ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ
§ 6. Охорона праці жінок
.
§ 6. Охорона праці жінок
Рівні права і можливості в одержанні
освіти, загальної і спеціальної підготовки призвели до того, що жіноча праця за
своєю кваліфікацією зрівнялась з чоловічою. Але крім роботи на виробництві
жінки багато сил і часу приділяють домашньому господарству і вихованню дітей
навіть за умови, що це повноцінна сім’я, в якій є чоловік. Тому об’єктивно
жінка не може нарівні з чоловіком брати участь у суспільному виробництві.
Поширена теорія гармонійного
поєднання виробничої праці з материнством є оманливою, оскільки нею
приховується експлуатація жінки.
Громадська думка не схильна вважати,
що жінка взагалі не повинна працювати в суспільному виробництві. Навпаки, серед
виробничих спеціальностей є багато професій, які традиційно вважаються
жіночими. Склались галузі народного господарства, де жінки займають чільні
місця. Це торгівля і громадське харчування, охорона здоров’я і соціальний
захист населення, народна освіта.
Враховуючи фізіологічні особливості
жіночого організму, законодавство про працю передбачає низку обмежень у
виконанні певних робіт, а при деяких роботах встановлює жінкам пільги і
переваги. Для держави обидві соціальні функції жінки — робота в суспільному
виробництві і материнство — є важливими. Яку з цих функцій виконувати, має
вирішити сама жінка. Якщо жінка вирішила присвятити себе сім’ї, вихованню
дітей, то це заняття повинно визнаватись суспільне корисним і давати право за
певних умов на матеріальне забезпечення при досягненні певного віку.
При виборі трудової діяльності
робота жінки повинна бути достойною, добре оплачуваною, а не будь-якою, що дає
якусь оплату та пільговий стаж.
Пільги та переваги, передбачені
законодавством про працю, підірвали конкурентноздатність жіночої робочої сили
на ринку праці. Утримувати працівників, які мають багато пільг, власнику або
уповноваженому ним органу невигідно, а примусити підприємців брати жінок на
роботу в сучасних умовах практично неможливо. Робота ж жінок поза домашнім
вогнищем викликана економічною необхідністю якщо не самій утримувати себе і
свою сім’ю, то принаймні бажанням допомогти чоловікові здобувати необхідні, хоч
мінімальні засоби до існування, оскільки не завжди сім’я має змогу прожити за
винагороду, яку отримує чоловік.
Вимушене суміщення сімейних
обов’язків з роботою на виробництві не проходить безслідно. Найвідчутнішим
негативним наслідком фактичного подвійного навантаження жінки є хронічна
перевтома, що призводить до зниження продуктивності її праці на виробництві.
Держава намагається не допускати
застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими і
небезпечними умовами праці.
Не дозволяється використання праці
жінок на підземних роботах і гірничодобувній промисловості та на будівництві
підземних споруд, за винятком жінок, які займають керівні пости і не виконують
фізичної роботи; жінок, які зайняті санітарним та побутовим обслуговуванням;
жінок, які проходять курс навчання та допущені до стажування у підземних
частинах стажування; жінок, які повинні спускатися час від часу у підземні
частини підприємств для виконання нефізичних робіт.
Кабінет Міністрів України постановою
від 27 березня 1996 р. № 381 затвердив програму вивільнення жінок із виробництв,
пов’язаних з важкою працею та шкідливими умовами, а також обмеження
використання їх праці у нічний час на 1996-1998 р. Припинено, починаючи з 1996
p., прийняття на навчання жінок за професіями, передбаченими Переліком важких
робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких
забороняється застосування праці жінок. Такий Перелік затверджений наказом
Міністерства охорони здоров’я України від 29 грудня 1993 р. № 256.
Забороняється також залучення жінок
до підіймання і переміщення важких речей. Граничні норми підіймання і
переміщення важких речей жінками затверджені наказом Міністерства охорони
здоров’я України від 10 грудня 1993 р. № 241. Гранично допустима вага вантажу,
що може підійматися при чергуванні з іншою роботою, при цьому підкреслено — до
двох разів на годину, — становить 10 кг. Гранично допустима вага вантажу при
підійманні і переміщенні постійно протягом робочої зміні не повинна
перевищувати 7 кг. Сумарна вага вантажу, який переміщується постійно протягом
робочої зміни, не повинна перевищувати з робочої поверхні — 350 кг, з підлоги — 175 кг. Рівнем робочої поверхні вважається робочий рівень конвеєра, стола,
верстата тощо.
В колишньому СРСР гранична норма
перенесення вантажів для жінок, що досягли 18 років, становила 20 кг, а з 1966 р. — 10 кг.
Відповідно до ст. 178 КЗпП вагітним
жінкам відповідно до медичного висновку знижуються норми виробітку, норми
обслуговування або вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає
вплив несприятливих виробничих чинників, із збереженням середнього заробітку за
попередньою роботою.
При підшуканні легшої роботи вагітна
жінка вивільняється від роботи з несприятливими виробничими чинниками із
збереженням середнього заробітку за всі пропущені внаслідок цього робочі дні за
рахунок підприємства.
Жінки при народженні дитини і до
набуття нею віку трьох років, у разі неможливості виконання попередньої роботи,
переводяться на іншу роботу із збереженням середнього заробітку за попередньою
роботою.
Необхідно наголосити, що у випадку
більш високого заробітку по роботі, на яку переводиться жінка, їй виплачується
фактичний заробіток.
Вагітні жінки і жінки, що мають
дітей віком до трьох років, не можуть залучатися до роботи у нічний час, до
надурочної роботи і направлятись у відрядження. Жінки, що мають дітей віком від
трьох до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, не можуть залучатись до
надурочних робіт або направлятись у відрядження без їх згоди.
Не допускається нічна робота й інших
жінок, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається
особливою необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід. Перелік цих галузей
й видів робіт із зазначенням максимальних термінів застосування праці жінок у
нічний час затверджується Кабінетом Міністрів України.
Ці обмеження на роботу у нічний час
не поширюються на жінок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени
однієї сім’ї.
Забороняється відмовляти жінкам у
прийнятті на роботу і знижувати їм заробітну плату з мотивів, пов’язаних з
вагітністю або наявністю дітей віком до трьох років, а одиноким матерям — за
наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда. При відмові у
прийнятті на роботу зазначеним категоріям жінок власник або уповноважений ним
орган зобов’язаний повідомляти їм причини відмови у письмовій формі. Відмова у
прийнятті на роботу може бути оскаржена у судовому порядку.
У зв’язку з вагітністю і пологами
жінкам надаються соціальні відпустки, їх тривалість становить 70 календарних
днів до родів і 56 — після родів. У разі ненормальних родів або народження двох
або більше дітей відпустка після родів надається тривалістю 70 календарних
днів.
Дні відпустки по вагітності і
пологах обчислюються сумарно і надаються жінкам повністю незалежно від
кількості днів, фактично використаних до пологів.
При наданні жінкам відпустки у
зв’язку з вагітністю і пологами власник або уповноважений ним орган
зобов’язаний за їх згодою приєднати до неї щорічну відпустку незалежно від
тривалості роботи на даному підприємстві.
Після відпустки по вагітності і
пологах жінка, за своїм бажанням, може взяти відпустку по догляду за дитиною до
досягнення нею віку трьох років. Ця відпустка надається без збереження
заробітної плати. Але до досягнення дитиною віку двох років жінці виплачується
допомога за рахунок коштів державного соціального страхування.
У разі, коли дитина потребує
домашнього догляду, жінці надається відпустка без збереження заробітної плати
тривалістю, визначеною у медичному висновку, але не більше, як до досягнення
дитиною шестирічного віку. За рахунок власних коштів підприємства і організації
можуть надавати жінкам частково оплачувані відпустки та відпустки без
збереження заробітної плати по догляду за дитиною більшої тривалості.
Частково оплачувана відпустка і
додаткова відпустка без збереження заробітної плати по догляду за дитиною
можуть бути використані повністю або частинами також батьком дитини, бабкою,
дідом або іншими родичами, які фактично здійснюють догляд за дитиною.
На бажання жінки та осіб, які
фактично здійснюють догляд за дитиною, в період перебування їх у відпустці по
догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або
вдома. При цьому за ними зберігається право на одержання допомоги в період
частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною.
Відпустки, що надаються по догляду
за дитиною, оформляються наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого
ним органу. Цей наказ чи розпорядження є підставою для призначення допомоги за
рахунок коштів державного соціального страхування.
Час відпустки по догляду за дитиною
зараховується як у загальний, так і в безперервний стаж і в стаж роботи по
спеціальності. Але цей час не зараховується до стажу, який дає право на щорічну
оплачувану відпустку.
Звільнення вагітних жінок і жінок,
які мають дітей віком до трьох років, при наявності медичного висновку — до
шести років, одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років
або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не
допускається. Виняток становлять лише випадки повної ліквідації підприємства.
Але і в цьому разі звільнення допускається з обов’язковим працевлаштуванням.
Таке працевлаштування здійснюється
також у випадку звільнення жінок після закінчення строкового трудового
договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна
плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового
договору.
Гарантії, встановлені для матерів,
поширюються на родичів, які виховують дітей без матері, навіть у випадку, коли
мати тривалий час перебуває у лікувальному закладі.
.
