ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ
§ 1. Поняття релігійно-традиційного
типу правової системи
.
§ 1.
Поняття релігійно-традиційного типу правової системи
Релігійно-традиційний
тип правової системи — це сукупність національних правових систем держав, що
мають спільні риси, які проявляються в єдності закономірностей і тенденцій
розвитку на основі релігійної норми, норми-звичаю і норм и-традиції як основних
джерел права, що являють собою тісне переплетення юридичних, моральних,
міфічних розпоряджень, які склалися природним шляхом і визнані державою.
Серед
типів правової системи цей тип є найрізноманітнішим і складається із трьох
великих груп правових систем, поєднаних внутрішньою схожістю:
1)
релігійно-общинної — поєднує групи систем мусульманського, індуського,
іудейського і християнського права. Характеризується фундаментальним значенням
релігійних вчень у поєднанні з тривалим збереженням общинного устрою;
2)
далекосхідної (традиційної) — містить групи систем китайського і японського
права. Характеризується провідною роллю релігійно-моральних доктрин у
соціальному житті народу;
3)
звичаєво-общинної — поєднує групи систем здебільшого африканського права.
Характеризується сильним впливом звичаїв при збереженні общинних основ життя
народу.
Кожна
із зазначених груп правових систем Грунтується на власних
релігійно-філософських системах — іслам, індуїзм, конфуціанство, християнство.
Юридичні джерела права співвідносяться з релігійними як форма і зміст. Релігійно-моральна
норма має пріоритет над правовою нормою. Проте правові системи
релігійно-традиційного типу не є «нерухомими», не застигли у своєму
первозданному вигляді, породженому особливостями розвитку і географічного
положення. При збереженні спадкоємності з минулою правовою культурою вони під
впливом романо-германських і континентальних правових систем внесли чимало
новел у національне право, змінили його структуру, врегулювали суспільні
відносини на рівні законодавства, визнали норму права як важливий еталон
поведінки тощо.
.
