20.4. ОЦІНКА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ СТРАХОВИКА Ищите Господа, когда можно найти Его, призывайте Его, когда Он близко. (Библия, книга пророка Исаии 55:6) Узнать больше о Боге
Главная Книги Статьи Реклама на сайте

ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ

20.4. ОЦІНКА ПЛАТОСПРОМОЖНОСТІ СТРАХОВИКА
Зобов'язання страховика складаються з двох груп:
o зовнішні зобов'язання, тобто зобов'язання перед страхувальниками, фінансовими установами, перестраховиками, бюджетом і т. ін.;
o внутрішні зобов'язання - це зобов'язання перед засновниками, представництвами та філіями, співробітниками.
За обсягом перевагу мають зовнішні зобов'язання, які можна поділити на страхові та інші. Обсяг зовнішніх зобов'язань є основним показником для визначення платоспроможності.
У Західних країнах страхові компанії поряд зі страховою діяльністю здійснюють фінансову та інвестиційну, тому у страховика виникають фінансові й інвестиційні зобов'язання, які впливають на його платоспроможність.
Страхові 'зобов'язання - основна складова зовнішніх зобов'язань. Страхова платоспроможність забезпечується за рахунок двох основних джерел - коштів страхових резервів, які мають бути адекватними взятим зобов'язанням, і власних вільних коштів. З огляду на характер страхової послуги, в основі якої лежить категорія страхового ризику та випадковість його настання, розрахунковий розмір страхових резервів може бути недостатнім для виконання всіх зобов'язань за страховими виплатами. Тому страховик повинен мати вільні від зобов'язань кошти, які може використати для виплат у разі, коли страхові резерви будуть використані.
Коли бракуватиме страхових резервів, страховик повинен буде виконати страхові зобов'язання за рахунок власних коштів. Західний досвід показує, що страховика можна вважати платоспроможним у разі, коли власні кошти перевищують зовнішні зобов'язання.
До власних коштів страховика належить статутний фонд, а також резерви, які формуються за рахунок прибутку, та резерви, які не пов'язані із зобов'язаннями. Сюди слід також віднести нерозподілений прибуток. Наявність значного обсягу власних коштів має важливе значення із самого початку діяльності. Коли страховик не має збалансованого страхового портфеля, а страхові резерви малі й не можуть дати значного інвестиційного прибутку, страховик за рахунок власних коштів може виконати свої зобов'язання. Власні кошти страховика утворюють запас (маржу) платоспроможності.
У Європейському Економічному співтоваристві у зв'язку зі специфікою проведення кожного виду страхування та різним розподілом ризику запас платоспроможності визначається окремо за ризиковими видами страхування і зі страхування життя.
У ризикових видах страхування оцінка платоспроможності полягає в зіставленні фактичної платоспроможності з розрахунковою нормативною.
Директивами ЄС передбачено визначати фактичний запас платоспроможності як різницю між активами (крім нематеріальних) і зобов'язаннями. У разі, якщо фактичний запас платоспроможності перевищує розрахунковий нормативний, страхова компанія вважається платоспроможною. Іншими словами, власних коштів, вільних від зобов'язань, разом із страховими резервами має бути достатньо для виконання зобов'язань за страховими виплатами.
Розрахунковий нормативний запас платоспроможності має дорівнювати найбільшій із двох сум, одна з яких обчислюється на підставі страхових премій, а друга - на підставі страхових виплат.
У першому випадку розрахунковий запас платоспроможності визначається на підставі надходжень страхових премій за звітній період, а саме:
Р -[(0,18 x SPI) + (0,16 x SP2)] ,
де Р1 - розрахунковий розмір на підставі страхових премій;
SP1 - сума надходжень страхових премій до 10 млн екю;
SP2 - сума надходжень страхових премій більше, ніж 10 млн екю (загальна сума страхових премії за винятком SP\);
Vs - загальна сума страхових виплат за винятком виплат, сплачених перестраховиками;
V- загальна сума страхових виплат.
З огляду на досвід західні компанії загальну суму надходжень страхових премій поділяють на дві частини - суму надходжень страхових премій до 10 млн екю і понад 10 млн екю. У разі, якщо страховик має надходження страхових премій понад 10 млн екю, вважається, що страховик уклав більше угод страхування, у нього ширше розподілений ризик, а тому він (страховик) більш надійний. У такому разі застосовується "пільговий" коефіцієнт 0,16. У противному разі - 0,18.
Відношення загальної суми страхових виплат за винятком виплат, що сплачені перестраховиками, до загальної суми страхових виплат, виокремлює частку виплат, які сплачені самим страховиком, причому воно повинно бути не меншим від 50%. У разі, коли фактично цей коефіцієнт менший за 50%, він береться в розмірі 50%.
У другому випадку - розмір розраховується на підставі страхових виплат'.
Р2 = [(0,26 o V1)+(0,23 o V2)] ,
де Р2 - розрахунковий розмір на підставі страхових виплат;
V1 - середньорічна сума виплат до 7 млн екю;
V2 - середньорічна сума виплат понад 7 млн екю (загальна сума страхових виплат за винятком V1).
Період розрахунку середньорічної суми виплат установлено 3 роки, при страхуванні кредитів - 7 років. Використання середньорічної суми виплат на відміну від визначення страхової премії за звітний період пов'язане з випадковістю настання страхової події і коливань розміру збитків.
Поділ загальгої середньорічної суми страхових виплат і'а ;іпі час тини зумовлений тими самими причинами, що й поділ загальгої сумя страхової премії.
Перший результат відрізняється від другого тим, що норматиг.нии запас платоспроможності на підставі страхових премій визначається згідно із зобов'язаннями, які прийняті, а нормативний запас n'wo-спроможності на підставі страхових виплач - на основі зоооіі'язань. що виконані.
Директивами ЄС передбачено також наявність гарантійного фонду, тобго вільних від зобов'язань коштів в обсязі 1/3 фактичного запасу платоспроможності. Цей фонд створюється страховиками для контролю за додержанням фактичного запасу платоспроможності,
Забезпечення платоспроможності страховикіа України контролюється згідно із Законом України "Про страхування", яким передбачено:
o наявність сплаченого статутного фонду та наявність гаран'і шного фонду страховика;
o створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;
o перевищення фактичного запасу платоспроможності над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності.
Принциповим моментом у новому українському законодавстві є введення маржі платоспроможності, тобто перевищення фактичного запасу платоспроможності над розрахунковим, де розрахунковий нормативний запас встановлюється на рівні двох коефіцієнтів: 0,25 та 0,30, відповідно взятих від надходжень страхових премій за звітний період та від страхових відшкодувань за той самий період.
Зміст методики визначення платоспроможності страховика полягає в порівнянні обсягу зобов'язань страховика перед страхувальниками з обсягом власних коштів, які можуть бути використані на покриття зобов'язань. Порівняння фактичного запасу платоспроможності над нормативним запасом відображає частку власних коштів страховика в загальних зобов'язаннях.
Згідно з українським законодавством фактичний запас платоспроможності страховика визначапься відніманням від вартості майна (валюти балансу) страховика (сума рядків балансу 070,150, 320) суми нематеріальних активів (рядок балансу 020) і загальної суми зобов'язань, у тому числі страхових, які беруться в розмірі технічних резервів (сума рядків балансу 530 та 750 - розмір технічних резервів). Фактичний запас платоспроможності страховика має перевищувати розрахунковий нормативний запас платоспроможності.
Нормативний запас платоспроможності страховика дорівнює більшій з двох визначених величин. Першої, яка визначається множенням суми надходжень страхових премій протягом звітного періоду на 0,25. При цьому сума надходжень страхових премій зменшується на 90 % страхових премій, сплачених перестраховикам. Другої, яка визначається множенням суми здійснених страхових виплат протягом звітного періоду за договорами страхування на 0,30. При цьому сума здійснених страхових виплат зменшується на 90 % страхових виплат, компенсованих перестраховикам згідно з укладеними договорами перестрахування.
Платоспроможність залежить також від розміру ресурсів страховика і зобов'язань, які бере на себе страховик. Якщо страховик бере страхові зобов'язання, які не відповідають його фінансовим можливостям, то частина зобов'язань лишається не покритою ресурсами, за рахунок яких страховик мав би змогу їх виконати. З урахуванням забезпечення виконання зобов'язань перед страхувальниками Законом України "Про страхування" передбачено обов'язкове укладання договору перестрахування в разі, коли страхова сума за окремим об'єктом страхування перевищує 10 % суми сплаченого статутного фонду і сформованих страхових резервів.
ТЕСТ 20 Фінансова надійність страховика
1. Фінансова надійність страховика забезпечується:
1) розміром статутного фонду;
2) кількістю учасників страховика;
3) видами страхування, які проводить страховик;
4) величиною страхових резервів;
5) збалансованим страховим портфелем.
2. Страхові резерви, які формуються українськими страховиками:
1) технічні резерви;
2) резерв збитків;
3) резерви належних виплат страхових сум:
4) резерв збитків, що заявлені, але ще не урегульовані;
5) резерви із страхування життя;
6) резерв коливань збитковості.
3. Страхові резерви розміняються згідно з прині^ипами:
1) тільки прибутковості;
2) безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості;
3) безпечності та ліквідності.
4. Розрахунковий нормативний запас платоспроможності визначається на основі:
1) розміру статутного фонду;
2) надходжень страхових премій та страхових виплат;
3) страхових премій, сплачених перестраховикам;
4) кількості страхових полісів.

 

 << попередня     зміст     наступна >>

polkaknig(at)narod.ru, ICQ - 474849132 © 2005-2009 Матеріали цього сайту можуть бути використані лише з посиланням на даний сайт.