Передмова Ищите Господа, когда можно найти Его, призывайте Его, когда Он близко. (Библия, книга пророка Исаии 55:6) Узнать больше о Боге
Главная Книги Статьи Реклама на сайте

ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ

Передмова

Навчальний посібник, який ти тримаєш у руках, любий читачу, можна було б назвати інакше – “Соціологія для розвитку”, тому що в ньому не лише теоретично усвідомлюються проблеми розвитку, а й аналізується соціальна практика як реальний поступ суспільства. Таку проблематику не можна вважати популярною за умов кризового стану суспільства, однак вона є надзвичайно актуальною з наукового погляду. Для цього є ряд об’єктивних і суб’єктивних причин. 
Ми намагаємося подолати наслідки досить затяжного і не дуже вдалого експерименту по створенню суспільства принципово нового типу, в результаті якого зазнали значних людських, матеріальних і моральних витрат, так і не досягнувши рівня найрозвинутіших країн світу. Традиційна культура (як елітарна, так і народна) значною мірою була зруйнована, натомість нова, адекватна попередній, кажучи вже про найрозвиненішу (при всій відносності такого визначення рівня культури) не була створена. Народне господарство зазнало в цілому продуктивних змін (індустріалізація, підвищення продуктивності праці, збільшення обсягів валового національного продукту тощо), але далося все це надто дорогою ціною. Незаперечним треба визнати і певне зменшення соціально-економічного розшарування суспільства, швидше за рахунок загального зубожіння, ніж утвердження всіх соціальних верств населення у добробуті. Успіхи в освіті знецінюються поширенням функціональної неграмотності і нерівністю перед школою різних соціальних груп. Деяка гуманізація знищеним панівним людських стосунків не зняла суперечностей і антагонізмів. На зміну соціальним групам прийшла партійно-державна номенклатура, ставлення якої до власного народу не було розумнішим, відповідальнішим чи справедливішим. Індустріалізація сільського господарства відбулася шляхом знищення хлібороба і заміни його найманим сільськогосподарським робітником. 
Збільшилася кількість вільного часу для основної маси населення, але його використання набуло таких убогих і спотворених форм, що негативно позначилося на культурному і моральному рівні особистості. Замість проголошеного відмирання держави відбулося тотальне одержавлення суспільства і нічим не виправдана партизація держави. Мала місце деяка виробнича демократія, але вона не поширювалася на сферу політики й ідеології. Нарешті, був знищений той робітничий клас, в інтересах якого буцімто й здійснювалися всі соціальні перетворення. Він розчинився у безликій масі знеособленого і деструктурованого міського населення. Надмірна секуляризація релігії та утвердження державного атеїзму зовсім не призвели до формування “нової людини”, вільної, незалежної у своїх судженнях і вчинках, раціональної, всебічно і гармонійно розвиненої. Замість науково переконаного атеїста ми маємо швидше невіруючого язичника. Одним словом, це було суспільство далеке, а то й прямо протилежне задуманому. Однак посібник не має на меті заперечити одну утопію і запропонувати іншу критику уваги “реальний соціалізм” і ті ідеологічні засади, на яких він тримався. Така критика, в основному, вже відбулася, щоправда, переважно на журналістському, публіцистичному рівні. Саме таким було соціальне тогочасне завдання, чи, точніше, соціальне замовлення: розвінчати якомога швидше і, по можливості, в зрозумілій для основної маси населення формі. Серйозна і зважена наукова критика, тобто критичний аналіз, ще попереду, але це не є завданням посібника.
Його автори здійснили спробу ознайомитися із зарубіжним досвідом соціальних перетворень, беручи до уваги насамперед той, де такі зміни відбувалися мирно, без насильницьких дій. Але це не є соціальний досвід певної конкретної країни. Жодне суспільство, включаючи й промислово розвинене, не підпадає повною мірою під вироблену тут схему, її слід розглядати як ідеальну модель будь-якого можливого розвитку. Накладаючи цю модель на певне конкретне суспільство, ми можемо визначити, наскільки воно наближається чи віддаляється від теоретично можливого перебігу подій, тобто така модель дозволяє соціологічно діагностувати кожну окремо взяту історичну ситуацію.
Якою мірою реальний досвід промислово розвинених країн насправді знайшов тут відтворення? На це запитання важко відповісти. Безпосередніми учасниками зазначених процесів автори не були. До того ж, безпосередні спостереження не можуть забезпечити всією необхідною інформацією, а тим більше надати для пояснення евристичні моделі. Це здійснюється шляхом теоретичного абстрагування, творчої уяви, шляхом аналізу існуючих наукових концепцій. 
Інформаційною базою даного дослідження стали роботи найавторитетніших зарубіжних і вітчизняних учених, зокрема таких, як сучасні французькі соціологи А. Турен, Р. Будон, П. Бурдьє та деякі інші. Запропонована ними методологія дослідження дозволяє зрозуміти специфіку протікання конфліктних соціальних перетворень, що протікають у мирних формах. Зрозуміти сутність функціоналістського підходу до проблем змін і розвитку дозволяють роботи таких відомих американських соціологів, як А. Етционі Т. Парсонс, Р. Мертон. Що ж стосується марксистського підходу, то найкомпетентнішими спеціалістами можна вважати вітчизняних дослідників. Більшого авторитету, як у нас, цей напрям соціально-політичної думки ніде не набув. 
Методологія, до якої вдалися автори даного посібника, називається історичним акціоналізмом. Вона є певним синтезом досить поширених у сучасній соціології підходів: функціоналізму, конфліктуалізму і марксизму, однак не зводиться до жодного з них. Крім того, ми сподіваємось, що вона долає їх теоретичну обмеженість. Так, функціоналізм, що розглядається як певна теорія соціальної дії, має свої недоліки. Насамперед, він концентрує увагу на пристосовницьких діях, завдяки яким елементи соціальної системи адаптуються одна до одної: індивід до групи, група до соціальної організації та до інших груп, соціальні організації до соціальних інститутів та один до одного тощо. При такому підході суспільство постає як певним чином організований гомеостазис – система, зайнята лише стабілізацією власних елементів, відтворенням порушеної рівноваги, консолідацією ціннісних орієнтацій, встановлених норм взаємодії, структурно-функційною впорядкованістю. Соціальний порядок при цьому постає результатом виключно добровільної згоди, а відносини між людьми виглядають занадто гармонійними і несуперечливими. Лишається поза увагою той факт, що в суспільстві має місце також нерівність, панування, насильницький примус, ідейно-психологічні маніпуляції тощо. Марксистський підхід, навпаки, акцентує лише на нерівності, насильстві, владних маніпуляціях, несправедливості і т. д. При цьому нехтується певна добровільність обраного суспільством порядку, спрямованість індивідуальних і колективних дій на пошук миру, злагоди, балансу інтересів, взаєморозуміння. Такі вихідні методологічні принципи призводять до однобічного тлумачення конфліктів і суперечностей як джерела суспільних змін і розвитку. У функціоналізмі вони постають чимось небажаним, викликаним невдалою взаємною адаптацією, що треба якнайшвидше усунути задля встановлення порушеної рівноваги. Згідно з марксистською доктриною розвиток постає місією особливого класу та його представницьких організацій, які задля реалізації історичної необхідності (як вони її самі розуміють) можуть нехтувати правом і мораллю. Історичний акціоналізм прагне поєднати суперечливість реального історичного процесу з пошуком миру, злагоди, конфліктність інтересів із можливими компромісами, нерівність соціальних позицій із добровільною згодою всього або більшої частини суспільства на корінні соціальні перетворення.
Існує ще одна, досить непроста проблема: чи можливий взагалі справжній науковий аналіз таких складних соціальних процесів, як розвиток, що здійснюється на добровільній основі, при громадянській злагоді, ненасильницькими методами, при певній керованості (підконтрольності) соціальних перетворень? Чи не пропонується тут ще одна ідеологія або зваблива утопія? Серед соціологів існує досить стійка недовіра до будь-яких загальних міркувань, що досить часто нагадують умоглядні прожекти, містять надто багато ціннісних суджень, є швидше особистими переконаннями авторів, аніж науково вивіреними судженнями. Така небезпека цілком реальна. Щоб їй якось запобігти, при вивченні таких матеріалів слід дотримуватись певних правил: бути критичними і нічого не сприймати на віру, постійно співвідносити теоретичні схеми з досвідом і практикою суспільного життя, уважно прислухатись до протилежних чи просто відмінних міркувань, розглядати запропоновану концепцію як один із можливих варіантів наукового дослідження.
Створення даного посібника зумовлене певними обставинами. Усі або більшість суспільств у той чи інший період своєї історії в силу об’єктивних причин зазнають докорінних соціальних перетворень. Як свідчить наш суспільний досвід, такі перетворення є досить небезпечними, бо супроводжуються значними соціальними потрясіннями, легко виходять з-під контролю, призводять до різкого погіршення рівня життя більшості населення, обіцяють позитивні зміни тільки в історичній історичний перспективі. Тому має певне значення, наскільки суспільство підготовлене до такої ситуації, в тому числі і те, наскільки воно попередньо усвідомило і навіть “проговорило” її. Свідченням того, що Україна знаходиться саме у такій (або дуже близькій ситуації, є те, що ми вже вступили в смугу перманентних змін з поки що непрогнозованим результатом. Формування певних теоретичних засад успішного виходу із ситуації, що склалася, є одним із завдань даної роботи. Ще одним завданням є прагнення вітчизняного суспільствознавства надати проблематиці, нової, сучасної інтерпретації.
Логіка розгортання запропонованої у цьому посібнику концепції така: розкрити передумови розвитку, його рушійні сили та визначальні чинники. Оскільки йдеться про добровільно обраний розвиток, то далі розглядаються ціннісні орієнтації суспільства взагалі та соціального розвитку зокрема. Адже індивіди, групи та інші соціальні утворення керуються у своєму виборі певними ціннісними орієнтаціями. Тут же аналізується питання про індивідуальну поведінку людини в системі ціннісних орієнтацій та про можливість виходу на рівень історичних дій, тобто про можливість соціотворчої роботи. Адже здійснити якісь реальні перетворення окрема людина зможе лише у певному людському оточенні. Тому важливим є питання і про соціогрупові суб’єкти розвитку: соціальні класи, страти, рухи, а також про соціальні організації та інститути. Добровільність і керованість розвитку неможлива без демократичного політичного режиму: цій проблемі присвячено спеціальний розділ. Нарешті, розвиток може набувати різних форм, змісту і спрямованості. У посібнику розглядаються три можливих варіанти: стабілізація, модернізація та історичний прогрес. Звичайно, кожен із них можна при необхідності розглянути на рівні складових частин.
Така в загальних рисах метододогія посібника. Методика вивчення матеріалу конкретизується для кожного розділу окремо.

 

зміст     наступна >>

polkaknig(at)narod.ru, ICQ - 474849132 © 2005-2009 Матеріали цього сайту можуть бути використані лише з посиланням на даний сайт.