ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ
§ 7. Зловживання правом
.
§ 7.
Зловживання правом
Зловживання
правом — це особливий вид правової поведінки, який полягає у використанні
громадянами своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права,
внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі.
Можна
назвати два види зловживання правом:
|
такі, |
такі, |
|
— |
— |
Без
суб’єктивного права особа не може зловживати їм. Будь-яке суб’єктивне право має
межі, оскільки воно є мірою можливої поведінки правомочної особи у
правовідносинах. Зловживання правом, як правило, — це використання
суб’єктивного права з порушенням меж його дії. Вихід за встановлені законом
межі дії суб’єктивного права спричиняє певні юридичні наслідки, але лише у разі
встановлення його компетентними правоохоронними органами.
Зловживання
правом є ненормальним (марним, незвичайним, шкідливим, аморальним) здійсненням
права, що виражається в недозволених конкретних діях, які завдають шкоди іншій
особі або загрожують чужому праву. Наприклад, зловживанням правом є свідомі дії
громадянина, якому належить будинок на праві приватної власності, спрямовані на
погіршення житлових умов, з метою виселення наймача. Або інший приклад: член
сім’ї наймача жилого приміщення без будь-яких причин не дає згоди на обмін.
Зловживаючи своїм правом, він обмежує права інших членів сім’ї.
Зловживанням
правом є удавані (мнимі) угоди, фіктивні шлюби, зокрема реєстрація шлюбу без
наміру створити сім’ю, а з метою незаконного придбання жилої площі та ін. У
наші дні нерідка держава провокує громадян на зловживання правом. Наприклад,
несвоєчасна виплата заробітної плати громадянам з боку держави як носія владних
повноважень спричиняє зловживання правом громадянами в їх трудових,
розрахунково-кредитних, податкових відносинах з державою. Але навіть у цьому
разі зловживання правом недопустимо, оскільки, як бумеранг, воно «обрушується»
на державу і завдає шкоди всьому суспільству і конкретному громадянину, в тому
числі тому, хто зловживає правом.
Ознаки
зловживання правом такі:
1)
наявність в особи суб’єктивного права;
2)
діяльність, спрямована на здійснення цього права;
3)
використання цього права не за його соціальним призначенням, а з заподіянням
шкоди суспільним або особистим інтересам;
4)
відсутність порушення конкретних юридичних заборон (тобто їх додержання) або
невиконання обов’язків (тобто їх виконання);
5)
встановлення факту зловживання правом компетентними правозастосовними органами;
6)
настання юридичних наслідків.
Стримування
зловживання правом — це боротьба не з самою поведінкою, а з конкретними
проявами правової поведінки, що завдають шкоди суспільству і особі.
Протиправність
поведінки як юридична ознака правопорушення при зловживанні правом явно не
виражена. Тому деякі вчені не схильні кваліфікувати зловживання правом як
правопорушення. Разом з тим його не можна вважати і правомірною поведінкою,
оскільки остання є соціальне корисною. Врешті-решт, зловживання правом — це
феномен або правової поведінки (тут критерієм оцінки є літера закону) або
протиправної поведінки (тут критерієм оцінки є дух права).
Протиправність
поведінки при зловживанні правом полягає в суперечності не стільки закону,
скільки правам та інтересам правопорушника. Зловживання правом слід віднести до
правової поведінки, яка може набути неправомірного характеру, стати
правопорушенням, але не завжди ним стає.
У
разі встановлення факту зловживання правом воно не захищається і не
охороняється. Юридичні наслідки зловживання правом не традиційні: тут відсутня
юридична відповідальність, характерна для правопорушення.
Залежно
від обставин конкретної справи настають такі наслідки зловживання правом:
визнання їх недійсними (його наслідків), заборона дій, припинення здійснення
суб’єктивного права без його позбавлення тощо. Запобігання і припинення
зловживання правом входить до компетенції всіх державних органів.
Принцип
заборони зловживання правом набув спеціального законодавчого закріплення у
деяких країнах (наприклад, у Росії), хоча в законодавчих актах ще відсутнє
поняття «зловживання правом», не названі його ознаки. Лише у виняткових
випадках — за наявності великого ступеня суспільної небезпечності зловживання
правом — законодавець визначає його як правопорушення, встановлюючи заборонну
норму і забезпечуючи її юридичною санкцією.
.
