§ 2. Способи (методи) тлумачення норм права :: vuzlib.su

§ 2. Способи (методи) тлумачення норм права :: vuzlib.su

13
0

ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ


§ 2. Способи (методи) тлумачення норм права

.

§ 2.
Способи (методи) тлумачення норм права

Способи
(методи) тлумачення — це сукупність прийомів аналізу правових норм, розкриття
їх змісту (значення) з метою практичної реалізації.

Розрізняють
такі способи (методи) тлумачення:

1)
філологічне (граматичне, текстове, мовне) тлумачення — це з’ясування змісту
норми права через граматичний аналіз її словесного формулювання з використанням
законів філології; ґрунтується на даних граматики, лексики і припускає аналіз
слів, пропозицій, словесних формулювань юридичних норм. Передусім установлюють
значення кожного слова і виразу, вжитих у нормативному розпорядженні. Потім
переходять до аналізу граматичної форми іменників і прикметників, способів
дієслів, виду дієприкметників і т.д. Далі усвідомлюють граматичну структуру
пропозицій. Окремі слова і вирази, розділові знаки недопустимо трактувати як
зайві. В результаті граматичного тлумачення виявляється буквальний зміст норми
права, на підставі якого далеко не завжди можна зробити достовірний висновок;

2)
системне тлумачення — це з’ясування значення норми через встановлення її
системних зв’язків з іншими нормами. Сутність його полягає в тому, що норма зіставляється
з іншими нормами, встановлюються її місце і значення в даному нормативному
акті, галузі права, всій правовій системі. Всі норми потребують системного
тлумачення, особливо норми відсилочні і бланкетні, які побудовані так, що
можуть розглядатися лише у сукупності з нормами, до яких зроблено відсилання;

3)
історико-політичне тлумачення (в тому числі історико-по-рівняльне) — це
з’ясування значення норм права на підставі аналізу конкретних історичних умов
‘їх прийняття; з’ясування цілей і завдань, закладених законодавцем. Важливим є
урахування соціально-економічних і політичних факторів, які обумовили
ініціативу і саму появу акта, процесу його обговорення — парламентського
слухання першого, другого, постатейного тощо, зокрема доповіді і співдоповіді про
проект прийнятого нормативно-правового акта. Істотне значення в
історико-політично-му тлумаченні мають альтернативні проекти, їх порівняння,
публікації в пресі під час обговорення законопроекту, дебати в парламенті,
внесені поправки, підстави їх прийняття або відхилення. Самі по собі
історико-політичні дані не можуть бути джерелом розуміння закону і стати
основою для прийняття юридичних рішень.

Всі
способи юридичного тлумачення використовуються в сукупності, комплексі.

Деякі
вчені (С.С. Алексеев) відрізняють ще логічне і спеціально-юридичне тлумачення.

Логічне
тлумачення — це з’ясування змісту норми права через використання законів і
правил формальної логіки; дозволяє розкрити зміст юридичних норм, який іноді не
збігається з буквальним значенням через невдалий вибір законодавцем словесних
форм. При логічному тлумаченні аналізуються не слова і вислови, а поняття, які
вони відображають. За допомогою логічних операцій, які включають аналіз і
синтез, побудову силогізму (логічного умовиводу, який складається з двох
посилок і висновку) і т.д., з нормативних розпоряджень, «розкиданих» по тексту
законодавчого акта, формулюється норма права, що тлумачиться.

Спеціально-юридичне
тлумачення — це з’ясування значення норми, яке грунтується на досягненнях
юридичних наук; такі досягнення можуть міститися в самому тексті закону —
дефініції понять, а також у роз’ясненнях судових інстанцій і наукових
коментарях. Тлумачення права юристом-професіоналом є компетентним внаслідок
того, що юрист використовує в процесі тлумачення спеціальні юридичні знання.
Тому спеціально-юридичне тлумачення посідає центральне місце серед інших
способів тлумачення.

Слід
зазначити, що логічний підхід є притаманним кожному способу тлумачення,
оскільки він містить загальнозначущі форми (поняття, міркування) і засоби
визначень думки, необхідні для раціонального пізнання. Логічне (логіко-правове)
і спеціально-юридичне тлумачення виділяються не тому, що вони мають якесь
особливе «зовнішнє» значення. Навпаки, специфіка цих двох способів тлумачення
полягає в тому, що вони складають внутрішню професійно-ціннісну сторону
інтерпретатора: юрист не може тлумачити інакше, ніж юридичне і логічно. Однак
без цих якостей інтерпретатора не відбудуться інші способи тлумачення —
філологічне, систематичне, історико-політичне. Тому логічний і
спеціально-юридичний аналіз — це скоріше не прийоми аналізу правових норм, а
«засадничі» начала і якісні характеристики інтерпретатора, і як такі вони
входять до систему його інтелектуальної діяльності, є її основою. Інакше: це
внутрішній ціннісний зріз професійної правової культури.

Отже,
виділення логічного і спеціально-юридичного аналізу правових норм як
спеціальних «зовнішніх» способів (методів) тлумачення не є обов’язковим.

.

Назад

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ