ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ
13.2. Розгляд скарги
.
13.2. Розгляд скарги
До початку розгляду справи особа,
яка подала скаргу, має право заявити відвід члену проводу, якщо вона вважає, що
він особисто або його родичі заінтересовані в результатах розгляду скарги, чи
має сумнів у його об’єктивності з інших причин.
Питання про заявлений відвід
вирішується іншими членами проводу без участі члена, якому заявлено відвід,
відкритим голосуванням більшістю голосів. У разі рівності голосів членів
комісії вважається відведеним. Член комісії, якому заявлено відвід, має право
дати пояснення з приводу заявленого відводу.
Член проводу, який брав участь у
розгляді заяви чи справи і прийнятті рішення у складі проводу при розгляді
заяви, не може брати участь у розгляді цієї справи, якщо це рішення оскаржено.
При провадженні по скарзі можливе
розслідування тих обставин, які послужили підставою прийняття первісного
рішення, що оскаржується. Так, генеральний прокурор України вправі призначити
службове розслідування по справі про застосування стягнення до працівника
прокуратури.
Зацікавлені особи мають право брати
участь у перевірці поданої скарги на підприємстві, установі, організації. При
цьому виникає питання, чому зацікавлена особа не має можливості взяти участь у перевірці,
яка проводиться у підпорядкованому органі, діяння якого оскаржуються.
Рішення за результатами розгляду
скарги.
Провід перевіряє законність і
обґрунтованість оскаржуваних рішень, і приймає одне з рішень щодо:
1) залишення рішення, яке
оскаржується, без змін, а скарги без задоволення;
2) скасування рішення, яке
оскаржується, з одночасним винесенням нового рішення або без нього;
3) внесення до рішення, в частині,
що не відповідає чинному законодавству, змін. При цьому провід у провадженні по
скарзі дає вказівки проводу, що прийняв первісне рішення, вчинити відповідні
дії;
4) припинення незаконної дії
(бездіяльності) посадових осіб органу;
5) скасування акта;
6) скасування рішення і направлення
справи на новий розгляд. Підставами для цього є неправильна фіксація
процесуальних дій, порушення порядку вирішення справи, порушення процесуальних
строків. Це є порушення порядку провадження. А матеріально-правовими
підставами направлення справи на новий розгляд є відсутність оцінки проводом, що
прийняв оскаржуване рішення, всіх обставин, які були заявлені у зверненні.
Провід у провадженні за скаргою не займається встановленням обставин, які не
були виявлені чи розглянуті, чи по яких не було винесене рішення, при розгляді
звернення». Але провід у провадженні по апеляції уповноважений на це;
7) закриття провадження по справі.
Та загального правила не існує, навіть по якійсь одній категорії справ (по
юрисдикційних справах, до прикладу). Законодавство не передбачає прийняття
рішення про закриття провадження по справі при оскарженні рішення про
накладення стягнення за порушення законодавства про рекламу. За загальним
правилом, прийняття добровільного поновлення публічного правопорядку є
підставою для рішення про закриття провадження. Хоча не виключено, що рішення
про прийняття поновлення публічного правопорядку може бути самостійним
різновидом рішення за скаргою.
Прикладом добровільного поновлення
публічного правопорядку є податковий компроміс. Так, працівник органу державної
податкової служби, який уповноважений розглядати скаргу платника податків, має
право в установленому Державною податковою адміністрацією України порядку
пропонувати такому платнику податків компромісне рішення спору, яке полягає у
задоволенні частини скарги платника податків під зобов’язання останнього
погодитись з рештою податкових зобов’язань, нарахованих органом державної
податкової служби.
Підставою для прийняття рішення щодо
податкового компромісу є наявність в органі державної податкової служби таких
наявних фактів і доказів по суті скарги платника податків, які дають підстави
вважати, що запропонований податковий компроміс приведе до більш швидкого
та/або більш повного погашення податкового зобов’язання порівняно з
результатами, які можуть бути отримані внаслідок передання такого спору на
вирішення суду.
Податковий компроміс не може бути
запропоновано платнику податків до того, як працівник органу державної
податкової служби, уповноважений розглядати скаргу такого платника податків, не
складе письмове обґрунтування доцільності податкового компромісу, що має бути
розглянуте посадовою особою органу державної податкової служби, яка нарахувала
оскаржуване податкове зобов’язання, а також посадовою особою, якій
безпосередньо підпорядковується такий працівник. Якщо ж платник податків погоджується
на укладення податкового компромісу, зазначене рішення набирає чинності з
моменту отримання письмової згоди керівника органу державної податкової служби
вищого рівня, а сума податкового зобов’язання, яка визначена умовами
податкового компромісу, вважається узгодженою.
Підставами для зміни, скасування
первісних адміністративних рішень є:
неповне з’ясування обставин, які
мають значення для справи;
недоведення обставин, які мають
значення для справи і які визнано встановленими;
невідповідність висновків,
викладених у рішенні, обставинам справи;
порушення або неправильне
застосування норм матеріального чи процесуального права. Порушення або
неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для
зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це
порушення призвело до прийняття неправильного рішення. У провадженні за
скаргами чітко проявляється принцип добросовісності об’єкта управління. Якщо
норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону,
або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають
неоднозначне (множинне) трактування прав та обов’язків платників податків або
органів державної податкової служби, внаслідок чого є можливість прийняти
рішення на користь як платника податків, так і органу державної податкової
служби, рішення у межах апеляційного узгодження приймається на користь платника
податків.
.
