ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ
§ 3. Види матеріальної відповідальності. Обмежена матеріальна
відповідальність робітників і службовців
.
§ 3. Види матеріальної
відповідальності. Обмежена матеріальна відповідальність робітників і службовців
Обмежена матеріальна
відповідальність при заподіянні шкоди працівником полягає в обов’язку
відшкодувати заподіяну з його вини шкоду в розмірі прямої дійсної шкоди, але не
більше свого середнього місячного заробітку. Цей вид відповідальності є
основним і настає в усіх випадках, коли чинним законодавством не передбачений
більш високий розмір відшкодування. Названа відповідальність є обмеженою тому,
що вона обмежується розміром середнього місячного заробітку працівника.
її не можна назвати неповною,
оскільки при заподіяні шкоди меншого розміру, ніж середня заробітна плата
працівника, він буде нести відповідальність у повному розмірі шкоди. Ця
відповідальність не є і частковою, оскільки розмір відшкодування визначається
не часткою шкоди, а залежно від розміру середньої місячної заробітної плати
працівника. Розмір середнього заробітку становить заробітну плату за два
останні календарні місяці роботи працівника, що передували дню виявлення шкоди,
а якщо шкода виявлена після звільнення — дню звільнення. В разі, коли працівник
пропрацював на даному підприємстві менше двох місяців, середня заробітна плата
обчислюється із заробітку за фактично відпрацьований час.
Обмежена матеріальна
відповідальність на підставі п. 1 ст. 133 КЗпП настає у випадку, коли шкода
заподіяна зіпсуттям або знищенням через недбалість матеріалів, напівфабрикатів,
виробів (продукції) працівником в ході трудового процесу. На інших працівників
з числа службових осіб (наприклад майстра, технолога), якщо шкода від зіпсуття
або знищення матеріальних цінностей сталася через недбалість, заподіяна
внаслідок їх службових дій чи бездіяльності, матеріальна відповідальність може
бути покладена також у межах середнього місячного заробітку, але не на підставі
п. 1 ст. 133 КЗпП, а на підставі ст. 132 КЗпП. Відповідальність у тому ж
розмірі за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних
приладів, спеціального одягу та інших предметів покладається на працівника,
якщо названі цінності були видані йому в користування в зв’язку з виконанням
трудових обов’язків.
На підставі п. 2 ст. 133 КЗпП за
шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і
зберігання матеріальних чи грошових цінностей, невжиттям необхідних заходів до
запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню
і зіпсуттю матеріальних чи грошових цінностей, матеріальну відповідальність в
межах прямої дійсної шкоди, але не більше середнього місячного заробітку,
несуть винні у цьому директори, начальники та інші керівники підприємств та їх
заступники; керівники та їх заступники будь-яких структурних підрозділів,
передбачених статутом підприємства чи іншим відповідним положенням.
До зайвих грошових виплат
відносяться суми стягнених штрафів, заробітної плати, виплачені звільненому
працівникові в зв’язку з затримкою з вини службової особи видачі трудової
книжки, розрахунку, неправильним формулюванням причин звільнення, а також
заробітної плати, виплаченої працівникові за зайве надані дні чергової
відпустки без виключення днів прогулу. При виявленні безпосередніх заподіювачів
шкоди, викликаної виплатою зайвих сум, знищенням чи зіпсуттям матеріальних
цінностей, вони зобов’язані відшкодувати шкоду в межах, встановлених
законодавством. Керівні службові особи в цих випадках несуть матеріальну
відповідальність в межах свого середнього місячного заробітку за ту частину
шкоди, що не відшкодована її безпосередніми заподіювачами. При цьому загальна
сума, що підлягає стягненню, не повинна перевищувати заподіяну шкоду. На
керівних працівників може бути покладена матеріальна відповідальність у межах
середньомісячної заробітної плати, якщо з їх вини не було своєчасно вжито
заходів до стягнення шкоди з безпосередніх її заподіювачів й таку можливість
підприємство втратило.
Працівники, які не є керівниками
підприємства і структурних підрозділів на підприємстві або їх заступниками, за
шкоду, заподіяну зайвими грошовими виплатами, викликаними неналежним виконанням
ними трудових обов’язків, несуть матеріальну відповідальність за ч. 1 ст. 132
КЗпП, крім випадків, для яких ст. 134 КЗпП передбачена повна матеріальна
відповідальність.
Якщо працівник уклав з підприємством
письмовий договір про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за
незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання
або інших цілей, але він не відноситься до категорії працівників, з якими
згідно зі ст. 135і КЗпП може бути укладений такий договір, матеріальна
відповідальність такого працівника у разі нестачі чи зіпсуття настає в
обмеженому розмірі за умови, що відсутні інші підстави для повної матеріальної
відповідальності.
При заподіянні шкоди приписками та
іншими викривленими даними про виконання робіт до матеріальної відповідальності
можуть притягуватись як працівники, що вчинили ці дії, так і службові особи,
через винне невжиття якими заходів до їх запобігання вони вчинені. Залежно від
обставин заподіяння шкоди в цих випадках матеріальна відповідальність може
настати як в межах середньої місячної плати, так і в повному розмірі (п. п. З,
6 ст. 134 КЗпП).
.
