ТЕМА 5. МІЖНАРОДНА МІГРАЦІЯ РОБОЧОЇ СИЛИ
Міграція населення і міграція робочої сили. Суть і чинники міжнародної міграції робочої сили. Види міжнародної міграції робочої сили. Види міжнародної міграції: кінцева, тимчасова, сезонна, маятникова, добровільна, примусова, робочих і спеціалістів. «Відплив умів», його причини, напрямки, кількісна та якісна оцінка. Формування і розвиток світових ринків робочої сили. Регулювання міжнародних міграційних процесів. Адміністративно-правове і економічне регулювання. Одно-, двостороннє, багатостороннє регулювання в рамках інтеграційних угрупувань. Роль міжнародних організацій в регулюванні міграційних процесів. Міжнародна організація праці (МОП), її завдання, структура і напрямки діяльності. Соціальні аспекти міжнародної міграції робочої сили. Україна у світових міграційних процесах.
ГЛОСАРІЙ
Державна міграційна політика – це цілеспрямована діяльність держави з регулювання процесів експорту та імпорту робочої сили в дану країну чи з неї.
Еміграція – це виїзд населення за кордон.
Зайнятість – сукупність соціально-економічних відносин між людьми щодо забезпечення працездатного населення робочими місцями, формування розподілу та перерозподілу трудових ресурсів з метою участі їх у суспільно корисній праці та забезпечення розширеного відтворення робочої сили.
Імміграція – це в’їзд населення із-за кордону.
Людський капітал – досвід і знання, набуті індивідами в процесі освіти, спеціальної підготовки або трудової діяльності.
Міжнародна міграція робочої сили (або трудова міграція) як одна із форм міжнародних економічних відносин являє собою переміщення (переселення) працездатного населення через кордони країни.
Міжнародна організація праці (МОП) – заснована у 1919 році, а з 1946 р. є спеціалізованим закладом ООН. До складу МОП входять 150 держав. МОП регулює трудові відносини: сприяє забезпеченню соціальної справедливості для трудящих, розроблює трудові стандарти, регламентує питання соціального страхування та забезпечення тощо.
Міжнародна організація з міграції (МОМ) – заснована у 1949 році як Міжнародна організація зі справ біженців (МОБ), пізніше її повноваження були розширені, і з 1989 р. вона перейменована у МОМ. До неї входять 81 держава, 46 з яких – члени, 35 – спостерігачі. МОМ здійснює регулювання міжнародних міграційних процесів і захист прав мігрантів.
Праця – фактор виробництва, фізична і розумова діяльність людини, спрямована на досягнення корисного результату.
Рееміграція – повернення на батьківщину населення, що раніше емігрувало.
Світовий ринок праці – це система відносин, що виникають між державами з приводу узгодження попиту та пропозиції світових трудових ресурсів, умов формування робочої сили, оплати праці та соціального захисту.
Питання для самоконтролю
1. У чому відмінність понять “еміграція” та “імміграція”?
2. Які основні функції МОП?
3. Особливості державної міграційної політики західноєвропейських держав?
4. У чому полягають особливості І та ІІ стадій розвитку сучасної трудової міграції?
5. Назвіть світові центри притягання іноземної робочої сили.
6. Міжнародні організації, що регулюють міжнародні міграційні процеси.
7. Назвіть рівні регулювання міжнародних міграційних процесів.
8. Позитивні та негативні наслідки міграції робочої сили для країн-експортерів та країн-імпортерів.
9. Чим характеризується сучасний етап міграційних процесів.
10. Назвіть основні фактори посилення міграційних процесів в Україні.
ПЛАН СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ
1. Міжнародна міграція робочої сили як форма МЕВ.
2. Сучасний стан міжнародної міграції.
3. «Відплив умів», його причини, напрямки, кількісна та якісна оцінка.
4. Формування і розвиток світових ринків робочої сили.
5. Форми регулювання міжнародних міграційних процесів.
6. Україна у світових міграційних процесах.
ЛІТЕРАТУРА
Основна
1. Авдокушин Е.Ф. Международные экономические отношения. Учеб. пособие. — М.: ИВЦ «Маркетинг», 1998. — с. 102-114.
2. Акопов Е.С., Воронкова О.Н., Гаврилко Н.Н. Мировая економика и международные экономические отношения. Серия «Учебники, учебные пособия» Ростов-на-Дону: «Феникс», 2000.
3. Киреев А. Международная экономика. Учеб. пособие. — М., 1997. — с. 321-340.
4. Международные экономические отношения. Учебник. / Под общ. ред. В.Е.Рыбалкина. — М., 1998. — с. 149-164.
5. Світова економіка: Підручник /А.С. Філіпенко, О.І. Рогач, О.І. Шнирко та ін.- К.: Либідь, 2000.
6. Школа І.М., Козменко В.М. Міжнародні економічні відносини. Навч. посібник. — Чернівці,»Рута», 1996. — с. 116-125.
Додаткова
1. Линдерт П. Экономика мирохозяйственных связей: Пер. с анг. / Общ. ред. и пред. О.И. Ивановой. — М.: Прогресс, 1992 с. 427-443.
2. Международные экономические отношения. Под общ. ред. Р.И. Хасбулатова и др.- М.:, «Новости», 1991. — т.1, с. 263-269.
3. Основы внешнеэкономических знаний /Под ред. И.П. Фаминского и др., -М.: Международные отношения, 1990.- с. 128-130.
4. Вишневская И. Рынок труда: основные тенденции. Тенденции мирового экономического развития. Приложение к журналу «Мировая экономика и международные отношения». Обзор за 1990г. и начало 1991г.
5. Никифорова А. Рынок труда: занятость и безработица. — М.: Международные отношения, 1991. с. -180.
6. Пебро М. Международные экономические, валютные и финансовые отношения: Пер. с фран. /Общ. ред. Н.С. Бабинцевой. — М.: Прогресс, Универс., 1994. — с. 46-48.
7. Пирожков С., Малиновська О., Марченко Н. Зовнішня міграція в Україні: причини, наслідки, стратегії. – К.: Академпресс, 1997.
8. Романюк М. Міграція населення України: національні орієнтири та територіальна диференціація механізму регулювання. // Економіка України, 1999.
9. Семенов К.А. Международные экономические отношения. Курс лекций. — М.: Гардарика, 1998. — с. 104-117.
