§ 3. Злочини проти моральності :: vuzlib.su

§ 3. Злочини проти моральності :: vuzlib.su

116
0

ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ


§ 3. Злочини проти моральності

.

§ 3. Злочини проти моральності

Наруга над могилою (ст. 297). Стаття 297 передбачає відповідальність за
наругу над могилою, іншим місцем поховання, над трупом або урною з прахом
покійного, а також викрадення предметів, що знаходяться в місці поховання або
на трупі.

Об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують
загальноприйняті моральні принципи прояву поваги до пам’яті і праху покійних.
Предметом може бути могила, склеп, урна з прахом, предмети, що знаходяться в
могилі або на ній: труп, одяг на ньому, коштовності, пам’ятник, зображення на
ньому, огорожа, вінки тощо.

Об’єктивна сторона цього злочину виражена в нарузі над могилою, іншим
місцем поховання, над трупом або урною з прахом покійного, а також у викраденні
предметів, що знаходяться в місці поховання або на трупі. Наруга може вчинятися
шляхом осквернення могили, її розкопування, пошкодження ніші в стіні, урни з
прахом, осквернення труни, знущання з трупа, пошкодження пам’ятника, надгробної
плити, пам’ятних написів на ній, огорожі тощо. Викрадення припускає таємне або
відкрите вилучення предметів, що знаходяться в могилі, на трупі або на могилі
(одягу, прикрас з трупа, пам’ятників, надгробних плит, огорожі). Викрадення або
пошкодження таких предметів додаткової кваліфікації за злочини проти власності
не вимагає, оскільки ці предмети не мають власника.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. При
нарузі винний усвідомлює характер своїх дій і бажає їх вчинити, а при
викраденні предметів він бажає вилучення цих предметів. Мотиви вчинення діянь
можуть бути різними, але на кваліфікацію злочину вони не впливають. Якщо,
однак, зазначені дії вчинені з хуліганських мотивів, відповідальність має
наставати за сукупністю злочинів.

Суб’єкт цього злочину — особа, яка досягла 16-річного віку.

Покарання за злочин: за ст. 297 — штраф до ста неоподатковуваних мінімумів
доходів громадян або арешт на строк до шести місяців, або обмеження волі на
строк до трьох років, або позбавлення волі на той самий строк.

Нищення, руйнування чи псування пам’яток історії або культури (ст. 298).
Відповідно до Конституції України, «культурна спадщина країни охороняється
законом. Держава забезпечує збереження історичних пам’яток та інших об’єктів,
що становлять культурну цінність…» (абзаци 4 і 5 ст. 54). Стаття 298
передбачає відповідальність за умисне нищення, руйнування чи псування пам’яток
історії або культури.

Об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують установлений
порядок поводження з пам’ятками історії або культури, що впливають на
формування національної самосвідомості народу та основних принципів морального
(духовного) життя суспільства. Предметом цього злочину є ті пам’ятки історії,
культури чи об’єкти культурної спадщини національного або місцевого значення,
які занесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Такими
пам’ятками можуть бути місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні
частини, пов’язані з ними території чи водні об’єкти, інші природні,
природно-антропогенні або створені людиною об’єкти незалежно від стану
збереженості, що донесли до нашого часу цінність з антропологічного,
археологічного, естетичного, етнографічного, історичного, мистецького,
наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність. До них також
відносяться архівні документи, що зберігаються на території Украї’ни, відображають
історію духовного і матеріального життя її народу та інших народів, мають
наукову, історико-культурну цінність, визнані такими відповідною експертизою.

Об’єктивна сторона цього злочину характеризується нищенням, руйнуванням чи
псуванням зазначених предметів. Нищення таких предметів призводить до їх повної
непридатності. Руйнування — істотне їхнє пошкодження, результатом якого є
часткова втрата їхніх властивостей та цінності, що вимагає значного
реставраційного ремонту. Псування — це заподіяння зазначеним предметам таких
пошкоджень, при яких вони не втрачають своїх властивостей та цінності. Шкода
взятим під охорону об’єктам може бути спричинена механічним, хімічним,
біологічним, технологічним та іншим способом. Закінченим злочин визнається з
моменту настання будь-якого з названих наслідків.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим чи непрямим
умислом. Особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння,
передбачає, що воно може привести до нищення, руйнування чи псування названих
предметів, і бажає чи свідомо допускає їх настання. Мотиви злочину на
кваліфікацію не впливають, але якою він вчинений з хуліганських мотивів, то
відповідальність настає за сукупністю злочинів.

Суб’єктом злочину, передбаченого частинами 1 і 2 ст. 298, можуть бути
будь-які особи, а за ч. З — службова особа.

Частина 2 ст. 298 встановлює відповідальність за ті самі дії, вчинені щодо
об’єктів, які є особливою історичною або культурною цінністю. Такими об’єктами
можуть бути особливо цінні пам’ятники, унікальні споруди, будинки, давні
рукописи, шедеври мистецтва, пам’ятки природи, що мають національне значення
тощо.

Частина 3 ст. 298 передбачає відповідальність за ті самі діяння, вчинені
службовою особою з використанням службового становища. При цьому не має
значення місце роботи службової особи.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 298 — штраф до ста неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років; за ч. 2
ст. 298 — позбавлення волі на строк від двох до п’яти років; за ч. З ст. 298 —
позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.

Жорстоке поводження з тваринами (ст. 299). Стаття 299 встановлює
відповідальність за знущання над тваринами, що відносяться до хребетних,
вчинене із застосуванням жорстоких методів або з хуліганських мотивів, а також
нацьковування зазначених тварин одна на одну, вчинене з хуліганських чи
корисливих мотивів.

Об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують
загальноприйняті принципи моральності у сфері поводження з тваринами. Жорстоке
поводження з тваринами, знущання над ними або інше жорстоке поводження з ними,
суперечить сформованим у суспільстві підвалинам морального (гуманного)
ставлення до тварин.

Предметом цього злочину є будь-які хребетні тварини, незалежно від їхньої
приналежності і того, де вони мешкають і для яких цілей використовуються.
Виняток складають лише гризуни та інші шкідники сільськогосподарських, лісових
або мисливських угідь.

Об’єктивну сторону цього злочину утворить знущання над твариною, вчинене із
застосуванням жорстоких методів, або нацьковування цих тварин одна на одну.
Знущання має місце при катуванні із застосуванням жорстоких, тобто особливо
витончених методів, наприклад, заподіяння травм, переломів кінцівок, термічний або
хімічний вплив тощо. Жорстоке поводження може бути вчинене і шляхом позбавлення
води, корму, повітря тощо. Ознаки цього злочину відсутні у разі знищення
хворих, бездомних тварин, при мисливському відстрілі або іншому видобутку диких
тварин і птахів, а

також при забої домашніх тварин, якщо його здійснено з дотриманням
відповідних правил.

Нацьковування тварин одна на одну має, наприклад, місце, коли собака
використовується для нападу на інших диких або домашніх тварин заради втіхи,
або проводяться собачі чи півнячі бої. Закінченим злочин визнається з моменту
вчинення будь-якого з зазначених діянь.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Мотиви
вчинення злочину — хуліганські або корисливі.

Суб’єктом цього злочину може бути будь-яка особа, що досягла 16-річного
віку.

Частина 2 ст. 299 передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені в
присутності малолітнього, тобто підлітка до 14 років.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 299 — штраф до п’ятдесяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести
місяців; за ч. 2 ст. 299 — штраф до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян або обмеження волі на строк до двох років.

Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ
насильства і жорстокості (ст. 300). Стаття 300 передбачає відповідальність за
ввезення в Україну зазначених творів з метою збуту чи розповсюдження або їх
виготовлення, зберігання, перевезення чи іншого переміщення з тією самою метою
або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх створенні.

Об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують основні
принципи суспільної моральності у сфері духовного і культурного життя
суспільства.

Предметом цього злочину є будь-які твори (друкована продукція, кінофільми,
відеофільми, натуралістичні фото- і відеозаписи), що пропагують культ
насильства і жорстокості, тобто прославляють застосування грубої сили,
безжалісність, жорстокість, грубі розправи і знущання над людьми, застосування
катувань, мордувань, показ кривавих розборок, жорстоких способів вбивств тощо.

Об’єктивна сторона цього злочину характеризується вчиненням будь-якої з
передбачених у ст. 300 дій. Це — ввезення в Україну зазначених предметів,
виготовлення, зберігання, перевезення чи інше переміщення, збут чи
розповсюдження, а також примушування до участі в їх створенні. Ввезення має
місце у випадку фактичного переміщення зазначених творів через митний кордон
України. Виготовлення — це створення таких творів заново, як у випадку їх
авторського створення, так і їх технічного розмноження: аудіо-, ві-деозапису,
фото чи ксерокопіювання тощо. Зберігання — це володіння цими творами або
предметами, перебування їх у винного, у його помешканні, в автомашині, на
робочому місці, у схованці чи в інших місцях. Перевезення або інше переміщення
зазначених творів означає їхнє переміщення з одного місця в інше в межах
України. Перевезення відбувається з використанням будь-якого виду транспорту, а
переміщення має місце у випадках пересилання поштою, передачі у певне місце
через знайомих тощо. Розповсюдження творів — демонстрація їх змісту чи фізична
передача для використання, перегляду, тиражування, в результаті чого вони
стають доступними іншим особам. Збут таких творів — це платне чи безоплатне
їхнє відчуження (продаж, обмін, дарування), за своїм змістом він є різновидом
розповсюдження. Примушування до участі в створенні такого твору має місце, коли
винний змушує іншу особу, всупереч її волі, взяти участь у створенні або
тиражуванні твору. Примушування має супроводжуватися психічним або фізичним
насильством. У випадку заподіяння шкоди здоров’ю, дії винного мають
кваліфікуватися за сукупністю злочинів. Для об’єктивної сторони досить вчинення
будь-якої із зазначених дій.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Особа
усвідомлює зміст твору, суспільно небезпечний характер своїх дій і бажає їх
вчинити. Крім того, необхідна мета розповсюдження чи збуту зазначених у цій
статті предметів. Розповсюдження, збут, а також примушування до участі в
створенні твору можуть переслідувати корисливу або іншу мету.

Суб’єкт цього злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річно-го віку, а за
примушування неповнолітніх до участі у створенні таких творів — 18-річного
віку.

Частина 2 ст. 300 встановлює відповідальність за ті самі дії щодо кіно- і
відеопродукції, що пропагують культ насильства і жорстокості, а також збут
неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, що пропагують культ
насильства і жорстокості.

У частині 3 цієї статті зазначені такі ознаки злочину, як повторність або
попередня змова групи осіб, а також примушування неповнолітніх до участі у
створенні творів, що пропагують культ насильства і жорстокості. Ознаки
повторності і попередньої змови групи осіб відомі. Примушування неповнолітніх
має місце, коли особа, яка

досягла 18-річного віку, вчиняє дії, спрямовані на те, щоб шляхом фізичного
чи психічного насильства змусити неповнолітнього, всупереч його волі, взяти
участь у створенні зазначених творів.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 300 — штраф до ста п’ятдесяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести
місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з конфіскацією творів, що
пропагують культ насильства і жорстокості, засобів їх виготовлення та
розповсюдження; за ч. 2 ст. 300 — штраф від ста до трьохсот неоподатковуваних
мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до п’яти років, з
конфіскацією кіно- та відеопродукції, що пропагує культ насильства і
жорстокості, засобів її виготовлення і демонстрування; за ч. З ст. 300 —
позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років з позбавленням права
обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та
з конфіскацією творів, кіно- та відеопродукції, що пропагують культ насильства
і жорстокості, засобів їх виготовлення і демонстрування.

Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів (ст.
ЗОЇ). Стаття ЗОЇ встановлює відповідальність за ввезення в Україну творів,
зображень або інших предметів порнографічного характеру з метою збуту чи
розповсюдження або їх виготовлення, перевезення чи інше переміщення з тією
самою метою, або їх збут чи розповсюдження, а також примушування до участі в їх
створенні.

Об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують основні
принципи суспільної моральності у сфері статевих стосунків. Предметом цього
злочину є різні твори, зображення або інші предмети порнографічного характеру.
На відміну від творів зображувально-художнього й еротичного характеру, вони за
своїм змістом в грубій, цинічній формі відображають натуралістичне чи
протиприродне детальне зображення сексуальних відносин. Це живописні або
фотозображення, друковані чи рукописні твори, кіно- чи діафільми, слайди,
магнітофонні та відеозаписи тощо. Ці предмети призначені для збудження
нездорових чи протиприродних сексуальних потреб і тим самим деформації
моральних уявлень і потягів у сфері статевих стосунків.

Об’єктивну сторону цього злочину утворює вчинення будь-якої із зазначених у
ст. ЗОЇ дії. Це — ввезення в Україну творів, зображень або інших предметів
порнографічного характеру, їх виготовлення, перевезення або інше переміщення,
або їх збут чи розповсюдження, у тому числі інформаційне, а також примушування
до участі в їх створенні. Вони нічим не відрізняються від аналогічних дій, що
утворюють об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 300, при характеристиці
якого був зроблений їх аналіз.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом.

Суб’єкт — особа, яка досягла 16-річного віку, а за примушування
неповнолітніх до участі в створенні таких творів — 18-річного віку.

Частина 2 ст. ЗОЇ передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені щодо
кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм порнографічного характеру, а
також збут неповнолітнім чи розповсюдження серед них творів, зображень або
інших предметів порнографічного характеру.

Кіно- або відеопродукцією визнають кінофільми, відеофільми, діафільми,
комп’ютерні програми та інші подібні записи, що розширюють інформаційні можливості
транслювання і розповсюдження продукції порнографічного характеру. Наявність
другої кваліфікуючої ознаки передбачає усвідомлення винним, що особи, яким
продукція порнографічного характеру збувається або серед яких вона
розповсюджується, є неповнолітніми.

Частина 3 ст. ЗОЇ передбачає відповідальність за дії, зазначені у частинах
1 або 2 цієї статті, якщо вони вчинені повторно або за попередньою змовою
групою осіб, а також примушування неповнолітніх до участі у створенні творів,
зображень або кіно- та відеопродукції, комп’ютерних програм порнографічного
характеру. Ці ознаки аналогічні тим, що розглядалися у частинах 2 і 3 ст. 300.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. ЗОЇ — штраф від п’ятдесяти до ста
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести
місяців, або обмеження волі на строк до трьох років, з конфіскацією
порнографічних предметів та засобів їх виготовлення і розповсюдження; за ч. 2
ст. ЗОЇ— штраф від ста до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
або обмеження волі на строк до п’яти років, або позбавлення волі на той самий
строк, з конфіскацією порнографічної кіно- та відеопродукції, засобів її
виготовлення і демонстрування; за ч. З ст. ЗОЇ — позбавлення волі на строк від
трьох до семи років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися
певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією порнографічних
предметів, кіно- та відеопродукції,

комп’ютерних програм, засобів їх виготовлення, розповсюдження і
демонстрування.

Створення або утримання місць розпусти і звідництво

(ст. 302). Частина 1 ст. 302 передбачає відповідальність за створення або
утримання місць розпусти, а також звідництво для розпусти.

Об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують основні
принципи суспільної моральності у сфері статевих стосунків. Місцем розпусти
визнається будь-яке приміщення або інше місце, спеціально підготовлене чи
пристосоване для постійного або періодичного вчинення розпусних дій (притон
розпусти). Ці місця призначені для заняття проституцією, для безладних
сексуальних стосунків між особами різної або однієї статі, для задоволення
сексуальної пристрасті протиприродним способом і тому подібних дій. Це може
бути будинок, квартира, кімната в гуртожитку, номер у готелі, офіс чи інше
службове приміщення, підсобні приміщення (підвал, сауна, сарай, гараж та інші,
де відбуваються розпусні дії).

З об’єктивної сторони цей злочин полягає в створенні або утриманні місць
розпусти, а також у звідництві для розпусти. Створенням місця розпусти буде,
наприклад, пошук приміщення, облаштування такого місця, підбір обслуги,
забезпечення засобами зв’язку і транспорту тощо. Утримання місця розпусти
припускає, наприклад, пошук клієнтів, оплату оренди приміщення, транспорту,
інші фінансові розрахунки, придбання і реалізацію для клієнтів напоїв,
продуктів тощо. Звідництво — це своєрідне посередництво, що виражається в
сприянні добровільним сексуальним стосункам незнайомих осіб між собою. Воно
може полягати в знайомстві або організації зустрічей таких осіб, у пошуку осіб,
які погоджуються займатися розпустою тощо.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом. Мотиви і
мета вчинення злочину можуть бути різними, однак за наявності мети наживи дії
винного підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 302.

Суб’єкт цього злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

Частина 2 ст. 302 передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені з
метою наживи або особою, раніше судимою за такий злочин, або вчинені
організованою групою. Для кваліфікації дій за ч. 2 досить вчинити будь-яку дію,
зазначену у ній.

Частина З ст. 302 посилює відповідальність за дії, передбачені

частинами 1 або 2 цієї статті, вчинені із залученням неповнолітнього.
Наявність цієї ознаки припускає залучення неповнолітнього до участі у вчиненні
будь-якої із зазначених у перших двох частинах дій чи безпосереднє залучення
такої особи для вчинення розпусних дій у місцях розпусти. Додаткової
кваліфікації за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304) чи за
розбещення неповнолітніх (ст. 156) не потрібно.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 302 — штраф до п’ятдесяти
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до
двох років; за ч. 2 ст. 302 — обмеження волі на строк до п’яти років або
позбавлення волі на той самий строк; за ч. З ст. 302 — позбавлення волі на
строк від двох до семи років.

Проституція або примушування чи втягнення до заняття проституцією (ст.
303). Частина 1 ст. 303 передбачає відповідальність лише за систематичне
заняття проституцією, тобто надання сексуальних послуг з метою отримання
доходу. Проституцією вважається вступ жінки чи чоловіка в сексуальні стосунки з
однією чи кількома особами за плату.

Об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують основні
принципи суспільної моральності в сфері статевих стосунків.

Об’єктивна сторона цього злочину припускає систематичне заняття
проституцією, тобто вчинення таких дій не менше трьох разів, коли можна зробити
висновок про те, що заняття проституцією є бажанням особи займатися
проституцією як професією, що приносить основний чи хоча б додатковий дохід цій
особі.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом і
наявністю мети отримання доходу. Неотримання з якихось причин цього доходу
(відмова оплатити надану послугу тощо.) не виключає складу злочину, досить
того, що у винної особи була мета одержати такий дохід.

Суб’єктом цього злочину може бути будь-яка особа жіночої чи чоловічої
статі, яка досягла 16-річного віку і яка займається проституцією.

У частині 2 ст. 303 передбачена відповідальність за примушування чи
втягнення у заняття проституцією, тобто надання сексуальних послуг за плату
шляхом застосування насильства чи погрози

його застосування, знищення чи пошкодження майна, шантажу або обману.

Об’єкт цього злочину такий самий, як і при занятті проституцією.

Об’єктивну сторону цього злочину утворюють примушування чи втягнення в
заняття проституцією, тобто втягнення (схилення) осіб жіночої або чоловічої
статі до систематичного заняття проституцією, що відбувається шляхом
застосування насильства чи погрози застосувати фізичне насильство, знищити чи
пошкодити їхнє майно, шантажу або обману. Під насильством слід розуміти
фізичний вплив на особу будь-якої статі шляхом, наприклад, позбавлення їжі,
води, нанесення побоїв, катувань, заподіяння різного ступеня тяжкості тілесних
ушкоджень. Якщо заподіяні тяжкі тілесні ушкодження, вчинене необхідно
кваліфікувати за сукупністю злочинів. Погроза може бути таких видів: погроза
застосування фізичного насильства; погроза знищити або пошкодити майно. Крім того,
засобами примушування можуть бути шантаж або обман. Шантаж полягає у погрозі
повідомити різним установам чи особам (чоловіку, дітям, батькам, сусідам)
відомості, які потерпілий бажає зберегти в таємниці. Обман — це навмисне
перекручування або приховання істини, а також повідомлення завідомо неправдивих
відомостей з метою втягнення потерпілого у систематичне заняття проституцією.
Прикладом може бути обіцянка надати роботу танцівниці вар’єте, фотомоделі,
офіціантки, няньки, тоді як особа має на меті таким чином втягнути жінку у
заняття проституцією.

Суб’єктивна сторона цього злочину — це прямий умисел, поєднаний з метою
втягнення особи у заняття проституцією.

Суб’єкт цього злочину — будь-яка особа, яка досягла 16-річного віку.

Частина 3 ст. 303 встановлює відповідальність за дії, передбачені частинами
першою або другою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або організованою
групою. Перша ознака має місце, якщо особа, займаючись проституцією, завідомо
знає, що хоча б один із клієнтів не досяг повноліття, або матиме місце при
втягненні у заняття проституцією однієї чи кількох осіб, які не досягай
повноліття, і винний знав це. Поняття організованої групи дає ст. 28. Ця ознака
матиме місце, якщо учасники організованої групи об’єдналися для систематичного заняття
проституцією, а також якщо така група (незалежно від статі учасників)
займається втягненням у проституцію зазначеними в законі способами У частині 4
ст. 303 встановлена відповідальність за сутенерство, тобто створення,
керівництво або участь в організованій групі, яка забезпечує діяльність з
надання сексуальних послуг особами чоловічої чи жіночої статі з метою отримання
прибутків. Як випливає з тексту закону, сутенерство визнається злочинним у
випадку, коли кілька осіб попередньо об’єдналися для забезпечення діяльності з
надання сексуальних послуг.

Об’єктивна сторона цього злочину виражається в одній із трьох дій: а)
створенні організованої групи для заняття сутенерством, б) у керівництві цією
групою або в) участі в такій групі. Для відповідальності досить наявності
будь-якої з цих ознак.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом і
наявністю мети — отримання прибутків.

Суб’єктом можуть бути будь-як особи, які досягли 16-річного віку.

Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 303 — штраф від п’ятдесяти до п’ятисот
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк до
ста двадцяти годин; за ч. 2 ст. 303 — штраф від п’ятисот до однієї тисячі
неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт на строк до шести
місяців, або позбавлення волі на строк від одного до трьох років; за ч. З ст.
303 — позбавлення волі на строк від трьох до п’яти років; за ч. 4 ст. 303 —
позбавлення волі від п’яти до семи років.

Втягнений неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304). Стаття 304
встановлює відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у
пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми.

Об’єктом цього злочину є суспільні відносини, що забезпечують основні
принципи суспільної моральності у сфері належного інтелектуального, морального
та фізичного розвитку і виховання неповнолітніх. Потерпілим є особа, яка не
досягла повноліття.

Об’єктивну сторону цього злочину утворює втягнення неповнолітнього в
зазначені види діяльності. Втягненням неповнолітнього в цю діяльність є
психічний чи фізичний вплив на нього з метою схилити його до вчинення злочину
або до участі в ньому чи в інших антигромадських діях. Це будь-які види
фізичного насильства чи психічного впливу: погрози, шантаж, обман, переконання,
поради, різні обіцянки тощо. Погроза полягає в залякуванні заподіянням
неповнолітньому або його близьким будь-якої шкоди. Така погроза має

бути реальною, тобто такою, що здатна достатньо вплинути на підлітка.
Шантаж — це погроза поширення про потерпілого відомостей, які він вважає за
необхідне зберегти в таємниці. Обманом визнається навмисне перекручування
обставин або приховання істини для того, щоб ввести підлітка в оману і тим
самим спонукати його до вчинення злочину. Обіцянка як спосіб втягнення означає
прийняття суб’єктом на себе тих або інших зобов’язань, незалежно від того, чи
має він намір їх виконати (навчити керувати мотоциклом чи прийомам спортивної
боротьби, обіцяти дружбу, захист тощо). У тих випадках, коли суб’єкт злочину
залучає до його вчинення підлітка, який не досяг віку, з якого настає
кримінальна відповідальність, він виступає як виконавець цього злочину
(незалежно від характеру його дій) і вчинене кваліфікується за ст. 304 і за
тією статтею КК, яка передбачає відповідальність за вчинене підлітком діяння.

Об’єктивна сторона цього злочину має місце і при втягненні неповнолітнього
у пияцтво, у заняття жебрацтвом або азартними іграми. Втягнення у пияцтво — це
створення в неповнолітнього бажання систематично вживати спиртні напої. Систематичність
утворюють не тільки епізоди безпосереднього втягнення такої особи до вживання
спиртних напоїв, а й втягнення до вживання напоїв шляхом їхнього придбання,
дарування і вчинення інших дій, спрямованих на спонукання, або саме
примушування до вживання спиртних напоїв. Спиртними напоями є горілка, спирт,
коньяк, лікер, самогон, вино тощо. Обов’язковою умовою визнання таких дій
злочинними має бути систематичність їх вчинення, тобто не менше трьох разів.
При цьому повинне мати місце втягнення в пияцтво того самого підлітка. Тому
одноразова дія, у тому числі вживання спиртних напоїв з кількома підлітками, не
утворить систематичності.

Втягнення у жебрацтво — це схилення неповнолітнього до систематичного
жебракування у сторонніх осіб грошей або інших матеріальних цінностей, а в
азартні ігри — схилення до систематичної гри на гроші або інші матеріальні
цінності. Азартні ігри — це ігри на матеріальний інтерес у карти, рулетку,
«наперсток» та інші. Злочин визнається закінченим з моменту вчинення винним
дії, спрямованої на втягнення неповнолітнього у злочинну діяльність. Втягнення
у пияцтво, у заняття жебрацтвом або азартними іграми визнається закінченим при
наявності систематичності. Наслідки і результативність таких дій на
кваліфікацію не впливають.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується прямим умислом,
поєднаним з метою втягнути підлітка в злочинну або іншу антигромадську
діяльність.

Суб’єктом цього злочину є лише особа, яка до моменту вчинення злочину
досягла 18-річного віку.

Покарання за злочин: за ст. 304 — обмеження волі на строк до п’яти років
або позбавлення волі на той самий строк.

.

    Назад

    ПОДЕЛИТЬСЯ
    Facebook
    Twitter
    Предыдущая статьяВсё о боевом деле
    Следующая статьяЭ. ГУССЕРЛЬ :: vuzlib.su

    НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

    ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ