РОЗДІЛ 4. ФУНКЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ Ищите Господа, когда можно найти Его, призывайте Его, когда Он близко. (Библия, книга пророка Исаии 55:6) Узнать больше о Боге
Главная Книги Статьи Реклама на сайте

ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ

РОЗДІЛ 4. ФУНКЦІЇ МЕНЕДЖМЕНТУ 
Навчальна мета
Прочитавши цей розділ, ви:
– з’ясуєте, що таке функції в менеджменті, як вони класифікуються;
– зрозумієте, у чому сутність функцій планування, організації, мотивації та контролю;
– дізнаєтесь, що таке спеціальні функції менеджменту; 
– зрозумієте, яке значення функцій менеджменту в галузях народного господарства.
Основні терміни й поняття: функція менеджменту, планування, організація, мотивація, контроль, спеціальні функції.

4.1. Поняття і класифікація функцій менеджменту
Слово “ф у н к ц і я” – від латинського functio, що в перекладі українською мовою означає виконання, коло діяльності, призначення, обов’язок тощо.
Функції менеджменту – це види цілеспрямованої діяльності щодо керованого об’єкта, зумовлені кооперацією і поділом праці серед управлінського персоналу.
Функції менеджменту вперше в теорії управління класифікував французький учений А. Файоль. Він виділив чотири основних функцій менеджменту: планування, організацію, мотивацію та контроль.
Кожна із чотирьох функцій менеджменту є для організації життєво важливою, але планування забезпечує основу для інших функцій, і тому вважається головною серед них. Решта ж функцій орієнтовані на виконання оперативних, тактичних та стратегічних планів організації.

Рис. 9. Циклічний взаємозв’язок функцій менеджменту

4.2. Планування як функція менеджменту 
Планування як функція менеджменту – це розробка змісту та послідовності дій, направлених на досягнення запланованих цілей управління.
Першим кроком у плануванні є розробка наступних цілей: внесення моменту організації діяльності, спонукання менеджерів до погодження своїх щоденних дій з перспективними, контроль фактичних результатів роботи організації.
Основними принципами функції планування є: повнота (охоплення всіх напрямів діяльності організації), точність (кількісні та якісні показники дій), економічність (окупність затрат на планування), безперервність (зміни як у просторі, так і у часі), гнучкість (постійне коригування залежно від ситуації), масовість (залучення виконавців до розробки планів).
Основними методами планування є: метод послідовного опису операцій (у вигляді таблиць тощо), побудова графіків виконання (де передбачено строки виконання і виконавці), сітьове планування (графічне зображення послідовності робіт), метод робочого календаря ( план на короткий період). 
Цілі управління – це майбутній стан об’єкта управління, який хоче досягти колектив організації своєю працею.
Основна роль цілей управління – це бути контрольним стандартом, з яким порівнюють фактично досягнуті результати як окрема особа, так і весь колектив.
Основними вимогами до цілей є реальність, зрозумілість, кількісна та якісна визначеність, розмежованість тощо.
Управління щодо цілей – це метод управління, який об’єднує планування і контроль у сфері людських відносин.
Етапи процесу управління за наступними цілями: розробка цілей, планування дій, перевірка й оцінка дій, коригування дій.
Плани класифікують за такими ознаками: предметами планування (цілей, засобів, процесів), строками планування (довгострокові, середньострокові, короткострокові, оперативні), масштабами планування (загальноорганізаційні, галузеві, проектні), сферами планування (фінансова, виробнича, персоналу тощо).
Основними видами планів є політика організації, обов’язкові документи, процедури, методи, правила, бюджет, програми, проекти, тайм-менеджмент.
Політика організації – це напрям розробки управлінських рішень менеджерами організації.
Обов’язковий документ – це вказівка, яка надходить в організацію ззовні, з вищих за ієрархією управлінських структур.
Процедура – це план багаторазового використання при досягненні цілей.
Метод – це типовий план дій, але більш деталізований, ніж процедура.
Правило – це принцип регулювання, вказівка, які обов’язково необхідно виконати або застосувати.
Бюджет – це план отримання результатів, які показані в кількісному цифровому вимірі, зокрема у грошових сумах.
Програма – це план одноразового застосування для прийняття спеціального рішення в межах загальних цілей організації.
Проект – це частина загальної програми для щоденної діяльності підрозділу в організації.
Тайм-менеджмент – це план менеджера найбільш ефективного використання особистого робочого часу та постійний контроль за його використанням. 

Рис. 10. Етапи процесу управління щодо цілей

Рис. 11. Основні види планів

Кросворд до параграфа 4.2

По горизонталі: 2. Заключний етап управління щодо цілей. 3. Принцип планування. 5. Ціль на термін більше 3-х років. 8. Одна з функцій менеджменту. 10. План до 1-го року. 11. Деталізований план на короткий термін. 12. Цілі високої керованості організацією. 14. Принцип мінімальних затрат. 16. План, що визначає витрати.
По вертикалі: 1. Метод планування, де конкретизується термін. 17. Перший етап управління щодо цілей. 4. Цілі, що характеризують розширення виробництва. 6. Принцип найефективнішого використання часу.7. План боротьби за перше місце на ринку. 8. Один із етапів управління щодо цілей. 9. Один із принципів планування. 18. Цілі, які направлені на покращання умов праці. 15. Цілі з терміном до 3-х років.13. Процес досягнення цілей.

4.3. Організація як функція менеджменту 
Функція організації – це процес систематичного коригування багатьох завдань і взаємовідносин між людьми, що їх виконують.
Організація будь-якого технологічного процесу складається зі структурної організації та організації самого процесу.
Структурна організація – це процес визначення відповідальних за певну функцію в організації та перелік виконавчих органів, згідно з нормами керованості, її апарату управління.
Чисельність підлеглих, якими може ефективно керувати одна людина, залежить від можливостей менеджера, кількості його помічників, здібностей працівників, видів виконуваних робіт, їх стандартизації та розміщення робочих зон чи місць.
Організація процесу – це комплекс таких дій менеджера, як формулювання рішень, визначення необхідності ресурсів для виконання рішення, своєчасне доведення рішень до виконавців і контроль за виконанням рішень.
У великих організаціях для визначення відповідальності підлеглих керівник делегує їх повноваження.
Повноваження – це надання підлеглому обмеженого права використовувати ресурси організації та направляти зусилля співробітників на виконання відповідних завдань.
До основних повноважень належать лінійні, рекомендовані, паралельні, функціональні тощо.
Лінійні повноваження – це безпосереднє передавання керівником обмеженого права на розподіл ресурсів підлеглому.
Рекомендовані повноваження – це надання керівником права підлеглому проводити консультації лінійним керівникам за їх проханням.
Паралельні повноваження – це надання керівником права підлеглому відхиляти рішення лінійного керівництва з метою контролю лінійних повноважень.
Функціональні повноваження – це надання керівником права підлеглому як пропонувати, так і забороняти рішення лінійних керівників.
Делегування повноважень – це засіб, за допомогою якого керівники розподіляють між підлеглими багаточисельні завдання, направлені на досягнення цілей усієї організації.
Відповідальність (у контексті делегування повноважень) – це відповідальність підлеглого за результати виконання завдання перед своїм керівником. Вона настає тільки після передачі повноважень.
До основних заходів попередження порушень дисципліни належать усні попередження, письмові, штраф, перевід працівника в інший підрозділ, перевід на меншу за рівнем оплати посаду, звільнення.

Рис. 12. Організація процесу

Рис. 13. Основні види повноважень

Кросворд до параграфа 4.3

По горизонталі: 1. Обмежене право використовувати ресурси. 2. Розподіл повноважень між співробітниками. 3. Визначення відповідальних за певні функції. 4. Надання підлеглому обмеженого права. 5. Повноваження, які безпосередньо передаються підлеглим. 6. Апарат управління для надання консультацій. 7. Апарат управління для виконання основних функцій. 8. Повноваження, що дають право як забороняти, так і пропонувати рішення лінійним керівникам.
По вертикалі: 1. Сукупні повноваження. 2. Наслідок виконання завдань вищого керівництва. 3. Повноваження відхиляти рішення лінійних керівників. 4. Апаратні повноваження для надання консультацій. 5. Тип апарату управління. 6. Одна з функцій менеджменту. 7. Встановлення правил, процедур для обмеження повноважень.

4.4. Мотивація як функція менеджменту
Мотивація – це процес заохочення себе та інших до праці з метою досягнення особистих цілей або організації.
Як і чому заохочуює людина себе, влучно визначив у свій час А. Сміт. На його думку, природне бажання людей покращити свій добробут і є великим стимулом до праці. Для менеджера є головним завданням знаходити ті стимули, які цікавлять кожного з підлеглих управлінської структури, і використовувати їх в управлінні.
Теоретично мотиваційний процес складається зі стадій виникнення фізіологічних, психологічних або соціальних потреб, шукання шляхів задоволення чи пригнічення або непомічання потреб, визначення напрямів дій, виконання дій, одержання винагороди за виконану дію, усунення потреб.
Основними методами мотивації до праці є застосування “батога та пряника”, психології та сучасної теорії мотивації.
Метод “батога та пряника” – це вплив на людину через наділення або втрату тих чи інших ресурсів.
Метод псигології – це вплив однієї особи в організації на іншу за допомогою слова.
Менеджер, перш ніж говорити слово підлеглому, повинен враховувати його психологічні особливості: здібності, волю, темперамент, сумістність, авторитет тощо.
Сучасні методи мотивації до праці поділяються на змістовні та процесуальні. Змістовні грунтуються на внутрішній мотивах людей, які змушують їх діяти так, а не інакше. Процесуальні – на поведінці людей з урахуванням їх сприйняття та знання.
До змістовних теорій мотивації належать такі: теорія потреб А. Маслоу, теорія Х/У Д. Мак-Грегора, теорія двох факторів Ф. Герцберга, продуктивності Д. Мак-Клелланда, теорія очікувань В. Врума тощо.
А. Маслоу (1908 – 1970) виділяв п’ять видів потреб: фізіологічні, безпеки, належності до певної соціальної групи, поваги до себе і самоствердження.
Д. Мак-Грегор (1906 – 1964) висунув «теорію Х» і «теорію У», у яких характеризував різне ставлення працівників до роботи. За «теорією Х» є люди, які вимагають постійного контролю за їх роботою, і за «теорією У» – ініціативні виконавці.
Д. Мак-Клелланд стверджував ідею потреб людини до досягнень, співучасті, влади.
Ф. Герцберг зробив висновок, що при відсутності незадоволення не може бути задоволення.
В. Врум розробив модель «шлях-ціль», тобто підкреслив роль суб’єктивного вибору шляху для досягнення цілі.
До процесуальних теорій мотивації належать такі: чекання, справедливість, модель Портера-Лоулера тощо.
Теорія справедливості – це суб’єктивна оцінка відповідності отриманої винагороди до затрачених зусиль і співставлення її з винагородою інших працівників, що виконували подібну роботу.
Процес мотивації за Портером-Лоулером залежить від намагань працівника, оцінки своєї ролі у процесі праці, результатів виконаної роботи, винагороди, ступеня задоволення. Усе це об’єднує теорію чекання і справедливості.

Рис. 14. Схема мотиваційного процесу

Рис. 15. Піраміда Маслоу

Кросворд до параграфа 4.4

По горизонталі: 4. Вчений, який поєднував теорію справедливості і чекання. 6. Мотив до влади. 7. Розмір зарплати керівників. 9. Зарплата у вигляді доплати. 10. Державні мотиваційні важелі. 11. Одна з процесуальних теорій. 13. Наука, що вивчає вплив за допомогою слова. 15. Вчений з теорії мотивації. 16. Метод мотивації. 
По вертикалі: 1. Вчений, що працював над проблемами мотивації. 2. Один із засобів мотивації. 5. Функція з проблем стимулів. 3. Від чого визначають зарплату керівників. 8. Внутрішнє бажання людини у задоволенні потреб? 11. Дії щодо досягнення своїх потреб. 12. Мотиви за визначенням Мадсона. 14. Мотиви, що викликані страхом. 17. Вчений економіст, що розробив теорію двох факторів мотивації.
4.5. Контроль як функція менеджменту 
Контроль – це процес, за допомогою якого керівництво організації визначає, чи правільні їх рішення і чи не потребують вони корегування, тобто змін у ту чи іншу сторону.
Процес контролю – це послідовність дій, яка складається із встановлення стандартів, виміру фактично досягнених результатів і проведення корегування у випадках суттєвого відхилення досягнених результатів від попередньо встановлених стандартів.
Функція контролю проводиться за допомогою попереднього, поточного і заключного видів. Попередній відбувається до фактичного початку робіт у процесі їх планування, поточний – під час проведення робіт і заключний – після проведених робіт. Останні два – за допомогою зворотного зв’язку.

Рис. 16. Процес контролю
Основним вимогам проведення ефективного контролю відповідають стратегічна його направленість, орієнтир на результат, своєчасність, гнучкість, економічність тощо.

Рис. 17. Основні види контролю
Кросворд до параграфа 4.5

По горизонталі: 2. На, що необхідно орієнтувати контроль. 3. Один із принципів контролю. 5. Вид контролю. 6. Принцип контролю. 10. Одна із систем контролю. 13. Вид контролю до початку робіт. 14. Характеристика принципу контролю. 15. Визначення правільності рішень менеджером.
По вертикалі: 1. Вид контролю після робіт. 4. Критерій оцінки виконання фінансового плану. 5. Служба проведення контролю в організації. 7. Етап контролю. 8. Вид контролю. 9. Система контролю. 11. Один із видів контролю.

4.6. Спеціальні функції менеджменту
Коли основні функції менеджменту притаманні всім організаціям будь-якої галузі народного господарства, то спеціальні – організаціям певних галузей економіки або певним органам управління.

Рис. 18. Схема структури спеціальних функцій менеджменту
Спеціальні функції менеджменту розподіляються за формою поділу процесу управління на складові частини, наприклад, технологічна підготовка виробництва, матеріально-технічне забезпечення, капітальне будівництво і реконструкція, організація праці і заробітної плати, бухгалтерський облік і фінансова діяльність, зовнішньоекономічний зв’язок тощо.

Тести до розділу 4
1. Який вчений вперше класифікував функції менеджменту?
а) Тейлор;
б) Мескон;
в) Хміль;
г) Лі;
д) Файоль;
е) Заварський;
є) правильної відповіді немає.

2. Планування як функція менеджменту – це:
а) розробка стратегії та тактики діяльності підприємства;
б) система правил, яка дає змогу члену організації визначити свою позицію та поведінку в організації;
в) вид управлінської діяльності, що дає змогу впливати на об’єкт керування для досягнення поставлених цілей;
г) майбутній стан об’єкта управління, який хоче досягти колектив організації своєю працею;
д) розробка та послідовність дій;
е) розробка змісту та послідовність дій, направлених на досягнення запланованих цілей управління;
є) правильної відповіді немає.

3. Цілі управління – це: 
а) мета підприємства;
б) метод управління, який об’єднує планування і контроль у сфері людських відносин;
в) метод досягнення мети підприємства;
г) майбутній стан об’єкта управління, який хоче досягти колектив організації своєю працею;
д) всі відповіді правільні;
е) правильної відповіді немає.

4. Основна роль цілей підприємства – це: 
а) бути контрольним стандартом, з яким порівнюють фактично досягнуті результати як окремої особи, так і колективу;
б) не бути стандартом, з яким порівнюють досягнуті результати;
в) прибуток підприємства;
г) не мати недорахувань;
д) бути контрольним стандартом, з яким порівнюють планово досягнуті результати;
е) правильної відповіді немає.

5. Які основні принципи функції планування (3 відповіді)?
а) повноти, точності;
б) масовості, керування;
в) економічності, безперервності;
г) соціальності;
д) гнучкості, масовості;
е) політичності;
є) графічності;
ж) планування, політичності

6. Що не належить до методів планування (2 відповіді)?
а) конкретизація цілей;
б) розробка стратегій;
в) метод послідовного опису операцій;
г) побудова графіків виконання;
д) метод сітьового планування;
е) метод робочого календаря.

7. Суть принципу безперервності:
а) планування досягне поставлених цілей тоді, коли воно буде здійснюватися не епізодично, а безперервно як у часі, так і у просторі;
б) при плануванні потрібно максимально досягти високої точності економічних параметрів, кількісних та якісних характеристик дій;
в) планування повинно охоплювати всі галузі діяльності підприємства;
г) обгрунтовані плани можуть бути розроблені тільки при залученні до процесу планування співробітників, які виконуватимуть ці плани;
д) витратоємність повинна бути меншою за ефект, що очікується від запланованих показників, дій, процесів;
е) правильної відповіді немає;
є) всі відповіді правильні.

8. Управління щодо цілей – це:
а) майбутній стан об’єкта управління, який хоче досягти колектив органзації своєю працею;
б) розробка змісту, послідовних дій підприємства;
в) розробка нормативів щодо досягнення цілей;
г) метод управління, який об’єднує планування і контроль у сфері людських відносин;
д) метод управління, який не об’єднує планування і контроль у сфері людських відносин;
е) об’єднання планів різних типів;
є) правильної відповіді немає.

9. Що входить до етапів процесу управління щодо цілей (3 відповіді)?
а) предмет планування;
б) розробка цілей, планування дій;
в) перевірка та оцінка дій;
г) перевірка обліку;
д) перевірка дій і управління персоналом;
е) управління персоналом;
є) корегування дій;
ж) правильної відповіді немає.

10. Класифікація планів за строками (2 відповіді):
а) тактичні;
б) стратегічні, тактичні;
в) довгострокові, середньострокові;
г) великі, середні;
д) короткострокові, оперативні;
е) малі, оперативні;
є) тактичні, малі, великі;
ж) правильної відповіді немає.

11. Класифікація планів за маштабами планування (3 відповіді):
а) план цеху;
б) план території;
в) план підприємства;
г) план підрозділу;
д) план місцевості;
е) план села;
є) план проекту;
ж) план країни;
з) правильної відповіді немає.

12. Організація як процес – це: 
а) одна з функцій менеджменту являє собою процес систематичного корегування багатьох завдань і взаємовідносин між людьми, що їх виконують;
б) один з принципів менеджменту являє собою елемент корегування багатьох завдань і взаємовідносин між людьми, що їх виконують;
в) група людей, діяльність яких свідомо корегується для досягнення загальної мети або цілей;
г) один з критеріїв менеджменту являє собою процес корегування багатьох завдань;
д) правильної відповіді немає.

13. З яких частин складається організація як процес (2 відповіді)?
а) економічна організація;
б) управлінська організація;
в) соціальна організація;
г) технологічна організація;
д) структурна організація;
е) організація технології;
є) організація управління;
ж) організація процесу;
з) правильної відповіді немає.

14. Надання підлеглому обмеженого права використовувати ресурси організації і направляти зусилля співробітників на виконання відповідних завдань – це:
а) відповідальність;
б) делегування повноважень;
в) повноваження;
г) структурна організація;
д) організація процесу;
е) правильної відповіді немає.

15. Делегування повноважень – це:
а) засіб, за допомогою якого керівники розподіляють між собою багаточисельні завдання;
б) засіб, за допомогою якого робітники розподіляють між собою багаточисельні завдання для досягнення цілей всієї організації;
в) засіб, за допомогою якого керівники розподіляють між працівниками багаточисельні завдання, які направлені на досягення цілей всієї організації;
г) засіб, за допомого якого керівники застосовують свою владу у власних цілях;
д) правильної відповіді немає.

16. Відповідальність – це:
а) відповідальність керівника за життя працівників;
б) результат діяльності керівника;
в) відповідальність працівника за результати виконання завдань перед тим, хто йому передає повноваження;
г) відповідальність керівника за результати виконаних завдань працівником;
д) функція менеджменту;
е) правильної відповіді немає.

17. Межі повноважень – це:
а) ліміти;
б) обмеження;
в) обмеження, які визначаються процедурами, правилами, інструкціями як письмово, так і усно;
г) обмеження, які не визначаються правилами;
д) ліміти, які визначаються Верховною Радою України;
е) правильної відповіді немає.

18. Які є види повноважень (2 відповіді)?
а) консультативні;
б) лінійні;
в) рекомендуючі;
г) апаратні;
д) економічні;
е) соціальні;
є) політичні;
ж) психологічні.

19. Апаратні повноваження – це:
а) відповідальність керівників;
б) сукупність повноважень рекомендуючих, паралельних та економічних;
в) сукупність повноважень рекомендуючих, соціальних, економічних;
г) сукупність повноважень рекомендуючих, паралельних, політичних;
д) сукупність повноважень рекомендуючих, паралельних, функціональних;
е) правильної відповіді немає.

20. Функціональні повноваження – це:
а) повноваження консультативного характеру;
б) повноваження економічного характеру;
в) повноваження соціального характеру;
г) повноваження політичного характеру;
д) повноваження як пропонувати, так і забороняти рішення лінійних керівників;
е) правильної відповіді немає;
є) всі відповіді правильні.

21. Мотивація – це:
а) процес заохочення себе та інших до праці з метою досягнення особистих цілей організації в цілому;
б) надання підлеглому обмеженого права використовувати ресурси організації;
в) обмеження, які визначаються процедурами, правилами тощо;
г) повноваження, що передаються безпосередньо від керівника до підлеглого;
д) правільної відповіді немає.

22. Існують такі форми здійснення мотиваційних процесів (3 варіанти):
а) метод змістовності;
б) метод психології;
в) метод «батога та пряника»;
г) метод прямого впливу;
д) методи сучасної теорії мотивації;
е) правильні відповіді а) і в).

23. Розрізняють такі методи сучасної теорії мотивації (2 варіанти):
а) прямі;
б) змістовні;
в) процесуальні;
г) табличні;
д) непрямі;
е) правильної відповіді немає.

24. Встановлення нових потреб належать до: 
а) “теорії Х” Мак-Грегора;
б) теорії 2-х факторів Герцберга;
в) теорії потреб Маслоу;
г) теорії продуктивності Мак-Лейлонда;
д) теорії очікувань Вірума.

25. Процесуальні теорії включають у себе (2 варіанти):
а) теорію продуктивності;
б) теорію чекань та теорію справедливості;
в) теорію очікувань;
г) теорію моделі мотивації Портера-Лоулера;
д) правильна відповідь б);
е) правильної відповіді немає.

26. Для того, щоб стимулювати ініціативу робітників, робітник повинен (2 варіанти):
а) своєчасно дізнаватись про результати своєї роботи, а також точно знати місце та значення своєї діяльності в межах робочого процесу;
б) вміти проектувати та викоритовувати інновації;
в) вміти передавати свої ідеї та розробки як усно, так і письмово;
г) правильної відповіді немає;
д) мати можливість самостійно розподіляти частину своєї роботи та мати право безпосередньо звертатися до вищих керівників.

27. Контроль – це:
а) характеристика управління, яка дозволяє виявити проблеми і скорегувати їх;
б) послідовність дій апарату управління, що складається із встановлення стандартів;
в) процес, за допомогою якого керівництво організації визначає, чи правильні їх рішення і чи не потребують вони корегування;
г) правильної відповіді немає;
д) процес заохочення себе та інших до праці з метою досягнення цілей.

28. За допомогою чого можна швидко адаптувати організацію до умов навколишнього средовища?
а) процесу контролю;
б) функції контролю;
в) контролю;
г) поточного контролю;
д) правильна відповідь а);
е) правильної відповіді немає.

29. Процес контролю – це:
а) послідовність дій управлінння, яка складається із встановлення стандартів виміру фактично досягнутих результатів і проведення корегування;
б) процеси, які групуються на внутрішніх мотивах;
в) процес, за допомогою якого керівництво визначає, чи правильні їх рішення, чи не потребують вони корегування;
г) процес, що проводиться після проведення робіт, за допомогою зворотного зв’язку;
д) правильної відповіді немає.

30. Існують такі основні види контролю як (3 варіанти):
а) попередній контроль;
б) поточний контроль;
в) зовнішній контроль;
г) заключний контроль;
д) правильна відповідь б) і в);
е) правильної відповіді немає.

31. Функція контролю – це:
а) характеристика, що проводиться під час проведення робіт, за допомогою зворотного зв’язку;
б) характеристика управління, яка дозволяє виявити проблеми і скорегувати їх відповідно до вимог діяльності організації до того, як ці проблеми переростуть у кризовий стан;
в) характеритика, що проводиться після проведених робіт, за допомогою зворотного зв’язку;
г) правильної відповіді немає;
д) процес, за допомогою якого керівництво організації визначає рішення.

32. Розрізняють такі етапи процедури контролю (2 варіанти):
а) визначення необхідності ресурсів для виконання рішень;
б) розробка стандартів, критеріїв, а також співставлення реальних результатів із стандартами;
в) корегування дій, направлених на покращання результатів;
г) контроль за виконанням рішень;
д) правильна відповідь а) і г);
е) правильної відповіді немає.

33. Для того, щоб був контроль ефективний, необхідно мати (3 варіанти):
а) стратегічну направленість контролю та орієнтувати контроль на результати;
б) співставлення реальних результатів із стандартами;
в) корегувати дії, направлені на покращання результатів;
г) своєчасно та гнучко контролювати;
д) використовувати простоту в контролі та економічно контролювати;
е) правильної відповіді немає.

34. Контроль, що відбувається до початку виконання робіт належить до:
а) поточного контролю;
б) внутрішнього контролю;
в) попереднього контролю;
г) заключного контролю;
д) правильної відповіді немає.

35. Яким організаціям притаманні спеціальні функції? 
а) усім організаціям;
б) певним галузям економіки або певним органам управління;
в) фінансовим органам;
г) правильної відповіді немає.

36. На які частини за формою поділу процесу управління можуть розділятися спеціальні функції менеджменту?
а) на дві частини;
б) на внутрішні і зовнішні;
в) на підготовку технологічного процесу, ресурсне забезпечення, будівництво, заробітну плату, облік, фінанси, зовнішньоекономічний зв’язок;
г) на тактичний і стратегічний напрями технологічного процесу;
д) правильної відповіді немає.

Ситуації до розділу 4
Ситуація 1. Функції менеджменту – це види цілеспрямованої діяльності щодо керованого об’єкта. Що це за діяльність?
Ситуація 2. Функції менеджменту вперше в теорії управління класифікував французький учений А. Файоль. Він виділив чотири основні функції менеджменту. Що це за функції?
Ситуація 3. Першим кроком у плануванні є розробка цілей. Які це можуть бути цілі?
Ситуація 4. Цілі управління – це майбутній стан об’єкта управління, який хоче досягти колектив організації своєю працею. Який повинен бути бажаний стан будь-якої організації у майбутньому?
Ситуація 5. Основна роль цілей управління – це контрольний стандарт, з яким порівнюють фактично досягнені результати як окремої особи, так і всього колективу. Що може служити контрольним стандартом в організації?
Ситуація 6. Основними видами планів є політика організації, обов’язкові документи, процедури, методи, правила, бюджет, програми, проекти, тайм-менеджмент. У чому їх сутність?
Ситуація 7. Функція організації – це процес систематичного корегування багатьох завдань і взаємовідносин між людьми, що їх виконують. Як відбувається корегування?
Ситуація 8. Організація будь-якого технологічного процесу складається зі структурної організації й організації самого процесу. У чому їх сутність?
Ситуація 9. Повноваження – це надання підлеглому обмеженого права використовувати ресурси організації і направляти зусилля співробітників на виконання відповідних завдань. Чому обмежуються права підлеглого?
Ситуація 10. До основних повноважень належать лінійні, рекомендуючі, паралельні, функціональні тощо. У чому їх сутність?
Ситуація 11. Делегування повноважень – це засіб, за допомогою якого керівники розподіляють між підлеглими багаточисельні завдання, направлені на досягнення цілей усієї організації. Що служить таким засобом в організації?
Ситуація 12. Відповідальність (у контексті делегування повноважень) – це відповідальність підлеглого за результати виконаних завдань перед своїм керівником. Вона настає тільки після передачі повноважень. Чому це відбувається після, а не до передачі повноважень?
Ситуація 13. Як і чому заохочуює людина себе, влучно визначив у свій час А. Сміт. Що мав на увазі А. Сміт?
Ситуація 14. Основними методами мотивації до праці є застосування “батога та пряника”, психології та сучасної теорії мотивації. У чому їх сутність?
Ситуація 15. Менеджер, перш ніж говорити слово підлеглому, повинен враховувати його психологічні особливості. Які це особливості?
Ситуація 16. Сучасні методи мотивації до праці розділяють на змістовні та процесуальні. У чому їх сутність?
Ситуація 17. Контроль – це процес, за допомогою якого керівництво організації визначає чи правильні їх рішення, і чи не потребують вони корегування. Яким чином можна це визначити?
Ситуація 18. Функція контролю проводиться за допомогою попереднього, поточного і заключного його видів. Чим відрізняються вони між собою?
Ситуація 19. Спеціальні функції менеджменту поділяються за формою поділу процесу управління на складові частини. Які це складові частини?

Питання до розділу 4
1. Який учений уперше в теорії управління класифікував функції менеджменту і як?
2. Що таке планування, цілі управління та їх основна роль?
3. Дайте характеристику основним принципам та методам функції планування.
4. Що таке управління за цілями та які етапи даного процесу?
5. За якими ознаками класифікуються плани?
6. Дайте характеристику основних видів планів. 
7. Охарактеризуйте організацію як функцію менеджменту, її складові.
8. Чому не може існувати менеджмент без організації?
9. Що таке організація процесу, і з яких дій менеджера вона складається? 
10. Що таке повноваження, які з них основні?
11. Що таке делегування повноважень та їх характеристика?
12. Що таке відповідальність (у контексті делегування повноважень), коли вона наступає?
13. Назвіть основні заходи попередження порушень дисципліни в будь-якій організації.
14. Що таке мотивація та які основні її методи?
15. Дайте характеристику основних теорій мотивації, що належать до процесуальних?
16. Дайте характеристику основних теорій мотивації, що належать до змістовних?
17. Що таке контроль, процес контролю та функція контролю?
18. Охарактеризуйте послідовність процесу контролю, у чому їх сутність?
19. Охарактеризуйте основні види контролю.
20. Назвіть основні вимоги ефективного контролю.
21. Які основні особливості спеціальних функцій менеджменту?

Література до розділу 4
1. Виханский О.С., Наумов А.И. Менеджмент: Учебник. – 3-е изд. – М.: Гардарики, 1999. – 528 с.
2. Завадський Й.С. Менеджмент: «Management». – 2-е. вид. – К.: Українсько-фінський інститут менеджменту і бізнесу, 1998. – Т. 1. – 542 с.
3. Кабушкин Н.И. Основы менеджмента: Учеб. пособие. – 2-е изд., испр. и доп. – М.: ТОО «Остожье», 1999. – 336 с.
4. Колот А.М. Мотивація, стимулювання й оцінка персоналу: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 1998. – 224 с.
5. Кредісов А.І., Панченко С.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. – К.: Т-во «Знання», КОО, 1999. – 556 с.
6. Кузьмін О.Є. Сучасний менеджмент: Навчально-прикладний посібник. – Львів: Центр Європи, 1995. – 176 с.
7. Мартиненко Н.М. Менеджмент фирмы: Книга для предпринимателей, для студентов економических специальностей вузов. – К.: МП «Леся», 1995. – 368 с.
8. Менеджмент (современный российский менеджмент): Учебник / Под ред. Ф.М. Русинова и М.А. Разу. – М.: ФБК-ПРЕСС, 1999. – 504 с.
9. Мескон М.Х., Альберт М., Хедоури Ф. Основы менеджмента: Пер. с англ. – М.: «Дело» ЛТД, 1994. – 702 с.
10. Мова В.В., Малева Э.В. Стратегическое управление предприятием – К.: / Киевский международный университет гражданской авиации, 1996. – 80 с.
11. Прокушев Е.Ф. Менеджмент первичного уровня. – М.: Издательский Дом «Дашков и К», 1999. – 320 с.
12. Филоненко Н.М. К вопросу о материальном стимулировании работников аппарата управления районного звена АПК // Кадры и повышение демократичности управления АПК: Сб. науч. тр. / УНИИЭОСХ им. А.Г.Шлихтера. – К., 1989. – С. 53–59.
13. Хміль Ф.І. Менеджмент: Підручник.– К.: Вища шк., 1995.– 351 с.
14. Шегда А.В. Основы менеджмента: Учебное пособие. – К.: Товариство «Знання», КОО, 1998. – 512 с.
15. Шершньова З.Є., Оборська С.В. Стратегічне управління: Навч. посібник. – К., КНЕУ, 1999. – 384 с.

 

<< попередня     зміст     наступна >>

polkaknig(at)narod.ru, ICQ - 474849132 © 2005-2009 Матеріали цього сайту можуть бути використані лише з посиланням на даний сайт.