ТЕМА 5. МІЖНАРОДНА МІГРАЦІЯ РОБОЧОЇ СИЛИ
Міграція населення і міграція робочої сили. Суть і чинники міжнародної міграції робочої сили. Види міжнародної міграції робочої сили. Види міжнародної міграції: кінцева, тимчасова, сезонна, маятникова, добровільна, примусова, робочих і спеціалістів. «Відплив умів», його причини, напрямки, кількісна та якісна оцінка. Формування і розвиток світових ринків робочої сили. Регулювання міжнародних міграційних процесів. Адміністративно-правове і економічне регулювання. Одно-, двостороннє, багатостороннє регулювання в рамках інтеграційних угрупувань. Роль міжнародних організацій в регулюванні міграційних процесів. Міжнародна організація праці (МОП), її завдання, структура і напрямки діяльності. Соціальні аспекти міжнародної міграції робочої сили. Україна у світових міграційних процесах.
1.
Міграція робочої сили (або трудова міграція)
як одна із форм міжнародних економічних
відносин являє собою переміщення (переселення)
працездатного населення за межі країни. Як
економічна категорія міграція робочої сили є
безпосереднім проявом існування
міжнародного ринку праці, що охоплює
різноспрямовані потоки мігрантів, які
перетинають національні кордони внаслідок
нерівного як кількісного, так і якісного
розподілення світових трудових ресурсів.
Таким чином, світовий ринок праці виступає як
загальна сукупність трудових ресурсів, що
пропонуються та купуються в різних країнах на
основі попиту і пропозиції.
2. Класифікація
міграційних процесів за основними ознаками
Причини |
економічні |
соціальні |
|
політичні |
|
інші |
|
Просторовий |
внутрішня |
зовнішня |
|
Часова |
остаточна |
тимчасова |
|
маятникова |
|
Напрямок |
еміграція |
імміграція |
|
рееміграція |
|
Законність |
легальна |
нелегальна |
|
Організаційна |
добровільна, |
примусова |
|
Якісний |
робітники, |
фахівці, |
|
представники |
3.
Кількісно міграційні процеси вимірюються за
допомогою системи показників. Основні з них:
кількість емігрантів, що виїхали з конкретної
країни за певний проміжок часу; кількість
іммігрантів, що прибули до країни;
співвідношення емігрантів і іммігрантів (міграційне
сальдо, яке може бути позитивним, що свідчить
про привабливість країни або від’ємним, що
вказує на надлишок робочої сили і
непривабливість країни); кількість
емігрантів (іммігрантів) за професіями,
спеціальностями, галузями, віком тощо; питома
вага іммігрантів в загальній чисельності
зайнятих у країні взагалі і в окремих галузях.
В конкретних дослідженнях застосовується
багато інших показників, наприклад, середня
оплата (погодинна, місячна, річна) іммігрантів
взагалі і в розрізі окремих галузей та її
співвідношення з оплатою праці резидентів:
річна сума та питома вага приватних переказів
емігрантів в платіжному балансі країни тощо.
4. Основні історичні віхи
міграційних процесів
Стародавні |
Економічна |
Середні |
Найбільш |
Кінець |
Великі 1) 2) |
60-ті |
Зниження |
ІІ |
Насильницьке |
Сучасний |
Характерні — — — — — — |
5.
Сучасні центри тяжіння робочої сили
Західна |
Загальна |
США |
Іноземці |
Нафтодобувні |
В |
Латинська |
Загальна |
Австралія |
Країна |
Азіатсько-Тихоокеанський |
Головними |
Африка |
В |
6.
Особливості сучасного етапу міграційних
процесів
Період
1945-1973 рр.
1.
Стрімке зростання прибулих в метрополії з
колишніх колоній і домініонів. Так, до 1970 року
у Францію емігрували 600 тис. алжирців, 140 тис.
марокканців, 90 тис. тунісців та сотні тисяч із
Сенегалу, Малі, Того, Нігеру та багатьох інших
країн. До Англії, наприклад, з 1946 року по 1959 рік
прибуло тільки з Ірландії 350 тисяч осіб.
2.
Згаданий період – це час створення,
становлення і ліквідації так званої “системи
гостьових робітників”
(“guestworker system”)
, яка в найбільш організованому
класичному вигляді була впроваджена у
Німеччині (ФРН): Федеральний Офіс Праці
здійснював організований набір (вербування)
робочої сили, перевіряв виробничі навички
робітників, здійснював медичні експертизи
тощо. Підприємці компенсували всі фінансові
витрати Федерального Офісу і використовували
робітників у виробництві. Умови найму були
юридично закріплені у двосторонніх угодах
між ФРН та країнами-експортерами: спочатку з
Італією, пізніше – з Грецією, Туреччиною,
Марокко, Португалією, Тунісом і Югославією. Це
сприяло масовому збільшенню числа мігрантів.
В ФРН їх кількість становила: 1956 рік – 95 тис.;
1966 рік – 1 млн. 300 тис.; 1973 рік – 2 млн. 600 тис.
осіб. Аналогічні явища спостерігалися і в
інших країнах. Так, з 1950 по 1970 рік кількість
емігрантів у Франції, Великій Британії та
Швейцарії зросла відповідно з 2 млн. 128 тис. до
3 млн. 339 тис., з 1 млн. 573 тис. до 3 млн. 968 тис. і
з 279 тис. до 983 тисяч. Загострення соціально-економічних
проблем, політичні та деякі інші чинники
призвели до ліквідації
“guestworker system”
в 1973 році.
3.
Виникнення незалежних держав внаслідок
краху колоніальної системи зумовили появу
зворотних потоків мігрантів, насамперед, з
числа інтелігенції з метрополій до колишніх
колоній і домініонів.
4.
Серед причин міграції цього періоду
переважають економічні, що пов’язані з
пошуком забезпеченого, заможного життя.
5.
Диверсифікація потоків як за
географічним походженням мігрантів, так і
країн-реципієнтів. К 70-м рокам в загальній
кількості іммігрантів поступово зростає доля
прибулих з Африки, Азії та Латинської Америки
і відповідно знижується доля європейців.
Період
з 1973 року по теперішній час
1.
Поступово скорочується міграція робочої
сили у Західну Європу і збільшується у країни
Північної і Південної Америки, Австралії та
деякі інші, і відбувається одночасна
трансформація країн Південної Європи з
еміграційних в імміграційні.
2.
Стрімко зростає кількість іммігрантів у
нафтодобувних країнах Близького Сходу.
3.
Посилюються масові потоки біженців
внаслідок політичних, релігійних та різних
форс-мажорних обставин. Ще в 1956 році європейці
вперше з часів ІІ світової війни знов
зіткнулись з таким явищем, як біженці з
Угорщини, а в 1968 році – з Чехословаччини. 90-ті
роки увійшли в історію як драматичні для
громадян колишньої Югославії, Албанії,
жителів Ефіопії і Еритерії, деяких країн
Африки і курдів, а з жовтня цього року –
Афганістан.
4.
Нова геополітична ситуація в Європі,
викликана колапсом Радянського Союзу, появою
нових незалежних країн, крахом комуністичних
режимів в країнах Східної Європи і Балтії і
утворення СНД призвели в 90-і роки до нової
хвилі мігрантів у різні країни світу,
насамперед, до Західної Європи, а також до США,
Ізраїлю, Аргентини, Австралії, Канади та в
деякі інші.
8. Позитивні і негативні
соціально-економічні наслідки міграції
робочої сили країн-експортерів і країн-імпортерів.
Країни |
Експортери |
Імпортери |
Наслідки |
||
позитивні |
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8.
|
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. |
негативні |
1. 2. 3. 4. |
1. 2. 3. 4. 5. |
9.
Рівні регулювання міжнародних
міграційних процесів.
Корпоративний |
Кожна |
Національний |
Сукупність |
Міждержавний |
Регулювання |
Наддержавний |
Законотворча |
Міжнародний |
Розробка |
10.
Міжнародні організації, які займаються
регламентацією, дослідженнями, соціальними
програмами тощо в сфері міжнародних трудових
відносин взагалі і міграційних аспектів
зокрема
detector