КОРОТКИЙ ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК

КОРОТКИЙ
ТЛУМАЧНИЙ СЛОВНИК

Абіогенні
цикли речовин

— комплекс атмосферних, геологічних гео­хімічних
і гідрологічних процесів.

Агрегування
— об’єднання
показників у групи за якоюсь ознакою.

Агролісомеліорація
—
система лісоводних заходів по боротьбі з засу­хою,
суховіями, ерозією грунту та ін. Включає
створення захисних лісових насаджень,
заліснення пісків, агротехнічні,
гідротехнічні, ор ганізаційно-господарські
та інші заходи.

Агротехніка
—
система прийомів вирощування
сільськогосподарських культур, технологія
рослинницгва. Включає сівозміни, обробіток
грунту, внесення добрив, підготовку насіння
до посіву, посів і по­садку, догляд за
рослинами, боротьбу з шкідниками, хворобами і
бур’янами, збирання врожаю.

Антропогенні
фактори середовища
—
внесені в природу людською діяльністю зміни,
що впливають на органічний світ. Переробляючи
природу, пристосовуючи її до своїх потреб,
людина змінює середо­вище існування тварин і
рослин, тим самим впливає на їх життя.

Антропогенний
ландшафт
—
частина природного середовища, розвиток
якого постійно підтримується людиною.

Ареал
—
область розпорсюдження на земній поверхні
певних явищ, тих або інших видів (родів, сімей)
тварин і рослин, корисних ко­палин

Атмосфера
Землі — газова
оболонка, що оточує Землю. Атмосферою
прийнято вважати область навколо Землі, в
якій газове середовище обертається разом із
Землею. Маса атмосфери близько 5,15-Ю¹⁵ т.
Атмосфера забезпечує можливість життя на
Землі і помітно впли­ває на жигтя людини.

Біогеоценоз
—
однорідна ділянка земної поверхні з певним
складом живих (біоценоз) і неживих (приземний
шар атмосфери, сонячна енергія, грунт)
компонентів і динамічною взаємодією між ними
(об­міном речовин і енергією).

Біологічні
цикли речовин
—
комплекс процесів, що характеризують жит­тєдіяльність
організмів: живлення і живильні зв’язки,
розмноження і ріст, відмирання, розклад і
мінералізація.

Біомаса
—

загальна маса особин одного виду на одиницю
поверхні або об’єму місцезнаходження. Біомаса
рослин називається фітома-сою, тварин —
зоомасою.

Біосфера
—

область активного життя на земній кулі. В
біосфері живі
організми і
середовища їх існування органічно пов язані
одне з од­ним, утворюючи цілісну динамічну
систему. Біосфера охоплює ниж­ню частину
атмосфери, гідросферу і верхню частину
літосфери.

Біота — сукупність видів рослин, тварин і
мікрооріанізмів, об’єднаних спільною областю
поширення. На відміну від біоценозу, може ха­рактеризуватися
відсутністю екологічних зв’язків між видами.

Біотоп
—
ділянка земної поверхні (суші або водойми) з
однотипними умовами середовища, зайнята
біоценозом.

Відвал
—
штучний насип із пустих порід, некондиційних
корисних ко­палин тощо.

Генетика
—
наука про закони спадковості та мінливості
організмів і методи управління ними.

Географічне
середовище
—
частина природного середовища, включена в
сферу людської діяльності, необхідна умова
існування суспільства,

Гідросфера
—

сукупність усіх водних об’єктів земної кулі:
океанів, мо­рів, рік, озер, водосховищ, боліт,
підземних вод, льодовиків і сні­гового
покриву.

Деградація
грунту
—
процес, що призводить до часткової вірати у
грунті нагромаджених органічних речовин.

Дифузія
—
рух
часток середовища, внаслідок якого
відбувається пере­несення речовини і
вирівнювання концентрацій або встановлення
рів­ного розподілу концентрацій частинок
даного виду в середовищі.

Еволюція
біологічна
—
історичний розвиток живої природи, який су­проводжується
пристосуванням організмів до умов існування,
пере­творенням біогеоценозів і біосфери.

Екологія
—
наука про відносини рослинних і тваринних
організмів, які утворюють спільності між
собою і з навколишнім середо­вищем.

Екологізація
сільськогосподарського виробництва
— об’єктивно
зумов­лена, планомірно здійснювана система
загальнодержавних, галузевих і регіональних
заходів, спрямованих на впровадження в
практику якісно нових, екологічно безпечним
видів техніки, технологій та ор­ганізації
матеріального виробництва, способів і
методів функціону­вання промислових,
аграрних та аграрно-промислових комплексів з
метою найефективнішого використання
природних ресурсів, їх збе­реження,
відтворення і примноження, підтримання
динамічної еко­логічної рівноваїи у
навколишньому середовищі. Кінцевим підсум­ком
екологізації розвитку продуктивних сил може
бути досягнен­ня (забезпечення) повної
гармонізації відносин між суспільством і
природою.

Екологічний підхід — виявлення і
дослідження зв’язків, які існують
між об’єктами
(процесами), що вивчаються, і навколишнім
середо­вищем.

Екологічна
ефективність —

аналіз ефективності вирішення екологічних
економічних або соціальних проблем для
досягнення заданих еколо­гічних показників.

Екологічна
експертиза
—
особлива комплексна діяльність з ідентифі­кації
негативних впливів виробничої діяльності на
навколишнє се­редовище і природні комплекси
з тенденціями економічного розвитку.

Екологічні
показники
—
аналітичні величини, що характеризують стан
екосистеми та її елементів, включаючи
елементи середовища (вода, повітря, земля та
ін.).

Економіка
—
сукупність виробничих відносин певної
суспільно-еконо­мічної формації, економічна
основа суспільства або його структур­ної
виробничої одиниці.

Екосистема
—
єдиний природний комплекс, який утворюють
живі орга­нізми та середовище їх існування.
Поняття «екосистема» застосо­вується до
природних об’єктів різної складності і
розмірів (весь •океан або невеликий ставок,
лісовий масив або ділянка березового гаю).

Жива
речовина
—
сукупність живих організмів біосфери,
кількісно виражена в елементарному хімічному
складі, масі та енергії. Пред­ставлена такими
організмами: автотрофними (зелені рослини),
гете­ротрофними (безхлорофільні рослини; все
живе, людина), мікросо-профними (які живляться
готовими органічними рослинами).

Заказник
—
територія (акваторія), на якій у певний сезон
або цілоріч­не охороняється ландшафт, усі або
окремі види тварин і рослин при обмеженому
використанні інших ресурсів.

Заповідник
—
територія, яка охороняється і на якій
забороняється будь-яка діяльність, що порушує
природні комплекси або загрожує їх
збереженню.

Землеробство
богарне
—
вирощування переважно зернових (частко­во —
кормових і технічних) культур на неполивних
землях в райо­нах зрошуваного землеробства.

Землеробство
зрошуване
—
впрошування сільськогосподарських куль­тур
в умовах зрошення.

Зооценоз
—
сукупність тварин, що входять до складу
біоценозу.

Інвестиція
—
довготермінові вкладення капіталу в галузі
економіки.

Кадастр
—
систематизований збір відомостей, який
складається періо­дично або шляхом
безперервних спостережень над відповідним об’­єктом.

Комплексне
використання ресурсу —

найбільш повне використання всіх
компонентів
ресурсу. Наприклад, комплексне використання
мінераль­ної сировини при видобутку сланців
передбачає одержання із від­критих порід
будівельних матеріалів, рідкоземельних
елементів, а
також
використання шахтових виробіток під
складські примі­щення.

Криза
екологічна
—
напружений стан взаємовідносин між людством
і природою, що характеризується
невідповідністю розвитку продук­тивних сил і
виробничих відносин у людському суспільстві
ресурсно-екологічним можливостям біосфери.

Лісовий
фонд —

сукупність усіх лісів як природного
походження, так
і
штучно вирощених. У складі лісового фонду
розрізняють лісові
і нелісові
площі (сільськогосподарські угіддя, просіки,
дороги тощо).

Лісові
ресурси
—
запаси деревини, а також хутровини, дичини,
грибів,
ягід,
лікарських рослин тощо в лісах. Ліси займають
3700 млн га,
або близько
30% суші земного шару.

Літосфера
—
зовнішня сфера «твердої» землі, включаючи
земну кору і частину верхньої мантії (субстрат).

Меліорація
—
сукупність організаційно-господарських і
технічних захо­дів, спрямованих на докорінне
поліпшення земель з несприятливими водними і
повітряними режимами, хімічними і фізичними
властиво­стями, які піддаються механічній
дії вітру або води. Забезпечує стійкі врожаї,
сприяє раціональному використанню землі.
Види ме­ліорації: осушення, зрошення, хімічна
меліорація, агролісомеліора­ція.

Моніторинг
—

постійне спостереження, аналіз (порівняння з
норматив­ними параметрами) і прогноз стану
навколишнього середовища в зв’язку з
господарською діяльністю людини. Розрізняють
три голов­ні ступені моніторингу: глобальний
біосферний, регіональний геосис-темний, або
природогосподарський, і локальний
біоекологічний, аб» санітарно-гігієнічний. Це
один із головних елементів системи управ­ління
середовищем. Моніторинг вимагає серйозного
обгрунтування складу показників, місця
частоти і прийомів їх аналізу та прогнозу,
узагальнення, зберігання і передачі
інформації.

Навколишнє

середовище — середовище існування і
виробничої діяль­ності людини. Під цим
терміном звичайно розуміють природне сере­довище,
що оточує людину. . Нерідко в це поняття
включають еле­менти штучного середовища (жилі
будинки, промислові підприєм­ства, канали,
водосховища тощо). З розвитком суспільного
вироб­ництва і розширення сфери людської
діяльності, яка охоплює май­же всю
географічну оболонку, стають необхідними
комплексні за­ходи з охорони навколишнього
природного середовища. Навколишне середовище
— поняття більш загальне, ніж природне
середови­ще існування.

Національне
багатство
—
народне багатство, важливий показник еко­номічного
стану країни, у вартісному вигляді —
сукупність спожив­них вартостей, створених і
нагромаджених суспільством за весь час його
виробничої діяльності.

Національний
парк —

заповідник, у який допускаються відвідувачі
для відпочинку.

Ноосфера
—
оболонка Землі, в якій виявляється вплив
людини на структуру й хімічний склад біосфери.

Охорона
природи — система заходів, спрямованих на
підтримання ра­ціональної взаємодії
суспільства і природи, яка забезпечує збере­ження
і відновлення природних ресурсів, попереджає
прямі та не­прямі негативні впливи
діяльності суспільства на природу і здоров’ї
людини.

Природа
— 1) у
широкому розумінні — весь світ у розмаїтті
його форм; 2) об’єкт природознавства; 3)
сукупність природних умов іс­нування
людського суспільства; 4) «друга природа» —
створені лю­диною матеріальні умови її
існування. Здійснення обміну речовин між
людиною і природою — закон, який регулює
суспільне вироб­ництво як необхідну умову
самого людського життя. Сукупна діяль­ність
суспільства суттєво впливає на природу, що
вимагає раціо­налізації і регулювання їх
взаємодії.

Природні
ресурси
—
важливі компоненти навколишнього середови­ща,
які використовуються в суспільному
виробництві для задо­волення матеріальних і
культурних потреб суспільства. Головні види
природних ресурсів — сонячна енергія,
внутріземне тепло, водні, земельні,
мінеральні, рослинні ресурси і ресурси
тваринного світу.

Природно-ресурсний
потенціал
—
сукупність природних процесів і явищ, яка
впливає на господарську діяльність для
одержання певного со­ціально-економічного
результату (ефекту).

Природне
техногенне середовище
—
нове утворення, яке поєднує при­родні і
техногенні елементи з певними соціально-економічними
функ­ціями.

Природокористування
—
задоволення потреб суспільства в елемента
природи, може бути прямим і непрямим. Прямим
називається без-.посереднє використання
ресурсів як джерел сировини і енергії, про­стору.

Продуктивність
біологічна —

відтворення біомаси рослин, мікроорганіз­мів,
тварин, які входять до складу тієї чи іншої
екологічної систе­ми. Звичайно виражається в
масі продукції за рік на одиницю пло­щі або .на
одиницю обсягу. В більш вузькому розумінні —
відтворення диких рослин і тварин, які
використовуються людиною. Най­більша
біологічна продуктивність спостерігається в
тропічних лісах.

Рекреація
—
відпочинок, відновлення сил людини,
витрачених у про­цесі праці. В багатьох
країнах рекреаційне обслуговування — сут­тєва
галузь економіки.

Рекреаційні

ресурси — сукупність природних ресурсів (клімат,
вода, ліс, мінеральні джерела, земля,
рослинність, ландшафти, пам’ятники культури
тощо), яка визначає умови (можливості)
відпочинку за межами постійного житла.

Ресурсний
потенціал
—
характеристика можливості використання пев­ного
ресурсу за сучасною технічного рівня
розвитку галузей, які провадять його
видобуток і переробку. Деякі відмінності
тракту­вання і складових частин має аграрний
ресурсний потенціал.

Сель
—

грунтові або грунтово-кам’янисті потоки, які
раптово вини­кають у руслах гірських рік
внаслідок різкої повені, що викликана
інтенсивними зливами, швидким сніготаненням
та іншими причина­ми. Боротьба з селями
ведеться переважно шляхом закріплення
грунтів і рослинного покриву, будівництва
спеціальних гідротехніч­них споруд.

Система
інформаційного забезпечення
—
сукупність способів і засобів, які
забезпечують збирання, зберігання, обробку та
надання інфор­мації про стан навколишнього
середовища і реалізації запланованих.
програм. Має декілька видів класифікації за
сутністю, джерелами даних, способами обробки
і перевірки.

Системний

аналіз — це сукупність методологічних і
практичних при­йомів, які використовуються
для підготовки і обгрунтування рішень
стосовно складних проблем соціального,
економічного, технічного, політичного та
іншого характеру. Такий аналіз оснований на
за­стосуванні понять і принципів системи як
єдності взаємопов’язаних елементів цілісного
для досягнення поставленої мети.

Системний
підхід
—
спосіб розв’язання практичних завдань, який
по­лягає в розгляді у єдиній системі вихідних
умов, необхідних опера­цій і засобів їх
проведення.

Стабільність
екосистеми
—
здатність протистояти будь-яким впливам і
повертаїись у початковий стан.

Стічні
води
—
води, забруднені побутовими і виробничими
відходами^ Усуваються з території населених
місць і промислових підприємств системами
каналізації.

Територіальна
комплексна схема охорони природи —

передплановин. документ у системі
регіонального планування, в якому
обгрунтованокомплекс заходів з охорони і
раціонального використання, освоєимя та
відтворення ресурсів.

Туризм
—
один із видів активного відпочинку в формі
подорожей за певними маршрутами з метою
пізнання тих чи інших районів, тери­торій.
Часто поєднується з елементами спорту.
Масштабний і неор­ганізований туризм може
несприятливо впливати на навколишнє природне
середовище, пам’ятники історії, культури та
мистецтва.

Фітоценоз
—
сукупність видів рослин на однорідній
ділянці, які пере— бувають у складних
взаємовідносинах між собою і з умовами нав­колишнього
середовища (ліс, луг, степ тощо),
характеризуються певним видовим складом,
будовою; частина біоценозу.

«Фотосинтез
— перетворення
зеленими рослинами і фотосинтезуючими
організмами променевої енергії Сонця в
енергію хімічних зв’язків органічних речовин.
Відбувається за участю поглинаючих світло
пігментів (хлорофіл та ін.).