5.3. Автоматизована інформаційна система (АІС) “Режимно-облікові бланки та їх користувачі” – сучасний елемент документального...

5.3. Автоматизована інформаційна система (АІС) “Режимно-облікові бланки та їх користувачі” – сучасний елемент документального контролю в інфраструктурі детінізації економіки

3
0

5.3. Автоматизована інформаційна система (АІС) “Режимно-облікові бланки та їх користувачі” – сучасний елемент документального контролю в інфраструктурі детінізації економіки

5.3.1. Технічні, технологічні організаційно-правові складові АІС “Режимно-облікові бланки та їх користувачі”
Створення інфраструктури
перманентної протидії нелегальному обороту
капіталів, поряд з впровадженням комплексу
різноманітних інформаційних систем
управління ризиками, передбачає також
удосконалення системи документообігу, яке
полягає, перш за все, у створенні єдиної
автоматизованої системи накопичення баз
даних про виготовлення, облік, рух,
використання, списання, пошук та
ідентифікацію режимно-облікових бланків. Для
створення АІС “Режимно-облікові бланки та їх
користувачі” необхідно вирішити ряд
технічних, технологічних та правових проблем.

Технічний
аспект проблеми полягає
у
створенні єдиної міжрегіональної мережі
передачі – прийому інформаційних даних між
головною організацією – виробником бланків (Держзнаком
України) та підлеглими структурами (дилерами
Держзнаку України) за існуючими
комутативними каналами, виділеними лініями, а
у перспективі – за шифровими каналами.

Технічні
вимоги до інформаційно-аналітичної та
пошуково-ідентифікаційної системи “Режимно-облікові
бланки та їх користувачі”.

1. Система
повинна складатись з:

1.1. Центральної
частини (накопичувача інформації), що
складається із одного чи декількох файл-серверів,
з місцем розташування у місті Київ;

1.2. П’ятдесяти
віддалених робочих місць, розташованих по
всій території України, що призначені для
первинної обробки та періодичної передачі
обробленої інформації у центральну частину (подобово),
а також отримання справок із центральної
частини за запитами з віддалених місць;

1.3. Системних
технічних і програмних засобів передачі
даних між віддаленими робочими місцями і
центральною системою.

2. Вид
інформації:

2.1. База
даних, що містять текстову та цифрову
інформацію, з можливостями оперативного
пошуку;

2.2. Орієнтований
обсяг інформації, що передається з віддалених
робочих місць у центральну систему
, – до 1000
записів, по 1 КБ за один сеанс зв’язку (близько
1 МБ).

3. Можливості
системи:

3.1. Підключення
(в ідеалі) необмеженої кількості віддалених
абонентів, які мають можливість отримувати за
запитом інформацію із системи. При цьому має
бути забезпечена можливість підключення до
системи віддалених користувачів на
комерційній основі, що передбачає
абонементну плату за одиницю часу чи одиницю
інформації.

4. Ступінь
надійності системи та охоронності інформації:

4.1. Система
повинна забезпечити безперервне
функціонування апаратної та програмної
складових центральної частини;

4.2. Апаратна
і програмна складові віддалених робочих
місць мають відновлювати роботу протягом
часу, достатнього для забезпечення
періодичності сеансів зв’язку з віддаленими
робочими місцями та центральною системою.

Технологічний
аспект вирішення проблеми полягає

в розробці системи алгоритмів вдосконалення
інфраструктури документообігу країни через
комплексне виготовлення, облік, отримання,
використання, списання, пошук та
ідентифікацію “бланків суворого обліку”,
або, як ми їх поєднали вище родовою назвою, –
“режимно-облікові бланки”.

Природа
та стан розробки технологічного аспекту
проблем, що розглядаються, детермінують
визначення внутрішньо-сегментних проблем
вдосконалення інфраструктури документообігу.
А таких проблем, як ми зазначили вище, дуже
багато. Це і необхідність подальшої
уніфікації документів, і вдосконалення
системи документообігу до рівня нових,
ринкових умов, це також і вирішення цілого
комплексу проблем, пов’язаних із захистом
режимно-облікових бланків. Причому, як
показала загальна класифікація документів за
наведеними вище ознаками, а також аналіз
стану теоретичної і законодавчої розробки
цих питань у теорії і практиці
бухгалтерського обліку, поняття бланки “суворого
обліку”, “суворої звітності” частіше
вживаються як синоніми, а поняття “бланки
ідентифікаційних документів” ні в
літературі, ні у законодавстві не
зустрічається взагалі. Для створення
ефективної і водночас негроміздкої
інформаційно-аналітичної та пошуково-ідентифікаційної
системи таких бланків необхідно зробити їх
класифікацію, оскільки вже сама назва цієї
системи свідчить про те, що зміст проблем,
вирішення яких пов’язується з використанням
цієї категорії бланків, в умовах ринкової
економіки змінюється. Докорінно змінюються
концепція і технологічні вимоги до такої
категорії бланків. Якщо той чи інший бланк
віднесено до режимної категорії, то прозорий
режим контролю повинен починатися з фіксації
їх виготовлення, отримання користувачем,
обліку подальшого руху, тобто збереження,
використання, списання, а у випадках
правлення тексту – пошуку і встановлення
відповідальної особи, якій належав цей бланк;
при заміні документа – ідентифікації бланку,
на якому оформлено операцію (через систему
обліку виготовлення бланків).

Завдяки
використанню системи обліку, руху, пошуку,
ідентифікації режимно-облікових бланків,
виготовлених на захищених видах паперу, з
єдиною системою номерів, практично
усувається можливість їх заміни,
дострокового знищення та використання при
неврахованих господарських операціях.

Після
проведення фінансового звіту елементарною
перевіркою журналу обороту таких бланків
засновник, акціонер, керівник організації чи
інший перевіряючий отримує ясну картину: які
кількість та характер господарських операцій,
проведених суб’єктом підприємницької
діяльності за звітний період. У результаті
держава без:

– збільшення
числа працівників контролюючих органів:

– витрат
на їх підготовку та перепідготовку;

– витрат
на виготовлення захищених бланків;

– витрат
на створення інформаційно-аналітичної та
пошуково-ідентифікаційної системи режимно-облікових
бланків та їх користувачів може більш
ефективно контролювати рух речей, прав, дій та
протидіяти здійсненню господарських
операцій поза межами легальної
підприємницької діяльності.

Крім
того, наявність такої системи й усунення за її
допомогою можливостей щодо заміни та
підробки захищених режимно-облікових бланків
мають великий профілактичний потенціал, бо
хто стане скоювати зловживання, яке можу бути
виявлено при першій перевірці?

Але
чому не спрацьовує зараз механізм
журнального реєстраційного обліку бланків “суворого
обліку”, адже, як показала зроблена нами вище
класифікація документів за ознакою “режим
обліку бланків”, до бланків суворого обліку
та суворої звітності віднесено основний
масив стандартизованих бланків, що
обслуговують фінансово-товарний оборот?
Проблема полягає в тому, що весь
перерахований масив документів, окрім
довіреностей, так і продовжує виготовлятися
на комп’ютерній розмножувальній техніці: хоч
він і занесений у відповідний журнал, але це
нікому не заважає замінити документ новим з
такими реквізитами і показниками, що були
включені у балансову та звітну документацію.

Таким
чином, зараз ми маємо дві категорії
документів
, що виготовляються: перша
на “бланках суворого обліку” – це
виготовлені на захищеному папері і враховані
за номерами видавника – Держзнаку України (довіреності),
які вже зараз навіть без пропонованої системи
обліку, руху, пошуку і т. ін. підмінити
ризиковано. До другої
категорії бланків (“дуже
суворого” обліку) належать ті, які можна
розмножити в офісних умовах скільки завгодно
і заміняти
при необхідності стільки раз, скільки
того потребує ситуація
щодо виведення
операції в тіньовий сектор економіки.

5.3.2. Раціоналізація
та уніфікація режимно-облікових бланків як
засіб дерегуляції і детінізації економіки

Як
відмічалося вище, робота щодо приведення
режимно-обліковуваного масиву бланків у
відповідність з їх статусом тільки
починається. До захищених режимно-облікових
бланків можна віднести поки що тільки
довіреності, бланки замовлень, квитанцій і т.
ін. сфери побутових послуг, деякі інші
зазначені нами вище форми захищених бланків,
що будуть введенні невдовзі. Тому, починаючи
класифікацію режимно-облікових бланків, ми
повинні їх, перш за все, поділити на захищені
і незахищені
бланки.

Під
захищеними режимно-обліковими бланками необхідно
розуміти: стандартизовані, уніфіковані
чи з галузево-визначеними особливостями
бланки, виготовлені на захищених або
напівзахищених видах паперу і враховані за
номерами Держзнаку України у відповідних
базах даних єдиної автоматизованої
інформаційно-аналітичної та пошуково-ідентифікаційної
системи “Режимно-облікові бланки та їх
користувачі”.

Незахищені
режимно-облікові бланки
– це
бланки, які чинним законодавством України
віднесені до режимних, але, всупереч
встановленим правилам, виготовляються на
власний розсуд користувача на незахищених
або захищених видах паперу, але не мають
номерів Держзнаку України і не включені в
єдину інформаційно-аналітичну та
ідентифікаційно-пошукову систему “Режимно-облікові
бланки та їх користувачі”.

Необхідно
враховувати те, що таке групування чи
класифікація бланків є не тимчасовим з таких
причин.

По-перше.
Масив так званих бланків “суворого обліку”,
визначений нормативною базою України, лише на
перший погляд є невеликим, бо автори згаданих
вище постанов Кабінету Міністрів України при
визначенні номенклатури таких бланків не
могли зпертися на науково-класифікаційну
розробку, оскільки такої системної розробки з
цих питань поки що немає. Але різними
відомчими, іншими чинними нормативними
актами бланків такої категорії визначено
дуже багато. Тому пройде ще немало часу, поки
весь обсяг таких бланків буде переведено в
категорію реально захищених
режимно-облікових
бланків, тобто тих, що будуть мати дієвий
механізм захисту, який відповідає змісту
поняття
“бланки суворого обліку”, або, як
ми їх назвали, “
режимно-облікові
бланки”.

По-друге.
Теорія і практика бухгалтерського обліку та
механізм вдосконалення системи
документообігу передбачають проведення
такої роботи, як уніфікація та універсалізація
тих чи інших бланків. Тому створення
пропонованої нами єдиної системи “Режимно-облікові
бланки та їх користувачі”
з часом може
надати науковцям і практикам з цієї сфери
діяльності такий інформаційно-аналітичний
матеріал, який дасть обґрунтовані підстави
щодо уніфікації й об’єднання двох або
більшої кількості тих чи інших бланків у один.
А може, навпаки, – ті чи інші зловживання або
якісь колізії усунути не вдасться, що
потребує нового більш досконалого за формою і
змістом режимно-облікового бланку, що
супроводжує ту чи іншу фінансово-господарську
операцію. В цьому і полягає діалектичний
розвиток як самої пропонованої системи, так і
документообігу в цілому
. Тому навіть зараз,
зробивши “заявку” на здійснення певного
рівня класифікації, ми зможемо закласти
тільки базові основи та визначити алгоритми
такої класифікації, яка буде розвиватися з
розвитком
системи документообігу та системи “Режимно-облікові
бланки та їх користувачі”.

Необхідно
відмітити, що подальше групування тих чи
інших бланків буде здійснюватись при
формуванні відповідних систем і підсистем
баз даних у пропонованій єдиній системі “Режимно-облікові
бланки та їх користувачі”, залежно від
технічних і програмних можливостей самої
системи. На наш погляд, ці обидва аспекти є
взаємопов’язаними і з накопиченням
необхідної інформації будуть об’єктивно
висувати перед виконавчими адміністраторами
автоматизованої системи (далі – АІС) питання
щодо вдосконалення як самої комп’ютерної
системи, так і уніфікації та раціоналізації
документообігу.

Перед
тим, як перейти до основної класифікації
категорії бланків, що розглядається,
необхідно пояснити мотиви найменування нами
цих бланків “режимно-обліковими”. Поняття
бланки “суворого обліку”, “суворої
звітності”, хоч і вживаються у нормативній
базі з цих питань як синоніми, є не просто
синонімами. З одного боку, поняття “суворий
облік” передбачає також і “сувору звітність”.
З іншого – до бланків суворого обліку
відносяться також різні форми конкретних
звітів. Тобто співзвучність понять “звіти”,
“сувора звітність” та близьке до них за
внутрішнім змістом поняття бланки “суворого
обліку” змішує співзвучні, але за своєю
діалектичною природою різні терміни.

Крім
того, при класифікації режимно-облікових
документів ми об’єктивно прийшли до
визначення поняття “ідентифікаційні
документи”, бланки яких називають теж як “бланками
суворого обліку”, так і “бланками суворої
звітності”. Але це також є самостійна
категорія документів, яка об’єднує в собі
цілий комплекс завдань, відмінних від завдань
перших двох категорій документів. Цим
завданням відповідає певна група
ідентифікаційних документів, які ми наводили
вище при класифікації таких документів. Таким
чином, щоб визначити зміст цих трьох, ніби
схожих за змістом, понять, їх об’єктивний
поділ виникла необхідність у визначенні
родового для них поняття.

Оскільки
в їх основі знаходиться така родова ознака, як
“режим”
виготовлення бланків, “режим” їх
обліку, “режим” їх передачі й отримання, “режим”
їх збереження, руху, використання, списання,
звітності, “режим” їх пошуку та
ідентифікації (як бланків, так і учасників
угоди або фінансово-господарської операції,
чи документів, які учасники пред’явили, чи їх
прав, повноважень і т. ін.), то ми прийшли до
висновку, що найбільш вдалим є таке родове
поняття, як “режимно-облікові бланки”.

Воно діалектично відображає всю
інфраструктуру завдань, методів і механізмів
вирішення проблем, що пов’язуються з
введенням такої категорії бланків.

Отже,
під поняттям “режимно-облікові бланки” в
контексті їх класифікації на види ми
розуміємо визначені нормами права
стандартизовані, універсальні чи з галузево-напрямковими
особливостями бланки, для яких на правовому,
технологічно-обліковому рівнях визначено
суворий режим виготовлення, обліку, передачі,
отримання, збереження, руху, використання,
списання, звітності, пошуку та ідентифікації.

Під
поняттям “режим” у контексті категорії
“режимно-облікові бланки” ми розуміємо
нормативно визначені технологічні правила
проведення всього комплексу зазначених вище
операцій, що пов’язуються зі створенням,
функціонуванням, використанням і подальшим
розвитком єдиної інформаційно-аналітичної та
пошуково-ідентифікаційної системи “Режимно-облікові
бланки та їх користувачі”, а також
технологічні правила раціоналізації
документообігу, що обслуговує фінансово-господарський
оборот капіталів в економіці країни.

Отже,
режимно-облікові бланки поділяються на: “бланки
суворого обліку”; “бланки суворої звітності”;
“інформаційно-ідентифікаційні бланки
документів”; “напівзахищені бланки”.

Бланки
суворого обліку
– це всі види
стандартизованих режимно-облікових бланків,
що супроводжують фінансово-господарський
оборот капіталів, складання угод та інших дій,
пов’язаних з суспільно-економічною
діяльністю, і передбачають процес їх
заповнення безпосередньо під час проведення
тієї чи іншої прибутково-видаткової
первинної чи синтезованої фінансово-господарської
операції, угоди, оплати послуг і т. ін.

У
свою чергу вони поділяються на:

Захищені
– зараз це “довіреності” Ф-ПМ-2, М-2Б, введенні
наказом Мінстату України від 21.06.96 р. № 192; з
березня 1998 року вводяться “квитанції-замовлення”
форми ПО-В1, ПО-Д1, ПО-Д2, ПО-О1, ПО-Р1, ПО-П-2, ПО-Ю1,
введені наказом Мінстату України та
Укрсоюзсервісу від 29.09.95 р. № 8; форми “нарядів
на відпуск етилового спирту” (ф. № Н-1 (спирт)
та “відпуск етилового спирту на експорт” (ф. № Н-2
(спирт) – вводяться наказом Мінстату і
Мінфіну України від 3 січня 1997 року № 377/2 і
типові форми єдиної транспортної
документації – дорожні листи та товарно-транспортні
накладні – вводяться наказом Мінстату і
Мінтрансу України від 29 грудня № 488/346.

Незахищені
– прибутково-видаткові накладні; прибутково-видаткові
касові ордери; квитанції, що супроводжують
прийом готівки за послуги пошти, установ зв’язку
та послуги інших підприємств і установ;
квитанції чи меморіальні ордери банків про
прийняття готівки за надані послуги за
переведення коштів; ордери про зняття та
вклад коштів на депозит; депозитні свідоцтва
про право власності на дематеріалізовані
цінні папери на рахунках “Депо”; всі види іменних
матеріалізованих цінних паперів; платіжні
доручення підприємств щодо зняття коштів з
розрахункового, валютного, інших рахунків та
перерахування їх одержувачу; різні бланки
звітів, вказаних при класифікації документів;
зведені документи – реєстри, меморіальні
ордери, відомості, різні реєстраційні картки
та інші бланки документів, що оформлюються на
основі первинних документів; санаторно-курортні
путівки; рецептурні бланки; дозвільні патенти;
ліцензії; сертифікати якості і багато інших “універсально-уніфікованих
документів” та “документів з галузево-напрямковими
особливостями”, основною ознакою яких є те,
що вони чинними нормативними актами
віднесені до категорії “режимно-облікових”,
і що їх заповнення передбачається під час
проведення тієї чи іншої прибутково-видаткової
“первинної” чи “синтезованої” фінансово-господарської
операції, або угоди, чи оплати послуг і т. ін.

Робити
подальший безсистемний перелік таких
документів немає сенсу, оскільки основна мета
цієї роботи – знайти ключ та розробити
алгоритми щодо системно-комплексного
визначення таких бланків, що ми і зробимо
після завершення цієї базової їх
класифікації.

Бланки
суворої звітності
– це всі види
стандартизованих режимно-облікових бланків,
що супроводжують фінансово-господарський
оборот капіталів, процес складання угод,
виникнення прав і обов’язків, інших дій, пов’язаних
із суспільно-економічною діяльністю, зміст і
обсяг (номінал) операції, прав і обов’язків їх
пред’явника і т. ін. занесено в такі документи
під час їх друку інталіо або іншим
типографським способом.

До
цієї категорії бланків необхідно, перш за все,
віднести “фондові цінні папери на пред’явника
” (акції, облігації на пред’явника (державних,
місцевих позик, підприємств), казначейські
зобов’язання держави (довгі та
середньотермінові), марки акцизного збору,
поштові марки, лотерейні білети (тиражних та
миттєвих лотерей), листівки з марками, візові
етикетки, проїзні білети міського транспорту
та ін.

Але
на підставі яких, крім зазначених вище, ознак
ми віднесли цю категорію бланків до режимно-облікових
бланків суворої звітності?

По-перше,
тому, що вони вже під час їх емісії чи видання
мають певну вартість. Якщо матеріально
відповідальні особи за “бланки суворого
обліку” відповідають суто у дисциплінарному
порядку, то при нестачі “бланків суворої
звітності” настає матеріальна
відповідальність на суму вказаної в них
номінальної вартості, а при наявності ознак
їх розкрадання – кримінальна
відповідальність. Тому суто дисциплінарна
відповідальність за нестачу бланків звітів
чи інших “бланків суворого обліку” за рівнем
підзвітності суттєво відрізняється від
матеріально відповідальної та кримінально-караної
підзвітності за нестачу “бланків суворої
звітності”.

По-друге,
оскільки “бланки суворої звітності” являють
собою певну номінальну вартість, то
відповідно є специфіка в їх обліку. Наприклад,
виконуючи операції з акціями, їх необхідно
поділяти на три види вартості: номінальну,
емісійну, курсову.

Відповідно
це диктує інший рівень їх обліку. Рух цих
бланків відображається на рахунку 004 “Бланки
суворої звітності” на підставі відповідних
прибутково-видаткових документів, тобто їх
рух супроводжують режимно-облікові “бланки
суворого обліку”.

Виникає
питання: як бути з заповненими “бланками
суворого обліку” (векселями, чеками і т. ін.) у
зв’язку з нашою класифікацією, адже після їх
заповнення вони стали “документами суворої
звітності”? Стосовно бухгалтерських
проводок обліку таких бланків і виконаних на
них документів на конкретному підприємстві
змінювати нічого ми не пропонуємо. Щодо їх
врахування в єдиній системі “Режимно-облікові
бланки та їх користувачі”, то вони повинні
враховуватись за нашою класифікацією, тобто в
базі даних “бланки суворого обліку”,
оскільки при виготовленні і виданні таких
бланків користувачам вони заносяться саме в
цю базу даних, тому що після їх реалізації
сюди ж буде довнесено реквізити їх одержувача
(користувача) для подальшого можливого пошуку
та ідентифікації.

У
контексті функціонування зазначеної системи
і вдосконалення режиму виготовлення, руху,
пошуку та ідентифікації цієї категорії
бланків, тобто приведення їх у відповідність
з повним статусом режимно-облікових бланків,
їх також необхідно поділити на категорії
захищених і незахищених на тих же принципах,
що ми робили стосовно “бланків суворого
обліку”.

Якщо
бути послідовними в нашій класифікації, то
зараз до категорії “захищених” не можна
віднести ні один з бланків, що віднесені до
категорії “бланків суворої звітності”.
Основна їх частина, особливо сегмент бланків
“цінні папери”, хоч і виготовляється на
захищених видах паперу і т. ін., але ні один з
них поки що не входить в єдину інформаційно-аналітичну
та пошуково-ідентифікаційну систему
Держзнаку України “Режимно-облікові бланки”.
Тобто в більшості вони виготовляються і
використовуються за розсудом підприємств-користувачів,
а відповідно це виключає можливість їх пошуку
чи ідентифікації. До чого призводить
безконтрольність у цих питаннях, ми наочно
показали на прикладі перевірки Львівської
області з цих питань, коли цінні папери,
бланки суворого обліку, суворої звітності та
ідентифікаційні документи є пародією на
режимно-облікові бланки. На нашу думку, щоб
виключити випадки незаконних емісій цінних
паперів, виготовлення інших режимно-облікових
бланків з метою скоєння злочинів та
здійснення інших тіньових фінансово-господарських
операцій, вирішення питань раціоналізації
документообігу в державі, за ці питання
повинно нести відповідальність одне
відомство – Держзнак України. Стосовно
виготовлення державних цінних паперів – це
Національний банк України, але вони повинні
бути включені в єдину державну інформаційно-аналітичну
систему “Режимно-облікові бланки та їх
користувачі”. Порушення порядку
виготовлення, руху, обліку і т. ін. цих бланків
мають бути забезпечені нормативно-правовим
технологічним механізмом примусу виконання у
вигляді адміністративної та кримінальної
відповідальності.

Щодо
переведення цієї категорії режимно-облікових
бланків у розряд “захищених”, то в контексті
всіх елементів захисту, які ми наводили при
класифікації бланків суворого обліку,
стосовно бланків суворої звітності робота
поки ще не починалась.

Інформаційно-ідентифікаційні
бланки документів –
це
стандартизовані режимно-облікові бланки
документів, які засвідчують особу, подію,
право, освіту, трудовий стаж, повноваження,
вчений ступінь, вчене звання, акти
громадянського стану і т. ін. Усі вони, окрім
громадянських паспортів і військових
посвідчень системи СБУ, МВС, інших
воєнізованих органів, повинні виготовлятись
під контролем Держзнаку України і підлягають
включенню в єдину інформаційно-аналітичну та
пошуково-ідентифікаційну систему “Режимно-облікові
бланки та їх користувачі”.

Виготовлення
основної частини таких бланків певною мірою
відрегульовано. Як показує наведений нами
вище приклад перевірки Львівської області з
цих питань, існують проблеми, без вирішення
яких розробити ефективну систему протидії
тінізації суспільно-економічних і цивільно-правових
відносин неможливо.

Класифікація
цієї категорії бланків на захищені і незахищені
показує: до категорії захищених можна
віднести бланки громадянського паспорту,
який облікується і виготовляється в системі
МВС, а також дипломи ВАКа про вчений ступінь,
вчене звання та деякі інші документи, що
вироблені Держзнаком Міністерства фінансів
України.

Бланки
паспортів хоч і не включені в єдину базу даних
Держзнаку України, але є строго нумерованими
і враховуваними у відповідних базах даних МВС
України, що дозволяє, певною мірою, виконувати
при необхідності пошуково-ідентифікаційні
заходи. Однак випадки підробки
паспортівіснують, що свідчить про
необхідність вдосконалення механізму
контролю з питань виготовлення, обліку, руху,
збереження, використання і списання цієї
категорії бланків.

Що
стосується інших бланків (крім зазначених
документів ВАКа, які виготовлялись і
враховані Держзнаком України), то вся
організаційно-технічна робота щодо їх
переведення в категорію “захищених режимно-облікових
бланків” ще попереду. Перелік таких бланків
ми дали при здійсненні класифікації
інформаційно-ідентифікаційних документів.

Напівзахищені
бланки –
це, як правило,
нестандартизовані бланки підприємств,
організацій, установ, які виготовляються за
їх замовленням або на комп’ютерно-розмножувальній
техніці в офісних умовах. Хоча випадки їх
використання при тих чи інших зловживаннях
існують, але здебільшого це є внутрішньою
проблемою самих користувачів – власників цих
бланків.

5.3.3. Правовий
аспект створення АІС та вдосконалення
системи документального контролю в контексті
дерегуляції і детінізації економіки

Правовий
аспект концепції
вдосконалення
системи документального контролю через
створення і функціонування єдиної
автоматизованої інформаційно-аналітичної та
пошуково-ідентифікаційної системи АІС “Режимно-облікові
бланки та їх користувачі” в контексті його
сучасних завдань полягає, перш за все, у
розробці комплексного, несуперечливого,
технологічно-обґрунтованого правового
механізму капітало- і документообігу,
взаємоузгодженого з чинною правовою системою
країни.

У
цьому контексті необхідно відмітити, що
значну частину організаційно-технологічних,
загально-правових, кримінально- й
адміністративно-правових пропозицій, які до
певної міри стосуються і правового аспекту
концепції правового, технічного і
технологічного аспектів документального
контролю в сучасних умовах, ми виклали у
попередніх главах роботи. Вони органічно пов’язані
з даною частиною розробки теми. Тому на даному
етапі дослідження проблем детінізації
економіки запропоновану систему фінансово-господарського
обороту інтегрувати необхідно органічно
цивільно-правовий документообіг, створивши
цілісну інфраструктуру документально-контрольної
системи, що розробляється.

До
цього необхідно додати, що правовий аспект
концепції документального контролю в
контексті його сучасних завдань
полягає у:


підвищенні статусу і позитивного впливу “режимно-облікових
бланків” на суспільно-економічні відносини
за рахунок їх переведення з суто
формального (доринкового) стану
бланків “суворого
обліку” та “суворої звітності” в реально
захищені
(в технічному та технологічно-правовому
плані) режимно-облікові бланки. У чому
полягає суть їх захищеності та який широкий
спектр проблем передбачається вирішити за
рахунок переведення цієї категорії бланків у
розряд “захищених”, ми показали вище. Тут ми
лише відмітимо, що саме від строку здійснення
організаційно-правового забезпечення
процесу переведення цієї категорії бланків у
розряд “захищених” залежить, чи своєчасно
змінимо ми їх формальний статус на новий,
реальний статус захищених бланків. Саме в
результаті цих змін вони можуть стати
реальним, одним із важливих інструментів
детінізації економіки. Якщо вони залишаться у
старому, формальному статусі бланків
суворого обліку, з доринковою системою
виготовлення, неможливістю прослідкувати їх
виготовлення, облік, рух, пошук, ідентифікацію
і т. ін. (як бланків, так і підприємств-користувачів),
то ми будемо й далі займатися самообманом і,
тим самим, блокувати детінізацію економіки;


наданні правових підстав створення єдиної
інформаційно-аналітичної та пошуково-ідентифікаційної
автоматизованої системи “Режимно-облікові
бланки та їх користувачі” (далі – АС РОБК);


правовому закріпленні принципів і технологій
функціонування зазначеної системи;


визначенні прав і обов’язків системних
адміністраторів, виробників бланків (Держзнаку
і Національного банку України), їх видавників
(Банкнотно-монетного двору НБУ і
поліграфічних підприємств Мінфіну та ін.),
реалізаторів бланків (підприємств-ділерів),
користувачів бланками (суб’єктів
підприємницької діяльності, організацій,
установ) щодо суворого дотримання ними правил
збору і надання нормативно визначеної
інформації, необхідної для наповнення
відповідних баз даних системи “Режимно-облікові
бланки та їх користувачі”, а також дотримання
суб’єктами цивільно-правового обороту
правил ідентифікації партнерів при вступі з
ними у економічні відносини, перевірки їх
повноважень, прав, обов’язків та наданих ними
сумнівних режимно-облікових документів;


забезпеченні розвитку АС РОБК, її
вдосконаленні, а на цій основі:
раціоналізації документообігу,
універсалізації й уніфікації режимно-облікових
бланків документів; збільшення їх
позитивного впливу на різні підвиди
документообігу в сфері суспільно-економічних
відносин; оптимізації капітало- і
документообігу в цілому та в контексті
детінізації суспільно-економічних відносин,
у цілях оподаткування і підняття
ефективності економіки.

Вирішити
запропоновані заходи і створити за їх
допомогою ефективний комплексний,
несуперечливий, технологічно-обґрунтований
правовий механізм, забезпечити його
відповідною інфраструктурою можливо шляхом
інкорпорації всього комплексу законодавчих і
підзаконних нормативних актів із цих питань
та системної їх переробки з урахуванням
кодифікованих галузей права. Питання, що є
прерогативою підзаконних актів, доцільно об’єднати
в одному нормативному акті з урахуванням
природних повноважень Держзнаку
Міністерства фінансів України з цих проблем
та правових обов’язків інших учасників
цивільного обороту країни.

Таким
узагальнюючим нормативним документом може
бути Положення “Про організацію
документообігу та систему режимно-облікових
бланків в Україні”, затверджене постановою
Кабінету Міністрів та Національного Банку
України. Концептуальна схема зазначеного
Положення може мати такий вигляд:

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ