3.2. Принципи банківського кредитування :: vuzlib.su

3.2. Принципи банківського кредитування :: vuzlib.su

178
0

ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ


3.2. Принципи банківського кредитування

.

3.2. Принципи банківського кредитування

Принципи банківського кредитування (в широкому розумінні —
принципи кредитування взагалі, що є єдиними для всіх форм кредиту) — це основні
вихідні положення, на які спирається теорія і практика кредитного процесу. Ці
вихідні положення обумовлені цілями та завданнями, що стоять перед банками, а
також об’єктивними закономірностями розвитку і функціонування кредитних
відносин. Кредитний процес вимагає від банків і всіх господарських суб’єктів
чіткого дотримання принципів кредитування.

Необхідно розрізняти принципи і правила кредитування.
Правила випливають з принципів і відображають лише окремі положення і моменти
того чи іншого принципу, механізми використання принципів у конкретній
практичній діяльності банку.

У науковому плані єдино правильним є системний підхід до
дослідження принципів кредитування. В системному підході реалізується і
конкретизується наукове розуміння принципів кредитування як взаємозв’язаної
цілісної сукупності певних положень (понять).

Можна виділити три основні рівні системи принципів
банківського кредитування:

1)  загальноекономічні принципи кредитування (відповідність
ринковим відносинам, раціональності і ефективності, комплексності, розвиткові);

2)   особливі принципи кредитування, поза якими кредит
втрачає свій специфічний економічний зміст (поверненості, забезпеченості,
строковості, платності, цільової спрямованості);

3) часткові, одиничні принципи кредитування, або правила
кредитування, які випливають з кожного особливого принципу й можуть по-різному
проявлятися в конкретних кредитних операціях.

Загальноекономічні та особливі принципи кредитування, а також
правила кредитування взаємозв’язані, певним чином вони взаємопереходять одне в
одне.

У запропонованій вище системі принципів банківського
кредитування на першому місці стоїть загальноекономічний принцип відповідності
змісту банківського кредиту ринковим відносинам, умовам ринкової економіки.
Кредитний механізм має відображати умови конкуренції, суперництва комерційних
банків за позичальника, комерціалізації кредитної угоди, прагнення забезпечити
максимально можливу вигоду (прибуток) від позики, самостійність і автономність
у прийнятті управлінських рішень тощо.

Принцип раціональності та ефективності банківського
кредитування характеризує економічність використання позики як з позицій
інтересів банку, так і з позицій позичальників — господарських суб’єктів.
Кредитний механізм не може не ґрунтуватися на здоровому практицизмі,
спрямованості на збільшення доходів. Принцип раціональності кредитування
здійснюється на основі оцінки кредитоспроможності позичальника, що
забезпечуватиме впевненість банку у здатності й готовності боржника повернути
позичку в обумовлений договором строк.

Принцип комплексності банківського кредитування передбачає
побудову кредитного механізму на основі врахування всього комплексу чинників,
що впливають на реалізацію кредитної операції. Безумовно, що насамперед слід
брати до уваги економічні чинники та умови.

Принцип розвитку банківського кредитування відображає
постійний рух і динаміку кредитного механізму. Зміна економічних відносин
призводить і до зміни кредитних відносин, підходів до їх практичної
організації. Принцип розвитку вимагає від комерційних банків використовувати
гнучкі методи кредитування, оперативно змінювати порядок практичної роботи з
позиками, методи контролю за використанням та поверненням кредиту, засоби
регулювання заборгованості тощо.

Центральне місце в системі принципів банківського
кредитування посідають особливі принципи кредиту. Саме вони відображають
економічну сутність банківського кредиту.

Принцип поверненості означає, що кредит має бути повернений
позичальником банкові. Установи банків можуть надавати відстрочку повернення
позички, стягуючи за це підвищений відсоток. Цей принцип вважається вихідним у
системі банківського кредитування. Він випливає із суті кредитних відносин,
адже якщо позичка не повертається, втрачається економічний зміст кредиту.

Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку
права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу
через неплатоспроможність позичальника. Мета реалізації цього принципу —
зменшити ризик кредитної операції. Майнові інтереси кредитора мають бути повною
мірою захищені у разі можливого порушення позичальником узятих на себе
зобов’язань. Кредит надається під певне реальне забезпечення — заставу,
гарантію, поручительство, страхове свідоцтво та ін. Банківський кредит, не
забезпечений реальними цінностями, надається як виняток окремим позичальникам,
які мають давні ділові зв’язки з банком та високу платоспроможність.

Принцип строковості означає, що позичка має бути повернена
позичальником банкові у визначений в кредитному договорі строк. Кредит
обов’язково має бути повернений у певний заздалегідь обумовлений час. У разі
порушення принципу строковості банк пред’являє до позичальника фінансові
вимоги. Строк кредиту — це період користування позичкою. Він розраховується з
моменту одержання позики (зарахування на рахунок позичальника або сплати
платіжних документів з позичкового рахунка позичальника) до її кінцевого
погашення.

Принцип платності означає, що кредит має бути повернений
позичальником банкові з відповідною оплатою за його користування. Кредит як
комерційна операція обов’язково має приносити кредиторові певний доход у формі
відсотків. Відсоток — плата позичальника у кредитних відносинах. Банк вимагає
від позичальника не тільки повернення одержаної позики, а й сплати відсотка за
її використання.

Принцип цільової спрямованості кредиту передбачає вкладення
позичкових коштів на конкретні цілі, обумовлені кредитним договором.
Позичальник не може витрачати кредит на інші цілі. Цільовий характер кредитування
означає спрямованість позички на певний господарський об’єкт. Закономірність
переходу до кредитування господарського суб’єкта, про що йшлося вище, не можна
абсолютизувати. Банк обов’язково повинен розрізняти об’єкти кредитування,
насамперед ті з них, які пов’язані або з капітальними вкладеннями, або з
основною виробничою діяльністю.

Щодо правил кредитування, то їх чітке формулювання має
вирішальне значення в кредитному менеджменті. В процесі управління кредитними
операціями важливо володіти ефективними алгоритмами (сукупністю правил)
розв’язання тих чи інших типових проблем.

У конкретних умовах роботи комерційного банку, з врахуванням
особливостей фінансово-господарської діяльності його клієнтів (позичальників),
набір і зміст правил банківського кредитування змінюються. Ці правила в
основному і головному визначають стандартні вимоги та орієнтири для кредитних
працівників банку. Йдеться про чітке структурування, систематизацію,
програмування, алгоритмізацію, стандартизацію способів і прийомів проведення
кредитних операцій.

Отже, у принципах кредитування відображаються стійкі й
перевірені практикою банківські орієнтири, закономірні зв’язки та
закономірності організації кредитного процесу. Принципи кредитування стимулюють
економічну зацікавленість суб’єктів кредитних відносин у найкращих результатах
своєї діяльності.

Принципи банківського кредиту не є раз і назавжди
незмінними. Розвиток економіки, зміна характеру економічних відносин
спричиняють як появу нових принципів, що відповідають новим умовам, так і зміну
сутності традиційних принципів кредитування.

.

    Назад

    ПОДЕЛИТЬСЯ
    Facebook
    Twitter
    Предыдущая статьяПокупка часов
    Следующая статьяГ. Познание :: vuzlib.su

    НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

    ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ