ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ
8.5. Спеціальний суб`єкт злочину
.
8.5. Спеціальний суб’єкт злочину
Стаття 18 ч. 1 КК України, визначаючи поняття суб’єкта
злочину у кримінальному праві, вказує на його ознаки, які притаманні суб’єкту
злочину в будь-якому випадку.
Разом із цим при конструюванні значної кількості складів
злочинів законодавець, поруч із загальними ознаками суб’єкта, вказує на інші
ознаки, які визначають умови відповідальності при вчиненні конкретних злочинів
і по суті є додатковими ознаками суб’єкта злочину.
У кримінальному праві суб’єкт злочину, якому поруч із
загальними притаманні спеціальні ознаки, називається спеціальним суб’єктом
злочину. Відповідно склади таких злочинів носять назву склади злочинів із
спеціальним суб’єктом.
Визначення спеціальних ознак суб’єкта злочину обумовлюється
специфікою окремих складів злочинів, вчинення яких є можливим виключно у
зв’язку із відповідним видом людської діяльності, яку можуть здійснювати не
всі, а обмежене коло суб’єктів.
Коло видів такої діяльності досить широке. Воно може
визначатись приналежністю до громадянства України, наявністю родинних зв’язків,
видом професійної діяльності, посадовим становищем, яке посідає особа та ін.
Чинне кримінальне законодавство України вперше дало
нормативне визначення спеціального суб’єкта злочину (ст. 18 ч. 2 КК), вказавши,
що «Спеціальним суб’єктом злочину є фізична осудна особа, що вчинила у віці, з
якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, суб’єктом якого може
бути лише певна особа».
Залежно від змісту ознаки спеціального суб’єкта поділяються
на групи:
Соціально-демографічні ознаки — стать, вік винного,
наявність військового обов’язку (напр., ухилення від призову на строкову
військову службу, ст. 335 КК, може бути вчинено лише особою, яка досягла
встановленого законом віку і визнана такою, що несе військовий обов’язок).
Службове становище особи — заняття винним відповідної посади
чи виконання ним відповідних функцій у державній, громадській чи комерційній
організації (шахрайство з фінансовими ресурсами — ст. 222 КК; одержання хабара
— ст. 368 КК і т. п.).
Професія винного — наявність у нього відповідної освіти чи
професійних навиків у трудовій або виробничій сфері (напр., ненадання допомоги
хворому медичним працівником — ст. 139 КК та ін.).
Цивільно-правовий статус — наявність в особи громадянства
України чи іноземної держави (напр., державна зрада, ст. 111 КК; шпигунство —
ст. 114 КК та ін.).
Взаємовідносини з потерпілим — наявність у винного родинних
чи інших зв’язків, що обумовлюють у них визначені обов’язки чи права (напр.,
ухилення від сплати аліментів на утримання дітей -ст. 164ККтаін.),
Характеристика особи в контексті її попередньої діяльності
(напр., раніше суджений за умисне вбивство — ст. 115 ч. 2 п. ІЗКК та ін.).
У тих складах, де ознаки спеціального суб’єкта злочину
передбачені законом, тобто є конструктивним елементом складу конкретного
злочину, вони є обов’язковими І визначають наявність чи відсутність складу
злочину.
Тоді, коли вони визначені в диспозиції конкретної
кримінально-правової норми як факультативні ознаки, їх вплив на кваліфікацію
здійснюється опосередковано як характеристики особи злочинця і можуть
розглядатись в контексті обставин, що пом’якшують або обтяжують
відповідальність.
.
