ТЕМА 5. МІЖНАРОДНА МІГРАЦІЯ РОБОЧОЇ СИЛИ. Додатки

ТЕМА 5. МІЖНАРОДНА МІГРАЦІЯ РОБОЧОЇ СИЛИ. Додатки

136
0


ТЕМА 5. МІЖНАРОДНА МІГРАЦІЯ РОБОЧОЇ СИЛИ

Міграція населення і міграція робочої сили. Суть і чинники міжнародної міграції робочої сили. Види міжнародної міграції робочої сили. Види міжнародної міграції: кінцева, тимчасова, сезонна, маятникова, добровільна, примусова, робочих і спеціалістів. «Відплив умів», його причини, напрямки, кількісна та якісна оцінка. Формування і розвиток світових ринків робочої сили. Регулювання міжнародних міграційних процесів. Адміністративно-правове і економічне регулювання. Одно-, двостороннє, багатостороннє регулювання в рамках інтеграційних угрупувань. Роль міжнародних організацій в регулюванні міграційних процесів. Міжнародна організація праці (МОП), її завдання, структура і напрямки діяльності. Соціальні аспекти міжнародної міграції робочої сили. Україна у світових міграційних процесах.




1.
Міграція робочої сили (або трудова міграція)
як одна із форм міжнародних економічних
відносин являє собою переміщення (переселення)
працездатного населення за межі країни. Як
економічна категорія міграція робочої сили є
безпосереднім проявом існування
міжнародного ринку праці, що охоплює
різноспрямовані потоки мігрантів, які
перетинають національні кордони внаслідок
нерівного як кількісного, так і якісного
розподілення світових трудових ресурсів.
Таким чином, світовий ринок праці виступає як
загальна сукупність трудових ресурсів, що
пропонуються та купуються в різних країнах на
основі попиту і пропозиції.

2. Класифікація
міграційних процесів за основними ознаками








Причини
(мотиви, фактори) міграції


економічні
(виробничі потреби, рівень життя, висока
заробітна плата тощо)


соціальні
(вступ в брак, стан здоров’я і рекреація
тощо)


політичні
(переслідування за політичні погляди,
незгода із політичним режимом)


інші
(форс-мажорні обставини, зокрема війни,
засухи, повені, а також релігійні
переконання, расові проблеми тощо)


Просторовий
характер міграції


внутрішня
(всередині країни, а саме між селом і
містом, між містами, регіонами)


зовнішня
(за межі країни)


Часова
ознака міграції


остаточна
(виїзд назавжди)


тимчасова
або ротаційна, в тому числі сезонна (наприклад,
збір врожаю)


маятникова
(регулярні пересування з пункту
постійного проживання до місця роботи.
Наприклад, сьогодні за таким принципом
організована робота українських і
російських шахтарів на норвезькому
острові Шпіцберген)


Напрямок
руху мігрантів:


еміграція
(виїзд)


імміграція
(в’їзд)


рееміграція
(повернення мігрантів на батьківщину,
інколи – виїзд у третю країну)


Законність
перетинання кордонів:


легальна


нелегальна


Організаційна
ознака:


добровільна,
в тому числі самодіяльна, і організована,
наприклад, робота за контрактом


примусова
(вивіз чорних рабів з Африки до Америки в
період 1650-1850 рр., поневільна праця
військовополонених і остарбайтерів на
підприємствах Німеччини та інших країн
поневільної Європи під час ІІ світової
війни).


Якісний
склад:


робітники,
в тому числі промислові,
сільськогосподарські, а також без певної
професії або спеціальності


фахівці,
в тому числі вищої кваліфікації


представники
ліберальних професій (актори, музиканти,
письменники, художники тощо).




3.
Кількісно міграційні процеси вимірюються за
допомогою системи показників. Основні з них:
кількість емігрантів, що виїхали з конкретної
країни за певний проміжок часу; кількість
іммігрантів, що прибули до країни;
співвідношення емігрантів і іммігрантів (міграційне
сальдо, яке може бути позитивним, що свідчить
про привабливість країни або від’ємним, що
вказує на надлишок робочої сили і
непривабливість країни); кількість
емігрантів (іммігрантів) за професіями,
спеціальностями, галузями, віком тощо; питома
вага іммігрантів в загальній чисельності
зайнятих у країні взагалі і в окремих галузях.
В конкретних дослідженнях застосовується
багато інших показників, наприклад, середня
оплата (погодинна, місячна, річна) іммігрантів
взагалі і в розрізі окремих галузей та її
співвідношення з оплатою праці резидентів:
річна сума та питома вага приватних переказів
емігрантів в платіжному балансі країни тощо.

4. Основні історичні віхи
міграційних процесів


Стародавні
цивілізації


Економічна
могутність усіх стародавніх цивілізацій
була створена за рахунок праці примусово
переміщених великих мас людей


Середні
віки


Найбільш
популярною формою міграції в Європі була
наймана військова служба


Кінець
XV – початок XVІ віків до другої половини
ХІХ віку, первісна або “стара” міграція


Великі
географічні відкриття. Чітка
спрямованість двох основних міграційних
потоків:


1)
із Старого Світу до Нового (Північна та
Південна Америка, Вест-Індія);

2)
примусовий вивіз рабів з Африки до
Америки.

60-ті
роки ХІХ століття до ІІ світової війни


Зниження
кількості емігрантів з Англії, Іспанії,
Нідерландів, Португалії і стрімке
зростання – з Австро-Угорщини, Росії,
Німеччини, Італії. Наприкінці ХІХ століття
відбувалась масова еміграція нацменшин (фінів,
поляків, прибалтів, українців) з Росії до
США, Канади, Австралії, Нової Зеландії,
Південної Африки і Аргентини. Масова
еміграція солдат і офіцерів Білої Армії,
дворян, інтелігенції, промисловців,
чиновників після більшовицької революції
1917 року і громадянської війни в Росії.


ІІ
світова війна


Насильницьке
переміщення військовополонених і
остарбайтерів, численні потоки біженців.


Сучасний
етап: 1945 рік по сьогоднішній день


Характерні
риси:



масовість (35 млн. робітників-мігрантів);


виникнення більш менш стабільних
центрів привабливості;


зростання кількості нелегальних
мігрантів;


посилення адміністративно-правового
регулювання міграційних процесів;


зростання кількості мігрантів серед
наукової інтелігенції і творчої молоді (
“brain-drain”

англ.);


диверсифікація міграційних потоків.


















5.
Сучасні центри тяжіння робочої сили


Західна
Європа


Загальна
кількість зайнятих щорічно коливається в
межах 4-7,5 млн. чоловік. Їх питома вага в
загальній чисельності працюючих в деяких
країнах становить: Люксембург – 33%;
Швейцарія – 20%; Австрія – 9%; Бельгія – 9%;
Німеччина – 8%; Франція – 8%; Нідерланди – 5%;
Данія – 4%; Італія – 2%.


США


Іноземці
складають більше 7% від загальної
чисельності, причому 75% від загальної
чисельності іноземців-резидентів, які
народжені за межами США (близько 26 млн.
осіб), мешкають у семи штатах: Каліфорнії,
Нью-Йорку, Техасі, Флориді, Нью-Джерсі,
Іллінойсі, Массачусетсі. В Каліфорнії на
них припадає 22% населення. Серед країн-експортерів
робочої сили до США слід назвати Мексику,
на яку припадає 12% прибулих, а також Китай,
Філіппіни, В’єтнам, Індію, колишні
республіки СРСР і Домініканську
Республіку.


Нафтодобувні
країни Близького Сходу


В
регіон щорічно прибуває близько 4 млн.
іноземців, в основному з Індії, Пакистану,
Бангладеш, Філіппін та деяких інших країн.
Питома вага іммігрантів: Катар – 95%;
Саудівська Аравія – 48%; Бахрейн – 46%; Оман
– 40%; ОАЕ – 37%.


Латинська
Америка


Загальна
чисельність прибулих дорівнює 7-8,5 млн.
чоловік. Найбільше притягує до себе
Аргентина. Серед інших країн, з точки зору
тяжіння, можна також виділити Венесуелу.


Австралія


Країна
стає все більш привабливою для іноземців.
Сьогодні одна чверть населення Австралії
– іммігранти з більше ніж 100 країн світу.


Азіатсько-Тихоокеанський
регіон


Головними
країнами-реципієнтами виступають
Південна Корея, Японія, Бруней, Гонконг,
Малайзія, Сінгапур, Тайвань, в які
прибувають вихідці з Китаю, Таїланду,
Лаосу, В’єтнаму, Індії та Філіппін.


Африка


В
Північній Африці центром тяжіння виступає
Лівія, що приймає, насамперед, єгиптян, а на
півдні – Південно-Африканська республіка,
яка притягує вихідців з Мозамбіку та
деяких інших сусідніх країн. Певну
привабливість має також Нігерія,
здебільшого для вихідців з Гани, Чаду та
Беніну.




6.
Особливості сучасного етапу міграційних
процесів





Період
1945-1973 рр.


1.
Стрімке зростання прибулих в метрополії з
колишніх колоній і домініонів. Так, до 1970 року
у Францію емігрували 600 тис. алжирців, 140 тис.
марокканців, 90 тис. тунісців та сотні тисяч із
Сенегалу, Малі, Того, Нігеру та багатьох інших
країн. До Англії, наприклад, з 1946 року по 1959 рік
прибуло тільки з Ірландії 350 тисяч осіб.

2.
Згаданий період – це час створення,
становлення і ліквідації так званої “системи
гостьових робітників”
(“guestworker system”)
, яка в найбільш організованому
класичному вигляді була впроваджена у
Німеччині (ФРН): Федеральний Офіс Праці
здійснював організований набір (вербування)
робочої сили, перевіряв виробничі навички
робітників, здійснював медичні експертизи
тощо. Підприємці компенсували всі фінансові
витрати Федерального Офісу і використовували
робітників у виробництві. Умови найму були
юридично закріплені у двосторонніх угодах
між ФРН та країнами-експортерами: спочатку з
Італією, пізніше – з Грецією, Туреччиною,
Марокко, Португалією, Тунісом і Югославією. Це
сприяло масовому збільшенню числа мігрантів.
В ФРН їх кількість становила: 1956 рік – 95 тис.;
1966 рік – 1 млн. 300 тис.; 1973 рік – 2 млн. 600 тис.
осіб. Аналогічні явища спостерігалися і в
інших країнах. Так, з 1950 по 1970 рік кількість
емігрантів у Франції, Великій Британії та
Швейцарії зросла відповідно з 2 млн. 128 тис. до
3 млн. 339 тис., з 1 млн. 573 тис. до 3 млн. 968 тис. і
з 279 тис. до 983 тисяч. Загострення соціально-економічних
проблем, політичні та деякі інші чинники
призвели до ліквідації
“guestworker system”
в 1973 році.

3.
Виникнення незалежних держав внаслідок
краху колоніальної системи зумовили появу
зворотних потоків мігрантів, насамперед, з
числа інтелігенції з метрополій до колишніх
колоній і домініонів.

4.
Серед причин міграції цього періоду
переважають економічні, що пов’язані з
пошуком забезпеченого, заможного життя.

5.
Диверсифікація потоків як за
географічним походженням мігрантів, так і
країн-реципієнтів. К 70-м рокам в загальній
кількості іммігрантів поступово зростає доля
прибулих з Африки, Азії та Латинської Америки
і відповідно знижується доля європейців.

Період
з 1973 року по теперішній час


1.
Поступово скорочується міграція робочої
сили у Західну Європу і збільшується у країни
Північної і Південної Америки, Австралії та
деякі інші, і відбувається одночасна
трансформація країн Південної Європи з
еміграційних в імміграційні.

2.
Стрімко зростає кількість іммігрантів у
нафтодобувних країнах Близького Сходу.

3.
Посилюються масові потоки біженців
внаслідок політичних, релігійних та різних
форс-мажорних обставин. Ще в 1956 році європейці
вперше з часів ІІ світової війни знов
зіткнулись з таким явищем, як біженці з
Угорщини, а в 1968 році – з Чехословаччини. 90-ті
роки увійшли в історію як драматичні для
громадян колишньої Югославії, Албанії,
жителів Ефіопії і Еритерії, деяких країн
Африки і курдів, а з жовтня цього року –
Афганістан.

4.
Нова геополітична ситуація в Європі,
викликана колапсом Радянського Союзу, появою
нових незалежних країн, крахом комуністичних
режимів в країнах Східної Європи і Балтії і
утворення СНД призвели в 90-і роки до нової
хвилі мігрантів у різні країни світу,
насамперед, до Західної Європи, а також до США,
Ізраїлю, Аргентини, Австралії, Канади та в
деякі інші.

8. Позитивні і негативні
соціально-економічні наслідки міграції
робочої сили країн-експортерів і країн-імпортерів.


Країни

Експортери

Імпортери

Наслідки

позитивні


1.
Знижується напруга на внутрішньому
ринку праці завдяки експорту надлишкової
робочої сили.


2.
Зростають надходження до бюджету у
вигляді податків з фірм-посередників.


3.
Збільшуються валютні надходження до
країни за рахунок приватних переказів
емігрантів.


4.
Зростає рівень життя і добробут
залишених вдома членів сімей і утриманців
мігрантів за рахунок переказів і речових
відправлень.


5.
Збільшуються можливості приватного
інвестування завдяки поверненню на
батьківщину (після ротації) особистих
коштів, засобів виробництва тощо
мігрантів.


6.
Підвищується техніко-економічний
рівень виробництва внаслідок праці більш
кваліфікованих емігрантів, що
повертаються на батьківщину з розвинених
країн.


7.
З’являється можливість створення
високоприбуткової галузі з експорту
робочої сили.


8.
В окремих випадках, якщо це
передбачено двосторонніми угодами,
держава може отримувати компенсацію за
використання імпортованих трудових
ресурсів.




1.
Стимулюється розвиток виробництва
внаслідок екстенсивного збільшення
робочої сили.


2.
Зростає конкурентоспроможність
продукції завдяки використанню більш
дешевої праці іммігрантів.


3.
Знижуються витрати на підготовку та
перекваліфікацію власних кадрів, в тому
числі вищої кваліфікації.


4.
Заповнюються вакансії в непрестижних
сферах і галузях економіки.


5.
Під час криз знижується
соціальна напруга за рахунок
звільнення іммігрантів і заповнення
вакансій робітниками-резидентами.


6.
Зменшується бюджетне навантаження
завдяки економії коштів по пенсіям та
соціальним пільгам.


7.
Зростає продуктивність праці
робітників і ефективність виробництва в
цілому за рахунок конкуренції на ринку
праці.


8.
Покращується демографічна ситуація в
“старіючих” країнах, а в деяких – і
генофонд нації.


негативні


1.
Зменшуються можливості власного
розвитку внаслідок відтоку
кваліфікованих кадрів і фахівців (“втрата
розумів”) в більш привабливі країни.


2.
Знижується загальна
конкурентоспроможність на власному ринку
праці в результаті відтоку кваліфікованих,
молодих кадрів.


3.
Виникає можливість приховування
мігрантами доходів і ухилення від
податків щодо країн, які не мають між собою
двосторонніх угод про уникнення
подвійного оподаткування.


4.
Зменшуються надходження до бюджету як
слідство скорочення кількості
потенційних платників податків.


1.
Посилюється напруга на ринку праці
щодо робітників-резидентів за рахунок
найму більш дешевої іноземної робочої
сили.


2.
Зростають витрати на соціальний
захист іммігрантів.


3.
Здійснюється відтік за кордон
валютних коштів у вигляді переказів
іммігрантів.


4.
Збільшується загроза загострення
міжнаціональних, міжетнічних,
міжконфесійних та інших соціальних
проблем.


5.
Погіршується криміногенна ситуація в
країні.




9.
Рівні регулювання міжнародних
міграційних процесів.





Корпоративний

Кожна
державна або приватна компанія в межах
існуючого зовнішнього правового поля має
свою власну стратегію і тактику залучення
і використання іноземної робочої сили

Національний

Сукупність
державних нормативно-правових актів і
адміністративних рішень щодо
еміграційної або імміграційної політики

Міждержавний
або міжнаціональний

Регулювання
відбувається на підставі укладених
двосторонніх або багатосторонніх
договорів (угод)

Наддержавний
або наднаціональний

Законотворча
процедура з боку наднаціональних політико-економічних
інтеграційних угрупувань

Міжнародний

Розробка
і прийняття міжнародних конвенцій у сфері
трудових відносин









10.
Міжнародні організації, які займаються
регламентацією, дослідженнями, соціальними
програмами тощо в сфері міжнародних трудових
відносин взагалі і міграційних аспектів
зокрема


Міжнародна
організація праці (МОП)

Спеціалізована
структура ООН, яка нараховує 170 держав-членів.
Цією організацією було ініційовано
розробку і ухвалення більше 350 документів (конвенцій
і рекомендацій) щодо міжнародної
регламентації переміщення,
працевлаштування, соціального захисту
тощо працюючих

Комісія
ООН по народонаселенню

Має
в своєму розпорядженні кошти спеціального
фонду, який частково використовується для
субсидування національних програм щодо
міграції

Організація
ООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО)

Розробляє,
зокрема, документи щодо о

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Adblock
detector