ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ
5.2. Елементи складу злочину та їх загальна характеристика
.
5.2. Елементи складу злочину та їх загальна характеристика
Склад злочину, як це згадувалось, є сукупністю об’єктивних
та суб’єктивних ознак, об’єднаних у чотири групи, кожна з яких має свій
юридичний зміст. Це є система, що має свою внутрішню структуру (елементи, їх
співвідношення та взаємозв’язок) і як системне утворення вона повинна
досліджуватись методами системного аналізу.
Теорія кримінального права називає ці групи елементами
складу злочину:
— об’єкт злочину;
— об’єктивна сторона злочину;
— суб’єкт злочину;
— суб’єктивна сторона злочину.
Об’єкт злочину — те, на що посягає злочин. Об’єкт злочину
визначає суспільну небезпечність злочину, адже саме йому в процесі вчинення
злочину завдається шкода, або він ставиться під загрозу заподіяння такої шкоди.
Об’єктом злочину визнаються суспільні відносини, блага та
інтереси. Це може бути національна безпека, життя, здоров’я, воля та гідність
людини, власність, довкілля, громадська безпека та ін. Предмет злочину — явища
матеріального світу, через які (шляхом впливу на які) вчиняється посягання на
об’єкт злочину. Ними можуть виступати тілесна сутність людини, матеріальні
цінності (майно, гроші) та ін.
Об’єктивна сторона злочину — форма поведінки особи за
допомогою якої здійснюється посягання на об’єкт злочину. Згідно з описанням
цієї поведінки кримінальним законом вона може бути дією або бездіяльністю. До
обов’язкових ознак об’єктивної сторони злочину належить діяння (дія або
бездіяльність). Факультативними ознаками об’єктивної сторони складу злочину є
шкідливий наслідок, викликаний вчиненим діянням, причинний зв’язок між діянням
та наслідком, час, місце, спосіб, обстановка вчинення злочину.
Суб’єкт злочину — фізична, осудна особа, яка вчинила злочин
у віці, з якого згідно із КК України, настає кримінальна відповідальність.
Загальний вік кримінальної відповідальності, визначений КК України — 16 років.
За деякі, особливо небезпечні злочини передбачена кримінальна відповідальність
після досягнення 14-річного віку. За деякі злочини кримінальна відповідальність
настає після досягнення більшого віку. Злочин може бути вчинений тільки
фізичною особою — людиною. Не можуть виступати як суб’єкт злочину тварини та
юридичні особи. Однак і не кожна людина може бути суб’єктом, а лише осудна —
тобто така, яка усвідомлює характер власної поведінки та здатна керувати нею.
Таким чином, ознаками суб’єкта злочину є фізична особа, вік
кримінальної відповідальності та осудність.
Суб’єктивна сторона складу злочину — це характеристика
внутрішньої сторони злочину, ставлення особи до діяння (дії або бездіяльності),
яку вона вчинила, та шкідливих наслідків своєї поведінки. Обов’язковою ознакою
цього елементу складу злочину є вина, яка може виступати у формі умислу або
необережності. Факультативними ознаками суб’єктивної сторони складу злочину
виступають мотив, мета та емоційний стан винного.
За юридичною сутністю відповідно до конструкції складу
злочину ознаки складу поділяються на дві групи:
— основні (обов’язкові);
— факультативні (необов’язкові).
Обов’язкові ознаки визначають наявність чи відсутність
самого складу злочину. У разі відсутності хоча б однієї з основних ознак
відсутнім визнається склад злочину в цілому. При цьому слід розуміти, що
потрібна 100% наявність всіх без будь-якого винятку основних ознак злочину.
Відсутність хоча 0,001% характеристики якоїсь з основних ознак свідчить про
відсутність складу злочину в цілому.
Необов’язкові ознаки визначають другорядні характеристики
об’єктивної та суб’єктивної сторін вчиненого злочину та особи винного. Вони
можуть впливати на вид та розмір покарання, але жодним чином не визначають наявність
або відсутність складу злочину як такого.
У деяких випадках необов’язкові (факультативні) ознаки
вводяться законодавцем безпосередньо в конструкцію складу конкретного злочину
(напр., ст. 185 ч. 4 КК «Крадіжка», в якій способу вчинення цього злочину —
таємному — надано обов’язкове значення). У такому випадку вони стають
обов’язковими (конструктивними) ознаками, які за загальним правилом, визначають
наявність чи відсутність складу злочину як такого.
.
