Книга п’ята ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО

Книга п’ята ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО

80
0


Книга п’ята ЗОБОВ’ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО

Зобов’язальне право є основним розділом будь-якого приватного права. Воно регулює майнові відносини у сфері виробництва і цивільного обороту. Предмет зобов’язального права — це певна поведінка зобов’язальної особи. У джерелах римського права зобов’язання — obligatio — визначалося так: зобов’язання є правовими ланцюгами, що примушують нас щось виконати відповідно до законів нашої держави.
До виникнення зобов’язання боржник абсолютно вільний: не обтяжений ніякими обіцянками, не обмежений у своїй поведінці. Вступивши в зобов’язання, він певним чином обмежує себе, обтяжує обіцянками, обмежує свою свободу, покладаючи на себе правові обов’язки, правові пута. Саме тому у визначеннях зобов’язань римські юристи наголошують на ланцюгах, кайданах, путах тощо.
Зобов’язання — це складне юридичне поняття, правовідносини, в яких сторонами є кредитор і боржник, а змістом — права і обов’язки сторін. Як і будь-які правовідносини, зобов’язання підлягає захисту з боку держави.
У сфері майнових відносин зобов’язання посідають провідне місце. Вони опосередковують усі сфери виробництва, переміщення і розподілу товарів. Виробництво, будівництво, транспортування, цивільний обіг товарів, побутове обслуговування населення, цивільно-правові операції з руху товарів здійснюються у формі цивільно-правового зобов’язання. Зобов’язання пронизують сферу майнових відносин у будь-якому суспільстві й в усі часи. Так, у Німецькому цивільному уложенні (1896 р.), положення якого вплинули на норми Японії, Бразилії, Швейцарії, Австрії, Перу та інших держав, включаючи колишній СРСР, зобов’язальному праву присвячена Друга книга.
Книга п’ята Цивільного кодексу України «Зобов’язальне право» складається з трьох розділів і 37 глав (ст. 509— 1215). Ідеться про договірні відносини, пов’язані з
переданням майна у власність, виконанням робіт, наданням послуг тощо. Крім того, книга регулює відносини, що виникають із правомірних односторонніх дій, із заподіяння шкоди і безпідставного збагачення. Кожний вид зобов’язань має особливості, що зумовлює їх відносну самостійність і створення окремих інститутів зобов’язального права. Загальні правила, що поширюються на всі види зобов’язань, становлять загальні положення про зобов’язання. До них належать норми про поняття зобов’язання, сторони зобов’язання, виконання і забезпечення виконання зобов’язання, припинення зобов’язання, правові наслідки порушення зобов’язання та відповідальність за його порушення.
Норми договірного права є переважно диспозитивними, а недоговірні зобов’язання регламентуються імперативними нормами. В регулюванні договірних відносин важливе значення надається звичаям ділового обігу.
До новел книги п’ятої необхідно віднести інститут заміни кредитора у зобов’язанні, поняття порушення зобов’язань, нову форму цивільної відповідальності (сплати штрафної неустойки), нові договори, що забезпечують економічний обіг (лізинг, договірне управління майном, факторинг, комерційна концесія тощо), нові недоговірні зобов’язання, що виникають із односторонніх правомірних дій (публічне обіцяння винагороди без оголошення конкурсу, вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення, ведення чужих справ без доручення).
Серед охоронюваних зобов’язань новим є інститут зобов’язань, які виникають внаслідок рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи, створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної або юридичної особи. Доповнено умови настання відповідальності з відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, Автономної Республіки Крим та місцевого самоврядування, відшкодування майнової шкоди фізичній особі, яка потерпіла від злочину, а також шкоди через недоліки у товарах, виконаних роботах, наданих послугах.

ПОДЕЛИТЬСЯ
Facebook
Twitter
Предыдущая статьяЦенные банкноты
Следующая статьяИ. В. ГЁТЕ :: vuzlib.su

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ