ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ
Висновок
.
Висновок
Історія держави і права України, багатовікової боротьби її
народу за створення своєї національної державності показує, що ця боротьба
відбувалася у надзвичайно складних умовах. Доводилося постійно протидіяти
прагненню агресивних сусідів запровадити на території України колоніальний
режим, ліквідувати не тільки паростки української національної державності, а
й навіть таке державне утворення, як Українська козацька республіка-держава
Богдана Хмельницького. Українська національна державність бере початок від
могутньої середньовічної східно-слов’янської держави — Київської Русі. Ця давня
державність дала змогу тамтешньому етносу динамічно розвиватися у
соціально-економічному та політичному аспектах, а християнство об’єднало етнос
і в духовній сфері. Було створено розвинену на той час правову систему, яка
яскраво висвітлена в унікальній пам’ятці права — Руській Правді. Отже, було
побудовано цивілізацію, яка ні в чому не поступалася західноєвропейській.
Київська Русь була своєрідним мостом між Заходом і Сходом. Вона прикрила собою
європейські держави від навали азіатських кочових племен. Київська Русь ціною
власної державності захистила народи Європи від монголо-татарської навали.
І з цього часу, протягом століть у серці українського
народу, його душі жила ідея відродження сильної держави.
Ідея розбудови української національної державності розвивалася
одночасно із формуванням української народності. Вже Данила Галицького
сучасники не без підстав називали «українським королем».
У боротьбі з підступними намірами Литви та Польщі, зазіханнями
кримського хана формувалася й міцніла козацька військово-політична організація
— Січ. Вона донині зберігається у пам’яті народній як символ української
державності, яскравий взірець української державної ідеї, зразок
самореалізації народної волі.
Українська козацька держава, створена під керівництвом гетьмана
Богдана Хмельницького наприкінці 40-х років XVII ст., посідала гідне місце
серед держав Європи. Незабаром після укладення в 1654 р. договору між Україною
і Росією царський уряд по-
слідово здійснював політику, спрямовану на ліквідацію
Української держави. Через несприятливі політичні обставини українському народу
і його лідерам не вдалося зберегти національну державність.
Несприятливими були геополітичні умови, сильними були сусідні
держави, що претендували на українські землі, могутнім був натиск Російської
імперії.
Незважаючи на трагічну долю, Українська козацька держава аж
до 80-х років XVIII ст. — це надзвичайно важлива епоха в історії українського
народу. Саме українська козацька держава після занепаду Галицько-Волинського
князівства, а потім у часи «Руїни», з відривом Правобережжя і поверненням його
під владу Польщі, стала головним місцем національно-державного життя усіх
українських земель. У Гетьманщині впродовж усього часу її існування був
своєрідний демократичний у своїй основі державний устрій. Хоча царський уряд
урізав автономію, але у свідомості народних мас зберігалась ідея
демократичності і незалежності Української держави, почуття любові до своєї
батьківщини. І коли, наприкінці XVIII ст., багатьом здавалося, що українське
національне життя померло, саме на основі національно-державних традицій попереднього
часу починалося нове відродження національної самосвідомості українського
народу, що супроводжувалося формуванням самобутньої правової системи, яка
тривалі роки існувала у формі українського звичаєвого права, втілювалася в
нормативних актах місцевих органів влади в Україні, праві місцевого
самоврядування, військовому козацькому праві. Про розвиненість українського права
свідчать результати кодифікаційних робіт, розпочаті у 30-х роках XVIII ст. під
час гетьманування Данила Апостола, коли було розроблено низку оригінальних за
формою і змістом пам’яток права, зокрема «Права, за якими судиться
малоросійський народ» 1743 р. — проект першого Кодексу українського права, який
фактично став збірником чинного до кінця XVIII ст. права в Україні.
.
