ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ
§ 7. Злочини у сфері приватизації державного та комунального майна
.
§ 7. Злочини у сфері приватизації державного та комунального майна
Незаконна приватизація державного, комунального майна (ст. 233). Предмет
цього злочину — державне або комунальне майно.
Об’єктивна сторона цього злочину може виражатися у приватизації шляхом
заниження вартості майна через визначення її у спосіб, не передбачений законом,
або у приватизації шляхом використання підроблених приватизаційних документів,
або у приватизації майна, яке не підлягає приватизації згідно з законом, або у
приватизації неправомочною особою.
Приватизація — це відчуження-майна, що перебуває у державній або
комунальній власності, на користь фізичних чи юридичних осіб. Приватизація
регулюється Законами України: «Про приватизацію державного майна» (в редакції
від 19 лютого 1997 р.), «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу
приватизацію)» (в редакції від 15 травня 1996 р.) й іншими нормативно-правовими
актами. Основні цілі, пріоритети та способи приватизації визначаються в
Державній програмі приватизації, яка затверджується Верховною Радою України
законом України один раз в три роки.
Заниження вартості майна означає визначення її способом, який взагалі не
передбачений законами про приватизацію або, хоч і передбачений, але не має
застосовуватися в конкретному випадку. Методика оцінки вартості майна в
основному залежить від того, яке майно приватизується і яким способом.
Затвердження переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають
приватизації, є виключною компетенцією Верховної Ради України (п. 36 ст. 85
Конституції України). Він передбачений в ст. 5 Закону України «Про приватизацію
державного майна», а також Законом України «Про перелік об’єктів права
державної власності, що не підлягають приватизації» від 7 липня 1999 р..
Приватизація неправомочною особою означає приватизацію особою, яка за
законодавством не може бути суб’єктом приватизації.
Цей злочин вважається закінченим з моменту переходу майна, що
приватизується, до покупця — фізичної чи юридичної особи.
Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Мотив і
мета можуть бути різними.
Суб’єктом злочину можуть бути працівники органів приватизації та інші
особи.
У частині 2 ст. 233 встановлена відповідальність за ті самі діяння, якщо
вони призвели до незаконної приватизації майна державної чи комунальної
власності в великих розмірах або вчинені групою осіб за попередньою змовою.
Великим розміром визнається незаконна приватизація майна на суму, що у тисячу і
більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.
Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 233 — позбавлення волі на строк від трьох
до п’яти років; за ч. 2 ст. 223 — позбавлення волі на строк від п’яти до
дванадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Незаконні дії щодо приватизаційних паперів (ст. 234). Предмет цього злочину
— приватизаційні папери. Згідно зі ст. 1 Закону України «Про приватизаційні
папери» від 6 березня 1992 р.приватизаційні папери — це особливий вид державних
цінних паперів, які засвідчують право власника на безоплатне одержання у
процесі приватизації частки майна державних підприємств, державного житлового
фонду, земельного фонду. Приватизаційні папери можуть бути лише іменними.
Предметом цього злочину є чужі приватизаційні папери.
Об’єктивна сторона цього злочину характеризується купівлею, продажем або
іншою незаконною передачею чужих приватизаційних паперів (наприклад,
використання для розрахунків або як заставу для забезпечення платежів
підприємств), або розміщенням та іншими операціями з чужими приватизаційними документами
без належного дозволу (наприклад, посередницька діяльність з приватизаційними
паперами без ліцензії).
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з передбачених у
ст. 234 дій.
Суб’єктивна сторона злочину — умисел. Мотив і мета можуть бути різними.
Суб’єкт злочину — будь-яка особа, яка не є власником приватизаційних
паперів.
Частина 2 ст. 234 передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені
повторно або особою, раніше судимою за один із злочинів, передбачених статтями
233, 235, або організованою групою, або з використанням службового становища.
У частині 3 ст. 234 встановлена відповідальність за викрадення
приватизаційних паперів.
Викрадення означає протиправне таємне або відкрите вилучення чужих
приватизаційних паперів поза або всупереч волі особи, у якої вони знаходяться,
і обертання їх на свою або інших осіб користь. Викрадення може бути поєднане із
застосуванням фізичного або психічного насильства або без такого. Тобто
викрадення охоплює всі ті способи вилучення майна, які характеризують крадіжку
(ст. 185), грабіж (ст. 186) і розбій (ст. 187). У разі застосування насильства,
що згідно із законом карається більш суворим покаранням, вчинене необхідно
додатково кваліфікувати за статтями про злочини проти життя та здоров’я особи.
Протиправне заволодіння приватизаційними паперами шляхом обману,
зловживання довірою або зловживання службовою особою своїм службовим
становищем, а також їх привласнення чи розтрата кваліфікується як злочин проти
власності (статті 190 і 191).
Злочин вважається закінченим, якщо приватизаційні папери вилучені, а винний
отримав можливість користуватися чи розпоряджатися ними.
Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел, що поєднаний з
корисливим мотивом.
Суб’єкт злочину — будь-яка особа.
Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 234 — штраф від ста до п’ятисот
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до
двох років, або обмеження волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 234 —
позбавлення волі на строк від двох до п’яти років, за ч. З ст. 234 —
позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Недотримання особою обов’язкових умов щодо приватизації державного,
комунального майна або підприємств та їх подальшого використання (ст. 235).
Предмет цього злочину — документи, необхідні для приватизації державного і
комунального майна.
Об’єктивна сторона цього злочину характеризується поданням неправдивих
відомостей у декларації щодо походження коштів, за які приватизується державне,
комунальне майно або підприємство, та інших документах, необхідних для їх
приватизації, недотриманням вимог щодо подальшого використання приватизованого
об’єкта та інших обов’язкових умов щодо приватизації, встановлених законами та
іншими нормативно-правовими актами.
Диспозиція ст. 235 є бланкетною і вимагає звернення до законів’ та інших
нормативно-правових актів про приватизацію для визначення у кожному конкретному
випадку переліку необхідних документів, що подаються покупцями майна, а також
обов’язкових умов приватизації. Це, наприклад, зобов’язання, передбачені бізнес-планом,
планом приватизації або умовами аукціону, конкурсу, викупу, які обов’язково
включаються до договору купівлі-продажу майна, яке приватизується.
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з указаних дій.
Суб’єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Мотив і мета можуть бути
різними.
Суб’єкт злочину — будь-яка особа. За недотримання обов’язкових умов щодо
приватизації несе відповідальність особа, яка зобов’язана їх дотримуватися
згідно із законодавством про приватизацію.
Покарання за злочин: за ст. 235 — штраф від ста до чотирьохсот
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до
двох років.
.
