§ 2. Норми і правила з техніки безпеки і виробничої санітарії ::...

§ 2. Норми і правила з техніки безпеки і виробничої санітарії :: vuzlib.su

381
0

ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ


§ 2. Норми і правила з техніки безпеки і виробничої санітарії

.

§ 2. Норми і правила з техніки
безпеки і виробничої санітарії

Безпека праці є такою сферою, в якій
навіть найвищі досягнення ніколи не будуть вважатись достатніми, оскільки
йдеться про здоров’я і життя людей. Будь-яка людська діяльність завжди
становить собою певний ризик. Виробнича, трудова діяльність стосовно ризику не
є винятком. Незважаючи на прогрес і масштаби виділення коштів на охорону праці,
практичні поліпшення в охороні праці залишаються нижче очікуваного рівня.

Правові норми, об’єднані терміном
«охорона праці», включають в себі норми і правила з техніки безпеки і
виробничої санітарії. Відмінність норм з техніки безпеки від норм з виробничої
санітарії визначається предметом, на регулювання якого спрямовані ті чи інші
норми.

Норми з техніки безпеки містять
обов’язкові вимоги, яким повинно відповідати підприємство в цілому, виробничі
приміщення, усі види обладнання і технологічні процеси з точки зору безпеки
праці, попередження травматизму. Цими нормами передбачається встановлення
різних огороджень, захисних пристроїв, проведення профілактичних випробувань,
дистанційне управління, видача спеціальних індивідуальних засобів захисту,
наприклад поясів, окулярів, екранів тощо.

Норми з виробничої санітарії містять
обов’язкові вимоги щодо території підприємства, виробничих і побутових
приміщеннь, робочих місць і технологічних процесів з точки зору гігієни праці і
здоров’я працівників з метою попередження професійних захворювань. Вимоги в
галузі виробничої санітарії стосуються розмірів, планування і конструктивних
елементів виробничих будівель, вентиляції, опалення, водопостачання,
каналізації, освітлення побутових приміщень, пунктів харчування, охорони праці
тощо. Норми з виробничої санітарії передбачають також професії з шкідливими
умовами праці, які повинні забезпечуватись спецмолоком, спецхарчуванням,
спецодягом, спецвзуттям та іншими індивідуальними захисними засобами.

Не слід думати, що норми з техніки
безпеки і виробничої санітарії є окремими нормативними актами. В державних
міжгалузевих і галузевих нормативних актах можуть одночасно міститися й
положення з техніки безпеки і норми з виробничої санітарії.

У своїй сукупності нормативні акти
про охорону праці — це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші
документи, яким надано чинність правових норм, обов’язкових для виконання, їх
прийнято поділяти на державні міжгалузеві і галузеві норми. Постановою Кабінету
Міністрів України від 2 березня 1994 р. № 135 «Про порядок опрацювання,
прийняття, перегляд та скасування державних міжгалузевих і галузевих
нормативних актів по охороні праці» відповідним центральним органам державного
управління доручено розробляти і затверджувати конкретні документи щодо організації
нормотворчого процесу, планування і фінансування робіт, визначення базових
організацій, які повинні займатися нормотворчою діяльністю з питань охорони
праці.

На виконання постанови Кабінету
Міністрів України від 2 березня 1994 р. Комітет по нагляду за охороною праці
наказом від 16 березня 1994 р. затвердив Положення про опрацювання, прийняття,
перегляд та скасування державних міжгалузевих і галузевих нормативних
документів «Законодавство України по охороні праці», яке є обов’язковим для
виконання усіма центральними та місцевими органами державної виконавчої влади,
підприємствами, установами і організаціями незалежно від форм власності.

Опрацювання проектів державних
міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці здійснюється під
керівництвом і за безпосередньою участю фахівців комітету по нагляду за
охороною праці або органів державного санітарного, пожежного нагляду та нагляду
за ядерною і радіаційною безпекою при розробленні нормативних актів з питань,
що віднесені до їх компетенції.

Координацію роботи з підготовки
проектів державних міжгалузевих і галузевих нормативних актів про охорону праці
покладено на Національний науково-дослідний інститут охорони праці, який надає
методичну допомогу базовим організаціям міністерств і відомств, безпосередньо
опрацьовує проекти нормативних актів про охорону праці.

У разі відсутності в нормативних
актах, що приймаються органами державного нагляду за охороною праці, вимог, які
необхідно виконувати для забезпечення техніки безпеки і виробничої санітарії на
певних роботах, власник або уповноважений ним орган може вживати погоджені з
органами державного нагляду за охороною праці заходи, що забезпечують безпеку
праці і виробничу санітарію.

Власник зобов’язаний створити в
кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці з урахуванням
рекомендацій нормативних актів, а також забезпечити додержання прав
працівників, гарантованих законодавством про працю.

З цією метою власник забезпечує
функціонування системи управління охороною праці, для чого створює відповідні
служби і призначає посадових осіб, які забезпечують вирішення конкретних питань
охорони праці, затверджує інструкції про їх обов’язки, права та
відповідальність за виконання покладених на них функцій; розробляє за участю
профспілок і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів
з охорони праці, впроваджує прогресивні технології, досягнення науки і техніки,
засоби механізації та автоматизації виробництва, вимоги ергономіки, позитивний
досвід з охорони праці; забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних
випадків, професійних захворювань; організовує проведення атестації робочих
місць на відповідність нормативним актам про охорону праці в порядку і строки,
що встановлюються законодавством, вживає за їх підсумками заходів щодо усунення
негативних чинників; розробляє і затверджує положення, інструкції, інші
нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підприємства; здійснює
постійний контроль за додержанням працівниками правил з техніки безпеки і
виробничої санітарії.

У колективному договорі передбачають
забезпечення працівникам соціальних гарантій у галузі охорони праці, а також
комплексні заходи щодо досягнень встановлених нормативів безпеки, гігієни праці
та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці,
запобігання випадкам виробничого травматизму і професійних захворювань.

У разі неможливості повного усунення
небезпечних і шкідливих для здоров’я чинників, що визначають умови праці,
власник зобов’язаний повідомити про це орган державного нагляду за охороною
праці. За згодою працівників, яких це стосується, власник може звернутися до
органу по охороні праці з клопотанням про встановлення необхідного строку для
виконання програм щодо приведення умов праці на конкретному виробництві чи робочому
місці до нормативних вимог.

Орган державного нагляду розглядає
мотивування власника, визначає повноту запланованої програми робіт і за
наявності підстав може прийняти рішення про встановлення виключного поряду
застосування відповідного нормативу з охорони праці з визначенням строків та
умов тимчасового припинення чинності нормативного акта. Власник повідомляє
відповідних працівників про рішення органу державного нагляду за охороною
праці.

Державні міжгалузеві і галузеві
нормативні акти про охорону праці є обов’язковими для виконання у виробничих
лабораторіях, цехах, на дільницях та в інших місцях трудового і професійного
навчання молоді, обладнаних у школах, міжшкільних комбінатах, училищах, вищих
навчальних закладах, будинках самодіяльної технічної творчості тощо.

До учнів і студентів, які проходять
трудове і професійне навчання (виробничу практику) на підприємстві під
керівництвом його персоналу, застосовується законодавство про охорону праці в
такому ж порядку, що й до працівників підприємства.

Фінансування охорони праці здійснює
власник. На підприємствах, в галузях і на державному рівні у порядку,
встановленому Кабінетом Міністрів України, створюються фонди охорони праці.
Такі ж фонди можуть створюватись органами місцевого і регіонального самоврядування
для потреб регіону.

Фонд охорони праці на підприємстві
використовується тільки для виконання заходів, що забезпечують доведення умов і
безпеки праці до нормативних вимог або підвищення існуючого рівня охорони праці
на виробництві.

Кошти галузевих і державних фондів
охорони праці витрачаються на здійснення галузевих і регіональних програм з
питань охорони праці, науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт, що
виконуються в межах цих програм, на сприяння становленню і розвитку
спеціалізованих підприємств та виробництва, творчих колективів,
науково-дослідних центрів, експертних груп, на заохочення трудових колективів і
окремих осіб, які плідно працюють над розв’язанням проблем охорони праці.

До державного, регіональних і
галузевих фондів охорони праці надсилаються поряд з коштами державного чи
місцевих бюджетів, відрахуваннями підприємств та іншими надходженнями кошти,
одержані від застосування органами державного нагляду штрафних санкцій до
власників, а також кошти від стягнення цими органами штрафу з працівників,
винних у порушенні вимог щодо охорони праці. Працівники, на яких накладено
штраф, вносять його в касу підприємства за місцем роботи.

У колективному договорі (угоді,
трудовому договорі) сторони передбачають забезпечення працівникам соціальних гарантій
у галузі охорони праці на рівні, не нижчому, ніж передбачений законодавством,
їх обов’язки, а також комплексні заходи щодо досягнення встановлених нормативів
безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня
охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійних
захворювань і аваріям.

Машини, механізми, устаткування,
транспортні засоби і технологічні процеси, що впроваджуються у виробництво, у
стандартах на які є вимоги щодо забезпечення безпеки праці, життя і здоров’я
людей, повинні мати сертифікати, що засвідчують безпеку їх використання, видані
у встановленому порядку.

Власник, який створив нове
підприємство, зобов’язаний одержати від органів державного нагляду за охороною
праці дозвіл на початок його роботи.

Забороняється застосування у
виробництві шкідливих речовин, на які не розроблені гранично допустимі
нормативи (концентрації), методика, засоби метрологічного контролю і які не
пройшли токсикологічної експертизи.

У разі надходження на підприємство нових
небезпечних речовин або наявності такої кількості небезпечних речовин, яка
вимагає вжиття додаткових заходів безпеки, власник зобов’язаний завчасно
повідомити про це орган державного нагляду, розробити і узгодити з ним заходи
щодо захисту здоров’я та життя працівників, населення та охорони навколишнього
природного середовища.

На власника також покладається
обов’язок за свої кошти організувати проведення попереднього (при прийнятті на
роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів
працівників.

Працівники із своїх коштів ніяких
витрат на заходи щодо охорони праці не несуть.

Обов’язкові медичні огляди
провадяться згідно з Положенням про медичний огляд працівників певних
категорій, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров’я України від 31
березня 1994 р. № 45.

Обов’язковим медичним попереднім та
періодичним оглядам підлягають працівники, які приймаються на роботу або
працюють у контакті з шкідливими речовинами та несприятливими виробничими
чинниками; працівники усіх професій, що додаються до Положення про медичний
огляд працівників певних категорій.

Постановою Кабінету Міністрів
України від 6 листопада 1997 р. № 1238 уведено обов’язковий профілактичний
наркологічний огляд працівників, які під час виконання своїх функціональних обов’язків
повинні використовувати певні види сировини, речовини і матеріалів. До таких
працівників належать особи, які під час роботи повинні використовувати етиловий
спирт; працівники фармацевтичних підприємств, аптечних закладів; анестезіологи
та інші медичні працівники закладів охорони здоров’я, які за специфікою роботи
повинні використовувати фторотан і ефір; працівники підприємств, які працюють в
умовах підвищеного атмосферного тиску; чергові працівники підприємств, які
обслуговують, налагоджують, монтують і проводять роботи в електромережах та
електроустановках під напругою 127 вольт і більше; працівники підприємств, які
провадять роботи, пов’язані з використанням вибухових матеріалів; працівники
транспортних засобів усіх видів транспорту тощо. Метою проведення
профілактичного наркологічного огляду громадян є виявлення хворих на
алкоголізм, наркоманію та токсикоманію, а також визначення наявності чи
відсутності наркологічних протипоказань до виконання функціональних обов’язків
і провадження певних видів діяльності.

.

    Назад

    НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

    ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ