Тема 3. ГРОШОВІ НАДХОДЖЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ Ищите Господа, когда можно найти Его, призывайте Его, когда Он близко. (Библия, книга пророка Исаии 55:6) Узнать больше о Боге
Главная Книги Статьи Реклама на сайте

ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ

Тема 3. ГРОШОВІ НАДХОДЖЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ

1. Виручка від реалізації продукції, робіт та послуг, її розподіл.
2.Фонди підприємств (Фонд відшкодування. Валовий доход. ФОП. Оподатковуваний і чистий прибуток.

1) Виручка від реалізації продукції, робіт та послуг, її розподіл.

Процес виробництва завершується доведенням продукції до споживача.
Реалізація продукції (Т´–Г´) це кінцева стадія кругообороту коштів підприємства. Виручка від реалізації продукції, робіт і послуг є основним джерелом відшкодування коштів на виробництво і реалізацію продукції, утворення доходів і формування фінансових ресурсів. В умовах ринкової економіки обсягу продажу і виручці приділяється особлива увага. Від величини виручки залежить не тільки внутрішньовиробничі відшкодування витрат і формування прибутку, а й своєчасність і повнота податкових платежів, погашення банківських кредитів, які впливають на рівень погашених відсотків, що в кінцевому рахунку відбиваються на фінансовому результаті діяльності підприємства. Виручка від реалізації продукції – це вартість реалізованих товарів, робіт, послуг.
Нормативно-законодавчі документи з оподаткування і ті, які регулюють організацію бухгалтерського обліку і звітності в Україні не містять чіткого визначення терміну “реалізація”, у податковому законодавстві він замінений на “продаж”. Відсутність чіткого визначення даних понять в чинному законодавстві призводить до того, що операція з реалізації продукції твердо не прив’язана до факту реальної оплати її вартості, до строків здійснення її оплати. Адже для організації фінансового господарства підприємства найважливіше завдання має сам обсяг реалізованих надходжень коштів від реалізації (продажу). До того ж з 1 липня 1997 року законодавчо встановлено, що обсягом виручки від реалізації продукції вважати – вартість відвантаженої продукції (виконаних робіт, наданих послуг), яка визначена в одержаних для оплати покупцем (замовником) розрахункових документах, без урахування фактичного надходження грошей.
Величина виручки від реалізації продукції залежить від: 1) кількості, асортименту та якості продукції; 2) рівня реалізаційних цін, розрахункової дисципліни. Обсяг (кількість) реалізованої продукції прямо впливає на величину виручки. Асортимент справляє двоякий вплив: чим більше виробів з високою ціною тим більша величина виручки і навпаки. Ціни – вільні, фіксовані, регульовані. Фіксовані ціні встановлюються адміністративно – державою на товари першої необхідності і на монопольні товари (газ, електроенергію), регульовані – державою: на хліб, продукти дитячого харчування тощо. Вільні – ті, що склалися на ринку залежно від попиту і пропозиції. Установлюючи вільні ціни, за основу беруть собівартість і прибуток (планову рентабельність). Потім додають акцизний збір (для підакцизної продукції) і ПДВ. Розрахунок ціни продукції можна здійснити за такими формулами: 
Ц1=С+П,
де Ц1 – ціна продукції;
С – собівартість продукції;
П – прибуток.
Ц2=С+П+АЗ+ПДВ+ТН,
де АЗ – акцизний збір;
ПДВ – податок на додану вартість;
ТН – торгова націнка.
Наприклад, собівартість підакцизного виробу А становить 4 грн. Прибуток при плановій рентабельності 25% становить 1 грн. (4х0,25=1 грн.). Ставка акцизного збору 50%, тоді ціна виробу дорівнює 10 грн. ((4х1)х100:(100-50)), а з ПДВ, що становить 20% ціна зросте до 12 грн. (10+10х0,2), а роздрібна ціна з торговою націнкою становитиме 13,8 грн. (12+12х0,15), якщо націнка буде 15%. Виручку від реалізації кожної номенклатури виробів визначається за формулою:
В=РхЦ,
де Р – кількість реалізованих виробів;
Ц – ціна. 
Кошти, що надходять від реалізації продукції покривають : 1) матеріальні витрати підприємства на виготовлення продукції, включаючи амортизацію основних фондів; 2) інші витрати, що прирівнюються до матеріальних (на соц. страхування, на створення цільових бюджетних і позабюджетних фондів); 3) на оплату праці (трудові витрати); 4) комерційні (позавиробничі, витрати, що пов’язані зі збутом продукції). Ці чотири групи витрат складають повну собівартість продукції. Такий розподіл виручки від реалізації використовується в системі оподаткування.
Виручка від реалізації надходить за оптовими цінами і планується за такою формулою: 
В=З1+ТП–З2,
де ТП – товарна продукція в плановому році. Визначається множенням кількості виробів в асортименті на оптову ціну за одиницю;
З1 – залишки нереалізованої продукції на початок планового року;
З2 – залишки на кінець планового року;
З1 і З2 – визначаються по балансу за виробничою собівартістю і перераховуються за оптовими цінами.
K – коефіцієнт перерахунку, який дорівнює відношенню вартості продукції в оптових цінах до її виробничої собівартості.

2.Фонди підприємств (Фонд відшкодування. Валовий доход. ФОП. Оподатковуваний і чистий прибуток.
Крім покриття всіх елементів собівартості продукції виручка від реалізації містить прибуток, а також ПДВ і в залежності від товару (продукції) акцизний збір, які мають у повному обсязі перераховуватися до державного бюджету, бо це накопичення, які централізуються державою.

3) Фонд відшкодування або заміщення – частина суспільного сукупного продукту, яка повинна бути відшкодована виробництву для його подальшого безперебійного функціонування. Він дорівнює вартості матеріальних затрат (сировини, матеріалів, палива, машин, обладнання тощо). Чим менше їх витрачається у розрахунку на одиницю готової продукції, тим більший національний доход (НД).
Валовий доход підприємства – це загальна сума доходу від усіх видів діяльності, отриманого протягом певного періоду в грошовій, матеріальній, нематеріальній формах. Нематеріальні форми – це товарні знаки, винаходи, патенти, ліцензії, права користування землею та іншими природними ресурсами, програмні продукти та інше. Визначається як різниця між виручкою реалізованої та матеріальними і прирівняними до них витратами. 
Фонд оплати праці (ФОП) підприємства – включає витрати на оплату праці основного виробничого персоналу підприємств, включаючи премії робітникам і службовцям за виробничі результати, стимулюючі і компенсаційні виплати, витрати на оплату праці робітників, що не зараховані в штат підприємства, але зайняті в основному виробництві.
Балансовий прибуток – загальна сума прибутку підприємства від усіх видів діяльності за звітний період, отримана як на території України, так і за її межами, яка відображена в його балансі та включає прибуток від реалізації продукції (робіт, послуг), основних доходів, нематеріальних активів, цінних паперів, інших видів фінансових ресурсів і матеріальних цінностей, а також прибуток від орендних (лізингових) та позареалізаційних операцій. 
Чистий прибуток – це валовий прибуток за мінусом обов’язкових платежів (податок на майно, рентні платежі, плата за землю, податок на транспортні засоби, отримані дивіденди, податок на прибуток). Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства = скоригованому або чистому прибутку. З чистого прибутку сплачуються різноманітні платежі, які пов’язані із застосуванням економічних санкцій до підприємства. За рахунок чистого прибутку створюються фонди нагромадження і споживання. Частина чистого прибутку може залишитись нерозподіленою. 
Прибуток і його економічний зміст. Прибуток – це грошовий вираз основної частини грошових коштів, що створені підприємствами будь-якої форми власності. Як економічна категорія він характеризує фінансовий результат діяльності підприємства. 
Прибуток – це показник, який найбільш повно відображає ефективність виробництва, обсяг і якість виробленої продукції, стан продуктивності праці, рівень собівартості. В той же час прибуток – один з основних фінансових показників плану і оцінки господарської діяльності підприємств. За рахунок прибутку здійснюються фінансові заходи по науково-технічному і соціально-економічному розвитку підприємств, збільшення фонду оплати праці їх працівників. Він не тільки джерело забезпечення внутрігосподарських потреб підприємства, але і набуває все більшого значення у формуванні бюджетних ресурсів, позабюджетних і благодійних фондів. Багатоаспектне значення прибутку посилюється з переходом економіки держави на основи ринкового господарства. Крім прибутку з найбільш уживаних економічних показників ефективності виробничої діяльності використовуються показники рентабельності. 
Якщо прибуток виражається абсолютною величиною, то рентабельність – це відносний показник інтенсивності виробництва. Він відображає рівень прибутковості відносно певної бази. Протягом останніх 25 років широко застосовується показник рентабельності, що обчислюється як відношення прибутку до середньорічної вартості Основних фондів і нормованих оборотних коштів: 

де Рв – рівень рентабельності виробництва;
П – валовий прибуток підприємства;
Офс – середньорічна вартість основних фондів;
Онк – середньорічна вартість нормативних оборотних коштів.
Рентабельність кожного виду продукції визначається за формулою:

де Рп – рентабельність продукції;
П – валовий прибуток,
С/в – собівартість продукції.

Принципи розподілу прибутку:
1) першочергове виконання зобов’язань перед державою; 
2) встановлення зацікавленості у кращих результатах господарювання; 
3) створення пільгових умов для окремих суб’єктів господарювання, діяльність яких має велике економічне значення для інвесторів.
Прибуток завжди визначається, шляхом співставлення отриманих доходів із понесеними витратами. Прибуток для цілей оподаткування підприємства податком на прибуток визначається шляхом зменшення суми скоригованого доходу на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань. Прибуток, розрахований вищевказаним чином, підлягає оподаткуванню податком на прибуток за ставкою 30%. Після сплати цього податку, у підприємства залишається та його частина, що називається чистим доходом. Кожне підприємство використовує прибуток на свій розсуд, формуючи ті чи інші грошові фонди цільового призначення: фонди нагромадження і фонди споживання. Фонди нагромадження: фонди розвитку виробництва, резервний (страховий фонд). Зокрема – це фінансування науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт; робіт по створенню, засвоєнню та впровадженню нової техніки; удосконалення технології і організації виробництва; модернізація обладнання, покращання якості продукції, технічне переозброєння, реконструкція діючого виробництва. Чистий прибуток є джерелом поповнення власних оборотних коштів. Крім того, він спрямовується на сплату по кредитах, одержаних на поповнення нестачі власних оборотних коштів і т.ін.
Поряд з фінансування виробничого розвитку, чистий прибуток спрямовується на створення фонду споживання: фонду соціального споживання, фонду матеріального заохочення та інші цілі. Так, з чистого прибутку виплачуються одноразові допомоги для тих, хто виходить на пенсію, дивіденди по акціях і вкладах членів трудового колективу в майно підприємства. Здійснюються видатки на оплату додаткових відпусток зверх встановленої законом тривалості, надається матеріальна допомога, здійснюються витрати на безкоштовне харчування, або на харчування за пільговими цінами.
Забезпечуючи виробничі, матеріальні та соціальні потреби за рахунок чистого прибутку, підприємство повинно намагатися встановити оптимальне співвідношення між фондом нагромадження і фондом споживання, враховуючи умови ринкової кон’юнктури і разом з тим стимулювати і заохочувати результати праці робітників підприємства. Отже, чистий прибуток створює стимулюючі умови господарського розвитку підприємства в умовах переходу до ринку, є важливим фактором подальшого зміцнення і розширення підприємницької діяльності.

 

 

 

 << попередня     зміст     наступна >>

polkaknig(at)narod.ru, ICQ - 474849132 © 2005-2009 Матеріали цього сайту можуть бути використані лише з посиланням на даний сайт.