§ 4. Склад злочину й кваліфікація злочину :: vuzlib.su

§ 4. Склад злочину й кваліфікація злочину :: vuzlib.su

3
0

ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ


§ 4. Склад злочину й кваліфікація злочину

.

§ 4. Склад злочину й кваліфікація злочину

Кваліфікація злочину є центральним питанням вирішення
будь-якої кримінальної справи. Відповіді на питання, який саме злочин вчинено,
хто його вчинив, винний він у цьому чи невинний, якого заслуговує покарання,
можна одержати тільки в результаті правильної кваліфікації.

Кримінально-правова наука розробила поняття кваліфікації
злочинів після Другої світової війни. В 1947 році А. А. Герцензон визначив
кваліфікацію як встановлення відповідності конкретного діяння ознакам того чи
іншого складу злочину, передбаченого кримінальним законом.

Свого подальшого розвитку поняття кваліфікації набуло в
наукових працях таких учених-правознавців, як В. М. Кудрявцев, Б. А. Курінов, С
А. Тарарухін, В. О. Навроцький, які розглядають кваліфікацію не тільки як
процес встановлення точної відповідності між ознаками діяння й ознаками складу
злочину, передбаченого кримінальним законом, а ще і як юридичне закріплення в
офіційному документі результату встановленої чи невстановленої відповідності.

Найбільш повним видається визначення поняття кваліфікації,
дане В. О. Навроцьким. На його думку, кваліфікація злочинів — це результат
кримінально-правової оцінки діяння органами дізнання, попереднього
розслідування (досудового слідства), прокуратури й суду, внаслідок чого
констатовано, що скоєне є злочином, визначено норму (и) кримінального закону,
яка (і) передбачає(ють) відповідальність за скоєне, і встановлено відповідність
між юридично значущими ознаками посягання й ознаками злочину, передбаченими
законом, та процесуально закріплено висновок про наявність такої відповідності.

Кваліфікація являє собою певний розумово-логічний процес, що
здійснюється за законами формальної логіки з використанням таких прийомів і
методів, як індукція й дедукція, аналіз і синтез, сходження від абстрактного до
конкретного.

Через кваліфікацію дається правильна юридична й
соціально-політична характеристика вчиненого суспільно небезпечного діяння.

Необхідною умовою правильної кваліфікації є точне й
достовірне встановлення усіх фактичних обставин вчиненого суспільно
небезпечного діяння, а також глибоке знання чинного кримінального
законодавства. Тобто, глибоке дослідження факту вчиненого діяння має
поєднуватися з глибоким знанням закону.

Кваліфікація — це не тільки встановлення фактичних даних про
подію злочину, а й відшукання логічного зв’язку між подією злочину і конкретним
складом злочину.

Кожен злочин має безліч ознак, але далеко не всі вони
враховуються при кваліфікації: необхідно відібрати лише ті юридично значущі
об’єктивні й суб’єктивні ознаки, що входять до складу конкретно вчиненого
діяння. І якщо їх сукупність відповідатиме сукупності передбачених законом
ознак, то це свідчить про наявність у діях винної особи складу певного злочину,
а відсутність хоча б однієї з необхідних ознак — про відсутність у діях особи
конкретного складу злочину.

Кваліфікація — це, насамперед, певний розумовий процес, що
виражається в послідовному встановленні точної відповідності усіх ознак
конкретного суспільно небезпечного діяння ознакам складу злочину, закріпленого
кримінальним законом.

При цьому встановлення складу злочину як підстави
кримінальної відповідальності є головним завданням кваліфікації, а сам склад
злочину виступає в якості юридичної підстави кваліфікації.

Процес реалізації кваліфікації проходить ряд етапів, на кожному
з яких здійснюється повний цикл пізнання, наслідки якого відображаються в
певних процесуальних документах: постановах слідчого та прокурора, ухвалах та
вироках суду.

Залежно від того, хто здійснює кваліфікацію, розрізняють
офіційну й неофіційну кваліфікацію.

Офіційна (легальна) кваліфікація — це кваліфікація, що
здійснюється у кримінальних справах уповноваженими на те державою особами
(працівниками органів дізнання, слідчими, прокурорами та суддями). Наслідки
такої кваліфікації закріплюються в процесуальних документах (постановах,
ухвалах, вироках) і мають обов’язковий характер (є юридично значущими).

Неофіційна кваліфікація — це відповідна правова оцінка, що
дається окремими громадянами, науковцями у наукових статтях, монографіях,
підручниках, навчальних посібниках, у виступах на наукових конференціях тощо.
Така кваліфікація не має обов’язкового характеру (не є юридично значущою), вона
відображає лише позицію автора, але може враховуватись суб’єктами офіційної
кваліфікації.

У процесуальних документах, що складаються за результатами
офіційної кваліфікації, висновки останньої закріплюються за допомогою так
званої формули кваліфікації.

Формула кваліфікації являє собою скорочену умовну вказівку
на статті, частини й пункти статей Загальної та Особливої частин КК, якими
передбачена відповідальність за вчинене діяння. Фактично, це сукупність
цифрових та буквених позначень, що вказують на кримінально-правові норми, які
підлягають застосуванню.

У правозастосовній діяльності правильна кваліфікація
виступає необхідною умовою дотримання законності, забезпечення конституційних
прав і свобод людини і громадянина, законних інтересів юридичних осіб,
відправлення справедливого правосуддя у кримінальних справах.

.

Назад

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ