2. Загальні засади призначення покарання :: vuzlib.su

2. Загальні засади призначення покарання :: vuzlib.su

94
0

ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ


2. Загальні засади призначення покарання

.

2. Загальні засади призначення
покарання

Загальні засади призначення
покарання — це ті встановлені законом критерії, якими повинен керуватися суд
при призначенні покарання в коленій конкретній справі. Інакше кажучи, яка б
кримінальна справа не розглядалася, яке б покарання не призначалося винному,
суд зобов’язаний виходити з цих загальних критеріїв.

Відповідно до ст. 65 загальні засади
призначення покарання складаються з таких трьох критеріїв. Суд призначає
покарання: 1) у межах, встановлених у санкції статті Особливої частини КК, що
передбачає відповідальність за вчинений злочин; 2) відповідно до положень
Загальної частини КК; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу
винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання.

Розглянемо ці критерії.

1, Суд призначає покарання у межах,
встановлених у санкції статті Особливої частини КК, що передбачає
відповідальність за вчинений злочин. Ця вимога означає, що суд може призначити
покарання лише в межах санкції статті Особливої частини КК, за якою
кваліфіковані дії винного. При відносно-визначеній санкції, де зазначені
мінімум і максимум покарання, суд може призначити покарання лише в цих межах.
При відносно-визначеній санкції, де зазначений лише максимум покарання,
мінімумом є та нижча межа, що встановлена в Загальній частині (наприклад, для
позбавлення волі — 1 рік; для виправних робіт — 6 місяців). Проте закон знає
два винятки з цього правила, коли суду дається право вийти за межі санкції, яка
встановлює покарання за вчинений злочин. Перший випадок передбачений у ст. 69,
згідно з якою з огляду на обставини, що пом’якшують покарання та істотно
знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд
може призначити більш м’яке покарання, ніж передбачено в статті Особливої
частини КК. Другий випадок передбачений ст. 70, відповідно до якої суд може
вийти за верхню межу санкції. Це може мати місце при призначенні покарання за
сукупністю злочинів (ст. 70) або за сукупністю вироків (ст. 71). Про ці випадки
йтиметься в § 6 і 7 даної глави.

2. Суд призначає покарання
відповідно до положень Загальної частини КК. Це означає, що суд повинен
керуватися тими принциповими положеннями, що передбачені в Загальній частині КК
і належать як до злочину й умов відповідальності за нього, так і до покарання,
його мети, видів, умов їх призначення тощо. Наприклад, призначаючи покарання за
замах на злочин, суд повинен враховувати ступінь здійснення злочинного наміру
та причини, внаслідок яких злочин не було доведено до кінця (ч. ї ст. 68). При
призначенні покарання співучасникам злочину суд зобов’язаний врахувати характер
та ступінь участі кожного з них у вчиненні злочину (ч. 2 ст. 68). Призначаючи
покарання, суд зобов’язаний виходити з тієї його мети, яка визначена в ст. 50,
суворо керуватися системою і видами покарань, передбачених у ст. 51.
Призначаючи покарання за сукупністю злочинів або вироків, суд визначає його на
підставі й у порядку статей 70 і 71 КК, Суд зобов’язаний враховувати й інші
положення Загальної частини КК, зокрема надані йому широкі можливості
звільнення від кримінальної відповідальності і покарання на підставі статей 44
і 74.

3. Призначаючи покарання, суд
враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що
пом’якшують або обтяжують покарання.

Ступінь тяжкості вчиненого злочину
насамперед визначається ст. 12, яка поділяє всі злочини на злочини невеликої
тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі й особливо тяжкі. Тому, якщо Йдеться про
злочин невеликої тяжкості, суд може призначити більш м’яке покарання, зазначене
в альтернативній санкції, або, відповідно до ст. 74, взагалі звільнити особу
від покарання. Якщо ж вчинений злочин тяжкий або особливо тяжкий, суд призначає
покарання у виді позбавлення волі і на тривалі строки. У деяких випадках за
особливо тяжкі злочини може бути призначене довічне позбавлення волі.

Ступінь тяжкості злочину
визначається характером конкретного злочину. У зв’язку з цим суд повинен
ураховувати цінність тих суспільних відносин, на які посягає винний, тобто
цінність об’єкта злочину. Так, якщо винний заподіяв тяжкі тілесні ушкодження не
одному, а двом особам, то в межах санкції ч. 1 ст. 121 (від п’яти до восьми
років позбавлення волі) йому може бути призначене покарання, наближене до
максимуму або навіть рівне максимуму санкції. Ступінь тяжкості злочину
визначається і характером наслідків: що більш тяжкі наслідки, які заподіяні
злочином, що більший розмір шкоди, то більш суворе покарання буде призначене
винному. Так, особи, що заподіяли значну шкоду потерпілому, наприклад на суму
2000 грн., за шахрайські дії будуть покарані за ч. 2 ст. 190, за інших рівних
умов, суворіше ніж на суму в 500 грн.

При урахуванні ступеня тяжкості
злочину великого значення набуває спосіб вчинення злочину, мотиви вчиненого та
інші конкретні обставини справи.

Суд враховує особу винного, бо
обставини, що її характеризують, мають дуже важливе значення при призначенні
покарання. Соціальний статус особи, ступінь її небезпечності для суспільства,
що знаходить свій вияв у вчиненні злочину (спосіб життя, родиний етап, стан
здоров’я, наявність психічних аномалій, які не утворюють неосудності, поведінка
особи до і після вчинення злочину, наявність попередніх судимостей, ставлення
до праці, моральний вигляд, здійснення поганих або, навпаки, шляхетних вчинків,
ставлення до людей, авторитету колективі, де винний працював, та інші
обставини), завжди враховуються при призначенні покарання, впливають на вибір
його міри.

Важливе значення при призначенні
покарання мають обставини, які пом’якшують та обтяжують покарання.

.

    Назад

    ПОДЕЛИТЬСЯ
    Facebook
    Twitter
    Предыдущая статьяСепараторы жира
    Следующая статьяП. ГОЛЬБАХ :: vuzlib.su

    НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

    ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ