ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ
§ 10. Цінність права
.
§ 10.
Цінність права
Під
цінністю права розуміється його спроможність служити метою і засобом
задоволення науково обгрунтованих, соціальне справедливих загальнолюдських
потреб та інтересів громадян та їх об’єднань. Цінності в праві слід сприймати
як шкалу виміру самого права. Цінність у праві — це те сутнісне, що дозволяє
праву залишатися самим собою.
Визначення
юридичних цінностей — предмет юридичної аксіології.
Можна
виділити основні прояви цінності права.
1.
Соціальна цінність права полягає у тому, що воно, втілюючи загальну, групову та
індивідуальну волю (інтерес) учасників суспільних відносин, сприяє розвитку тих
відносин, у яких зацікавлені як окремі індивіди, так і суспільство в цілому.
Воно вносить стабільність і порядок у ці відносини. У суспільстві, в умовах
цивілізації, немає такої іншої системи соціальних норм, яка змогла б
забезпечити доцільне регулювання економічних, державно-політичних,
організаційних та інших відносин, реалізую-чи при цьому демократичні, духовні
та моральні цінності. Забезпечуючи простір для упорядкованої свободи і
активності, право служить чинником соціального прогресу. Його роль особливо
зростає в умовах краху тоталітарних режимів, розвитку демократії.
2.
Інструментальна цінність права — один із проявів його загальносоціальної
цінності — полягає у тому, що право є регулятором суспільних відносин,
інструментом для вирішення різних завдань, у тому числі для забезпечення
функціонування інших соціальних інститутів (держави, соціального керування,
моралі та ін.) та інших соціальних благ. Як інструмент право використовується
різними суб’єктами соціального життя — державою, церквою, громадськими об’єднаннями,
комерційними організаціями, громадянами. У цивілізованому суспільстві саме
право є одним із головних інструментів, здатних забезпечити організованість і
нормальну життєдіяльність, соціальний мир, злагоду, зняття соціальної
напруженості.
3.
Власна цінність права як соціального явища полягає у тому, що право виступає як
міра: а) свободи та б) справедливості. У цій якості право може надавати людині,
комерційним і некомерційним організаціям простір для свободи, активної
діяльності й у той же час виключати сваволю і свавілля, тобто служити гарантом
вільного, гідного та безпечного життя. Соціальна свобода, не пов’язана правом,
поза права, може переростати у сваволю, несправедливість для більшості людей.
Право виступає силою, яка в змозі протистояти беззаконню.
Стверджуючи
принципи свободи і справедливості, право набуває глибокого особистого значення,
стає цінністю для окремої людини, конкретної групи та суспільства в цілому,
відкриває особі доступ до благ і виступає дієвим засобом її соціальної
захищеності. Як писав український мислитель Б. Кістяківський, «право лише там,
де є свобода особи». У цьому проявляється гуманістичний характер права. Саме
через свою власну цінність право входить до арсеналу загальнолюдських
цінностей, що виробляються поколіннями людей протягом історії.
.
