§ 4. Система обов`язків людини і громадянина :: vuzlib.su

§ 4. Система обов`язків людини і громадянина :: vuzlib.su

162
0

ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ


§ 4. Система обов`язків людини і громадянина

.

§ 4.
Система обов’язків людини і громадянина

Юридичний
обов’язок — гарантована законом міра суспільне необхідної (корисної) і державно
доцільної поведінки особи, об’єктивно обумовлена потребами існування та
розвитку інших осіб, соціальних груп, націй, людства. Можна сказати, що
юридичний обов’язок — це перепона на шляху сваволі, хаосу, всього того, що
заважає нормальному розвитку суспільства.

Обов’язок
— парна категорія з правом, тому що обов’язок служить засобом забезпечення
прав. Права людини і громадянина, якими б великими вони не були, усе ж не є
безмежними, абсолютними, оскільки їхнє використання не повинно завдавати шкоди
іншим людям, суспільству в цілому. Це застереження міститься в Загальній декларації
прав людини (п. 2 ст. 29): «При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина
повинна піддаватися лише таким обмеженням, які встановлені законом виключно з
метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших і
задоволення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального
добробуту в демократичному суспільстві». Використання людиною своїх прав
одночасно передбачає її обов’язок захищати і зміцнювати ці права — заради
самого себе та заради інших. Навіть громадяни розвинутих демократій часто
невірно розуміють цю рівність і нерідко користуються правами, ігноруючи
обов’язок.                                  .

Права
існують лише тоді, коли визнаються іншими громадянами держави. Свої вимоги до
громадян держава формує в системі обов’язків і встановлює заходи юридичної
відповідальності за їх невиконання. Громадяни — самі хранителі своєї свободи,
напрямки та межі зовнішнього вираження якої надані в правах. Саме для того, щоб
зміцнити свої права, громадяни в демократичному суспільстві приймають на себе
зобов’язання і виконують свої обов’язки. В Загальній декларації прав людини (п.
1 ст. 29) визначено: «Кожна людина має обов’язки перед суспільством, у котрому
лише й є можливим вільний і повний розвиток її особистості». Так само, як і права
людини, основні юридичні обов’язки фіксуються в конституції та інших законах
держави.

Класифікація
обов’язків:

особисті
(громадянські)

політичні

економічні

соціальні

культурні

екологічні

Особисті
обов’язки можна поділити на фізичні (наприклад, утримувати неповнолітніх дітей)
і духовні (наприклад, шанувати честь, гідність, національні почуття людини).

Економічні
обов’язки — обов’язок віддавати частину свого прибутку у вигляді податку на
суспільні потреби та ін.

Політичні
обов’язки — додержуватися конституції і законів, захищати батьківщину та ін.

Соціальні
обов’язки — обов’язок працювати та ін.

Культурні
обов’язки « дбайливо ставитися до пам’ятників історії культури людства та ін.

Екологічні
обов’язки — берегти природу; компенсувати збитки, заподіяні забрудненням та
іншим негативним впливом на навколишнє природне середовище.

Зрозуміло,
що до обов’язків громадян демократичних держав входить додержання законів,
повага до прав і свобод інших осіб, сплата податків, підкорення міліцейським
(поліцейським) розпорядженням тощо.

У
деяких країнах до числа найважливіших обов’язків громадян належить участь у
голосуванні на виборах в органи державної влади і військова повинність. У
конституціях окремих держав йдеться й про обов’язок працювати (Японія, Італія,
Гватемала, Еквадор та ін.), виховувати дітей (Італія, Росія), піклуватися про
своє здоров’я і своєчасно вдаватися до лікувальної допомоги (Уругвай).

У
Конституції України обов’язки громадян зафіксовані в статтях 51, 52, 64, 66,
67, 68 та ін. Зокрема, у ст. 51 записано: «Батьки зобов’язані утримувати дітей
до їх повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх
непрацездатних батьків».

Обов’язками
громадян у Конституції України названі:

1)
захист Вітчизни, її незалежності і територіальної цілісності;

2)
шанування її державних символів;

3)
проходження військової служби;

4)
незаподіяння шкоди природі, культурній спадщині, відшкодування завданих
збитків;

5)
сплата податків і зборів у розмірах, встановлених законом;

6)
додержання Конституції і законів та ін.

Таким
чином, використання і здійснення прав і свобод людини і громадянина є
невід’ємним від виконання ним обов’язків, законодавчо закріплених державами.
Правда, відповідальність за виконання деяких обов’язків не передбачається, і це
при тому, що питання про відповідальність за порушення прав і обов’язків особи
має найважливіше значення для їхнього практичного здійснення. Без визначення
конкретної відповідальності посадових осіб, органів влади та окремих громадян
права людини перетворюються не більш ніж на красиву декларацію.

.

Назад

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ