4.1. Поняття адміністративно-процесуального правовідношення :: vuzlib.su

4.1. Поняття адміністративно-процесуального правовідношення :: vuzlib.su

17
0

ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ


4.1. Поняття адміністративно-процесуального правовідношення

.

4.1. Поняття
адміністративно-процесуального правовідношення

1.  Адміністративно-процесуальні
правовідносини складають органічну частину системи правових відносин і
володіють такими основними рисами.

Адміністративно-процесуальне
відношення є юридичним зв’язком між конкретними суб’єктами, що володіють
певними процесуальними правами й обов’язками. Воно може виникнути мінімум між
двома суб’єктами, виявляючись у даному випадку як передбачений правовою нормою
юридичний взаємозв’язок між ними. Адміністративно-процесуальне правовідношення
не може існувати у вигляді загальнорегулятивного.

2.   Адміністративно-процесуальне
правовідношення   передбачає визначеність взаємної поведінки його суб’єктів, що
приписується  відповідними  правовими  нормами.  При  цьому ступінь
визначеності взаємної поведінки суб’єктів залежить від змісту того чи іншого
виду адміністративно-процесуальних правовідносин,   зумовленого  характером
тієї  сфери  державного життя, у межах якої воно виникає. Більшою визначеністю
характеризується  процесуальний  статус  суб’єктів  юрисдикційних проваджень,
що складаються з приводу вирішення спорів.

3.  Адміністративно-процесуальні
правовідносини завжди виникають на основі правових норм. Процесуальні публічні
відносини можуть існувати тільки як правові відносини.

4.  Реалізація будь-якого
адміністративно-процесуального правовідношення, як і всякого правового
відношення взагалі, забезпечується заходами державного впливу.

Однак ці ознаки ще не розкривають
специфіки адміністративно-процесуальних правовідносин. Розкривають їх
особливості такі властивості.

Перша властивість полягає в тому, що
адміністративно-процесуальні правовідносини виникають у сфері управління,
регульованої нормами адміністративного права та суміжних публічних галузей
права. Отже, адміністративно-процесуальні правовідносини відносяться до
управлінських правовідносин.

Друга властивість відрізняє названі
відносини як процесуальні і дає можливість провести грань між матеріальними і
процесуальними адміністративно-правовими відносинами. Вона полягає в тому, що
вони відносяться до процесуальних відносин, тобто до таких, котрі виникають при
вирішенні індивідуально-конкретних справ у сфері державного, комунального та
непублічного управління.

Адміністративно-процесуальні
правовідносини, маючи загальний з матеріальними адміністративно-правовими
відносинами управлінський характер, відрізняються від них рядом ознак, зокрема:
1) особливостями виникнення, 2) способом регулювання, 3) призначенням, 4) колом
суб’єктів.

По-перше, роль юридичного факту при
виникненні адміністративно-процесуального правовідношення виконує складений
фактичний склад: юридичні факти, на основі яких може виникнути матеріальне
основне правовідношення, та переконаність заявника (скаржника) про
правомірність своїх вимог.

По-друге,
адміністративно-процесуальні правовідносини відрізняються від матеріальних
адміністративно-правових відносин особливостями регулювання, що зумовлені
специфікою юридичних норм, які регулюють відповідні групи
адміністративно-правових відносин. Якщо матеріальні норми адміністративного
права регулюють «статичні» відносини, то процесуальні адміністративно-правові
норми регулюють відносини «динамічні», для яких особливе значення мають дії
їхніх суб’єктів.

Дії суб’єктів
адміністративно-процесуальних правовідносин, здійснювані в передбаченої законом
послідовності, зумовлюють стадійність розвитку правовідносин. Існування стадій
адміністративно-процесуального правовідношення також є обставиною, яка
відрізняє цей вид правовідносин від матеріальних.

Адміністративно-процесуальні
правовідносини відрізняються від матеріальних адміністративно-правових відносин
своїм призначенням. Завдання адміністративно-процесуальних правовідносин, так
само як і взагалі будь-яких процесуальних правовідносин, полягає в забезпеченні
реалізації розпоряджень насамперед матеріальної правової норми. Звідси
випливає, що адміністративно-процесуальне правовідношення в повній
відповідності з диспозицією адміністративно-процесуальної норми виступає як
засіб здійснення відповідного матеріального правовідносини.

Було б помилково обмежувати
«реалізуючі» можливості і межі адміністративно-процесуальних правовідносин тільки
потребами здійснення матеріальних адміністративно-правових відносин. Ці межі
трохи ширше і торкаються інтересів ряду інших галузей права. Подібно до того,
як адміністративно-процесуальні норми забезпечують реалізацію матеріальних норм
адміністративного, фінансового, трудового, земельного та ряду інших галузей
права, так і адміністративно-процесуальні правовідносини зв’язані з реалізацією
матеріальних правовідносин галузей права.

В адміністративно-процесуальних
правовідносинах складність структури також виражається в наявності декількох
суб’єктів, роль яких у даному правовідношенні неоднакова. У зв’язку з цим можна
виділити основне процесуальне відношення і відносини, що виникають у зв’язку з
основним і є, так би мовити, побіжними. Наприклад, при здійсненні громадянином
адміністративного правопорушення виникає процесуальне відношення між ним і
адміністративною комісією. Це відношення, проходячи ряд стадій і виступаючи у
якості основного, магістрального, породжує попутно ряд інших процесуальних
зв’язків. Вони складаються при реалізації адміністративною комісією
повноваження про виклик на своє засідання свідків, а також представників
державних органів і громадських організацій. Правовідносини між комісією і
названими суб’єктами можуть бути віднесені до категорії «побіжних», допоміжні,
сприяючі реалізації основного правовідношення між адміністративною комісією І
правопорушником.

Адміністративно-процесуальні
правовідносини відрізняються від матеріальних адміністративних правовідносин і
колом суб’єктів. Учасниками цього виду відносин є всі суб’єкти матеріальних
адміністративно-правових відносин і, крім того, деякі суб’єкти, що у
матеріальних адміністративно-правових відносинах за загальним правилом не
беруть участь,-— наприклад, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини,
Вища рада юстиції, прокурор.

Отже, адміністративно-процесуальні
правовідносини варто розглядати як такі регульовані правом суспільні відносини,
що складаються з приводу вирішення індивідуально-конкретних справ у сфері
функціонування ланок адміністративного устрою.

.

Назад

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ