ТЕКСТЫ КНИГ ПРИНАДЛЕЖАТ ИХ АВТОРАМ И РАЗМЕЩЕНЫ ДЛЯ ОЗНАКОМЛЕНИЯ
§ 4. Види органів держави. Поділ влади як принцип організації роботи
державного апарату
.
§ 4.
Види органів держави. Поділ влади як принцип організації роботи державного
апарату
Державні
органи, що мають владні повноваження, можуть бути поділені за різними
критеріями.
• За
способом утворення: виборні (представницькі органи);
призначувані
(наприклад, органи прокуратури, виконавчо-розпорядчі органи);
що
успадковуються (спадковий монарх).
• За
строком функціонування:
постійні
— створюються без обмеження строку дії; тимчасові — створюються для досягнення
короткострокових цілей.
• За
територією дії:
загальні
(загальнофедеральні у федеративній державі) — поширюються на всю територію
держави;
суб’єктів
федерації у федеративній державі;
місцеві
— діють в адміністративно-територіальних одиницях.
• За
характером компетенції:
органи
загальної компетенції — уряд;
органи
спеціальної компетенції — міністерства тощо.
• За
порядком здійснення компетенції: колегіальні — парламент (Верховна Рада);
єдиноначальні — президент.
• За
правовими формами діяльності: правотворчі; правозастосовні; правоохоронні;
контрольно-наглядові; установчі.
• За
принципом поділу влади: законодавчі;
виконавчі;
судові.
• За
характером і змістом діяльності: законодавчі (парламент);
виконавчі
(уряд);
правоохоронні
(міліція, органи безпеки);
судові
(суди — вищі і місцеві);
контрольно-наглядові
(прокуратура, державні інспекції).
Підрозділом
держави є її глава (президент у республіці, монарх у конституційній монархії).
Президент в Україні не віднесений Конституцією до посадових осіб виконавчої
влади. Він вважається вищою посадовою особою держави. Фактично він є і главою
держави, і главою виконавчої влади. Дане фактичне становище потребує
конституційного закріплення.
Що
таке «поділ влади» як принцип організації роботи державного апарату?
На
схемі це можна зобразити так:
Принцип
поділу влади на законодавчу, виконавчу, судову має давню історію і традиційно
пов’язується з ім’ям французького вченого Ш.-Л. Монтеск’є (1689—1755).
Особливість його поглядів на «три влади» полягає у тому, що кожна з них
оголошувалася самостійною і незалежною. Тим самим виключалася узурпація влади
будь-якою особою або окремим органом держави. Вже в підході до принципу поділу
влади Монтеск’є містилися засади стримування їх одна одною, що згодом в США при
створенні Конституції 1787 р. було названо системою «стримувань і противаг».
У
вітчизняній історії ще задовго до Ш.-Л. Монтеск’є мали місце спроби («Пакти і
Конституції» Пилипа Орлика, 1710 р.) створити конституційний проект незалежної
України з урахуванням принципу поділу влади, їх єдності і взаємодії:
законодавча влада — Генеральна Рада, що обирається; виконавча влада — гетьман,
генеральна старшина та обрані представники від кожного полку; судова влада.
«Пакти і Конституції» П. Орлика, написані під впливом західноєвропейського
парламентаризму[9], заклали
засадні принципи республіканської форми державного правління.
Принцип
поділу влади складається із системи вимог:
1)
поділ функцій і повноважень (компетенції) між державними органами відповідно до
вимог поділу праці;
2)
закріплення певної самостійності кожного органу влади при здійсненні своїх
повноважень, недопустимість втручання в прерогативи один одного і їх злиття;
3)
наділення кожного органу можливістю протиставляти свою думку рішенню іншого
органу і виключення зосередження всієї повноти влади в одній із гілок;
4)
наявність у органів влади взаємного контролю дій один одного і неможливість
зміни компетенції органів держави поза-конституційним шляхом.
Принцип
поділу влади не є абсолютним. З одного боку, є потреба узгодження і взаємного
правового контролю діяльності різних гілок влади. З іншого боку, здійснення
судового контролю за законністю діяльності управлінського апарату означає
порушення принципу поділу влади, тому що у такий спосіб судова влада
втручається у виконавчу. Отже, принцип поділу влади не можна реалізувати
повністю.
Форми
і ступінь здійснення принципу поділу влади залежать від національних традицій,
від конкретної соціально-економічної і політичної ситуації.
Влада
в демократичній державі у вигляді її трьох гілок (законодавчої, виконавчої,
судової) є політичною формою вираження влади народу. Будучи «поділеною», влада
в державі повинна залишатися цілісною, єдиною, тому що йдеться про поділ не
влади, а функцій здійснення цієї влади. І не лише про поділ, але й про
взаємодію даних функцій.
Юридичний
прояв єдності і гармонійності влади полягає у тому, що:
1)
органи державної влади в сукупності мають компетенцію, необхідну для здійснення
функцій і виконання завдань держави;
2)
різні органи держави не можуть приписувати тим самим суб’єктам за тих самих
обставин взаємовиключні правила поведінки.
Поділ
влади треба сприймати як загальний принцип, а не як жорсткий регулятор у
процесі реформування державної влади України.
.
