ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ
§ 3. Правове регулювання внутрішнього трудового розпорядку
.
§ 3. Правове регулювання
внутрішнього трудового розпорядку
Дисципліна праці полягає як у
сумлінному ставленні до справи, яка доручається, так і в знанні та виконанні
конкретних правил поведінки, що встановлені для працівників даного
підприємства. Конкретизація і розвиток норм законодавства про працю
здійснюються за допомогою правил внутрішнього трудового розпорядку, якими
регламентуються умови і порядок виконання кожним працівником своєї трудової
функції відповідно з обсягом роботи і колом обов’язків, що передбачені трудовим
договором.
За своєю юридичною природою правила
внутрішнього трудового розпорядку становлять собою нормативні угоди. Вони
видаються відповідними органами державного управління за погодженням з
профспілковими органами і не можуть суперечити законодавству про працю.
Правила внутрішнього трудового
розпорядку можуть бути трьох видів: типові, галузеві та конкретних підприємств.
Типові правила затверджуються
центральним органом виконавчої влади за погодженням з центральними
профспілковими органами.
Вони містять такі основні питання:
загальні положення; порядок прийняття на роботу і звільнення з роботи робітників
і службовців; основні обов’язки робітників і службовців; основні обов’язки
власника підприємства або уповноваженого ним органу; робочий час і порядок його
використання; заохочення за успіхи в роботі; дисциплінарна відповідальність
робітників і службовців.
На основі типових правил
міністерства і відомства за погодженням з відповідними галузевими
профспілковими органами затверджують галузеві правила внутрішнього трудового
розпорядку, які повинні відтворювати, розвивати і конкретизувати положення
типових правил щодо особливостей праці в цих галузях.
Для робітників і службовців
підприємств внутрішній трудовий розпорядок визначається правилами, які
відповідно до ст. 142 КЗпП затверджуються трудовими колективами за поданням
власника або уповноваженого ним органу і профспілкового комітету на підставі
типових правил.
Особливістю правил внутрішнього
трудового розпорядку державних підприємств є те, що в них визначаються не
тільки обов’язки працюючих, підлеглих працівників, а й обов’язки керівних
працівників підприємства, зокрема тих, хто повинен забезпечити надання
працівнику роботи, обумовленої трудовим договором, належну організацію робочих
місць, а також необхідні для виконання роботи засоби виробництва.
У деяких галузях народного
господарства для окремих категорій працівників розроблені статути чи положення
про дисципліну. Так, на залізничному транспорті діє Положення про дисципліну
працівників залізничного транспорту, затверджене постановою Кабінету Міністрів
України від 26 січня 1993 р. № 55 за погодженням з Радою профспілки
залізничників і транспортних будівельників України. В п. 2 цього Положення
зазначено, що воно поширюється на всіх працівників підприємств, об’єднань,
установ та організацій залізничного транспорту, що належать до державної
власності, за винятком працівників житлово-комунального господарства та
побутового обслуговування, будівельних організацій, служб постачання, дорожніх
ресторанів, навчальних закладів, науково-дослідних і проектно-конструкторських
організацій, бібліотек, методичних кабінетів, будинків культури, клубів,
спортивних, дитячих і медичних закладів, пансіонатів і будинків відпочинку.
У галузі зв’язку діє Статут про
дисципліну працівників зв’язку, затверджений постановою Кабінету Міністрів
України від ЗО липня 1996 р. № 877. Він поширюється на керівників, службовців,
кваліфікованих робітників підприємств та об’єднань зв’язку, перелік яких
визначається Міністерством зв’язку України за участю Міністерства праці та
соціальної політики України і за погодженням з відповідними галузевими профспілками;
працівників відомчої воєнізованої охорони (крім воєнізованої охорони першої
категорії) і сторожової охорони підприємств та об’єднань зв’язку.
Таким чином, Положення про
дисципліну працівників залізничного транспорту, затверджене Кабінетом Міністрів
України за погодженням з Радою профспілки залізничників і транспортних
будівельників, є нормативною угодою. Статут про дисципліну працівників зв’язку,
затверджений одноособове Кабінетом Міністрів України, є нормативним актом.
Правила внутрішнього трудового
розпорядку визначають обов’язки сторін трудового договору. До обов’язків
працюючих правила відносять такі: працювати чесно і сумлінно; додержуватися
дисципліни праці — основи порядку на виробництві, тобто своєчасно приходити на
роботу, дотримуватись встановленої тривалості робочого часу, використовувати
увесь робочий час для продуктивної праці, своєчасно і точно виконувати
розпорядження власника або уповноваженого ним органу; підвищувати
продуктивність праці, своєчасно і ретельно виконувати роботи за нарядами і
завданнями, норми виробітку і нормовані виробничі завдання, добиватися
перевиконання цих норм; додержуватись технологічної дисципліни, не допускати
браку в роботі і поліпшувати якість продукції; повністю додержуватись вимог
щодо охорони праці, техніки безпеки, виробничої санітарії, гігієни праці і
протипожежної охорони, що передбачені відповідними правилами та інструкціями:
користуватись виданим спецодягом, спецвзуттям і запобіжними пристроями;
утримувати в порядку і чистоті своє робоче місце, а також дотримуватись чистоти
в цеху і на території підприємства і передавати працівнику, що змінює, своє
робоче місце, обладнання і пристрої в справному стані; берегти і зміцнювати
власність, ефективно використовувати машини, станки, інструменти, бережливо
ставитись до матеріалів, спецодягу тощо; поводити себе достойно, дотримуватись
правил співжиття, утримуватись від дій, що перешкоджають іншим працівникам
виконувати свої трудові обов’язки; вживати заходів до негайного усунення причин
і умов, які перешкоджають або утруднюють нормальне проведення роботи, по
можливості намагатися усунути ці перешкоди своїми силами і негайно довести про
них до відома власника або уповноваженого ним органу; систематично підвищувати
свою ділову кваліфікацію.
Успішне проведення виробничої роботи
залежить і від того, наскільки власник або уповноважений ним орган виконують
свої обов’язки по організації праці робітників і службовців таким чином, щоб
кожний працював за своєю спеціальністю і мав закріплене за ним робоче місце,
станок, машину тощо. Він зобов’язаний: своєчасно, до початку роботи, знайомити
працюючих з встановленим завданням, забезпечити здорові і безпечні умови праці,
справний стан машин, станків, інструментів та іншого обладнання, необхідні
запаси сировини, матеріалів та інших ресурсів, необхідних для ритмічної роботи;
створювати умови для зростання продуктивності праці шляхом впровадження
новітніх досягнень науки, техніки і наукової організації праці: організувати
вивчення і впровадження передових прийомів і методів праці; поліпшувати умови
праці, неухильно додержуватися законодавства про працю, забезпечити належне
технічне обладнання усіх робочих місць і створювати для працюючих умови роботи,
що відповідають правилам охорони праці; впроваджувати сучасні засоби безпеки праці,
попереджувати виробничий травматизм, забезпечувати санітарно-гігієнічні умови,
що попереджають виникнення професійних та інших захворювань працюючих;
поліпшувати організацію заробітної плати з метою посилення матеріальної
зацікавленості працівників у наслідках як їх особистої праці, так і загальних
наслідках роботи; постійно контролювати додержання працівниками всіх вимог
інструкцій з техніки безпеки, виробничої санітарії і гігієни праці,
протипожежної охорони; видавати заробітну плату в установлені строки;
забезпечити систематичне підвищення ділової кваліфікації працівників і рівня
‘їх економічних знань, створювати необхідні умови для суміщення роботи з
навчанням на виробництві і в навчальних установах; уважно ставитись до потреб і
запитів працівників, поліпшувати їх житлово-побутові умови.
При прийнятті на роботу до початку
роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган
зобов’язаний: роз’яснити працівникові його права і обов’язки та істотні умови
праці; ознайомити працівника з правилами внутрішнього трудового розпорядку та
колективним договором; визначити працівникові робоче місце, забезпечити його
необхідними для роботи засобами; проінструктувати з техніки безпеки, виробничої
санітарії, гігієни праці і протипожежної охорони.
Правила внутрішнього трудового
розпорядку, статути і положення про дисципліну не мають змоги детально
урегулювати правила поведінки при виконанні роботи на окремому механізмі,
станку, обладнанні. Конкретизація порядку проведення роботи на таких механізмах
визначається технічними правилами і інструкціями. Технічні правила не
становлять собою нормативних актів, але з метою створення безпеки при виконанні
робіт вони обов’язкові для виконання і тому також є правилами виконання
конкретних робіт, їх порушення можуть викликати застосування певних видів
відповідальності.
Конкретні трудові правила і
обов’язки окремих категорій інженерно-технічних працівників і службовців
закріплюються у положеннях про посаду або посадових інструкціях. У практиці
централізованого і локального регулювання праці керівних працівників і
спеціалістів вироблена певна структура посадових інструкцій (положень), що
включають такі розділи, як загальні положення, обов’язки працюючих, основні
права.
Особливе місце у встановленні
обов’язків працюючих мають накази і розпорядження власника підприємства або
уповноваженого ним органу, які відіграють важливу роль в управлінні
виробництвом. Невиконання наказу чи розпорядження становить дисциплінарний
проступок і може викликати застосування до працівника заходів правового впливу.
.
