§ 5. Класифікація злочинів та її значення :: vuzlib.su

§ 5. Класифікація злочинів та її значення :: vuzlib.su

1
0

ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ


§ 5. Класифікація злочинів та її значення

.

§ 5. Класифікація злочинів та її значення

Класифікація злочинів передбачає поділ їх на групи
(категорії) залежно від того чи іншого критерію.

Ст. 12 КК (класифікація злочинів) таким критерієм
катетеризації злочинів називає ступінь їх тяжкості. Роль формального
класифікатора за цим критерієм виконують санкції статей Особливої частини КК, а
точніше — розмір покарання у виді позбавлення волі.

Залежно від ступеня тяжкості закон поділяє злочини на чотири
категорії:

1) злочини невеликої тяжкості. За ці злочини передбачено
покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років або інше, більш
м’яке покарання;

2) злочини середньої тяжкості. За них передбачено покарання
у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років;

3) тяжкі злочини. Санкція відповідних статей передбачає за
ці злочини покарання у виді позбавлення волі на строк не більше десяти років;

4) особливо тяжкі злочини, до яких належать суспільно
небезпечні діяння, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на
строк понад десять років або довічне позбавлення волі.

Класифікація злочинів залежно від ступеня тяжкості має
важливе значення для правильного застосування КК. її роль полягає, зокрема, у
визначенні: чинності закону про кримінальну відповідальність щодо злочинів,
вчинених за межами України іноземцями та особами без громадянства, які не
проживають постійно в Україні (ст. 8); підстав кримінальної відповідальності за
готування до злочину (ч. 2 ст. 14); поняття злочинної організації (ч. 4 ст.
28); обставин, що виключають злочинність діяння (ч. 2 ст. 43); підстав і умов
звільнення від кримінальної відповідальності (статті 45—49); підстав і умов
звільнення від покарання та його відбування (ч. 4 ст. 74, статті 79-83, 97,
105-107); застосування окремих видів покарань (ст. 54, ч. 2 ст. 59, статті 64,
102); призначення покарання (статті 69-71); встановлення строків погашення
судимості (статті 89 і 108); визначення підстав кримінальної відповідальності
за деякі злочини (зокрема, передбачені статтями 255, 372, 383, 384, 396 КК)
тощо.

Крім того, вказана класифікація злочинів має значення для
вирішення низки інших правових питань, а саме про: визначення виду кримінально-виконавчої
установи, у якій особа має відбувати покарання; здійснення
оперативно-розшукової діяльності; провадження у кримінальних справах;
застосування амністії; визначення підстав застосування вогнепальної зброї
працівниками міліції та інших правоохоронних органів; порядок розміщення осіб,
взятих під варту; наявність підстав для встановлення адміністративного нагляду
за особами, звільненими з місць позбавлення волі; дозвіл чи відмову у наданні
допуску до державної таємниці; прийняття до громадянства України, поновлення у
громадянстві України і надання статусу біженця; виключення з військового
обліку; особисту недоторканність і можливість затримання та арешту консульських
посадових осіб у разі вчинення злочину тощо.

Зазначена класифікація злочинів може бути врахована у
кримінальному судочинстві при визначенні переліку злочинів, розслідування у
справах про які проводиться за протокольною формою досудової підготовки
матеріалів, при визначенні підслідності, підсудності кримінальних справ тощо. У
кримінальній політиці держави вона може мати значення для розробки програм
боротьби із злочинністю, кримінальної статистики, організації профілактики
злочинів тощо.

В основу інших класифікацій злочинів можуть бути покладені:
1) родовий об’єкт посягання, який є основою для визначення характеру суспільної
небезпеки злочинів; 2) характер суспільно небезпечних наслідків; 3) форма вини;
4) суб’єкт злочину; 5) наявність предмета злочину; 6) наявність потерпілого; 7)
територіальна поширеність і країна, на території якої вони вчинені; 8) їх
міжнародне визнання саме як злочинів; 9) їх кримінологічна характеристика; 10)
їх політико-економічна характеристика тощо. Низка цих класифікацій має значення
для практики застосування кримінального та виправно-трудового законодавства, інші
— переважно для теоретичних розробок проблем з кримінального,
кримінально-виконавчого права, кримінології, кримінальної статистики тощо.

За родовим об’єктом посягання можна виділити двадцять видів
злочинів — відповідно до назв розділів Особливої частини КК.

За характером суспільно небезпечних наслідків можна виділити
злочини з наслідками: а) матеріального характеру (злочини, наслідком яких є
майнова чи фізична шкода); б) нематеріального характеру (злочини, наслідки яких
полягають у психологічній шкоді, що заподіюється особі, або створюють
дисфункції у певних суспільних відносинах — політичних, економічних,
соціальних, правових тощо — і мають, таким чином, дезорганізаційний характер).

Форма вини є критерієм поділу усіх злочинів на: а) умисні
злочини; б) необережні злочини; в) злочини, які можуть бути вчинені як умисно,
так і через необережність; г) злочини з так званою складною виною.

Суб’єкт злочину може бути критерієм поділу злочинів на: а)
злочини із загальним суб’єктом; б) злочини із спеціальним суб’єктом.

За критерієм наявності предмета злочину можна виділити: а)
злочини, обов’язковою ознакою складу яких є предмет; б) безпредметні злочини.
За наявністю потерпілого виділяються злочини, обов’язковою ознакою складу яких:
а) є потерпілий; б) потерпілий не є. При цьому першу із цих категорій злочинів
за характеристикою потерпілого можна поділити на злочини: із загальним
потерпілим і злочини із спеціальним потерпілим, а за роллю потерпілого в
обвинуваченні — на злочини: приватного обвинувачення (передбачені ст. 125, ч. 1
ст. 126 і, у певній частині, ст. 356 КК); приватно-публічного обвинувачення
(передбачені ч. 1 ст. 152 КК); публічного обвинувачення (усі інші).

Територіальна поширеність злочинів є критерієм їх поділу на:
а) злочини екстериторіального характеру; б) інші злочини, а країна, на
території якої вони вчинені на: а) злочини, вчинені на території України; б)
злочини, вчинені за межами України. Перша з цих класифікацій має значення для
правильного застосування положень частин 1 і 5 ст. З, ч. 1 ст. 7, статей 8 і
10, а друга — положень статей 6-10 КК.

За критерієм міжнародного визнання їх як злочинів
виділяються: а) міжнародні злочини; б) інші злочини.

При цьому міжнародні злочини, у свою чергу, поділяються на:
а) злочини за міжнародним правом (це передбачені, зокрема, статтями 433-442 КК
України злочини проти миру, воєнні злочини і злочини проти людяності); б)
конвенційні злочини, тобто ті, склади яких встановлені на підставі положень
міжнародних конвенцій (зокрема, це злочини, передбачені статтями 147, 149, 209,
215, 258, 266, 278, 284, 285, 307, 323, 333, 443-447 КК України).

Кримінологічна характеристика злочинів створює підстави для
їх поділу за критерієм мотивації на насильницькі, корисливі тощо. Але виділення
в окрему групу корисливих злочинів (злочинів, що вчинюються за корисливим
мотивом) має також і певне кримінально-правове значення. Так, згідно з ч. 2 ст.
59 КК конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі
злочини; в Особливій частині КК міститься понад тридцять складів злочинів, для
яких корисливий мотив є обов’язковою ознакою і підлягає встановленню при
кваліфікації злочину.

Кримінально-правове значення при застосуванні інституту
видачі особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, та особи, яка засуджена
за вчинення злочину (ст. 10 КК), має політико-економічна характеристика
злочинів, за якою серед них виділяються, зокрема, політичні, фінансові та
військові злочини.

У КК виділяються і такі види злочинів, як: а) особливо тяжкі
злочини проти прав і свобод громадян України і проти інтересів України (згідно
зі ст. 8 КК вчинення цих злочинів за межами України іноземцями або особами без
громадянства, що не проживають постійно в Україні, тягне відповідальність за КК
України); б) злочини проти миру та безпеки людства (статті 437-439, ч. 1 ст.
442), у разі засудження за які, відповідно до ч. 5 ст. 49 і ч. 6 ст. 80 КК, не
застосовується давність; в) продовжувані злочини (ч. 2 ст. 32 КК) та деякі
інші.

.

Назад

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ