§ 3. Режим роботи і облік робочого часу :: vuzlib.su

§ 3. Режим роботи і облік робочого часу :: vuzlib.su

377
0

ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ


§ 3. Режим роботи і облік робочого часу

.

§ 3. Режим роботи і облік робочого
часу

Робочий час повинен
використовуватись робітниками і службовцями для виконання своєї трудової
функції. Раціональне використання робочого часу набуває великого значення саме
тепер, в умовах розвитку ринкових відносин і ускладнення господарських зв’язків
при необхідності збільшення масштабів виробництва. Підвищується значення кожної
години, кожної хвилини робочого часу, суворого дотримання правил внутрішнього
трудового розпорядку.

У використанні робочого часу важливе
значення має режим робочого часу. Від того, наскільки правильно й раціонально
на підприємстві чергуються праця і відпочинок, залежить зростання
продуктивності праці й інтенсивності виробництва.

Режим роботи, тобто початок і
закінчення щоденної роботи, визначається правилами внутрішнього трудового
розпорядку. Вони затверджуються трудовим колективом за поданням власника або
уповноваженого ним органу і профспілкового комітету на підставі типових правил.

З метою кращої координації роботи
підприємств, будов і організацій, пасажирського транспорту, дитячих дошкільних
закладів початок щоденної роботи на підприємствах і в установах даної
місцевості встановлюється виконкомами місцевих Рад народних депутатів. На
підставі цього і з урахуванням виробничих умов підприємства встановлюють у себе
режим робочого часу.

У зв’язку з тим, що початок роботи
пов’язаний з необхідністю одержання матеріалів, інструментів, технічної
документації, у цей період продуктивність праці є самою низькою. Тому на
багатьох підприємствах щодо окремих працівників передбачається початок роботі
на 30-40 хвилин раніше основних працівників.

Навіть на одному і тому ж
підприємстві початок і закінчення роботи для різних категорій працюючих може
встановлюватись неодночасний. У структурному підрозділі для деяких категорій
працівників режим робочого часу може не збігатися з часом початку і закінчення
роботи підприємства в цілому (сторожі, кочегари, прибиральники, ремонтники та
ін.).

На роботах з особливими умовами і
характером праці в порядку і випадках, передбачених законодавством, робочий
день може бути поділений на дві частини за умови, що загальна тривалість роботи
не перевищуватиме нормальної тривалості робочого дня. Такий режим роботи може
застосовуватись, наприклад, для працівників залізничного транспорту, робота
яких за своїм характером не може проводитись безперервно. Кількість і
тривалість перерв, включаючи перерву для відпочинку і прийняття їжі, не може
бути більшою двох. Тривалість кожної перерви повинна бути не менше однієї
години, а час безперервного відпочинку протягом доби — не менше 12 годин.

Керівникам підприємств міського
пасажирського транспорту надано право за погодженням з профспілковими
комітетами запроваджувати для водіїв і кондукторів автобусів, тролейбусів,
трамваїв, які працюють на міських регулярних пасажирських лініях, робочий день
з розподілом зміни на дві частини і доплатою за відпрацьований час у кожній
зміні з двома виходами на роботу до ЗО відсотків тарифної ставки (окладу).
Переведення на такий режим роботи може провадитись за наявності згоди на це
працівника. Число змін із розподілом їх на дві частини в розрахунку на місяць
не повинно перевищувати 20 відсотків загальної кількості змін для працівників
зазначених професій. Час внутрішньозмінної перерви в робочий час не включається.

У разі виробничої необхідності для
окремих категорій працівників експлуатаційних підприємств і організацій
зв’язку, які включені в перелік, затверджений Міністерством зв’язку, за
погодженням адміністрації з профспілковим комітетом може встановлюватись
робочий день з подовженими перервами. Але таких перерв не повинно бути більше
двох.

Для працівників радіозв’язку,
радіомовлення, телебачення і радіотрансляційних вузлів з сеансами роботи менше
чотирьох годин кожний перерва між ними менша однієї години включається в
робочий час. Перерва тривалістю одна година і більше включається в робочий час
лише тоді, коли під час перерви зазначені працівники залучаються до виконання
іншої роботи, що відповідає їх кваліфікації. Перерви в нічний час тривалістю
одна година і більше у разі надання кімнати для відпочинку в робочий час не
включаються.

За загальним правилом робітники і
службовці можуть залучатися до роботи протягом доби тільки на одну зміну. Певні
винятки з цього правила допускаються у випадках, передбачених спеціальним
положенням про робочий час і час відпочинку.

На дві частини розподіляється також
робочий день для творчих працівників театрально-видовищних закладів. Для них
встановлюється обов’язкова робота у загальні вихідні дні і за окрему оплату в
святкові дні.

При змінних роботах працівники
чергуються в змінах рівномірно в порядку, встановленому правилами внутрішнього
трудового розпорядку. Перехід з однієї зміни в іншу, як правило, має
відбуватися через кожний робочий тиждень в години, визначені графіками змінності.

Графіки затверджуються власником
підприємства чи організації або уповноваженим ним органом за погодженням з
профспілковим комітетом.

Для працівників, зайнятих допоміжним
обслуговуванням основного виробництва, при застосуванні графіків п’ятиденного
робочого тижня вихідні дні, виходячи з інтересів виробництва, можуть надаватись
в дні робочого тижня, які можуть не збігатися з днями відпочинку для робітників
і службовців основного виробництва.

На деяких підприємствах вводяться
так звані «гнучкі графіки», їх суть полягає у тому, що робітникам і службовцям
дозволяється приходити на роботу і залишати роботу в зручний для них час, а
також відлучатися з роботи за умови повного відпрацювання усього пропущеного
часу.

Власник підприємства або
уповноважений ним орган та трудовий колектив встановлюють чіткі години, коли
усі працюючі повинні бути на робочих місцях.

Прихід і залишення роботи
розтягуються до двох годин: хтось бажає прийти на роботу на 8-му годину і
залишити її о 17-й, а хтось прийде на роботу о 10-й годині, але працюватиме до
19-ї години (з обідньою перервою).

При введенні такого графіку, коли це
можливо за умов виробництва, зникає напруженість, що веде до помилок і
виготовлення браку, менше трапляється нещасних випадків, витрат робочого часу
на короткочасні відпустки і відлучки, зникають запізнення на роботу і прогули.
Сама можливість змінювати свій час роботи підвищує комфорт особи.

У справі зміцнення трудової
дисципліни, охорони праці, в зростанні продуктивності праці важливе значення
має облік робочого часу. Облік може бути поденним і підсумованим. Його
організація покладається на власника підприємства або уповноважений ним органи.
Безпідставні витрати робочого часу повинні розглядатися як порушення трудової
дисципліни. Якщо працівник без поважних причин запізнився на роботу або
передчасно її залишив, то цей час в робочі години не включається і оплаті не
підлягає.

Поденним вважається облік, коли
встановлена законом норма робочого дня є обов’язковою для кожного дня роботи.
Цей облік робочого часу може бути організований за картковою системою, коли
прихід на роботу і залишення її визначаються за допомогою контрольного
годинника, за жетонною системою — застосуванням табельних жетонів чи марок, за
пропускною системою — шляхом здавання і видавання перепусток, за
рапортно-відомістною системою — за допомогою використання комбінованих та інших
систем обліку залежно від умов виробництва.

Облік приходу на роботу і залишення
її ведеться в цілому по підприємству або по його структурних підрозділах. Якщо
за умов виробництва встановлена для деяких категорій робітників і службовців
щоденна або щотижнева тривалість робочого часу не може бути додержана,
застосовується підсумований облік робочого часу.

Підсумковий облік робочого часу
встановлюється на безперервно діючих підприємствах, а також в окремих
виробництвах, цехах, дільницях, відділеннях і на деяких видах робіт, де за умов
виробництва (роботи) не може бути додержана встановлена тривалість робочого
часу. Він запроваджується власником або уповноваженим ним органом за
погодженням з профспілковим комітетом за умови, що його тривалість в обліковому
періоді не перевищуватиме нормальної кількості робочих годин. При такому обліку
робочих годин переробок у певні дні може компенсуватися недоробком в інші.

Підсумковий облік робочого часу може
вводитись за різні відрізки часу: місяць, квартал, календарний рік. Переважно
застосовується помісячний облік робочого часу. За календарний рік його
дозволено запроваджувати для робітників, які зайняті в рослинництві радгоспів
та інших підприємств сільського господарства.

Нормальна кількість годин, які
повинні відпрацювати в обліковий період працівники за місяць, квартал чи
календарний рік, визначається множенням числа годин нормального робочого дня на
число робочих днів за календарем у даному періоді з урахуванням скорочення
робочого часу напередодні святкових днів.

Порядок обліку фактичного робочого
часу від початку роботи до її закінчення для працівників окремих галузей
народного господарства і виробництв уточнюється спеціальними положеннями про
робочий час і час відпочинку. Таке положення, наприклад, діє на залізничному
транспорті і метрополітенах. Воно передбачає можливість запровадження для
працівників, які зайняті на безперервній цілодобовій змінній роботі,
чотирьохбригадного графіка зміни 8- і 12-годинної тривалості.

При підсумковому обліку робочого
часу водіїв автомобілів тривалість їх робочої зміни може встановлюватись не
більше 10 годин, а з відповідним погодженням з профспілковим органом — не
більше 12 годин з додержанням нормального числа робочих годин за обліковий
період.

Обліковий період від одного до шести
місяців для водіїв автомобілів, зайнятих перевезенням пасажирів у курортній
місцевості в літньо-осінній період та на інших перевезеннях, що пов’язані з
обслуговуванням сезонних робіт, також може встановлюватись у погоджувальному
порядку.

У випадку, коли на міжміських
перевезеннях вимагається перебування водія за кермом машини більше 12 годин, в
ній повинно бути обладнано спеціальне місце для відпочинку. В такі рейси мають
направлятися два водії.

Існують особливості встановлення
підсумкового обліку робочого часу і в сільському господарстві. Вони обумовлені
зональними особливостями виробництва. Директорам радгоспів та іншим керівникам
державних підприємств сільського господарства за погодженням з профспілковим
комітетом в період напружених польових робіт дозволено збільшувати тривалість
робочого дня для робітників, які зайняті в рослинництві, але не більше як до 10
годин. Для робітників, що працювали в період напружених польових робіт понад
нормальний робочий час, в інші періоди сезону польових робіт або в зимовий час
робочий день може зменшуватися до п’яти годин, а при згоді робітників — без
обмеження п’ятьма годинами, з тим щоб середня тривалість робочого часу протягом
року не перевищувала 40 годин на тиждень.

У дні, коли за погодними чи іншими
умовами працівники не можуть бути зайняті на польових роботах, їм може
надаватись інша робота в господарстві або додаткові дні відпочинку за
переробіток понад нормальний робочий час у попередньому періоді. Ці додаткові
дні відпочинку надаються без оплати.

У період напружених польових робіт
по сплаву, вивантаженню деревини, посіву і посадці лісу для робітників і
службовців, зайнятих на роботах у лісовій промисловості і лісовому
господарстві, допускається збільшення тривалості робочої зміни, але не більш як
до 10 годин, з тим щоб загальна тривалість робочого часу за обліковий період не
перевищувала нормальної тривалості робочого дня. Тривалість робочої зміни в
таких випадках встановлюється власником або уповноваженим ним органом за
погодженням з комітетом профспілки.

Якщо до кінця року робітникам не
були надані скорочені робочі дні або дні відпочинку за переробіток понад
нормальний робочий час, а також при звільненні постійних працівників протягом
року в зв’язку з призовом до Збройних Сил України, переведенням на іншу роботу,
вступом до навчального закладу, виходом на пенсію, а також з інших поважних
причин, за перероблені години здійснюється додаткова оплата: для
трактористів-машиністів — за IV розрядом, а для інших робітників рослинництва —
за III розрядом відповідних посадових тарифних ставок, що встановлені для
оплати праці цих робітників.

За години переробітку, що не
перевищує двох, помножених на число робочих днів у обліковому періоді за календарем,
доплата здійснюється в розмірі 50 відсотків, а за решту годин — у розмірі 100
відсотків зазначених тарифних ставок.

До підсумкового обліку відноситься й
організація вахтового методу праці. Вахтовий метод — це особлива форма
організації робіт, що базується на використанні трудових ресурсів поза місцем
їх постійного проживання за умови неможливості забезпечення щоденного
повернення працівників до місця постійного проживання. Робота організується за
спеціальним режимом праці, як правило, при підсумковому обліку робочого часу.
Міжвахтовий відпочинок надається в місцях постійного проживання.

Тривалість вахти не повинна
перевищувати одного місяця. У виняткових випадках на окремих об’єктах
(дільницях) робіт з дозволу міністерства чи відомства і відповідного
центрального комітету профспілки тривалість вахти може бути збільшена до двох
місяців.

Рішення про введення вахтового
методу організації робіт приймається керівником підприємства за погодженням з
профспілковим комітетом на підставі техніко-економічних розрахунків з
урахуванням ефективності його застосування у порівнянні з іншими методами
ведення робіт.

При вахтовому методі організації
робіт встановлюється, як правило, підсумковий облік робочого часу за місяць,
квартал або за інший, більш тривалий період, але не більше чим за рік. На
підприємствах ведеться спеціальний облік робочого часу і часу відпочинку на
кожного працівника по місяцях з наростаючим результатом за увесь обліковий
період.

Робочий час і час відпочинку в межах
облікового періоду регламентуються графіком роботи на вахті, що затверджується
власником або уповноваженим ним органом за погодженням з відповідним
профспілковим комітетом, як правило, на рік, і доводиться до відома працівників
не пізніше чим за один місяць до введення його в дію. Тривалість щоденної
роботи (зміни) не повинна перевищувати 12 годин.

Напередодні святкових днів
тривалість роботи робітників і службовців, крім тих, для кого встановлена
скорочена тривалість робочого часу, зменшується на одну годину як при
п’ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.

Тривалість роботи в нічний час
скорочується на одну годину. Нічним вважається час з 10 години вечора до 6
години ранку. Зменшення тривалості роботи в нічний час не поширюється на
робітників і службовців, для яких передбачена скорочена тривалість робочого
часу. При цьому необхідно наголосити, що скорочується тривалість роботи саме в
нічний час, а не тижнева норма робочого часу. Тому при складанні графіків
змінності слід виходити з тижневої норми робочих годин навіть тоді, коли робота
частково виконується у нічний час.

Тривалість нічної роботи зрівнюється
з денною у тих випадках, коли це необхідно за умов виробництва, а також на
змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем. Не
скорочується тривалість робочого дня і тих працівників, які приймаються для
нічної роботи, наприклад сторожів.

До роботи в нічний час не можуть
залучатися вагітні жінки, а також жінки, що мають дітей до трьох років. Виняток
щодо заборони залучення жінок до роботи в нічний час встановлено для тих
галузей народного господарства, де це викликається особливою необхідністю і
дозволяється як тимчасовий захід. До нічних робіт забороняється залучати також
працівників молодше вісімнадцяти років. Робота інвалідів в нічний час
дозволяється лише за їх згодою і за умов, що не суперечать медичним
рекомендаціям.

Жінки, що мають дітей від трьох до
чотирнадцяти років (дітей-інвалідів — до шістнадцяти), не можуть залучатись до
нічних робіт без їх згоди.

Існують особливості використання
робочого часу при відрядженнях. Відрядженням визнається поїздка працівника за
розпорядженням власника або уповноваженого ним органу для виконання певного
його доручення поза місцем постійної роботи працівника. Таке відрядження не
може перевищувати ЗО днів, не враховуючи часу перебування в дорозі.

Робітники і службовці, які
перебувають у відрядженні, працюють і користуються днями щотижневого відпочинку
відповідно до режиму того підприємства, куди вони відряджені. Додаткові дні
відпочинку за час перебування у відрядженні і по прибутті з нього працівникові
не надаються, незалежно від режиму роботи підприємства, куди він був
направлений, і режиму роботи підприємства, звідки він був відряджений.

Однак у випадках, коли працівник
спеціально відряджається для роботи у вихідні дні, наприклад на суботу і
неділю, йому після повернення з відрядження надаються інші дні відпочинку. В
такому ж порядку робітники і службовці, які направлені у відрядження,
користуються й святковими днями.

.

    Назад

    ПОДЕЛИТЬСЯ
    Facebook
    Twitter
    Предыдущая статьяНочной дозор
    Следующая статья§ 6. Трудові відпустки :: vuzlib.su

    НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

    ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ