Взаємозв’язок податкової політики з податковим менеджментом суб’єктів господарювання

Взаємозв’язок податкової політики з податковим менеджментом суб’єктів господарювання

2
0


Взаємозв’язок податкової політики з податковим менеджментом суб’єктів господарювання

1. Податковий тягар та методика його визначення й аналізу.
2. Правове регламентування стягнення податків та податкового регулювання.
3. Взаємозв’язок і співвідношення податкової політики та податкового менеджменту.

1. Розуміння поняття “податковий тягар” та вміння його аналізувати багато в чому визначає податкову роботу платників податків та їх податковий менеджмент.
Деякі економісти пропонують розуміти під податковим тягарем величину податкової суми, яка залежить від розмірів прибутку. Тобто під цим терміном розуміють долю прибутку, яка йде на сплату податків.
Але даний метод розрахунку є недосконалим, адже він враховує лише податки, що платяться з прибутку, і не дає реальної оцінки стану справ в оподаткуванні, а значить – не може бути використаний для детального аналізу. Обсяги виробництва, а значить і обсяги прибутків, залежать не тільки від прямих податків, джерелом сплати яких є прибуток, а й від непрямих, що перекладаються на споживача і скорочують потенційний попит. Вони призводять до згортання потенційних обсягів виробництва та скорочення сукупних потенційно можливих прибутків підприємств. Аналогічно діють і податки з населення, різні збори, що застосовуються в Україні.
Для оцінки податкового тягаря в Україні доцільніше використати аналіз, заснований на застосуванні показника рівня оподаткування юридичних і фізичних осіб.
Рівень оподаткування залежить від жорсткості шкали оподаткування, яка визначається як середньозважене навантаження з основних податків (д).
Також він залежить від рівня збору цих податків, який оцінюється сумарною часткою основних податків у ВВП (t).
Тобто рівень оподаткування можна розрахувати за формулою:
r = g / t.
Середньозважене навантаження p основних податків, що формують доходи бюджету, можна розрахувати за формулою:

g =∑i(Bi ´
Ai / Hi),

де Аі – обсяги окремих видів податків у доходах зведеного бюджету;
Ві – частка окремого виду податку в сумарному обсязі основних податків, що формують доходи бюджету у визначеному році;
Ні – базові показники для нарахування відповідного податку.
Частку податків, що формують дохідну частину бюджету у ВВП, можна розрахувати за формулою:

t = ∑i(Ai / Wi),

де Wi, – обсяг ВВП за відповідний рік.
Використовують ще один метод розрахунку податкового тиску на платників. Це визначення показника рівня оподаткування на основі доданої вартості. Це аргументується тим, що джерелом усіх податків є саме додана вартість. Так, її частиною є заробітна плата, з якої вираховується прибутковий податок і на яку нараховуються збори на обов’язкове пенсійне. Останні включаються виробниками до собівартості продукції, перекладаються в цінах товарів на споживача і оплачуються ним із власних доходів. Іншою частиною є прибуток, що оподатковується податком на прибуток підприємств. Крім того, із загальної величини доданої вартості, створеної підприємством, стягується ПДВ.
Отже, величина рівня оподаткування може бути визначена послідовним зменшенням доданої вартості пропорційно податковим ставкам:

Н = [1 – (1 – Пд) (1 – Пп) / (1 + Пф)] / (1 – Ун),

де Н – рівень оподаткування в країні;
Пд – середня величина ставки ПДВ;
Пп – середня величина ставки прибуткових податків;
Пф – середня величина ставки зборів на обов’язкове пенсійне, соціальне страхування та до Фонду Чорнобиля;
Ун – питома вага непрямих податків у загальній сумі податкових надходжень.
Усі складові формули використовують у долях одиниці. Середні ставки податків та зборів потрібно розраховувати шляхом ділення суми надходжень відповідних податків на базовий показник для їх нарахування.
Щоб більше наблизити аналіз до реальної дійсності, слід провести його на основі показників мікрорівня. Тобто можна розраховувати податковий тиск на окремі підприємства як відношення нарахованих за період (рік) податків та зборів до виробленої доданої вартості (суми прибутку і витрат на оплату праці).

2. Законодавче регламентування встановлення і справляння податків є основою податкової роботи та податкового менеджменту як платників, так і податкової служби. Податкові відносини в суспільстві можуть існувати й розвиватися тільки на базі прийняття і повного дотримання відповідних законів. Без наявності таких законів або в умовах їх нечіткої визначеності податкова робота втрачає орієнтири.
Функцію прийняття законодавчих актів у податковій сфері, як і інших законів, в Україні здійснює вищий орган державної влади – Верховна Рада. Підготовка проектів відповідних законів покладена на Кабінет Міністрів і безпосередньо на Державну податкову адміністрацію України. Проекти можуть також вноситися окремими народними депутатами. Оскільки оподаткування – досить специфічна сфера, то до підготовки проектів законів широко залучаються фахівці. Проект розглядається профільним комітетом Верховної Ради, за висновками якого рекомендується до розгляду сесії.
Правове регламентування у сфері оподаткування починається зі встановлення складу податкової системи. На сьогодні це регулюється законом “Про систему оподаткування”. Він визначає принципи системи оподаткування, види податків, зборів та обов’язкових платежів, напрями їх зарахування, об’єкти оподаткування, права платників податків та відповідальність за порушення податкового законодавства.
Визначивши принципи побудови і склад податкової системи, необхідно законодавчо відрегулювати справляння податків шляхом прийняття окремих законів за кожним із них. Ця робота теж покладається на Верховну Раду. В умовах розширених повноважень уряду в 1992 – 1993 рр. законодавче регламентування за окремими податками здійснювалося шляхом прийняття відповідних декретів Кабінету Міністрів України. Питання оподаткування, не врегульовані на законодавчому рівні, можуть регламентуватися указами Президента (до прийняття відповідних законів).
Для кращої організації податкової роботи планується зведення всіх законів з питань оподаткування в єдиний кодекс.
Закони та інші законодавчі акти є відправною точкою, але ще не достатньою умовою організації податкової роботи. Вони встановлюють головні принципи та об’єкти оподаткування, платників податків, ставки, пільги, порядок і форми розрахунків тільки в узагальненому вигляді, тоді як для чіткої організації податкової роботи потрібні документи, що детально визначають порядок справляння податків (за винятком законів прямої дії). Роль таких документів у правовому регламентуванні податкової роботи відіграють інструкції, методичні рекомендації та листи Державної податкової адміністрації. Вони повинні конкретизувати законодавчий акт. Але обов’язковими для виконання платником вони є лише за умови реєстрації Міністерством юстиції України.

3. Становлення в Україні ринкових відносин вимагає розповсюдження на всі суб’єкти господарювання, включаючи і державний сектор економіки, некомерційні й комерційні організації, менеджерської практики управління фінансовими потоками. Податковий менеджмент – це сукупність специфічних форм і методів здійснення управління (планування, організації, контролю) процесом оподаткування підприємства.
Основними завданнями податкового менеджменту є:
1. Прогнозування обсягів податкових надходжень на середньострокову перспективу на основі прогнозних розрахунків зміни економічних оборотів;
2. Вибір найбільш вигідних варіантів оподаткування.
Виходячи зі сказаного, деякі автори називають податковий менеджмент суб’єктів господарювання податковою політикою підприємств (внутрішньою податковою політикою господарюючих суб’єктів).
Раціональну систему податкового менеджменту дозволяють організувати норми податкового права. Тобто податковий менеджмент регулюється законами й підзаконними актами та залежить від цілого кола законодавчих вимог.
Податкова політика в широкому розумінні являє собою систему заходів держави в галузі оподаткування, спрямованих на реалізацію поставлених перед суспільством завдань розвитку.
Основними її завданнями є:
• створення оптимальної системи оподаткування, яка б не стримувала розвиток підприємництва;
• забезпечення дохідної частини бюджету, достатньої для задоволення державних потреб.
Отже, податкова політика є поняттям набагато ширшим і вагомішим, на основі якого слід здійснювати податковий менеджмент. Останнє одночасно доводить тісний зв’язок між цими поняттями. Тому, здійснюючи процес управління оподаткуванням на підприємстві, податковий менеджмент повинен виходити з тих меж, які визначені податковим законодавством.

НЕТ КОММЕНТАРИЕВ

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ