Тема 2. Сутність міжнародного менеджменту

Тема 2. Сутність міжнародного менеджменту

2
0


Тема 2. Сутність міжнародного менеджменту

1. Співвідношення понять менеджмент, світовий менеджмент і міжнародний менеджмент.
2. Методологічні основи міжнародного менеджменту.
3. Сучасні тенденції розвитку міжнародного менеджменту.

1. Співвідношення понять менеджмент, світовий менеджмент і міжнародний менеджмент.

Менеджмент — це самостійний вид фахової діяльності, спрямований на досягнення в ході будь-якої форми господарювання фірми, що діє в ринкових умовах, визначених намічених цілей шляхом раціонального використання матеріальних і трудових ресурсів із застосуванням принципів, функцій і методів економічного механізму менеджменту.

Принципи менеджменту:
1. Науковість
2. Системність
3. Ієрархічність і зворотна зв’язок
4. Відповідність прав, обов’язків і відповідальності
5. Приватна свобода

Функції менеджменту:
1. Планування.
2. Організація.
3. Мотивація.
4. Контроль.

Методи менеджменту:
1) Силові
a) Фізичний примус
b) правові
2) Економічні
a) Застосовувані на макро рівні
b) Застосовувані на мікро рівні
3) Соціально-психологічні методи, що дозволяють менеджеру управляти колективом і кожною окремою людиною з урахуванням його індивідуальних психофізіологічних особливостей.

У кожній країні накопичений свій, національний досвід управлінської діяльності, що має свої специфічні риси і національні особливості.
Сукупність всіх управлінських систем розвитку суспільного виробництва, що функціонують у країнах світового співтовариства, весь досвід керування усередині кожної країни і між ними, являє собою систему світового менеджменту.

Світовий менеджмент пройшов певну еволюцію у своєму розвитку.

Еволюція розвитку світового менеджменту

№п/п Роки Цілі Характеристика Задача

№п/п



Роки



Цілі



Характеристика



Задача


1



1830-1900



Випуск товарів першої необхідності



Немає



Формування свідомості ринку


2



1900-1930



Задоволення споживачів



Незмінний менеджмент



Контроль за бюджетом підприємств


3



1930-1950



Перехід до загального благоденства



Змінюється кожні 2-10 років



Маркетинг, довгострокове планування


4



1950-1980



Масовий випуск предметів розкоші



Часто змінюється



Стратегічне планування



5



1980-по н. у



Задоволення споживачів



Постійно змінюється



Стратегічне планування в умовах
невизначеності



Сучасний менеджмент має розгалужену і складну структуру. Він містить у собі:
1) Адміністративний менеджмент.
2) Кадровий менеджмент.
3) Фінансовий менеджмент.
4) Інноваційний менеджмент.
5) Підприємницький менеджмент.
6) Муніципальний менеджмент.
7) Менеджмент бізнесу.
8) Менеджмент людських ресурсів.
9) Генеральний менеджмент (стратегічний).
10) Соціальний менеджмент.
11) Менеджмент маркетингу.
12) Інформаційний менеджмент.
13) Міжнародний менеджмент

Сучасні тенденції в розвитку світового менеджменту в значній мірі пов’язані з розвитком і поглибленням взаємозв’язків і взаємозалежностей між країнами, із посиленням міжнародного характеру господарської діяльності. Глобалізація світової економіки свідчить про те, що міжнародний бізнес вийшов на якісно новий рівень розвитку й у цій своїй новій якості потребує настільки ж якісно нової системи управління, адекватної вимогам глобальної ефективності бізнесу, що базувалася б на нових підходах глобального мислення менеджерів.

Особливості глобального мислення:
1. Структура глобального мислення включає нове, глобальне бачення проблем, а також припускає нові аналітичні навички і спроможність користуватися новими стратегічними концепціями.
2. Глобальне сприйняття виходить за рамки національного, міжнаціонального і багато національного світу.
3. Наявність певних навичок роботи на світовому ринку, формування яких залежить від спроможності переходити від одних видів роботи до інших:
§ аналіз промисловості у світовому масштабі і виявлення найбільше сприятливих місць для реалізації потенційних можливостей фірми;
§ спроможність виявляти головні ринки у світовому масштабі, тобто такі ринки або країни, що по визначених показниках мають ознаки лідерів.
4. Основна різниця полягає не в обсязі інформації, а в процесах опрацювання наявних даних, у використовуваних системах координат і гаданих кутів зору.

У «банк даних» глобального мислення варто включати:
1. Інформацію про географію світових ринків
2. Глибокі знання в області всесвітнього економічного розвитку, світової економічної системи, світового бізнесу
3. Розуміння глобальних тенденцій на політичній арені

Етапи формування глобального мислення:
1. «Внутрішнє» мислення — обмежено рамками окремої території або окремої країни. Воно типово для компаній із великим внутрішнім ринком. Такому типу мислення властиве гарне знання національної культури і сильний вплив так називаного синдрому «винайдено не тут».
2. Поява менеджерів, що володіють «міжнаціональним» складом розуму, спроможних приймати рішення на рівні двох країн. Такі менеджери, як правило, довго перебували в однієї з закордонних країн. У результаті вони набули деяких корисних навичок по міжнародному бізнесу.
3. Спеціалісти, що мислять на багатонаціональному рівні. Звичайно це люди, що володіють багатим досвідом в області міжнародного співробітництва декількох країн.
4. Глобальне сприйняття — виходить за рамки міжнаціонального і багатонаціонального світу. Характеризується уявною рівновіддаленістю від всіх основних ринків. Глобальне мислення формується на основі знань про світ незалежно від кількості відвідуваних країн. Носій глобального мислення може взагалі не їздити по світі, але повинен уміти «бачити» крізь межі окремих територій і країн.

Глобальне мислення спеціалістів, що займаються міжнародним бізнесом, є основою формування і розвитку міжнародного менеджменту.

Міжнародний менеджмент — це процес застосування управлінських концепцій і інструментів у багатокультурному середовищі й одержання завдяки цьому додаткових переваг і економії часу.

Міжнародний менеджмент — це особливий вид менеджменту, головними цілями якого виступають формування, розвиток і використання конкурентних переваг фірми за рахунок можливостей ведення бізнесу в різноманітних країнах і відповідному використанні економічних, соціальних, демографічних, культурних і інших особливостей цих країн і міжкраїнної взаємодії.

Завдання міжнародного менеджменту:
1. Комплексне вивчення, аналіз і оцінка зовнішнього середовища міжнародного бізнесу в інтересах пошуку і реалізації джерел конкурентних переваг фірми.
2. Поглиблений аналіз і оцінка культурного фонду в кожній країні перебування і використання його можливостей (урахування обмежень) при виробітку стратегічних, тактичних і оперативних рішень по функціонуванню і розвитку фірми як у даній країні, так і в цілому.
3. Оцінка, вибір і практичне використання організаційних форм, у рамках яких здійснюються закордонні операції фірми, із тим щоб максимізувати ефект використання економічного потенціалу і правових можливостей країн перебування.
4. Формування і розвиток мультинаціонального колективу фірми і її підрозділів у країні базування й у країнах перебування в інтересах максимального використання особистого потенціалу робітників, можливостей окремих колективів і крос — національних ефектів від їхньої взаємодії усередині фірми.
5. Пошук, розвиток і ефективне використання різноманітних можливостей бізнес — сервісу, і насамперед у сферах фінансового, технологічного й інформаційного обслуговування економічних операцій.

2. Методологічні основи міжнародного менеджменту.
Основні принципи функціонування міжнародного менеджменту
І. Загальні принципи:
1. Науковість (розвиток системи міжнародного менеджменту повинно відбивати об’єктивний процес функціонування міжнародних економічних відношень).
2. Системність (розвиток міжнародного менеджменту припускає його формування як системного утворення).
3. Взаємовигідність (формування системи міжнародного менеджменту повинно здійснюватись з урахуванням економічної ефективності функціонування міжнародних економічних відношень).

ІІ. Специфічні принципи.
У 1974 р. на IV генеральна асамблеї ООН прийнята Декларація про новий економічний порядок. У рамках цій Декларації прийнята Хартія економічних прав і обов’язків Світового співтовариства, у якому декларуються принципи:
1. Суверенітет (держава має виключне право на використання своїх природних ресурсів, вибір економічної системи).
2. Політична незалежність.
3. Суверенна рівність — рівність держав як партнерів у МЕВ.
4. Територіальна цілісність.
5. Невтручання у внутрішні справи один одного.
6. Взаємна і справедлива вигода.
7. Мирне співіснування держав із різноманітним суспільним ладом.
8. Рівноправність і самовизначення народів.
9. Мирне врегулювання споровши.
10. Усунення кривди, що виникає в результаті застосування сили.
11. Сумлінне виконання міжнародних зобов’язань.
12. Повага прав людини й основних свобод.
13. Відсутність прагнення до гегемонії на сфери впливу.
14. Сприяння міжнародної соціальної справедливості.
15. Міжнародне співробітництво з метою співробітництва.
16. Вільний доступ до моря і від нього для країн, що не мають виходу на нього.
III. Національні принципи здійснення зовнішньоекономічної діяльності, що є базою міжнародного менеджменту для українських підприємців, відбиті в Законі «Про зовнішньоекономічну діяльність»:
1. Суверенітет народу в здійсненні ВЕД
2. Свобода зовнішньоекономічного підприємництва
3. Юридична рівність і недискримінація
4. Верховенство закону
5. Захист інтересів суб’єктів ЗЕД
6. Еквівалентність обміну, неприпустимість демпінгу.

Об’єкти і суб’єкти міжнародного менеджменту
Суб’єкти міжнародних економічних відношень є і суб’єктами міжнародного менеджменту.
У міжнародному менеджменті виділяють п’ять видів суб’єктів:
1. Фізичні особи — мають правоздатність і дієздатність. Це індивідуальні комерсанти.
2. Юридичні особи:
А) Суб’єкти привселюдного права:
§ Держави;
§ підрозділи державного апарата;
§ суспільно — політичні організації й організації державного значення (Фонд культури).
Б) Суб’єкти приватного права:
§ товариства (повні і командитні);
§ акціонерні товариства (закриті і відкриті);
§ товариства з обмеженою відповідальністю.
3. Об’єднання:
§ Об’єднання фізичних осіб.
§ Об’єднання юридичних осіб.
4. Групи держав — інтеграційні угруповання країн (ЄС, ЕАСТ, НАФТА — інтеграційні угруповання країн Північної Америки ЛААИ — Латиноамериканська асоціація держав, що інтегруються,).
5. Міжнародні організації, міжнародні економічні організації, міжнародні валютно-фінансові організації, міжнародні господарські об’єднання, міжнародні товариства і т.д.

Об’єкти міжнародного менеджменту — конкретні види, форми міжнародного бізнесу:
1. Експорт — імпорт товарів:
§ Основні складових міжнародних торгових зв’язків будь-якої країни.
§ Число компаній, що займаються експортно-імпортними операціями. При цьому кількість даних компаній значно переважає над числом компаній, що займаються іншими видами міжнародного бізнесу.
§ Експортно-імпортна операція є концентрованим вираженням, результатом більшості видів міжнародного бізнесу.
§ Експортно-імпортні операції продовжуються при диверсифікації компанією своїх форм і методів ведення міжнародного бізнесу. (т. е. якщо компанія займається й іншими видами діяльності, то експорт-імпорт — це основний).
2. Експорт-імпорт послуг:
§ Надання партнерами на взаємній основі послуг і одержання прибутку від цього.
§ Об’єктом імпорту послуг є плата за послуги.
§ Об’єктом експортно-імпортних послуг є використання їхніх різноманітних видів у міжнародному бізнесі:
3. Здійснення господарської діяльності за рубежем:
§ Банківські операції.
§ Оренда господарських об’єктів.
§ Страхування.
§ Прокат — лізинг, рентинг, хайринг.
§ Проектно-конструкторські роботи.
§ Управлінські послуги.
4. Використання активів за рубежем:
§ Фірмових знаків.
§ Патентів.
§ Авторських прав.
§ Експертних документів.
6. Інвестиції:
А) Прямі інвестиції — вкладення засобів підприємця в розвиток господарських об’єктів в іншій країні в грошовій і товарній формі.
Особливості прямих інвестицій:
§ зберігається контроль над інвестицією з боку інвестора;
§ високий рівень зобов’язань по використанню інвестицій як із боку інвестора, так і з боку одержувача інвестиції;
§ доступ до зовнішніх ринків;
§ переваження продажів від виробництва за межею над експортом вітчизняної продукції;
§ часткове право власності;
§ участь у прибутках.
Б) Портфельні інвестиції — вкладення у вигляді коштів і цінних паперів, що припускають контроль над виробництвом шляхом придбання контрольного пакета акцій і одержання дивідендів.
7. Спільні підприємства — це об’єднання господарських зусиль двох або декількох фірм із метою спільного створення і розвитку господарського об’єкта й одержання прибутку.
8. Змішані підприємства — це об’єднання господарських зусиль державних і приватних компаній із метою спільного створення господарського об’єкта й одержання прибутку.
9. Багатонаціональні (або транснаціональні) компанії. Вони функціонують усередині країни і за рубежем, де володіють і управляють підприємствами.

Використання економічних законів у міжнародному менеджменті





3. Сучасні тенденції розвитку світового менеджменту
В даний час перспективними рахуються такі підходи до вивчення практики менеджменту:
§ підхід на базі теорії чинників виробництва і його практичне, емпіричне вираження — науковий менеджмент, а також використовуваний ними критерій економічної раціональності або ефективності;
§ поведінський підхід, що у виробничих умовах також спирається на критерій ефективності;
§ системно-теоретичний із його критерієм системної раціональності;
§ заснований на уявленнях про підприємство як суспільному інституті, що повинен задовольняти вимоги різноманітних груп інтересів, а його структура і керування повинні будуватися з урахуванням більш широкого розуміння соціально-економічної раціональності (наприклад, більш визначеної орієнтації на екологію або проблеми «третього світу»).

Виходячи з цих підходів, формується поняття стратегічного менеджменту, що конкретизує основну ціль підприємства шляхом ухвалення рішення про те, яку продукцію і яких споживачів необхідно поставити, якою уявою закуповувати і використовувати ресурси, щоб підприємство могло успішно працювати у швидко мінливій обстановці.

У центр усіх сучасних концепцій управління ставиться людина — від її поведінки залежить успіх діяльності будь-якої компанії. Надійність управління людьми в будь-яких організаційних структурах визначається точним установленням співвідношення мотивів і мотивацій.
В даний час світ переживає епоху зміни соціального типу людини. Відбувається перехід від людини економічної до людини корпоративної. Останній на противагу людині економічній, орієнтованій винятково на власний успіх, створює (насамперед для себе) середовище, у якому вона може жити і розвиватися.

Прогноз змін, очікуваних у сфері виробництва і управління в першому десятилітті XXI в., визначає образ менеджера початку нового сторіччя.
Ключові вимоги будуть загальними для менеджерів різних країн і компаній:
1) високий професіоналізм і знання ринку в сполученні з володінням сучасними інформаційними технологіями;
2) уміння адаптуватися до швидких змін ринку і личностных ситуацій, сприймати і застосовувати нові форми роботи, що щиро пов’язано з гнучкістю інтелекту;
3) автономний, созидательный розум, готовність до ризику з усвідомленням того, наскільки далеко він може зайти в рамках структури корпорації.

Основні напрямки еволюції менеджменту:
§ розвиток і поширення концепцій управління людськими ресурсами, у центрі яких ставиться людина, застосування поведінського підходу;
§ глобалізація економіки і управління;
§ поява і розширення мережних організацій, формування «плоских» ієрархій і «прозорих» систем управління;
§ реінжиніринг виробничо-господарської діяльності;
§ уведення парадигми зовнішнього середовища в умовах загальної глобалізації й інформації;
§ перехід від традиційного принципу управління «стабільність, економічність, контроль» до нового-«партнерство, гуманізація, економічність»;
§ поширення підприємницького управління;
§ розширення внутрішньофірмових ринків;
§ розвиток компьютерно — телекомунікаційного забезпечення управління і його віртуалізація;
§ тенденція до постійної самореорганизації компаній.

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ