РОЗДІЛ 1. РОЗВИТОК ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ МЕНЕДЖМЕНТУ Ищите Господа, когда можно найти Его, призывайте Его, когда Он близко. (Библия, книга пророка Исаии 55:6) Узнать больше о Боге
Главная Книги Статьи Реклама на сайте

ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ

РОЗДІЛ 1. РОЗВИТОК ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ МЕНЕДЖМЕНТУ
Навчальна мета
Прочитавши цей розділ, ви: 
– з’ясуєте, що таке менеджмент та які його цілі;
– зрозумієте, як класифікуються цілі менеджменту;
– дізнаєтесь, які сьогодні є основні підходи щодо розуміння поняття «менеджмент»;
– зрозумієте поділ праці працівників апарату управління.
Основні терміни й поняття: менеджмент, управління, організація, ціль, бізнес, підприємництво.

1.1. Сутність менеджменту
Термін «м е н е д ж м е н т» (від англійського слова management) – керування, управління, організація, завідування, бізнес тощо. 
Менеджмент – це особливий вид діяльності менеджера щодо керівництва людьми, змістом якої є цілеспрямований вплив на працівників апарату управління за допомогою сукупності принципів, медодів, засобів і форм наукового керівництва, використовуючи об’єктивні закони і закономірності, координацію операцій організації в умовах ринку для досягнення цілей, тобто задоволення ринкових потреб споживачів, у тому числі з питань оподаткування.
Менеджер – це професіонал високої кваліфікації у сфері управління, який відмінно орієнтується у правових питаннях, ринку, оподаткування, здатний знаходити стратегічно правильні управлінські рішення у різних сферах діяльності: підприємницькій, фінансовій, кредиту та грошового обігу, інших найскладніших ситуаціях.

Рис. 1. Схема сутності менеджменту

1.2. Розвиток теорії менеджменту
Розвиток теорії менеджменту, як й інших наук, відбувався шляхом еволюції. Більшість економістів світу поділяють розвиток її на декілька фаз, зокрема: передфазу, наукового управління, класичної школи, руху за гуманні стосунки, школу поведінських наук, сучасну фазу тощо. 
Особливістю теорії менеджменту в період передфази є перехід до ієрархічно-пірамідальної побудови організацій та застосування менеджерами в управлінні, переважно, авторитарного стилю керівництва.
Вперше інтерес до менеджменту як до науки з’явився після виходу у світ книги Ф. Тейлора «Принципи наукового управління». Так, з 1911 року в економічній літературі почали застосовувати термін «наукове управління». У період фази наукового управління праця, управлінського персоналу почала виділятися як окрема сфера діяльності, тому з’явилася потреба виділяти особливу групу людей – менеджерів або працівників апарату управління і вивчати її управлінську діяльность. На думку Ф. Тейлора, менеджмент – це поєднання матеріальних та трудових ресурсів виробництва для створення індустріальної організації.
До фази класичної школи належать провідні теоретики світу з менеджменту. Так, французький підприємець А. Файоль вперше працю менеджерів розділив на: планування, організацію, мотивація та контроль. Німецький економіст М. Вебер стверджував, що бюрократизм є ідеальний тип організації як праці управлінського персоналу, так взагалі людей, і тільки таким шляхом можна досягти максимальної ефективності будь-якої організації.
Стосовно фази руху за гуманні стосунки, як стверджує американський економіст А. Маслоу, продуктивність праці зростає тоді, коли менеджери виявляють турботу про підлеглих, при потребі консультуються з ними, надають їм можливість спілкуватися як з керівництвом, так і між собою. 
Головним у теорії періоду фази розвитку школи поведінських наук (біхевіористської школи), за твердженнями американського економіста Ф. Герцберга, є надання допомоги менеджером підлеглому в усвідомленні ним своїх власних можливостей для самовиявлення у процесі праці.
У сучасній фазі розвитку теорії менеджменту характерним є розробка моделей управлінських рішень залежно від тих чи інших ситуацій. За допомогою побудови сучасних управлінських моделей відбувається скорочення кількості впливових змінних величин після оцінки суттєвості впливу їх на кінцевий результат. Таким чином, залишаються найбільш впливові змінні складові, що дає менеджерам змогу об’єктивно описати кожну змінну зокрема, а також порівняти їх вплив між собою.

Рис. 2. Етапи розвитку теорії менеджменту

1.3. Класифікація цілей менеджменту
Ціль – це конкретний кінцевий стан або бажаний результат, якого намагається досягти група працюючих разом протягом довгого періоду. Іншими словами, чи буде попутний вітер для команди човна, яка не знає куди вона пливе.
Головна ціль менеджменту – це раціонально використовувати такі критерії, як час, матеріальні та людські ресурси.
Праця менеджерів має багатоцільовий характер, тому цілі менеджменту класифікують за багатьма критеріями, зокрема, такими як: період встановлення, зміст, структура, середовище, пріоритетність, вимірювання, повторність, ієрархія, розвиток життєвого циклу товару тощо. 
За періодом встановлення та терміном досягнення кінцевого результату цілі менеджменту можуть поділятися на стратегічні, тактичні та оперативні.
За змістом цілі менеджменту можна розділяти на організаційні, наукові, технічні, соціальні, політичні та ін.
Стосовно структури цілі менеджменту поділяють на виробничі, фінансові, кадрові, маркетингові тощо.
Відповідно до середовища цілі менеджменту поділяються на внутрішні та зовнішні.
За пріоритетністю цілі менеджменту можна поділяти на особливо пріоритетні, пріоритетні та інші.
Стосовно вимірювання цілі менеджменту можуть бути кількісно та якісно вимірювані.
За повторностю цілі менеджменту можуть поділятися на постійні та одноразові.
За ієрархією цілі менеджменту можуть стосуватися всієї організації або окремого структурного підрозділу. 
Цілі менеджменту стосовно розвитку життєвого циклу товару можуть поділятися відповідно до його етапів, зокрема, ціль проектування товару, зростання обсягу товару, максимальний обсяг товару та ціль зменшення обсягу товару.

Рис. 3. Схема класифікації цілей менеджменту

1.4. Сучасні підходи до менеджменту
У сучасній теорії менеджменту існують три основні підходи: процесійний, системний та ситуаційний.
Процесійний підхід розглядає менеджмент як процес безперервних взаємопов’язаних дій або функцій. Загальна сума всіх функцій управління є процесом управління.
При системному підході використовується теорія систем у менеджменті, тобто вивчення складного через пошук простого. Для об’єкта управління як системи основними складовими елементами можуть бути цілі, структури, завдання, технології і люди.
Ситуаційний підхід вивчає розв’язання окремих управлінських ситуацій, тобто конкретного набору обставин, які впливають на організацію протягом певного часу з метою найбільш ефективного досягнення нею цілей.
У свій час відома теоретик менеджменту француженка Марі Паркет Фоллет (1868 – 1933) з приводу ситуаційного підходу вважала, що менеджер повинен виходити із ситуації і керувати відповідно до того, що вона диктує, а не що написано у функціональному приписі.

Рис. 4. Елементи сучасних підходів до менеджменту

1.5. Види розподілу праці менеджерів
Одним із факторів підвищення результативності менеджменту є розподіл праці працівників апарату управління, тобто їх спеціалізація або розмежування повноважень, прав і відповідальності.
В економічній літературі праця управлінського персоналу поділяється на три основні види: функціональний, структурний і професійно-кваліфікаційний.
Функціональний розподіл праці працівників апарату управління грунтується на формуванні груп працівників управління, які виконують подібні функції менеджменту.
Структурний розподіл праці працівників апарату управління відбувається у двох напрямах: горизонтальному та вертикальному. Горизонтальний розподіл праці працівників апарату управління відбувається відповідно до призначення підрозділів організації. Вертикальний – для координації праці управлінського персоналу в групах та підрозділах і організації в цілому.
У результаті вертикального розподілу праці управлінського персоналу утворюються декілька рівнів управління. Для невеликих за кількістю працюючих організацій характерним є утворення двох рівнів, але у більшості випадків присутня трьохрівнева структура управління, зокрема, вищий, середній і низовий. 
До вищих рівнів управління належать менеджери, їх заступники, інші працівники апарату управління, які організовують загальне стратегічне керівництво організацією.
Від менеджерів вищого рівня вимагається, перш за все, вміти передбачати перспективу розвитку організації, визначати головні цілі, стратегію і тактику. Для виконання цього необхідні певні знання та досвід у підборі та розстановці кадрів, також розуміння особливостей технологічних процесів.
Управлінці середнього рівня відповідають за певні технологічні процеси, які відбуваються у структурних підрозділах організації, що теж мають свої підрозділи.
Менеджери середнього рівня повинні мати знання, уміння, досвід у справах міжособових відносин та організації тегнологічних процесів.
Менеджери низового рівня відповідають за технологічні процеси у пілрозділах, до складу яких входять працівники фізичної або розумової праці.
Від менеджерів низового рівня вимагається знання та навички організації щоденного трудового процесу.
Професійно-кваліфікаційний розподіл праці працівників апарату управління відображає складність виконуваних управлінських робіт за такими категоріями, як керівники, спеціалісти та службовці. 
Керівники – менеджери, у яких головним завданням є прийняття управлінських рішень та їх практичне виконання.
Спеціалісти – управлінський персонал, який розробляє проекти майбутніх управлінських рішень.
Службовці – працівники апарату управління, які забезпечують управлінською інформацією весь процес управління.

Рис. 5. Схема структури організації 

Рис. 6. Ієрархія основних рівнів менеджменту
Тести до розділу 1
1. Менеджмент у перекладі з англійської мови означає:
а) податки;
б) реклама;
в) управління, керування, завідування;
г) виробництво;
д) виховання;
ж) правильної відповіді немає.

2. Менеджмент – це:
а) особливий вид діяльності менеджера щодо керівництва людьми, змістом якої є цілеспрямований вплив на працівників апарату управління за допомогою сукупності принципів, методів, засобів і форм наукового керівництва, використовуючи об’єктивні закони і закономірності, координацію операцій організації в умовах ринку для досягнення цілей, тобто задоволення ринкових потреб споживачів, у тому числі з питань оподаткування;
б) самостійна галузь права;
в) сукупність норм щодо управління підприємствами;
г) правильної відповіді немає.

3. Предметом праці в управлінні є:
а) робоча сила;
б) інформація;
в) організація;
г) правильної відповіді немає.

4. Менеджер – це:
а) людина, яка займає посаду, але не має підлеглих;
б) людина, яка займає постійну посаду і має підлеглих;
в) людина, яка не займає посади в організації;
г) правильної відповіді немає.

5. Підприємець – це:
а) людина, яка не займає посади в організації;
б) людина, яка бере на себе ризик;
в) людина, яка займає посаду не в своїй організації;
г) правильної відповіді немає.

6. Бізнесмен – це:
а) людина, яка не займає ніякої посади в організації, але має долю в її статутному фонді;
б) людина, яка бере на себе ризик;
в) людина, яка займає посаду в організації;
г) правильної відповіді немає.

7. Функціональний розподіл праці менеджерів:
а) це утворення різних рівнів управління;
б) це формування груп працівників управління, які виконують однакові функції;
в) правильної відповіді немає.

8. У якій фазі розвитку теорії менеджменту були виявлені чотири основні функції менеджменту:
а) сучасній фазі;
б) школі наукового управління;
в) класичній школі;
г) школі наук про поведінку;
д) передфазі;
є) правильної відповіді немає.
Кросворд до розділу 1 

По горизонталі: 2. Менеджер, який розробляє проекти майбутніх рішень. 5. Засновник адміністративної школи управління. 8. Представник класичної школи в Німеччині. 10. Походить від англійського керувати, завідувати, бізнес. 11. Людина, що займається управлінням.
По вертикалі: 1. Вищий рівень управління. 3. Менеджмент у перекладі з англійської мови. 4. Подружжя школи наукового управління. 6. Менеджер, завданням якого є прийняття рішення. 7. Представник школи руху за гуманні стосунки. 9. Засновник школи наукового управління.

Ситуації до розділу 1
Ситуація 1. Менеджмент – це особливий вид діяльності менеджера. У чому особливість його діяльності? 
Ситуація 2. Менеджер – це професіонал високої кваліфікації. Яку кваліфікацію повинен мати менеджер?
Ситуація 3. Більшість економістів світу поділяють розвиток теорії менеджменту на декілька фаз. Що це за фази?
Ситуація 4. З 1911 року в економічній літературі почали застосовувати термін «наукове управління». Чия це заслуга?
Ситуація 5. Німецький економіст М. Вебер стверджував, що бюрократизм є ідеальний тип організації праці. У чому його ідеальність?
Ситуація 6. Ціль – це конкретний кінцевий стан організації. Що це за стан?
Ситуація 7. Головна ціль менеджменту – це раціональне використання ресурсів. Які це ресурси?
Ситуація 8. У сучасній теорії менеджменту існують різні підходи. Що це за підходи? Дайте їх характеристику.
Ситуація 9. Менеджмент розглядається як процес безперервно пов’язаних дій. Чи такий підхід належить до системного?
Ситуація 10. Одним із факторів підвищення результативності менеджменту є розподіл праці апаратних працівників. Як це відбувається?
Ситуація 11. У результаті вертикального розподілу праці управлінського персоналу утворюються декілька рівнів управління. Що це за рівні?
Ситуація 12. Від менеджерів вищого рівня вимагається, перш за все, уяіти передбачати перспективи розвитку організації, визначати головні цілі, стратегію і тактику. Що необхідно мати менеджеру для цього?
Ситуація 13. Менеджери розробляють проекти майбутніх рішень. До якої категорії вони належать?

Питання до розділу 1
1. Дайде визначення поняттю «менеджмент» авторами, яких Ви знаєте?
2. Коли і ким почав формуватися менеджмент як наука?
3. Які є фази теорії розвитку менеджменту?
4. Назвіть основних учених з менеджменту, над якими проблемами вони працювали?
5. Які головні цілі менеджерів і за якими критеріями їх класифікують ?
6. Які існують підходи в сучасній концепції менеджменту? Розкрийте їх сутність.
7. Для чого розподіляють працю менеджерів, на які види вона розподіляється? 
8. На які рівні розподіляється праця менеджерів?
9. На які категорії розподіляється праця менеджерів?

Література до розділу 1
1. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник. – 3-е изд. – М.: Гардарики, 1999. – 528 с.
2. Завадський Й.С. Менеджмент: «Management» – 2-е. вид. – К. – Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1998. – Т.1. – 542 с.
3. Кабушкин Н.И. Основы менеджмента: Учеб. пособие. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: ТОО «Остожье», 1999. – 336 с.
4. Казанцев А.К., Подлесных В.И., Серова Л.С. Практический менеджмент: в деловых играх, хозяйственных ситуациях, задачах и тестах: Учебное пособие. – М.: ИНФРА-М, 1998. – 367 с.
5. Кондратюк А.О., Кібенко М.Г., Олійник Г.А. Основи менеджменту: Навчальний посібник. – ВКП «Аспект».– 1999. – 210 с.
6. Кредісов А.І., Панченко С.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. – К.: Т-во «Знання», КОО, 1999. – 556 с.
7. Кузьмін О.Є. Сучасний менеджмент: Навчально-прикладний посібник. – Львів: Центр Європи, 1995. – 176 с.
8. Менеджмент (современный российский менеджмент): Учебник / Под ред. Ф.М. Русинова и М.А. Разу. – М.: ФБК-ПРЕСС, 1999. – 504 с.
9. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: «Дело» ЛТД, 1994. – 702 с.
10. Прокушев Е.Ф. Менеджмент первичного уровня. – М.: Издательский Дом «Дашков и К», 1999. – 320 с.
11. Теорія і практика управління персоналом: Навч.-метод. посібник /Авт.-уклад. Г.В. Щокін. – К: МАУП, 1998. – 256 с.
12. Хміль Ф.І. Менеджмент: Підручник. – К.: Вища шк., 1995. – 351 с.
13. Шегда А.В. Основы менеджмента: Учебное пособие. – К.: Товариство «Знання», КОО, 1998. – 512 с.
14. Шершньова З.Є., Оборська С.В. Стратегічне управління: Навч. посібник. – К., КНЕУ, 1999. – 384 с.

 

<< попередня     зміст     наступна >>

polkaknig(at)narod.ru, ICQ - 474849132 © 2005-2009 Матеріали цього сайту можуть бути використані лише з посиланням на даний сайт.