Тема 11: Етика і соціальна відповідальність м/н менеджменту.

Тема 11: Етика і соціальна відповідальність м/н менеджменту.

1
0


Тема 11: Етика і соціальна відповідальність м/н менеджменту.

1.Етичні виміри м/н менеджменту.
2.Сутність етики.
3.“Залізний” закон соціальної відповідальності.
4.Роль етики в м/н бізнесі.
5.Сутність ділового етикету.


1.Етичні виміри м/н менеджменту.
Практичну діяльність у кожній організації здійснюють конкретні менеджери і виконавці відповідно до своїх функцій і посадових обов’язків, які можуть бути зафіксовані у документах (посадових інструкціях) або ж становити предмет усних домовленостей. Але досвідчені фахівці добре знають: жодна найретельніша інструкція не може визначити всі аспекти дій. Тому нерідко всупереч інструктивним документам чи постановам працівники керуються власними уявленнями і цінностями під час виконання тієї чи іншої роботи. Тут як раз і підійшли до етичних аспектів менеджменту, котрі відображають ще один надзвичайно важливий механізм взаємодії суспільства й менеджменту.
Далеко не завжди ті самі вчинки, дії, форми поведінки у різних країнах набувають однакової етичної поведінки. Так, наприклад, американське законодавство хабарі вважає злочином, але допускає їх певною мірою з боку американських фірм за кордоном. Так звані підмазки — невеликі виплати іноземним державним чиновникам з боку американських компаній для того, щоб прискорити прийняття рішень, не тільки не вважаються злочином, а й нерідко звільняються від оподаткування. Тобто напівпідпільні подачки готівкою вираховуються із сум, які підлягають оподаткуванню.
Сума таких виплат, за даними американської статистики, становить щорічно 98,3 млрд. дол. Ці витрати спрямовуються на виплати митному персоналу за прискорення проходження митних формальностей, дрібних подарунків, чайових, прискорення прийняття рішень, але не можуть використовувати на підтримку збуту, започаткування нового бізнесу тощо.
Інший приклад досить типової етичної проблеми стосується дотримання антидемпінгового законодавства США металургійними підприємствами України, що експортували в 1996 році близько півмільйона тонн сталевого високоякісного вуглецевого обрізного листа на суму близько 200 млн. дол. Департамент торгівлі США в результаті антидемпінгового процесу, який було порушено двома американськими компаніями, установив з 1 липня 1997 року нові ставки ввізного мита для українських підприємств. Для “Азовсталі” вони становлять 100%, для комбінату ім. Ілліча — 177%, а для решти підприємств — 238%. Для наших менеджерів дане рішення було цілком несподіваним і, як вони вважають, несправедливим. Адже рівень рентабельності відносно собівартості дорівнює лише 7-10%. І начебто, на перший погляд, підстав для того, щоб вважати демпінговими ціни на українську металопродукцію, немає. Однак американська сторона мала для цього певні підстави.
По-перше, українські підприємства близько 100 тис. тонн металопродукції поставили через фірми-посередники із південноазіатських країн, що вважається піратськими поставками. Це негативно відбилося на іміджі українських підприємств. Зараз фірми-посередники збанкрутували або ж були ліквідовані, а питання українського металу існує.
По-друге, і це головне, українська економіка не має статусу ринкової, а вважається перехідною. Це дає можливість американському департаментові торгівлі вдаватися до широких маніпуляцій під час визначення “реальних” цін. Тому зараз один із пунктів, який обговорюється у відомій комісії “Кучма-Гор” — надання вітчизняній економіці статусу ринкової. А на переговорах між учасниками зазначеної антидемпінгової процедури українська сторона намагається призупинити введення в дію нових ставок ввізного мита на метал на 5 років. До речі, у США розглядається і декілька інших питань дотримання українських постачальниками вимог антидемпінгового законодавства США. Все це свідчить про актуальність етичних питань у сфері м/н бізнесу.

2.Сутність етики.
Етика — система моральних принципів, яка зобов’язує відрізняти правильну поведінку від неправильної. Як видно з цього визначення, розуміння ділової етики багато в чому залежить від системи загальних і особистих цінностей менеджерів і виконавців.
Важливо розрізняти етику всередині організації та етику взаємовідносин організації з навколишнім середовищем.
Що стосується організаційної етики та зовнішньої етики взаємовідносин організації з навколишнім середовищем, то можна скористатися вимогами, яких дотримуються провідні м/н компанії у своїй діяльності, за оцінками Гарвардської школи бізнесу.

Етика відносин зі споживачами:
-безпечність товарів (послуг, робіт);
-надання інформації про товари і технологію їх виготовлення;
-право вибору покупцем товарів (послуг, робіт);
-урахування вимог споживачів;
-спонсорування освітніх програм безпечного використання продукції;
-поліпшення пакування і маркування;
-підвищення споживчої цінності продуктів;
-зменшення забрудненості продуктів.

Етика відносин зі співробітниками:
-відсутність будь-якої дискримінації у сфері зайнятості;
-особливий статус працівників із обмеженою дієздатністю;
-охорона здоров’я і техніка безпеки;
-навчання і розвиток персоналу;
-обговорення кар’єри;
-“Дитячий день” для працюючих батьків;
-програми оздоровлення і стрес-менеджменту.

Етика довкілля:
-контроль забруднення;
-захист середовища;
-збереження природних ресурсів;
-утилізація (переробка) відходів.

Екологічна етика:
-уникнення несприятливого впливу фірми на природне середовище;
-дотримання екологічних стандартів;
-участь у поліпшенні екології.

Етика відносин із партнерами:
-дотримання зобов’язань;
-недопущення маніпулювання інвестиціями;
-урахування інтересів партнерів під час розподілу прибутку.

Етика взаємовідносин із конкурентами:
-запобігання таємних угод на ринках;
-використання соціально прийнятних пріоритетів і критеріїв для оцінки конкурентних стратегій;
-вихід із сумнівних ринків під час виникнення значних етичних проблем.

Етика відносин із суспільством:
-збереження і розширення зайнятості;
-соціальна відповідальність;
-урахування місцевих традицій, звичаїв;
-дарування коштів, продуктів, послуг, робочого часу працівникам;
-спонсорування проектів соціального добробуту;
-підтримування освіти і мистецтва;
-підтримування громадських рекреаційних програм;
-участь у громадських роботах, проектах.

Етика відносин з державою:
-дотримання законодавства;
-добросовісна звітність;
-виконання державних замовлень у зазначені строки;
-уникнення хабарництва у взаємовідносинах із державними службовцями.

Міжнародна етика:
-вироблення етичних стандартів, прийнятих у всьому світі;
-урахування національної культури;
-залучення місцевого персоналу;
-підтримування країн, що розвиваються, шляхом розвитку фірм з м/н конкурентами стратегіями;
-дотримання відповідальності між країнами в умовах вимушеного закриття підприємств.

Причини неетичної поведінки:
-недостатність законодавчої та нормативно-правової бази;
-значний обсяг “тіньової” економіки;
-конкурентна боротьба, що відсуває на дальній план етичні міркування;
-зростаюче прагнення звітувати про рівень прибутковості за дедалі коротші періоди, тобто у кожному квартальному звіті;
-відсутність належного стимулювання етичної поведінки керівників;
-загальне зниження ролі етики в суспільстві;
-певний тиск на рядових працівників з боку організації з метою пошуку компромісів між їхніми цінностями вищого керівництва;
-низькі моральні якості членів суспільства.

Інструменти поліпшення етичності поведінки в організаціях:
-етичні стандарти (кодекси), які описують загальну систему цінностей, етичні правила, яких мають дотримуватися працівники компанії;
-комітети з етики, які роблять повсякденну оцінку практики з позиції етичних вимог. Деякі компанії замість таких комітетів, до складу яких включаються авторитетні працівники, запроваджують посади адвоката з етики;
-соціальні ревізії, які проводяться для аналізу й оцінки звітів і програм соціальної відповідальності компанії;
-навчання етичній поведінці керівників і рядових працівників.

3.“Залізний” закон соціальної відповідальності.
Менеджмент ділових організацій несе перед суспільством подвійну відповідальність: юридичну і соціальну.
Юридична відповідальність — додержання конкретних законів і норм регулювання, які визначають, що може, а чого не може робити організація. Юридична відповідальність притаманна компаніям, які дотримуються традиційної моделі бізнесу.
Соціальна відповідальність — певний рівень добровільного реагування організації на соціальні проблеми. Соціальна і юридична відповідальність притаманна сучасній моделі бізнесу. Кожен із видів відповідальності має свої критерії.
Проблема соціальної відповідальності виникла ще наприкінці минулого — на початок 20 ст., але й досі стосовно цієї проблеми не вщухають дискусії. Дуже часто при цьому згадують ім’я Е.Карнегі. Ендрю Карнегі — провідний бізнесмен у виробництві сталі, видав у 1990 році “Євангеліє процвітання”, де виклав доктрину капіталістичної благодійності, відповідно до якої прибуткові організації повинні жертвувати частину своїх коштів на благо суспільства. Він вклав понад 350 млн. дол. у соціальні програми і побудував понад 2000 публічних бібліотек. Не менш відомий американський бізнесмен Джон Д. Рокфеллер пожертвував 550 млн. дол. і заснував фонд Рокфеллера, кошти якого використовуються для розв’язання соціально значущих проблем у сфері економіки, науки, культури. Ще одним прибічником соціальної відповідальності ділових організацій став Роберт Вуд — президент торговельної фірми “Сірс Рьобак енд К”, який у звіті за 1936 рік нагадував своїм акціонерам про соціальні зобов’язання організації.
Ставлення до соціальної відповідальності може бути різним: від сприятливого до ворожого.
Слід врахувати наявність аргументів за і проти соціальної відповідальності.
Аргументи на користь соц. відповідальності:
-сприятливі для бізнесу довгострокові перспективи;
-зміна потреб і очікувань широкої громадськості;
-залучення додаткових ресурсів для надання допомоги у розв’язанні соціальних проблем;
-моральні зобов’язання щодо соціальної відповідальності.
Аргументи проти соціальної відповідальності:
-порушення принципу максимізації прибутку;
-додаткові витрати на соціальну відповідальність;
-недостатня звітність широкій громадськості;
-недостатня кваліфікація у розв’язанні соціальних проблем.

Концепція корпоративної соціальної відповідальності була запропонована Кітом Девісом у 1975 році. Вона охоплює п’ять ключових положень:
1.Соціальна відповідальність виникає із суспільної влади. Органи влади мають створювати умови і показувати приклади соціальної відповідальності.
2.Бізнес має діяти як двостороння відкрита система: з одного боку, враховувати вплив суспільства, ринкові сигнали, а з іншого — бути відкритим у своїх операціях для громадськості.
3.Соціальні витрати мають бути ретельно обчислені й розглянуті з погляду правомірності їх віднесення до собівартості виготовлення того чи іншого продукту, надання послуг.
4.Соціальні витрати, що розподіляються за кожним продуктом, послугою, видом діяльності, в кінцевому підсумку оплачуються споживачем.
5.Ділові організації, як і громадяни, залучаються до відповідальності за розв’язання поточних соціальних проблем, які перебувають за межами звичайних сфер їхньої діяльності.
Аналізуючи діяльність багатьох корпорацій, Кіт Девіс та інші дослідники дійшли висновку, що соціальна відповідальність сприяє розвиткові компаній, і навпаки, уникнення соц. відповідальності звужує можливості успіху організацій. Це дало змогу сформулювати “залізний закон відповідальності”, згідно з яким у довгостроковій перспективі ті, хто не використовує наявну владу в такому напрямі, що його суспільство розглядає як відповідальний, має тенденцію втратити цю владу.

4.Роль етики в м/н бізнесі.
Етика накладає на бізнес систему обмежень, що представляє собою суму морально-етичних правил і традицій, що клались у даному суспільстві.
Етика бізнесу — ділова етика, що базується на чесності, відкритості, вірності даному слову, здатності ефективно функціонувати на ринку у відповідності з діючим законодавством, встановленими правилами і традиціями.
Репутація фірми утворюється із простої суми прикладів гідної поведінки її співробітників, яка демонструється:
-по відношенню до майна фірми;
-у ситуаціях, коли стикаються різні інтереси;
-при встановленні зовнішніх ділових зв’язків;
-при роботі з державними установами;
-у взаємовідносинах із клієнтами і конкурентами;
-у делікатних ситуаціях, коли перед співробітниками фірми стоїть проблема вибору: оприлюднити чи зберегти у таємниці приклад порушення колегами внутрішньофірмових правил та норм.

У розвинутих країнах сформувались три сучасні етичні концепції м/н менеджменту (принципи ділової етики): утилітаризм, дотримання прав людини і справедливість, а також нова модель бізнесу.
Утилітаризм виходить з того, що “правильні” рішення приносять найбільшу користь більшості людей. Менеджеру, який дотримується цієї концепції, доводиться спочатку ретельно вивчати дію альтернативних рішень на всі зацікавлені сторони, а потім робити вибір, який приносить задоволення більшості людей. Утилітарна концепція спирається на виявлення наслідків реалізації рішень, які мають приносити користь більшості зацікавлених. Отже, прийняття рішення у даному випадку залежить від співвідношення затрат і прибутків.
Концепція дотримання прав людини грунтується на добровільно взятих на себе обов’язках менеджера захищати права інших людей і уникати будь-яких рішень, які порушують ці права. Менеджер у такому випадку не буде примушувати інших діяти всупереч їхнім релігійним або ж етичним уявленням. Слід при цьому зазначити, що за останні роки у світі розуміння індивідуальних прав людини розширилося настільки, що фактично вони включають захист рослин, тварин, землі, води, повітря, інших елементів природи і довкілля.
Концепція справедливості зобов’язує менеджерів ставитися однаково до всіх людей, невідворотно виконувати всі правила, забезпечувати рівні права під час розподілу благ, відповідальність у відшкодуванні збитків тими, хто завдає шкоди іншим, тощо. Отже, основується на поняттях порядності і чесності.
Намітилась тенденція переходу бізнесу від економічної моделі, яка була притаманна минулому, до соціоекономічної моделі, яка притаманна розвиненим країнам після 80-х років 20 століття. Пріоритети наведених моделей зазначено в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1.Порівняння моделей бізнесу

Пріоритети
економічної моделі


Пріоритети
соціоекономіної моделі


Виробництво


Якість
життя


Експлуатація
ресурсів


Збереження
ресурсів


Ринкові
рішення


Задоволення
потреб


Економічна
віддача від ресурсів


Збалансована
економічна і соціальна віддача від
ресурсів


Індивідуальні
інтереси


Суспільні
інтереси: люди працюють у системі, як того
потребують коопераційні зв’язки


Бізнес
розглядається переважно як закрита
система


Бізнес
розглядається переважно як відкрита
система


Слабка
взаємодія з урядовими органами


Активна
взаємодія з урядовими органами



5.Сутність ділового етикету.
Етика є моральною категорією, що охоплює різноманітні форми діяльності фірми, і не може бути викладена за допомогою певного переліку правил поведінки і спілкування. Етика свою закінчену форму набуває у вигляді ділового етикету, який в цілому можна охарактеризувати як основу кодексу поведінки, прийнятого у бізнес-середовищі.
Використовуючи норми і правила ділового етикету, ми можемо прогнозувати поведінку колег і самі стаємо передбачувані, що допомагає ефективно організувати процес управління. особливо важливо вивчати всі складові ділового етикету в м/н бізнесі, так як крім єдиних норм і правил у ньому існує велика кількість національних і культурних поправок, досить значних у ділових відносинах. Як не заблукати в цьому морі національних відмінностей? Як уникнути посмішок, пов’язаних із сліпим копіюванням чужих манер? Кращі помічники тут — такт і вірність національному менталітету і бізнес-етикету (благо в теперішній час превалює м/н бізнес-етикет, породжений зближенням національних ділових кодексів хорошого тону).
М/н бізнес-етикет — поняття досить містке і не обмежується питаннями ділової субординації і переговорним процесом. Основними складовими є:
1.Правила привітання.
2.Правила звертання.
3.Правила представлення.
4.Організація ділових контактів (переговорів, зустрічей, прийомів, ділового листування).
5.Ділова субординація.
6.рекомендації щодо формування зовнішнього обліку ділової людини.
7.Етичні норми грошових відносин.
8.Правила обміну подарунками і сувенірами.
9.Прийнятність чайових.

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ