювання у сфері страхування багато в чому залежить від створення оптимальної системи страхового захисту на базі раціонального використання можливостей і переваг як обов’язкового, так і добровільного страхування.
ТЕСТ 2 Класифікація страхування
1. Класифікація страхування за економічними ознаками — tfe класифікація за такими характеристиками:
1) об’єктами страхування;
2) формами проведення страхування;
3) статусом страхувальника;
4) часом виникнення окремих видів страхування.
2. Існують такі галузі страхування:
1) обов’язкове;
2) майнове;
3) добровільне;
4) страхування життя;
5) особисте;
6) відповідальності.
3. Класифікація страхування Укрстрахнаглядолі з метою ліцензування страхової діяльності передбачає такі види:
1) страхування вантажів та багажу;
2) страхування автомобілів;
3) страхування кредитів;
4) страхування дітей до повноліття;
5) страхування пенсій;
6) страхування загальної відповідальності.
4. Страхові події при страхуванні громадян від нещасних випадків можуть бути такі:
1) смерть застрахованого з будь-якої причини;
2) смерть застрахованого лише від нещасного випадку;
3) дожиття застрахованим до закінчення строку дії договору страхування.
5. Які з перелічених видів страхування є обов ‘язковими?
1) Страхування майна (крім врожаю) у державних сільськогосподарських підприємствах;
2) страхування військовозобов’язаних;
3) страхування пасажирів на приміських маршрутах;
4) страхування авіапасажирів;
5) страхування заставного майна;
6) страхування небезпечних вантажів.
6. Які з видів страхування не належать до майнового?
1) Страхування наземного транспорту;
2) страхування інвестицій;
3) страхування кредитів;
4) страхування відповідальності власників автотранспортних засобів.
7. Які форми страхування ви знаєте?
1) Добровільне і обов’язкове;
2) життя і загальне;
3) особисте, майнове, відповідальності;
4) правильними є твердження 1), 2), 3).
8. Які з перелічених далі видів страхування є добровільними?
1) Страхування майна (крім врожаю) в державних сільськогосподарських підприємствах;
Розділ 3. Страхові ризики
2) страхування будівель, що належать громадянам;
3) страхування морських суден;
4) страхування авіаційних суден;
5) страхування залізничного транспорту;
6) страхування врожаю в державних сільськогосподарських підприємствах.
9. Майно підприємства загальною вартістю 200 мли грн. застраховане на 100 млн грн. Через пожелсу знищено майна на 80 мли грн. Яку суму страхового відшкодування отримає страхувальник:
1) за пропорційною системою відшкодування;
2) за системою «першого ризику»?


НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ