2. ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ГАЛУЗЕВОГО РОЗМІЩЕННЯ ВИРОБНИЦТВА

2. ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ГАЛУЗЕВОГО РОЗМІЩЕННЯ ВИРОБНИЦТВА

10
0

2. ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ГАЛУЗЕВОГО РОЗМІЩЕННЯ ВИРОБНИЦТВА
З переходом до ринку значення галузевих економічних розробок прогнозового характеру зберігається, а в умовах ринку значно посилюється.
Методи регулювання у розвинених країнах є економічні, зокрема податкова політика стимуляційного чи гальмівного характеру. Особлтво важливими є правові важелі управління розвитку економіки. Галузеві схеми розміщення господарства регіону мають врахувати зарубіжний досвід, бути науково обгрунтованими, мати рекомендаційний характер.
Методи економічного обгрунтування галузевого розміщення виробництва включають наступні етапи:
аналіз сучасного розвитку та розміщення галузі;
визначення умов та факторів розвитку галузі, окремих підприємств;
вибір альтернативних варіантів, пошук оптимального варіанту.
На першому етапі досліджують наступні показники:
сировинні ресурси;
виробництво продукції в поступальних одиницях;
собівартість одиниці продукції та послуг;
матеріаломісткість;
енергомісткість;
обсяг та структура капіталовкладень;
вартість незавершеного будівництва та невставленого устаткування;
приріст продукції на 1 грн. капіталовкладень;
рентабельність;
вартість основних фондів;
фондовіддача;
показники фінансового стану підприємства;
співвідношення рівня виробництва з потребами ринку;
технічний рівень галузі;
забезпечення у територіальному розрізі ресурсами;
удосконалення управління та територіальної організації галузі;
транспортні потреби галузі;
участь галузі у міжнародному поділі праці.
На другому етапі досліджують основні умови та фактори, зокрема визначення потреби ринку у конкретному виді продукції, врахування виробничо — технічних особливостей та рівня науково — технічного прогресу у галузі, ресурсний фактор та інші фактори (див. тему 2, питання 3).
На третьому етапі вибирають оптимальні місця розтошування виробництва, обсяги та напрями розвитку.
Екологічна експертиза, як один з видів екологічної оцінки виробничих проєктів за мету має визначення екологічної безпеки будь — якої господарської діяльності з критерієм у вигляді спеціально вироблених екологічних стандартів та нормативів.
До екологічної експертизи належать:
оцінка впливу та навколишнє природне середовище;
прогнозування стану довкілля;
висновки та рекомендації зі зниження негативного антропогенного впливу;
експертні висновки про можливості реалізації проекту.
Методика еколого — економічної оцінки включає наступні етапи:
оцінка екологічного допуску виробництва, при цьому сумарний обсяг вкладів виробництва не може бути більшим за гранично допустиму концентрацію у воді та повітрі;
розрахунок та порівняння витрат на охорону довкілля за за проектним та базовим (нормативним, еталонним) варіантом;
подолання негативного впливу, де забруднення більше за ГДК (гранично допустиму концентрацію), мінімізація впливу господарського обєкта на навколишнє природне середовище.
Вибирають мінімальний за показниками варіант:
оцінка екологічної ефективності природноохоронних заходів:
Е = [(Сб — С) + (Кб — К)Ен]А + (У — Уб)А, де Сб, С — поточні витрати базового та проектованого підприємства на одиницю продукції; Кб, К — питомі капіталовкладення; А — річний обсяг виробництва; У, Уб — річне запобігання втратам на одиницю продукції.
Оцінюється соціальна небезпека. Останній етап заключається у наданні рекомендацій органам влади.
Крім загальних методів обгрунтування розвитку та розміщення продуктивних сил застосовують спеціальні методи (див. тему 5, питання 2).

ПОДЕЛИТЬСЯ
Предыдущая статьяТуризм сегодня
Следующая статьяПередмова

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ