§ 1. Поняття кримінальної відповідальності та її реалізація :: vuzlib.su

§ 1. Поняття кримінальної відповідальності та її реалізація :: vuzlib.su

1
0

ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ


§ 1. Поняття кримінальної відповідальності та її реалізація

.

§ 1. Поняття кримінальної відповідальності та її реалізація

У кримінальному законі поняття «кримінальна
відповідальність» не розкривається, хоча і вживається досить широко. Тільки в
Загальній частині КК ці слова вжито в назвах двадцяти статей.

У теорії кримінального права це поняття трактується
по-різному. У загальному вигляді позиції криміналістів щодо змісту кримінальної
відповідальності можна представити так: а) як обов’язок особи не вчиняти
злочинів; б) як обов’язок особи відповідати згідно із законом за вчинений
злочин; в) як реальний процес такої відповідальності. Існують й інші точки зору
щодо поняття кримінальної відповідальності, в яких певним чином поєднуються
наведені вище позиції.

Кожна з точок зору так чи інакше відображає зміст
кримінальної відповідальності. Проте таке відображення не є повним.
Етимологічне розуміння терміна «відповідальність» означає покладений на когось
обов’язок відповідати за вчинки, бути відповідальним за щось. Тобто кримінальна
відповідальність, як різновид юридичної відповідальності, означає, що особа має
бути відповідальною за свою поведінку, яка зумовлена вимогами кримінального
закону. Отже, кримінально-правові норми зобов’язують особу поводити себе певним
чином. Інакше кажучи, кримінальна відповідальність — це обов’язок особи,
покладений на неї кримінальним законом, не вчиняти злочинів.

Така позиція повною мірою узгоджується з філософсько-соціологічним
розумінням поняття відповідальності як такого, що відображає об’єктивний,
історично конкретний характер взаємовідносин між особою, колективом, державою з
точки зору усвідомленого здійснення взаємних вимог, що пред’являються до них.
Вона ґрунтується і на положеннях кримінального закону. Так, вживання в КК
терміна «Закон про кримінальну відповідальність» свідчить про те, що
кримінальна відповідальність встановлюється (породжується) саме законом
(нормами КК).

Серед завдань КК (ст. 1 КК) названо і запобігання злочинам,
яке здійснюється шляхом визначення кола злочинів та покарань за них. Метою
покарання (ст. 50 КК) також визначено запобігання вчиненню нових злочинів як
засудженими, так й іншими особами. Таким чином, закон вимагає від особи
бажаної, правомірної поведінки. Невчинення особою злочинів (правомірна
поведінка) говорить про реалізацію положень кримінального закону у
відповідності до його вимог. Така поведінка особи отримала назву позитивної
кримінальної відповідальності. Вона реалізується в рамках кримінально-правових
відносин. Дотримання громадянами вимог закону гарантує їм право на особисту
недоторканність. Відповідною цьому має бути і поведінка відповідних службових
осіб, насамперед, працівників правоохоронних органів. Вони зобов’язані діяти відповідно
до вимог Конституції України — утверджувати й забезпечувати права й свободи
людини, що визнано головним обов’язком держави, і мають право діяти лише в
рамках закону. Дотримання вимог закону зазначеними суб’єктами можна вважати
гармонічною реалізацією позитивної кримінальної відповідальності.

Позитивна кримінальна відповідальність включає в себе
об’єктивні та суб’єктивні ознаки. До об’єктивних слід відносити наявність
кримінально-правових приписів (дозволів та заборон) і відповідну їм
(правомірну) поведінку суб’єкта. До суб’єктивних обов’язок суб’єкта діяти
відповідно до цих приписів. Позитивна кримінальна відповідальність реалізується
в рамках кримінально-правових відносин.

Правомірна поведінка суб’єктів не вичерпує змісту
кримінальної відповідальності в повному обсязі. Порушення кримінально-правових
заборон накладає на суб’єкта обов’язок піддатися дії кримінально-правових
заходів та реально перетерпіти передбачені в законі міри впливу. Обов’язок
суб’єкта бути відповідальним за вчинений ним злочин і перетерпіти передбачені
законом міри — це негативна або ретроспективна (відповідальність за минулу
негативну поведінку) кримінальна відповідальність.

Негативна (ретроспективна) кримінальна відповідальність
характеризується: а) наявністю кримінально-правових заборон; б) вчиненням
діяння, передбаченого КК, що містить склад злочину; в) реальним перетерпінням
заходів, передбачених КК (об’єктивні ознаки), та г) обов’язком особи, яка
вчинила діяння, передбачене КК, що містить склад злочину, піддатися заходам
кримінально-правового характеру (суб’єктивна ознака).

Реалізується ретроспективна кримінальна відповідальність у
рамках кримінально-правових, кримінально-процесуальних та
кримінально-виконавчих відносин.

Зміст кримінально-правових відносин негативної кримінальної
відповідальності полягає в обов’язку особи, яка вчинили діяння, передбачене КК,
що містить склад злочину, перетерпіти заходи кримінально-правового характеру
при дотриманні наданих їй законом прав. І коли навіть особа буде ухилятися від
притягнення її до кримінальної відповідальності, вона все ж таки зобов’язана
перетерпіти заходи, передбачені в КК, протягом визначеного законом терміну.
Працівники правоохоронних органів зобов’язані реагувати на вчинений особою
злочин у рамках наданих їм прав. Виникнення зазначених обов’язків є першим
етапом реалізації негативної кримінальної відповідальності, що відбувається в
рамках кримінально-правових відносин.

Кримінально-правові відносини, породжені вчиненням злочину,
«викликають до життя» кримінально-процесуальні та кримінально-виконавчі
відносини. Саме в рамках (межах) цих відносин і відбувається фактична
реалізація негативної кримінальної відповідальності. Слід зазначити, що
кримінально-правові відносини продовжують своє «життя» і після реалізації
негативної кримінальної відповідальності в рамках цих відносин. Наприклад,
повторне вчинення суспільно небезпечного діяння створює в ряді випадків
кваліфікований склад злочину.

Початком реалізації негативної кримінальної відповідальності
в рамках кримінально-процесуальних відносин є передбачені законом дії
відповідної службової особи чи органу щодо суб’єкта злочину, наслідками яких
передбачаються його певні, визначені законом, обов’язки і права. Це наступний
етап реалізації негативної кримінальної відповідальності в рамках кримінально-процесуальних
відносин. Він, зокрема, охоплює собою затримання особи в процесуальному
порядку, обрання запобіжного заходу, пред’явлення обвинувачення, винесення
вироку й набрання ним законної сили.

Завершується реалізація негативної кримінальної відповідальності
в рамках кримінально-процесуальних відносин засудженням особи і набранням
законної сили обвинувальним вироком суду.

Після вступу обвинувального вироку з призначенням покарання
в законну силу кримінальна відповідальність реалізується в рамках
кримінально-виконавчих відносин, тобто під час відбування покарання. Це
наступний етап реалізації негативної кримінальної відповідальності. Зазначимо,
що на цьому етапі кримінально-правові відносини продовжують своє «життя». Це
пов’язано з наявністю в особи судимості. А судимість накладає на особу певні
кримінально-правові й загальноправові наслідки. Відбування покарання завершує
реалізацію негативної кримінальної відповідальності в рамках
кримінально-виконавчих відносин.

Після того, як особа відбула покарання, негативна
кримінальна відповідальність реалізується в рамках кримінально-правових
відносин за умови, що особа перебуває в стані судимості. І тільки її погашенням
чи зняттям негативна кримінальна відповідальність завершується в повному
обсязі, вичерпує себе.

Отже, негативна кримінальна відповідальність виникає із
вчиненням особою передбаченого КК діяння, яке містить ознаки складу злочину, і
завершується погашенням судимості.

Щодо початкового моменту виникнення негативної кримінальної
відповідальності в літературних джерелах висловлені й інші погляди.
Відзначають, наприклад, що негативна кримінальна відповідальність настає з
моменту вступу в силу обвинувального вироку суду.

Видається, що початковий момент виникнення негативної
кримінальної відповідальності не пов’язаний із вступом у силу обвинувального
вироку суду. Взагалі, негативна кримінальна відповідальність не виникає
внаслідок констатації її у вироку чи в іншому процесуальному документі. Вона є
результатом неправомірної поведінки особи, яка вчинила передбачене Кримінальним
кодексом діяння, що містить склад злочину.

Рішення Конституційного Суду України в справі
конституційного подання Міністерства внутрішніх справ України у світлі
офіційного тлумачення положень ч. З ст. 80 Конституції України (справа про
депутатську недоторканність) від 27 жовтня 1999 р. № 9 рп/99 про те, що
кримінальна відповідальність настає з моменту вступу в силу обвинувального
вироку суду, стосується не стільки моменту виникнення кримінальної
відповідальності, скільки офіційної її констатації у вироку (офіційного
підтвердження обов’язку винної особи піддатися кримінальній відповідальності) і
початку її фактичної реалізації, тобто моменту, з якого починається фактичне
перетерпіння винною особою заходів, зазначених у законі про кримінальну
відповідальність, або з моменту, коли початі (застосовані) до цього заходи
(наприклад, запобіжний захід у виді взяття під варту) були цілком законними.

Такий висновок повною мірою узгоджується з положеннями
закону про кримінальну відповідальність. Так, у ч. 1 ст. 2 КК зазначено, що
підставою кримінальної відповідальності є здійснення особою суспільно
небезпечного Діяння, що містить склад злочину. І тому логічними і законними є
дії працівників правоохоронних органів щодо порушення кримінальної справи,
затриманні особи, що вчинила злочин, і т. п.

Графічно реалізація негативної кримінальної відповідальності
виглядає так:

Реалізація негативної кримінальної відповідальності

Етап вчинення злочину

Реалізується в рамках кримінально-правових відносин

Етап процесуальних дій щодо суб’єкта злочину

Реалізується в рамках: а) кримінально-правових відносин;
б) кримінально-процесуальних відносин

Етап відбування покарання

Реалізується в рамках: а) кримінально-правових відносин;
б) кримінально-виконавчих відносин

Етап судимості

Реалізується в рамках кримінально-правових відносин

При цьому зазначимо, що негативна кримінальна
відповідальність може завершуватися до погашення чи зняття судимості. Мова йде про
звільнення від кримінальної відповідальності на підставах, передбачених
Загальною й Особливою частинами КК.

Випадки звільнення від кримінальної відповідальності в
Загальній частині КК передбачені статтями 45-49, частинами 2, 4, 5 ст. 74,
статтями 75, 79, 80, 86, 97, 104-106 КК. Водночас ст. 87 КК, що регламентує
застосування помилування, не говорить про таке звільнення. У ній передбачається
лише заміна засудженому призначеного судом покарання у виді довічного
позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше 25 років. Згідно з
Положенням про порядок здійснення помилування (затверджене Указом Президента
України від 12 квітня 2000 р. № 588), помилування здійснюється також у виді
повного або часткового звільнення від відбування як основного, так і додаткового
покарання.

У ряді випадків кримінальна відповідальність вичерпується
фактом відбуття покарання (пункти 3, 4 ст. 89; п. 1 ч. 2 ст. 108 КК).

В Особливій частині випадки звільнення від кримінальної
відповідальності, передбачені ч. 2 ст. 111, ч. 2 ст. 114, ч. З ст. 175, ч. 4
ст. 212, ч. 2 ст. 255, ч. 5 ст. 258, ч. 6 ст. 260, ч. З ст. 263, ч. 4 ст. 289,
ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 309, ч. 4 ст. 311, ч. 4 ст. 331, ч. З ст. 369, ч. 2 ст.
385 і ч. 2 ст. 396 КК.

.

Назад

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ