9.3. Управління культурою :: vuzlib.su

9.3. Управління культурою :: vuzlib.su

17
0

ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ


9.3. Управління культурою

.

9.3. Управління культурою

Під терміном «культура»
(лат. cultura) розуміють сукупність матеріальних і духовних цінностей,
створених суспільством, що характеризують певний рівень його розвитку.

Таким чином, до культурних цінностей
належать об’єкти матеріальної і духовної культури, що мають художнє, історичне,
етнографічне та наукове значення.

Питання збереження, примноження та
інтенсивного використання культурних цінностей для морально-естетичного
виховання населення посідають особливе місце серед державних інтересів.

Основними принципами культурної
політики в Україні є:

• визнання культури як одного із
головних чинників самобутності української нації та національних меншин, які
проживають на території України;

• утвердження гуманістичних ідей,
високих моральних засад у суспільному житті, орієнтація як на національні, так
і на загальнолюдські цінності, визнання їх пріоритетності над політичними і
класовими інтересами;

• збереження і примноження
культурних надбань;

• розвиток культурних зв’язків з
українцями, що проживають за кордоном, як основи збереження цілісності
української культури;

• гарантування свободи творчої
діяльності, невтручання у творчий процес з боку держави, політичних партій та
інших громадських об’єднань;

• рівність прав і можливостей
громадян незалежно від соціального стану та національної приналежності у
створенні, використанні та поширенні культурних цінностей;

• доступність культурних цінностей,
усіх видів культурних послуг та культурної діяльності для кожного громадянина;

• забезпечення умов для творчого
розвитку особистості, підвищення культурного рівня та естетичного виховання
громадян;

• заохочення благодійної діяльності
у сфері культури підприємств, організацій, громадських об’єднань, релігійних
організацій, окремих громадян;

• всебічне міжнародне культурне
співробітництво;

• визнання пріоритету
міжнародно-правових актів у сфері культури;

• поєднання державних і громадських
засад у забезпеченні розвитку культури.

Важливе значення щодо втілення
вищеозначених принципів у реальне життя мають Основи законодавства України про
культуру, прийняті 14 лютого 1992 p. Вони визначають правові, економічні,
соціальні, організаційні засади розвитку культури в Україні, регулюють
суспільні відносини у сфері створення, поширення, збереження та використання
культурних цінностей і спрямовані на:

реалізацію суверенних прав України у
сфері культури;

відродження і розвиток культури
української нації та культур національних меншин, які проживають на території
України;

забезпечення свободи творчості,
вільного розвитку культурно-мистецьких процесів, професійної та самодіяльної
художньої творчості;

реалізацію прав громадян на доступ
до культурних цінностей;

соціальний захист працівників
культури;

створення матеріальних і фінансових
умов розвитку культури.

Гарантуючи свободу творчості,
вільний вибір видів культурної діяльності (ст. 54 Конституції України),
державою не допускається втручання у творчий процес, а також цензура у сфері
творчої діяльності. Вона забезпечує створення умов для розвитку літературної та
художньої критики, інших форм об’єктивної оцінки історико-культурних процесів.

З метою забезпечення означених
гарантій, чинне законодавство встановлює певні права і обов’язки громадян у
сфері культури.

Кожний громадянин у сфері культури
має право на свободу творчості; вільний вибір будь-якого виду культурної
діяльності, засобів і сфер застосування творчих здібностей та самостійне
визначення долі своїх творів; здійснення професійної та аматорської діяльності
на індивідуальній чи колективній основі, самостійно чи з допомогою будь-яких
форм посередництва; створення закладів, підприємств і організацій культури;
об’єднання у творчі спілки, національно-культурні товариства, фонди, асоціації,
інші громадські об’єднання, які діють у сфері культури;

збереження і розвиток
національно-культурної самобутності, народних традицій та звичаїв; доступ до
культурних цінностей; захист інтелектуальної власності; здобуття спеціальної
освіти.

Відповідно до прав, громадяни у
сфері культури зобов’язані додержувати вимог чинного законодавства щодо
діяльності у сфері культури; дбати про збереження культурної спадщини, традицій
народної культури, сприяти охороні пам’яток історії та культури; поважати
культуру, мову, традиції, звичаї та обряди національних меншин, які проживають
на території України; піклуватися про естетичне виховання і культурний розвиток
дітей, прилучення Їх до цінностей вітчизняної та світової культури.

Центральним органом державної
виконавчої влади, що реалізує державну політику в галузі культури і мистецтв,
шляхом здійснення керівництво цією сферою управління, а також несе
відповідальність за її розвиток є Міністерство культури і мистецтв України
(Мінкультури України). Основними завданнями Мінкультури України є:

• реалізація державної політики у
сфері культури і мистецтв виходячи з принципів та пріоритетів, визначених
Основами законодавства України про культуру та законодавством України;

• збереження культурно-мистецького
надбання, розвиток української культури і мистецтв, створення сприятливих умов
для збереження етнічної мовної та культурної самобутності, рівноправного
розвитку національних культур в Україні;

• розробка пропозицій щодо основних
напрямів розвитку національної культури і мистецтв, стимулювання
культурно-мистецького процесу;

• розвиток соціальної та ринкової
інфраструктури у сфері культури і мистецтв, забезпечення ефективного управління
галуззю та зміцнення її матеріально-технічної бази;

• державний контроль за вивезенням з
України та ввезенням в Україну культурних цінностей;

• розширення міжнародного
культурного співробітництва та розвиток культурних зв’язків.

Мінкультури України відповідно до
покладених на нього завдань:

1) розробляє проекти цільових
державних програм розвитку культури і мистецтв, пропозиції щодо правового
регулювання та податкової політики у цій сфері;

2) прогнозує розвиток культури і
мистецтв, готує та вносить у встановленому порядку пропозиції щодо надання
закладам культури і мистецтв статусу національних, академічних, а також щодо
присвоєння митцям і працівникам культури почесних звань, відзначення їх
державними преміями та нагородами;

3) сприяє відкритості національної
культури, заохочує і підтримує розповсюдження творів літератури і мистецтва;

4) створює умови для розвитку всіх
видів мистецтв, самодіяльної творчості, заохочує новаторські пошуки в
мистецтві, забезпечує свободу творчості, створює умови для вільного виявлення
індивідуальності митця;

5) сприяє роботі творчих спілок,
національно-культурних товариств, молодіжних і дитячих організацій, фондів,
асоціацій, інших громадських організацій, що діють у сфері культури і мистецтв;

6) визначає пріоритети, встановлює
порядок і здійснює придбання творів літератури та мистецтв за рахунок і в межах
бюджетних коштів;

7) інформує органи законодавчої та
виконавчої влади, громадськість, засоби масової інформації про стан здійснення
політики у сфері культури і мистецтв, проводить інформаційно-пропагандистську
та видавничу діяльність;

8) забезпечує охорону пам’яток
історії та культури, захист історико-культурного середовища, визначає порядок і
організує роботу з обліку, охорони, реставрації, використання і популяризації
пам’яток історії та культури;

9) формує Державний реєстр
національного культурного надбання та Державний фільмофонд;

10) забезпечує збереження і розвиток
культурних традицій українського народу, сприяє відродженню осередків
традиційної народної творчості, промислів та ремесел, дбає про захист
інтелектуальної власності та реалізацію авторських прав;

11) сприяє соціальному та правовому
захисту працівників культури і мистецтв, надає працівникам культури і мистецтв
підтримку в реалізації художніх задумів та проектів, пов’язаних з виконанням
державного контракту;

12) визначає перспективи та напрями
розвитку спеціальної освіти у галузі культури і мистецтв, організує підготовку,
перепідготовку і підвищення кваліфікації творчих працівників та інших фахівців
галузі;

13) сприяє підвищенню ефективності
наукових досліджень з актуальних проблем культури і мистецтв, розробці та
впровадженню в галузі нової техніки і сучасних технологій;

14) визначає пріоритетні напрями
розвитку галузевої науки, залучає науковий потенціал галузі до реалізації
міжнародних і державних програм та проектів у сфері культури і мистецтв;

15) вживає відповідно до
законодавства заходів для вдосконалення роботи підприємств галузі;

16) розробляє вимоги до проектів
будівель та споруд підприємств культури і мистецтв, організує проектування
пам’ятників та монументів і здійснює контроль за їх спорудженням;

17) вносить пропозиції щодо обсягів
фінансування з державного бюджету розвитку культури і мистецтв, бере участь у
розробці нормативів матеріального та фінансового забезпечення підприємств;

18) проводить науково-технічну
політику в питаннях розвитку матеріально-технічної бази культури, її технічного
переоснащення, забезпечує ефективність використання капітальних вкладень, що
виділяються Міністерству;

19) забезпечує реалізацію
антимонопольної політики у галузі культури і мистецтв, сприяє розвитку
конкуренції;

20) здійснює в межах повноважень,
визначених законодавством України, функції з управління майном підприємств, що
перебувають у загальнодержавній власності та належать до сфери управління
Міністерства;

21) укладає і розриває контракти з
керівниками підприємств, організує контроль за експлуатацією і технічним станом
споруд підприємств, віднесених до сфери управління Міністерства;

22) впроваджує прогресивні форми
господарювання в галузі, у межах своїх повноважень розробляє і вносить
пропозиції щодо формування державного контракту;

23) координує гастрольно-концертну,
виставкову, фестивальну, конкурсну діяльність тощо;

24) заохочує благодійницьку
діяльність, спрямовану на розвиток культури і мистецтв в Україні та за її
межами;

25) контролює додержання правил
охорони праці, техніки безпеки та пожежної безпеки на підприємствах культури і
мистецтв, проводить науково обґрунтовану кадрову

політику;

26) організує бухгалтерський облік,
бухгалтерську і статистичну звітність, а також контрольно-ревізійну роботу в
галузі;

27) здійснює за участю відповідних
органів державної виконавчої влади контроль за переміщенням творів мистецтва,
предметів та інструментів, що становлять історико-культурну цінність;

28) стимулює розвиток художнього
ринку та експорт національної культурної продукції згідно із законодавством,
сприяє інтеграції України у світовий культурний процес, налагоджує
співробітництво між підприємствами культури і мистецтв України та зарубіжних
країн, міжнародними організаціями;

29) організує популяризацію надбань
культури українського народу за межами України і світової культури в Україні,
сприяє задоволенню культурних потреб українців та прихильників української
культури за межами України, залучає кращих представників української діаспори
до культурно-мистецьких процесів в Україні;

30) забезпечує реалізацію
міжнародних договорів України у сфері культури і мистецтв. Мінкультури України
має право:

1) представляти Уряд України за його
дорученням у міжнародних організаціях і під час підписання міжнародних
договорів України;

2) залучати фахівців центральних
органів державної виконавчої влади, установ, організацій (за погодженням з
керівниками) для розгляду питань, що належать до його компетенції;

3) аналізувати роботу підприємств
культури і мистецтв незалежно від відомчого підпорядкування з питань, що
належать до компетенції Міністерства;

4) засновувати в установленому
порядку друковані та інші засоби масової інформації, створювати видавництва,
культурно-освітні програми для радіо і телебачення, організовувати записи і
тиражування на різних типах носіїв аудіовізуальної інформації творів
національного мистецтва і літератури з метою їх популяризації в Україні та за
її межами;

5) засновувати фонди, організовувати
і проводити аукціони, виставки-продажі в порядку, визначеному законодавством
України;

6) одержувати в установленому
законодавством порядку від центральних та місцевих органів державної виконавчої
влади інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на
нього завдань;

7) залучати на договірній основі
висококваліфікованих фахівців для проведення консультацій, експертизи проектів
і пропозицій щодо розвитку культури і мистецтв;

8) скликати в установленому порядку
наради з питань, що належать до його компетенції.

Мінкультури України у процесі
виконання покладених на нього завдань взаємодіє з іншими центральними органами
державної влади, органами Автономної Республіки Крим, місцевими органами
виконавчої влади і самоврядування, а також з відповідними органами інших
держав.

Мінкультури України у межах своїх
повноважень та на виконання законодавства України видає накази, організовує та
контролює їх виконання.

У випадках, передбачених
законодавством, рішення Міністерства можуть бути обов’язковими для виконання
центральними органами державної виконавчої влади, підприємствами незалежно від
форми власності та громадянами.

Правові, соціальні, економічні та
організаційні засади діяльності творчих спілок у галузі культури та мистецтва
визначає Закон України від 7 жовтня 1997 p. «Про професійних творчих
працівників та творчі спілки».

Професійним творчим працівником
вважається фізична особа, творча діяльність якої становить її основне заняття,
що завершується створенням і оприлюдненням творів або їх інтерпретацією в галузі
культури та мистецтва і є головним джерелом її доходів, незалежно від того, має
вона чи не має будь-які юридичне оформлені трудові відносини.

Творча спілка — це добровільне
об’єднання професійних творчих працівників відповідного фахового напряму в галузі
культури та мистецтва, яке має фіксоване членство і діє на підставі статуту.

Основними напрямами діяльності
творчої спілки є:

• творча діяльність у галузі
культури і мистецтва;

• розвиток національної культури та
мистецтва, розробка і втілення в життя культурно-мистецьких заходів,
організація творчих конкурсів, виставок, авторських вечорів, прем’єр,
фестивалів тощо;

• створення умов для творчої праці,
підвищення професійного, наукового та загальнокультурного рівня членів творчої
спілки, виховання творчої молоді, оволодіння нею досягненнями національної та
загальнолюдської культури;

• пошук талантів серед молоді та
сприяння їх творчому розвитку;

• видання газет, журналів, книг та
іншої друкованої продукції, створення кіно— та відеофільмів, аудіовізуальної продукції
з метою популяризації досягнень української та світової культури і мистецтва,
творчого доробку членів спілок;

• турбота про правовий, соціальний
та професійний захист членів творчої спілки;

• сприяння відродженню, розвиткові
та популяризації народної творчості, творчому використанню народних традицій у
розвиткові культури та мистецтва, збереженню та збагаченню історико-культурної
спадщини та довкілля, проведенню масових культурно-просвітницьких заходів, а
також утвердженню демократичних, загальнолюдських цінностей;

• постійна співпраця з педагогічними
та науково-педагогічними колективами навчальних закладів;

• подання допомоги в
навчально-виховній роботі педагогічним колективам у патріотичному, культурному
та інтелектуальному розвитку дітей та молоді, у морально-етичному та
естетичному вихованні;

• сприяння обміну культурними
цінностями, співробітництво між діячами культури і мистецтва різних країн,
національними і міжнародними організаціями культури та мистецтв;

• виховання поваги до історико-культурних
цінностей, традицій українського та інших народів.

Держава забезпечує підтримку і
захист законних прав та інтересів творчих спілок, гарантує однакові умови для
виконання ними статутних завдань і цілей. З цією метою вона: сприяє розвиткові
творчих спілок, їх діяльності щодо творення національної культури та мистецтва,
проведенню культурно— мистецьких заходів; надає творчим спілкам дотації та
розміщує державні замовлення; надає необхідну інформацію для забезпечення
діяльності творчих спілок;

гарантує професійний та соціальний
захист членів творчих спілок, охорону їх авторських прав; залучає творчі спілки
до підготовки законопроектів, розробки загальнодержавних програм
національно-культурного розвитку, інших соціальне важливих культурологічних та
соціально-політичних заходів.

Професійний творчий працівник
користується правом на державне соціальне страхування, оплату праці відповідно
до професії, кваліфікації та особистого трудового внеску, належні умови праці,
пенсійне забезпечення згідно з законодавством України. Професійний творчий
працівник може мати статус як найманого працівника, так і особи, яка не працює
за наймом.

Професійним творчим працівникам —
членам творчої спілки для забезпечення умов для творчої діяльності надається
окрема кімната (кабінет, майстерня) або додаткова жила площа розміром не менш
як 20 кв. м, що оплачується в одинарному розмірі.

Творчі спілки України можуть мати
всеукраїнський та регіональний (місцевий) статус. До всеукраїнських творчих
спілок належать спілки, діяльність яких поширюється на територію всієї України
і які мають місцеві творчі осередки у більшості її областей. До регіональних
(місцевих) творчих спілок належать спілки, діяльність яких поширюється на
територію відповідної адміністративно-територіальної одиниці або регіону.

Творча спілка створюється групою
професійних творчих працівників відповідного фахового напряму в галузі культури
та мистецтва (всеукраїнська — у складі не менш як 100 осіб, регіональна
(місцева) — не менш як 20 осіб), що мають у своєму доробку завершені та
оприлюднені

твори культури і мистецтва чи їх
інтерпретації і досягай 18 років.

Творчі спілки мають право:

• здійснювати творчу та господарську
діяльність у передбаченому законодавством порядку для виконання своїх статутних
завдань;

• представляти та захищати права і
законні інтереси своїх членів;

• брати участь у розробці
нормативно-правових актів щодо діяльності творчих спілок та статусу творчих
працівників;

• брати участь у визначенні засад
державної політики у сфері оплати праці членів творчих спілок, страхування,
пенсійного забезпечення, зайнятості, правового та соціально-економічного
захисту творчих працівників;

• представляти професійних творчих
працівників до відзначення державними нагородами, почесними званнями,
державними преміями, іншими видами морального та матеріального заохочення;

• здійснювати заходи з
соціально-економічної підтримки та благодійництва;

• у встановленому порядку створювати
фонди творчих спілок з правами юридичної особи для виконання статутних завдань
і цілей творчої спілки;

• володіти, користуватися і
розпоряджатися майном на правах власника відповідно до законодавства України;

• на пріоритетність при продовженні
договору оренди приміщень, які вони орендують під творчі майстерні, студії,
лабораторії тощо.

Державна реєстрація всеукраїнських
творчих спілок здійснюється Міністерством юстиції України, а їх територіальних
осередків та регіональних (місцевих) творчих спілок — відповідними місцевими
органами виконавчої влади.

Для державної реєстрації творчої
спілки її засновники подають до органу, що здійснює реєстрацію, заяву, до якої
додаються документ про сплату реєстраційного збору та установчі документи:
статут творчої спілки і протокол загальних зборів (з’їзду, конференції) про
утворення творчої спілки, в якому мають міститися такі відомості:

• назва організації та мета її
утворення;

• дата утворення;

• склад засновників та керівних
органів;

• місцезнаходження керівних органів
творчої спілки, номер контактного телефону;

• дані про територіальні осередки.

Орган, що здійснює реєстрацію
творчої спілки, у місячний строк видає засновникам свідоцтво про державну
реєстрацію творчої спілки за зразком, встановленим Кабінетом Міністрів України.
У необхідних випадках орган, що здійснює реєстрацію творчої спілки, проводить
перевірку відомостей, зазначених у поданих документах.

З моменту реєстрації творча спілка
чи її територіальний осередок набувають статусу юридичної особи.

Орган, що здійснює реєстрацію
творчої спілки, відмовляє у державній реєстрації творчої спілки у разі, коли:

статут або інші документи, подані на
реєстрацію, суперечать законодавству України;

з такою ж назвою зареєстровано іншу
творчу спілку.

Орган, що здійснює реєстрацію
творчої спілки, надсилає письмове повідомлення про відмову в державній
реєстрації, в якому зазначаються підстави відмови, передбачені цим Законом.

Відмова в державній реєстрації
творчої спілки може бути оскаржена в судовому порядку.

Діяльність творчої спілки
припиняється:

згідно з рішенням загальних зборів
(з’їзду, конференції) творчої спілки;

на підставі рішення суду в разі
порушення законодавства України.

Діяльністю творчої спілки керують:

загальні збори (з’їзд, конференція),
що є вищим керівним органом творчої спілки і скликаються відповідно до статуту
творчої спілки;

правління, що обирається загальними
зборами і керує спілкою у період між загальними зборами президія (рада тощо) та
голова правління. У період між засіданнями правління поточною діяльністю
творчої спілки керують президія (рада тощо) та голова правління творчої спілки
відповідно до законодавства України та статуту творчої спілки.

Контроль за фінансово-господарською
діяльністю творчої спілки, правильним веденням справ, своєчасним розглядом
листів, звернень, заяв і скарг здійснює ревізійна комісія творчої спілки

Звітність про діяльність творчих спілок
має відкритий характер і є доступною кожному члену спілки. Спілки інформують
громадськість про свою діяльність через засоби масової інформації.

.

Назад

ПОДЕЛИТЬСЯ
Предыдущая статьяТуризм сегодня
Следующая статьяПередмова

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ