§ 2. Злочини проти громадського порядку :: vuzlib.su

§ 2. Злочини проти громадського порядку :: vuzlib.su

155
0

ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ


§ 2. Злочини проти громадського порядку

.

§ 2. Злочини проти громадського порядку

Групове порушення громадського порядку (ст. 293). Стаття 293 цей злочин
визначає як організацію групових дій, що призвели до грубого порушення
громадського порядку або суттєвого порушення роботи транспорту, підприємства,
установи чи організації, а також активна участь у таких діях.

Об’єктом цього злочину є громадський порядок у тій його сфері, що пов’язана
з суспільними відносинами, які забезпечують обстановку суспільного спокою і
поведінку громадян, що відповідає законові, у різних сферах соціального
спілкування. Особливість цього злочину полягає в тому, що він спричиняє суттєве
порушення роботи транспорту, підприємств чи організацій. Тому, крім
громадського порядку, злочин посягає і на додатковий об’єкт — нормальну
діяльність транспорту, підприємств, установ чи організацій.

Об’єктивна сторона цього злочину полягає в організації групових дій або в
активній участі в таких діях. Під організацією групових дій слід розуміти як
безпосереднє створення групи, так і організацію вчинення таких дій або
керівництво ними. Під активною участю слід розуміти інтенсивну участь у
групових діях. Прикладом активної участі є заклики до громадян не виконувати
вимоги представників влади, непокора їх розпорядженням, створення значних
перешкод для нормальної роботи підприємств, організацій, блокування руху
транспорту тощо. Цей злочин вважається закінченим, якщо такі дії спричинили грубе
порушення громадського порядку або суттєве порушення роботи транспорту,
підприємства, установи чи організації. Грубим визнають таке порушення
громадського порядку, що заподіює останньому істотну шкоду, значно порушує
обстановку суспільного спокою чи нормальну роботу підприємств, установ чи
організацій.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом.

Суб’єкт цього злочину — спеціальний. Відповідальності підлягають тільки
організатори й активні учасники, які досягли 16-річно-го віку.

Склад цього злочину слід відмежовувати від масових заворушень (ст. 294) і
від хуліганства, вчиненого групою осіб (ч. 2 ст. 296). Дії, передбачені ст.
293, вчиняються не натовпом, а учасниками окремої групи людей, і не
супроводжуються погромами, підпалами, насильством над особою й іншими діями
підвищеної небезпеки. Відсутність мотивів, що виражають явну неповагу до
суспільства, відрізняє цей злочин від хуліганства, вчиненого групою осіб, для
якого такі мотиви обов’язкові.

Покарання за злочин: за ст. 293 — штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців.

Масові заворушення (ст. 294). Згідно зі ст. 294 масовими заворушеннями
визнаються організація таких заворушень, що супроводжувалися насильством над
особою, погромами, підпалами, знищенням майна, захопленням будівель або споруд,
насильницьким виселенням громадян, опором представникам влади із застосуванням
зброї або інших предметів, що використовувалися як зброя, а також активна
участь у масових заворушеннях.

Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є громадський порядок, тобто
ті суспільні відносини, що забезпечують умови нормального функціонування
державних і громадських структур, нормальний ритм суспільного життя, роботи і
спокою людей. Крім цього об’єкта при здійсненні масових заворушень часто шкода
заподіюється і додатковим об’єктам — авторитету представників влади, інтересам
особи, власності.

Об’єктивна сторона злочину виражається в організації масових заворушень чи
активній участі в них. Організація масових заворушень полягає в підбурюванні
тих людей, які стихійно зібралися, для масових виступів, насильства над людьми,
погромів, підпалів, захоплення будівель, споруд, насильницького виселення
громадян, знищення майна, збройного опору представникам влади. Як організаційну
діяльність треба розглядати і керівництво діями натовпу при вчинені названих
дій, поширення серед натовпу неправдивої інформації тощо. Активна участь у
цьому злочині означає особисту участь у вчиненні насильства над особою,
погромах, підпалах, захопленні будівель, насильницькому виселенні громадян,
збройному опорі представникам влади та інших діях.

Насильством над особою слід вважати нанесення ударів, побоїв, катування,
заподіяння будь-яких інших тілесних ушкоджень. Вчинене під час масових
заворушень умисне вбивство вимагає додаткової кваліфікації за ст. 115. Погроми
— це дії, поєднані зі знищенням, ушкодженням, руйнуванням громадських споруд,
житлових та інших будинків, транспортних засобів, іншого майна. Підпали — це
дії, що спричинили займання будинків, споруд, транспортних засобів. Знищення
майна означає його приведення в повну непридатність. Захоплення будівель або
споруд — це самовільне захоплення їх натовпом або активними учасниками під час
масових заворушень. Насильницьке виселення громадян має місце у випадку
вигнання людей з їхніх помешкань чи певної місцевості із застосуванням
фізичного чи психічного насильства. Збройний опір має місце у разі
перешкоджання представникові влади виконувати його обов’язки із застосуванням
хоча б одним із учасників масових заворушень вогнепальної, холодної зброї чи
інших предметів, які використовувались як зброя. Для визнання злочину
закінченим досить вчинення учасником масових заворушень будь-якої із зазначених
у диспозиції ст. 294 дій.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується тільки прямим умислом.
Однак умисел щодо заподіяння шкоди в результаті масових заворушень може бути і
непрямим. Мотиви і мета масових заворушень можуть бути різними, та на
кваліфікацію вони не впливають, але можуть бути враховані при призначенні
покарання.

Суб’єктом цього злочину можуть бути лише організатори масових заворушень та
активні їх учасники, які досягли 16-річного віку.

Частина 2 ст. 294 передбачає відповідальність за ті самі дії, якщо вони
призвели до загибелі людей або до інших тяжких наслідків. Під загибеллю людей
слід розуміти смерть одного чи кількох потерпілих. Під іншими тяжкими
наслідками розуміють заподіяння тяжких тілесних ушкоджень або заподіяння
значної матеріальної шкоди.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 294 — позбавлення волі на строк від п’яти
до восьми років; за ч. 2 ст. 294 — позбавлення волі на строк від восьми до
п’ятнадцяти років.

Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку (ст. 295).
Стаття 295 передбачає відповідальність за публічні заклики до погромів,
підпалів, знищення майна, захоплення будівель чи споруд, насильницького
виселення громадян, що загрожують громадському порядку, а також розповсюдження,
виготовлення чи зберігання з метою розповсюдження матеріалів такого змісту.

Об’єктом цього злочину є громадський порядок, тобто такі суспільні
відносини, що забезпечують нормальні умови діяльності підприємств, організацій,
установ і окремих громадян.

Об’єктивна сторона цього злочину характеризується однією із трьох дій: а)
публічними закликами до погромів, підпалів, знищення майна, захоплення будівель
чи споруд; б) публічними закликами до насильницького виселення громадян, що
загрожують громадському порядку; в) розповсюдженням, виготовленням чи
зберіганням з метою розповсюдження матеріалів такого змісту. Публічні заклики
за своїм змістом є усним чи письмовим звертанням або виступом перед певною
аудиторією, а також невизначеною кількістю людей на мітингах, зборах, по радіо,
телебаченню, в яких містяться заклики до вчинення погромів, підпалів, знищення
майна, захоплення будівель чи споруд, насильницького виселення громадян із
займаних ними житлових будинків або певної місцевості. Під розповсюдженням
матеріалів, що містять такі заклики, слід розуміти безпосередню передачу чи
доведення будь-яким способом їх змісту до відома інших осіб. Виготовлення
матеріалів — це безпосереднє авторське створення або технічне їх виготовлення
(друкування, виготовлення ксерокопій, фотомонтажної або аудіо- чи
відеопродукції). Під збереженням розуміють перебування таких матеріалів
безпосередньо у винного, наприклад, у його помешканні, автомобілі, за місцем
роботи, з метою їхнього розповсюдження. Злочин визнається закінченим з моменту
вчинення будь-якої з названих у ст. 295 дії.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. При
виготовленні чи збереженні зазначених вище матеріалів обов’язкова наявність
мети їх розповсюдження.

Суб’єкт цього злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річно-го віку.

Покарання за злочин: за ст. 295 — штраф до п’ятдесяти неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, чи обмеження
волі на строк до трьох років.

Хуліганство (ст. 296). Хуліганство — один з небезпечних і дуже поширених
злочинів проти громадського порядку. Частина 1 ст. 296 визнає хуліганством
грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства,
що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом. Будь-які інші
види хуліганських дій утворюють адміністративний делікт.

Об’єктом хуліганства є громадський порядок, що включає комплекс суспільних
відносин, які забезпечують спокійні умови життя людей у різних сферах суспільне
корисної діяльності, моральність, нормальний відпочинок і дотримання правил
поведінки в суспільному житті й у побуті. Це основний безпосередній об’єкт
хуліганства. Як додаткові об’єкти часто виступають особистість, здоров’я,
навколишнє середовище, власність.

З об’єктивної сторони хуліганство являє собою суспільне небезпечну дію, що
грубо порушує громадський порядок. Діями, що грубо порушують громадський
порядок, новий закон визнає тільки ті, що відрізняються особливою зухвалістю
або винятковим цинізмом. Особлива зухвалість — це нахабне поводження, буйство,
бешкетування, поєднане з насильством, які спричинили тілесні ущ-кодження, чи
знущанням над потерпілим, знищення або пошкодження майна, тривале, що довгий
час не припиняється, порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове
порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або
громадського транспорту тощо. Винятковий цинізм — це демонстративна зневага
нормами моральності, наприклад, груба непристойність, демонстративне оголення,
знущання над хворими, немічними тощо.

Хуліганство визнається закінченим з моменту вчинення дії, що грубо порушує
громадський порядок. Форми хуліганських дій можуть бути найрізноманітнішими:
нахабне, зухвале, цинічне порушення громадського спокою, нормального
функціонування підприємств, організацій, масових заходів, роботи транспорту. Це
можуть бути і будь-яка наруга, знущання над людьми, їх побиття, осквернення
громадських та інших місць роботи, відпочинку або побуту людей.

Хуліганські дії можуть бути вчинені в будь-якому місці, частіше це
відбувається в парках, на вулицях, кінотеатрах, магазинах та інших громадських
місцях. Як правило, такі дії відбуваються в присутності потерпілих та інших
громадян. Однак публічність не є обов’язковою ознакою хуліганства. Воно може
мати місце в квартирі, на безлюдній вулиці тощо. Можливе вчинення хуліганства і
по телефону, коли винний, наприклад, у нічний час періодично дзвонить
потерпілим, порушуючи їх сон і цинічно ображає їх.

Із суб’єктивної сторони хуліганство — це злочин, вчинений із прямим
умислом. Однак умисел стосовно заподіяння шкоди в результаті хуліганських дій
може бути і непрямим. Не можна, наприклад, заперечувати наявність цього у
випадку, коли п’яний хуліган зухвало почав лякати зброєю людей, а потім у
громадському місці, зробив неприцільний постріл, заподіявши одному з потерпілих
тілесне ушкодження. У цьому випадку винний діяв нецілеспрямовано, він не бажав
заподіяти шкоду здоров’ю будь-кому з оточуючих, але свідомо допускав такі
наслідки. Хуліганство припускає наявність особливого мотиву, який називають
хуліганським (хуліганські спонукання). Це може бути бешкетництво, прагнення
протиставити себе суспільству, виявити п’яну зухвалість, продемонструвати свою
грубу силу, зневагу до оточуючих тощо. У деяких випадках злочинне посягання на
особу з мотивів ревнощів, помсти тощо може трансформуватися в мотив явної
неповаги до суспільства й утворити склад хуліганства. Подібне, наприклад, має
місце, коли через ревнощі двоє в кінотеатрі обмінюються взаємними образами,
ударами, виникає бійка, внаслідок чого порушується нормальна робота кінотеатру,
спокій і відпочинок глядачів. Спрямованість умислу винного і особливий
хуліганський мотив є основними критеріями відмежуван-ння хуліганства від
злочинів проти життя і здоров’я особи.

Суб’єктом хуліганства можуть бути особи, які досягли 14-річ-ного віку.

Частина 2 ст. 296 передбачає відповідальність за хуліганство, вчинене
групою осіб, причому попередня змова учасників не є обов’язковою для
кваліфікації. Хуліганство, вчинене групою осіб, слід відрізняти від масових
заворушень (ст. 294) і від групового порушення громадського порядку (ст. 293).
При масових заворушеннях дії завжди вчиняються натовпом, причому ці дії
супроводжуються погромами, підпалами, руйнуваннями, нерідко збройним опором
представникам влади. При груповому хуліганстві ці ознаки відсутні, а винні
грубо порушують громадський порядок винятково з мотивів явної неповаги до
суспільства. Групове порушення громадського порядку (ст. 293), поєднане із
вчиненням дій, що грубо порушують громадський порядок, з мотивів явної неповаги
до суспільства, становитиме сукупність злочинів (статті 293 і 296).

Частина 3 ст. 296 передбачає відповідальність за хуліганство, визначене
частинами 1 або 2 цієї статті, якщо воно було вчинене особою, раніше судимою за
хуліганство, чи пов’язане з опором представникові влади або представникові
громадськості, який виконує обов’язки з охорони громадського порядку, чи іншим
громадянам, які припиняли хуліганські дії.

Хуліганство визнається злісним за ознакою його рецидиву, тобто це вчинення
хуліганства особою, яка раніше була судима за будь-яке хуліганство, за умови,
що судимість з неї не знята і не погашена. Хуліганські дії, поєднані з активним
опором — це протидія представникові влади або представникові громадськості, які
виконують обов’язки з охорони громадського порядку. Такі дії, у тому числі
поєднані з насильством чи погрозою його застосування до цих осіб, не вимагають
додаткової кваліфікації за злочини проти авторитету органів державної влади,
органів місцевого самоврядування та об’єднань громадян. Винятком є лише опір,
поєднаний з таким насильством, що містить ознаки ще й іншого більш тяжкого
злочину (наприклад, ч. 2 ст. 121). У тих випадках, коли опір має місце після
припинення хуліганства як протидія затриманню, він не може бути ознакою
злісного хуліганства і такі дії мають кваліфікуватися за сукупністю злочинів.

У частині 4 ст. 296 передбачена відповідальність за дії, визначені
частинами першою, другою або третьою цієї статті, якщо вони вчинені із
застосуванням вогнепальної або холодної зброї чи іншого предмета, спеціально
пристосованого або заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.
Про вогнепальну і холодну зброю йшлося при аналізі ст. 263. Однак до
вогнепальної зброї, використання якої утворить склад такого хуліганства,
відноситься не тільки стрілецька зброя військового і спортивного зразка, а й
глад-коствольні мисливські рушниці тощо.

Під іншими предметами, спеціально пристосованими для нанесення тілесних
ушкоджень, слід розуміти не тільки предмети, заздалегідь спеціально оброблені,
пристосовані для цих цілей, як, наприклад, заточена велосипедна спиця, а й
елементарно пристосовані під час вчинення хуліганських дій (наприклад,
відламана і використана частина антени радіоприймача). Ними можуть бути і будь-які
предмети, що не піддавалися ніякій обробці, але були заздалегідь підготовлені
винним для використання (столовий ніж, молоток, викрутка, шило, газовий
пістолет тощо). Використання предметів, які були випадково підібрані на місці
вчинення хуліганських дій, не утворить передбаченого ч. 4 ст. 296 хуліганства.
Під застосуванням зброї та інших предметів розуміють не тільки їхнє реальне
застосування, а й погрозу такого застосування. Однією з обов’язкових ознак
такого хуліганства є використання зброї та інших зазначених предметів для
заподіяння шкоди здоров’ю людей. Вчинення хуліганських дій з використанням цих
предметів, наприклад, для пошкодження майна, лісових насаджень, проти тварин не
утворить складу цього виду хуліганства. Кваліфікація вчиненого в цих випадках
має наставати за частинами 1, 2 чи 3 ст. 296, а якщо ці дії містять ознаки
інших більш тяжких злочинів, то додатково і за ці злочини. Нанесення при
хуліганстві тяжкого тілесного ушкодження тягне за собою відповідальність за
сукупністю цих злочинів.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 296 — штраф до п’ятдесяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести
місяців, або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2 ст. 296 —
обмеження волі на строк до п’яти років або позбавлення волі на строк до
чотирьох років; за ч. З ст. 296 — позбавлення волі на строк від двох до п’яти
років; за ч. 4 ст. 296 — позбавлення волі на строк від трьох до семи років.

.

    Назад

    ПОДЕЛИТЬСЯ
    Facebook
    Twitter
    Предыдущая статьяДоставка цветов
    Следующая статьяМ. А. АНТОНОВИЧ :: vuzlib.su

    НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

    ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ