ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ
§ 3. Осудність
.
§ 3. Осудність
Аксіоматичним положенням кримінального права є те, що
правильно оцінювати фактичні ознаки вчинюваного діяння й усвідомлювати його
суспільно небезпечний характер, а також керувати своїми діями (бездіяльністю),
що є необхідною умовою вини, може тільки осудна особа. Осудність є передумовою
кримінальної відповідальності й покарання. Як кримінально-правове поняття
осудність не визначалась КК 1960 р. Новий КК законодавчо закріпив це поняття і
дав його визначення. У ст. 19 сказано, що осудною визнається особа, яка під час
вчинення злочину могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
Таким чином, осудна особа — це фізична особа, яка за віком і станом психічного
здоров ‘я може усвідомлювати свої діяння (усвідомлювати фактичну сторону і
суспільну небезпеку) і керувати ними під час вчинення злочину.
Із викладеного випливає, що питання про осудність особи
виникає лише при вчиненні нею злочину та визначенні інтелектуального й вольового
моментів її вини.
Осудність — це нормальний психічний стан особи (людини).
Осудність характеризується двома критеріями: юридичним і психологічним.
Юридичним критерієм осудності є факт вчинення злочину
психічно здоровою особою, яка здатна повною мірою усвідомлювати фактичну
сторону і суспільну небезпеку свого діяння та керувати своїми діями під час
вчинення злочину.
Психологічний критерій характеризує стан психіки особи під
час вчинення нею злочину. У свою чергу, він характеризується двома ознаками: 1)
можливістю повною мірою усвідомлювати характер своїх дій (бездіяльності), тобто
усвідомлювати як фактичну сторону, так і суспільну небезпеку свого діяння; і 2)
керувати своїми діями.
З визнанням особи осудною пов’язана і реалізація мети
кримінального покарання. Тільки осудні особи здатні правильно усвідомлювати не
тільки сутність вчиненого злочину, але й характер покарання, його вид,
соціальне призначення. За таких умов покарання, що призначене винній особі,
багато в чому визначає подальшу її поведінку, пов’язану з невчиненням нових
злочинів.
У цілому, осудність — це не тільки фактична передумова, але
й юридична підстава вини і відповідальності. Сукупність таких ознак, як вік
кримінальної відповідальності й осудність, є підставою для визнання особи суб’єктом
злочину.
.
